ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2018Справа № 910/10550/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/10550/18

за позовом акціонерного товариства «Банк «Січ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»

про стягнення 11 206 411,89 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Щока Ю.Ю., довіреність № 241 від 18.06.2018р.;

від відповідача: Яценко О.С., довіреність б/н від 22.11.2018р..

обставини справи:

Акціонерне товариство "Банк "Січ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про стягнення 11 206 411,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № 104/13 про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 12.08.2013р., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті пені в розмірі 11 191 211,89 грн. та збитків у розмірі 15 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10550/18, справу вирішено розглядати за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 04.10.2018р.

В попередньому засіданні 04.10.2018р. представник відповідача просив надати йому час на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки його, як адвоката відповідача, тільки було залучено до участі у розгляді даної справи.

Представник позивача не заперечував щодо перенесення підготовчого засідання у справі.

В підготовчому засіданні 04.10.2018р. суд, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 01.11.2018р.

11.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", (в тому числі на рухоме майно, передане в заставу на підставі Договору застави обладнання № 342/17 від 15.08.2017р.) а також на рахунки, відкриті товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" в банківських установах. Крім того, позивач просить тимчасово обмежити керівника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Телесистеми України» - ОСОБА_3, у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2018р. заяву акціонерного товариства «Банк «Січ» за № 2321/11 від 11 жовтня 2018 року задоволено частково. Вжито заходів забезпечення позову в межах ціни позову 11 206 411 грн. 89 коп. шляхом накладення арешту на рухоме майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27А; код ЄДРПОУ 34726705), та накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті товариству з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» та знаходяться на його банківських рахунках.

В підготовче засідання 01.11.2018р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та відзив на позов не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 910/10550/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву, оскільки його, як адвоката відповідача, тільки було залучено до участі у розгляді даної справи.

Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання представника відповідача, в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки, по-перше, відповідач не обмежений колом осіб для захисту своїх прав та інтересів у суді, зокрема, для підготовки відзиву на позовну заяву та подання такого через загальний відділ діловодства суду; по-друге, в попередньому засіданні 04.10.2018р. вже було задоволено клопотання представника відповідача та надано йому час на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки його, як адвоката відповідача, тільки було залучено до участі у розгляді даної справи, проте, в наступне судове засідання 01.11.2018р. представник відповідача не з'явився, відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов, а в судове засідання 22.11.2018р. знову з'явився новий представник, що свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, та суд в таких діях відповідача вбачає мету затягування розгляду справи по суті.

Також, представник відповідача заявив усне клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки керівник відповідача не підписував кредитний договір. Однак, суд залишив таке клопотання без розгляду, оскільки питання про призначення у справі експертизи вирішується у підготовчому засіданні.

Крім того, представником відповідача не підготовлено письмового клопотання про призначення судової експертизи, з обґрунтуванням підстав її призначення та переліком питань, які необхідно поставити на вирішення експерта.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.11.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2013р. між позивачем (за договором - банк) та відповідачем (за договором - позичальник) було укладено Кредитний договір № 104/13 про надання кредиту на умовах кредитної лінії, за умовами п.1.1 якого (у урахування всіх змін та доповнень) банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії у загальній сумі, яка не може перевищувати 30 000 000 грн., у тому числі з урахуванням коштів, наданих у доларах США, загальна сума яких не може перевищувати 2 000 000,00 доларів США, суми за якими для обрахування перераховуються у валюту України за відповідним курсом Національного банку України на відповідний день їх видачі (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим Договором, далі кредит або кредитна лінія, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

До кредитного договору сторонами укладались договори про внесення змін.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що кредит наданий для розрахунків за договорами відступлення права вимоги з метою подальшого рефінансування кредитної заборгованості ТОВ «Телесистеми України» та фізичної особи ОСОБА_3 в ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Відповідно до п.2.1 договору, кредит надається банком позичальнику в межах суми, визначеної п.1.1 цього договору відповідно до цільового призначення кредиту, шляхом перерахування коштів згідно заяви позичальника, з позичкових рахунків № НОМЕР_2 (980, 840), відкритих в ПАТ «БАНК СІЧ», код банку 380816, на поточні рахунки позичальника НОМЕР_1 (980, 840) в ПАТ «БАНК СІЧ», код банку 380816. При цьому, за згодою банку допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів в іншу валюту згідно з умовами та на цілі, передбачені цим договором. Загальна сума заборгованості за кредитом у всіх видах валют у перерахунку в гривню за курсом Національного банку України на поточний день не може перевищувати встановлений ліміт кредитування.

Банк виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредит у сумі 13 800 000,00 грн. та 2 000 000,00 доларів США (у гривневому еквіваленті 15 986 000,00 грн.), що підтверджується меморіальними ордерами № 3439 від 12.08.2013р. та № 3429 від 12.08.2013р.

Відповідно до п.1.1 договору, позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Повернення кредитних коштів та сплати процентів здійснюється позичальником у валюті отриманих коштів.

Відповідно до п.1.2 договору, ліміт кредитної лінії зменшується згідно встановленого Графіку зменшення ліміту кредитування (далі - Графік повернення кредиту).

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум - 08.08.2018р. або протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату процентів у випадках, вказаних у п.4.2.4 договору.

Згідно п.2 Графіку повернення кредиту, в редакції із змінами, внесеними Договором № 228-1/15 від 31.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору, сторони підтвердили, що на дату підписання вказаного договору заборгованість за кредитом складає 11 350 000,00 грн. та 2 000 000,00 доларів США.

Згідно встановленого Графіку повернення кредиту, кредит, виданий в національній валюті України в сумі 11 350 000,00 грн., повертається 08.08.2018р.

Кредит, наданий в доларах США повертається наступним чином:

- з 30.09.2015р. по 31.01.2018р. рівними платежами по 3000,00 доларів США;

- 29.02.2018р. - 100 000,00 доларів США;

- з 31.03.218р. по 31.07.2018р. рівними платежами по 300 000,00 доларів США;

- 08.08.2018р. - 313 000,00 доларів США.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач допустив порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, зокрема, в частині своєчасного здійснення платежів згідно встановленого Графіку повернення кредиту.

Так, станом на 31.12.2017р. відповідачем не було сплачено черговий платіж по кредиту, наданому в доларах США, у розмірі 300 000,00 доларів США, що призвело до виникнення простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту.

За умовами п.4.2.4 договору, банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у разі настання будь-якого або всіх випадків, визначених у цьому пункті договору, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких умов та/або зобов'язань та/або у разі настання випадків, передбачених цим договором (в тому числі, але не виключно у випадку, якщо позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (траншу) та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або по сплаті комісійної винагороди та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.

Позичальник зобов'язаний, незважаючи на інші положення цього договору, виконати вимогу банку про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором і повернути отриманий кредит в повному обсязі, разом з нарахованими процентами за користування кредитом та штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку за кредитним договором, в строк не пізніше 10 банківських днів, з моменту відправлення (надання) позичальнику відповідної вимоги.

22.01.2018р. цінним листом з описом вкладення банком було направлено позичальнику вимог за вих. № 73/11 від 22.01.2018р. про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором, яка отримана відповідачем 24.01.2018р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь відповідач надіслав лист за № 019 від 12.02.2018р., в кому просив згоди позивача на прийняття участі у проведенні добровільної процедури фінансової реструктуризації щодо сум, що підлягають сплаті за заборговані на підставі кредитного договору № 104/13 від 12.08.2013р. на загальну суму (включаючи суму основного боргу та проценти) у розмірі 1 969 202,49 доларів США та 11 580 820,28 грн..

Матеріали справи не містять доказів про реструктуризацію заборгованості відповідача перед позивачем за спірним кредитним договором.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4.3.2 договору, позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні платежі та проценти за понадстрокове користування кредитом на умовах та в порядку, передбачених цим договором, а також суми, передбачених цим договором штрафних санкцій.

Порядок нарахування процентів за користування кредитом визначений у п.2.3 та п.2.4 кредитного договору.

Згідно з п.2.3 договору, нарахування банком процентів починається з дати перерахування кредитних коштів (їх частини) у відповідній валюті з відповідного позичкового рахунку по день повного погашення кредиту (його частини) у цій валюті, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом (його частини) у відповідній валюті (національній валюті України, доларах США). При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.

За умовами п.2.4 договору ( в редакції із змінами на 27.02.2014 року), проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі кредиту по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п.1.2. цього договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані та остаточно при повному погашенні кредиту.

Проценти за користування кредитом за період з 29 листопада 2013р. по 31 грудня 2013р. нараховуються банком в останній робочий день грудня 2013 року та сплачуються позичальником не пізніше 17 січня 2014р.

В подальшому проценти за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця та сплачуються позичальником не пізніше 15 січня наступного року.

Умовами п.2.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом (його частиною), виданим у національній валюті, сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком фіксованої процентної ставки у розмірі 23% проценти річних та сплачуються у національній валюті України.

Проценти за користування кредитом (його частиною) виданим у доларах США, сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком фіксованої процентної ставки у розмірі 13% проценти річних та сплачуються у доларах США.

Відповідно до п.2.5 договору, у випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 цього договору строку погашення одержаного в національній валюті України кредиту (його частини), позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом (його частиною), виходячи з фіксованої процентної ставки в розмірі 26% процентів річних.

У випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 цього договору строку погашення одержаного в доларах США кредиту (його частини), позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом (його частиною), виходячи з фіксованої процентної ставки в розмірі 15% процентів річних.

За умовами п.4.2.4 договору, банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у разі настання будь-якого або всіх випадків, визначених у цьому пункті договору, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких умов та/або зобов'язань та/або у разі настання випадків, передбачених цим договором (в тому числі, але не виключно у випадку, якщо позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (траншу) та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або по сплаті комісійної винагороди та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.

Позичальник зобов'язаний, незважаючи на інші положення цього договору, виконати вимогу банку про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором і повернути отриманий кредит в повному обсязі, разом з нарахованими процентами за користування кредитом та штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку за кредитним договором, в строк не пізніше 10 банківських днів, з моменту відправлення (надання) позичальнику відповідної вимоги.

За умовами п.4.3.2 договору, позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні платежі та проценти за понадстрокове користування кредитом на умовах та у порядку, передбачених цим договором, а також суми передбачених цим договором штрафних санкцій.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та другої статті 10561 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписами частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч 1, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по поверненню кредиту, наданого в національній валюті України в сумі 1 901 319,45 грн., по поверненню кредиту, наданого у доларах США в сумі 8 752 756,93 грн., за процентами за користування кредитом, наданим в національній валюті в сумі 1 210 130,55 грн., та по сплаті процентів за користування кредитом, наданим в доларах США в сумі 153 718,64 доларів США, належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.1 договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку (пеня, штраф), передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Відповідно до п.5.3 договору, за порушення визначених у цьому договору строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за несвоєчасно сплачені проценти за кредитом, наданим у національній валюті, визнав його необґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 121 056,32 грн. згідно з уточненим розрахунком суду.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за несвоєчасно сплачені проценти за кредитом, наданим у доларах США, суд розрахував, що розмір пені склав 16 547,75 доларів США, тобто 448 968,59 грн. (в еквіваленті станом на 07.08.2018р. - день складання позовної заяви), однак суд, не виходячи за межі позовних вимог задовольняє зазначену вимогу відповідно до розрахунку позивача в сумі 416 079,14 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за порушення строків повернення основної суми кредиту, наданого у національній валюті, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 1 901 319,45 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за порушення строків повернення основної суми кредиту, наданого у доларах США, визнав його необґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 8 752 748,82 грн. згідно з уточненим розрахунком суду.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується, строк повернення кредиту та сплати процентів за його користування відповідно до вказаного кредитного договору настав, належних доказів погашення процентів за його користування відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасно сплачені проценти за кредитом, наданим у національній валюті, пені за несвоєчасно сплачені проценти за кредитом, наданим у доларах США, пені за порушення строків повернення основної суми кредиту, наданого у національній валюті та пені за порушення строків повернення основної суми кредиту, наданого у доларах США є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 15 200,00 грн. збитків, понесених позивачем на оплату послуг приватного нотаріуса.

Як зазначено у позові, позивачем до дати подання позову до суду було вжито позасудові заходи, спрямовані на стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчих написів на договорах застави.

Так, 12.08.2013р. між банком (за договором - заставодержатель) та позичальником (за договором - заставодавець) в забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором були укладені договір застави, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №112, та договір застави транспортних засобів, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №111.

Предметом застави за вказаними договорами застави є обладнання, згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору застави обладнання, та транспортні засоби, вказані у договорі застави транспортних засобів.

Відповідно до п.5.1 договорів застави, у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором та/або своїх обов'язків за цим договором, заставодержатель набуває права задоволення своїх вимог за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.3.4.2 договорів застави, заставодержатель має право задовольнити вимоги в тому обсязі, які є на момент фактичного задоволення, зокрема, суму боргу, проценти, неустойку, збитки, завдані простроченням виконання, витрати, пов'язані з утриманням та зверненням стягнення на предмет застави та ін.

За умовами п.5.1 кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку (пеня, штраф), передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Отже, відповідальність відповідача, як позичальника та заставодавця, Отже, відповідальність відповідача, як позичальника та заставодавця, за прострочення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, які були прийняті відповідачем, що не заперечується сторонами прямо передбачена умовами кредитного договору, які були прийняті відповідачем, що не заперечується сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Поняття збитків надається ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 03.08.2018р., позивач звернувся до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В., із заявами про вчинення виконавчих написів на договорах застави.

Так, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. вчинив на вищевказаних договорах застави виконавчі написи №750, №751, №752 та №753, якими запропонував звернути стягнення на предмет застави шляхом його реалізації в установленому законом порядку та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, задовольнити вимоги позивача в рахунок часткового погашення заборгованості за спірним кредитним договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням № 13537 від 06.08.2018р., за вчинення виконавчих написів на договорах застави позивачем понесені витрати на загальну суму 15 200,00 грн.

Позивачем доведено суду належними доказами факт порушення відповідачем виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, а також розмір витрат (збитків) в сумі 15 200,00грн., понесених позивачем у зв'язку з вказаною обставиною.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27А; фактична адреса: 02098, м. Київ, вул. Шумського Ю., 1-А; ідентифікаційний код 34726705) на користь акціонерного товариства «Банк «Січ» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 63; ідентифікаційний код 37716841) пеню, нараховану за порушення строків повернення основної суми кредиту, наданого в національній валюті України в сумі 1 901 319 грн. 45 коп., пеню за порушення строків повернення основної суми кредиту, наданого у доларах США, в сумі 8 752 748 грн. 82 коп., пеню, нараховану за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, наданим у національній валюті України, в розмірі 121 056 грн. 32 коп., пеню, нараховану за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, наданим у доларах США, в розмірі 416 079 грн. 14 коп., збитки в розмірі 15 200 грн. та 168 096 грн. 06 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.12.2018р.

Суддя А.І. Привалов