Справа № 2- 8560 2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 25“ листопада 2009 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Селезень Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про визнання рішення про приватизацію земельної ділянки не законним;
В С Т А Н О В И В :
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 які діяли від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що рішенням ОСОБА_5 міської ради від 25.04.2007 року № 351 у приватну власність ОСОБА_6 було передано частину земельної ділянки під будинком по вул.. П.Запорожця, 108 в м. Білій Церкві, площею 311кв.м. Вважаючи, що рішенням ради порушені їх права землекористувачів спірною земельною ділянкою та не погоджуючись з вказаним рішенням, просили його визнати не законним та скасувати.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_2 за довіреністю, від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 як їх законний представник, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 також позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_6 та його представники в судовому засіданні позов нге визнали повністю.
Відповідач ОСОБА_5 міська рада представника в судове засідання не направила, хоч про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала письмову згоду про розгляд справи за відсутністю їх представника.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками 64/100 частини житлового будинку №108 по вул.. П.Запорожця в м. Білій Церкві в рівних частинах, що підтверджується копією договору дарування 28.07.2004 року, засвідченого державним нотаріусом Другої ОСОБА_5 міської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі № 1-3400, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ОСОБА_5 МБТІ від 04.08.2004р.
За договором дарування позивачі користуються частиною житлового будинку, яка складається з чотирьох жилих кімнат 1-4/4,9кев.м., 1-5/9,6 кв.м., 1-6/13,3 кв.м., 1-7/10,7кв.м., веранди 1-1/5,7 кв.м., кладової 1-2/2,6 кв.м. кухні 1-3/13,8 кв.м., сараю “Б”, вбиральні “Г”, огорожі “ 3-5, замощення №1, колодязю №2.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради від 14.12.1960 року № 691 за жилим будинком по вул..Броварній ( на даний час ОСОБА_7,108) м. Біла Церква було закріплено земельну ділянку площею 777 кв.м., в тому числі норма – 600кв.м.
Сторони в судовому засіданні послалися на те, що порядок користування земельною ділянкою ні між попередніми власниками будинку, ні між ними не визначався, фактично сторони користуються більшою земельною ділянкою, ніж та, яка закріплялася рішенням Білоцерківського міськвиконкому, тобто – 891кв.м.
Спір виник при зверненні ОСОБА_6 до ОСОБА_5 міської ради про приватизацію частини земельної ділянки, якою він як співвласник 36/100 частини жилого будинку, користується.
Дійсно, як вбачається з зведеного плану земельної ділянки, на підставі якого постановлено рішення ради, і який був погоджений позивачами на той час , встановлено, що фактичне користування земельною ділянкою становить 0,0891га., за квартирою №1 – 0,0573га, за квартирою №2- 0,0311га.
Відповідно до рішення чотирнадцятої сесії ОСОБА_5 міської ради п”ятого скликання “Про передачу земель у власність громадян, надання в оренду та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю, внесення змін та доповнень у попередні рішення” в п. 83 ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 0,0311га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
При виготовленні зведеного плану користування земельною ділянкою сторони його підписали, але в подальшому позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з заявою до Виконкому ОСОБА_5 міської ради, в якій не погодилися на передачу у приватну власність ОСОБА_6 частини земельної ділянки площею 311кв.м., просили передати у приватну власність відповідача ОСОБА_6 301 кв.м. та виділити їм у власність частину земельної ділянки площею 672кв.м., що на їх думку буде відповідати розміру частки у спільній власності на будинок.
При вирішенні спору, суд звертає увагу на те, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей, набули право власності на частину жилого будинку по вул.. П.Запорожця,108 в м. Білій Церкві за цивільно правовою угодою від 28.07.2004 року, тобто в період дії ст. 120 ЗК України,( яка діяла в редакції станом на 1 січня 2004 року) і передбачала – при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 послалася на те, що попередній власник частини жилого будинку, передав їм у користування частину земельної ділянки, яка обмежена парканом із сітки, а договору оренди земельної ділянки з власником землі не оформлялося ні попереднім співвласником будинку, ні позивачами.
Представники відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні як на заперечення позову послалися на те, що у позивачів не виникло будь-якого права користування земельною ділянкою, оскільки відчужувач нерухомості не розпоряджається землею, оскільки не є її власником.
Суд, виходячи з вимог ст. 120 ЗК України, в редакції, яка діяла під час виникнення правовідносин, вважає, що у позивачів дійсно відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання рішення ради не законним, оскільки даною нормою закону не передбачалося переходу права користування земельною ділянкою при переході право власності на нерухомість до іншого власника. Власником землі на території ОСОБА_5 міської ради є саме рада і нею, як власником землі, вирішуються у відповідності до п. “в” ч.1 ст.12 ЗК України питання надання земельної ділянки в користування.
Відповідно до роз”яснень Пленуму Верхового Суду України даних
в постанові від 16.04.2004р. №7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” п.7 передбачено, що за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК України шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. Також, згідно з п.18 п.п.”г” - встановлено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними після 31.12.2001 року право користування земельною ділянкою переходить на підставі договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем або набувачем.
Відповідно до ч.5 ст. 126 ЗК. України – право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
При цьому суд, також враховує і те, що оскільки з 01.01.2002 року за чинним ЗК України земельні ділянки перебувають у постійному користуванні лише у підприємств, установ та організацій, що належать до державної чи комунальної власності, громадяни, які набули до зазначеної дати право постійного користування земельними ділянками, мають переоформити до 1.01.2008 року ( в редакції ЗУ 06.10.2004р.) право власності на них або оренди, у встановленому п.6 розділу Х “Перехідні положення “Земельного кодексу України порядку.
Але, відповідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 визнане такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними
) положення п.6 розділу Х ЗК України щодо зобов”язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Оскільки, доказів порушення прав позивачів при передачі частини земельної ділянки в розмірі 311кв.м. у власність відповідача ОСОБА_6, суду не надано, в тому числі ним не надані до суду документи на підтвердження своїх прав на земельну ділянку, угоди про порядок користування земельною ділянкою, в договорі купівлі-продажу житлового будинку, площа земельної ділянки не зазначена, то на думку суду підстав для визнання рішення ради не законним не має.
Також згідно з рішенням ОСОБА_5 міської ради, що оскаржується, громадян попереджено, що площі їх земельних ділянок будуть уточнені при виготовленні технічної документації із землеустрою, тобто це рішення постановлено у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України, згідно з якою передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а тому, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають .
Керуючись ст.ст. 15,60,212-215,218,223 ЦПК України, ст.ст.118, 120, 126,158 ЗК України, суд-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про визнання рішення про приватизацію земельної ділянки не законним – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів після його постановлення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та протягом 20 днів після подачі заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: