ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

справа № 638/17378/17

провадження № 22-ц/818/1122/18

28 листопада 2018 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Шевченківській відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Воробйової Тетяни Михайлівни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2018 року в складі судді Аркатової К.В.,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Шевченківській відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просив визнати виконавчий напис, вчинений 27 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим № 13024 таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 22 лютого 2007 року між ним та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «СВЕДБАНК» (далі - ПАТ «СВЕДБАНК»), укладено Кредитний договір № 2001/0207/88-020, відповідно до умов якого останній надав йому грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 50 000 доларів США 00 центів зі сплатою 14% річних строком до 21 лютого 2017 року. В забезпечення виконання кредитного зобов'язання він передав в іпотеку нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3-:1-5, 1-7, 1-8, 1-10:1-14 в літ. «А-4», що знаходяться в будинку № 226-б по вулиці Клочковській в місті Харкові.

28 листопада 2012 року право вимоги за Кредитним договором № 2001/0207/88-020 від 22 лютого 2007 року відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» (далі - ТОВ «ВЕКТОР ПЛЮС»), яке відступило в цей же день право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи».

27 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, яким стягнуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за період з 01 червня 2015 року по 11 травня 2016 року в загальному розмірі 2 113 500 грн. 60 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 1 028 657 грн. 49 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 1 084 843 грн. 11 коп.

Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис є таким, що вчинений з порушенням вимог закону, оскільки Кредитний договір № 2001/0207/88-020 від 22 лютого 2007 року нотаріально не посвідчувався, право на вчинення виконавчого напису умовами цього договору не передбачено, відповідна письмова вимога йому не направлялась. При вчиненні виконавчого напису не перевірено безспірність заборгованості позивача перед кредитором, оскільки за період з 01 червня 2015 року по 11 травня 2016 року стягненню могла б підлягати сума в розмірі 5 704 доларів США 56 центів (5 004 доларів США 00 центів - заборгованість, вказана у виконавчому написі за період з 01 червня 2015 року по 11 травня 2016 року) + 700 доларів США 56 центів (заборгованість за відсотками за користування кредитом за 12 місяців), однак у виконавчому написі зазначена сума в розмірі 2 113 500 грн. 60 коп., із яких 1 028 657 грн. 49 коп. - заборгованість за кредитом і 1 084 843 грн. 11 коп. - заборгованість за відсотками та неустойка.

08 лютого 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» в особі свого представника Августової Марини Владиславівни подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що діючим законодавством не встановлено обов'язку нотаріуса при вчиненні виконавчого напису перевіряти безспірність заборгованості та встановлювати права та обов'язки сторін. Розмір заборгованості, що підлягала стягненню з позивача, було підтверджено детальним розрахунком, на спростування правильності якого ОСОБА_1 не надав жодного доказу.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року позов задоволено. Виконавчий напис, вчинений 27 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим № 13024, визнано таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання щодо витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

16 травня 2018 року Воробйова Т.М. - представник ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулася до Апеляційного суду Харківської області з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з боку ТОВ «Кредитні ініціативи» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. не було порушень під час вчинення виконавчого напис. Діючим законодавством не встановлено обов'язку нотаріуса при вчиненні виконавчого напису перевіряти безспірність заборгованості та встановлювати права та обов'язки сторін. Розмір заборгованості, що підлягала стягненню з позивача, було підтверджено детальним розрахунком, на спростування правильності якого ОСОБА_1 не надав жодного доказу.

18 липня 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення на підставі належним чином оцінених доказів.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. та Шевченківській відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року в складі судді Тичкової О.Ю. відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року справа призначена до розгляду.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХП «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-УШ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

13 жовтня 2018 року вказану апеляційну скаргу передано до Харківського апеляційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, 22 лютого 2007 року між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «СВЕДБАНК», укладено Кредитний договір № 2001/0207/88-020, відповідно до умов якого останній надав ОСОБА_5 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 50 000 доларів США 00 центів зі сплатою 14% річних строком до 21 лютого 2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань кредитного зобов'язання ОСОБА_1 передав в іпотеку нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3-:1-5, 1-7, 1-8, 1-10:1-14 в літ. «А-4», що знаходяться в будинку № 226-б по вулиці Клочковській в місті Харкові.

Право вимоги за Кредитним договором № 2001/0207/88-020 від 22 лютого 2007 року відступлене 28 листопада 2012 року ТОВ «Факторингова Компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» на підставі Договору факторингу № 15, яке відступило право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі Договору факторингу від 28 листопада 2012 року.

27 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, яким стягнуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за період з 01 червня 2015 року по 11 травня 2016 року в загальному розмірі 2 113 500 грн. 60 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 1 028 657 грн. 49 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 1 084 843 грн. 11 коп.

Згідно з частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1 пункту 2 глави 16 розділу П Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік № 1172), та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закон України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу П Порядку № 296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу П Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу П Порядку № 296/5).

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172».

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17).

Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

У справі, що переглядається, для вчинення нотаріального напису приватним нотаріусом відповідачем надано заяву про вчинення виконавчого напису та копію Кредитного договору № 2001/0207/88-020 від 22 лютого 2007 року. У Виконавчому написі зазначено, що заборгованість складає загальний розмір 2 113 500 грн. 60 коп. за період з 01 червня 2015 року по 11 травня 2016 року (заборгованість за кредитом в розмірі 1 028 657 грн. 49 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 1 084 843 грн. 11 коп.).

При цьому належні та допустимі докази (а саме - квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо) на підтвердження існування саме такої заборгованості на час вчинення виконавчого напису матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції. Отже, підстав вважати, що сума заборгованості за Кредитним договором № 2001/0207/88-020 від 22 лютого 2007 року в розмірі 2 113 500 грн. 60 коп. є безспірною, немає.

Встановивши наведені обставини та правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання Виконавчого напис, вчиненого 27 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим № 13024, таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості боржника.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідно переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ЦПК України).

За правилами частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 43 ЦПК України учасник справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Воробйової Тетяни Михайлівни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова