УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„29" травня 2007 року                                                                                 м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої         Пнівчук О.В.,

суддів:                                                                        Фединяка В.Д., Бойчука І.В.,

секретаря                                                                  Логажевської М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до дитячого санаторію „Сніжинка" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Яремчанського міського суду від 23.03.2007 року, -

Встановила:

Рішенням Яремчанського міського суду від 23.03.2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1. до дитячого санаторію „Сніжинка" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

На дане рішення ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначала, що в суді першої інстанції порушено її право щодо подання доказів, оскільки в судове засідання не викликався саме той лікар, який ставив діагноз у листку її непрацездатності, не зважаючи на її усне клопотання.

Судом не враховано, що 23.12.2006 року вона не вийшла на роботу через хворобу, тобто з поважної причини, про що повідомила чергову зміни санаторію „Сніжинка".

Факт її хвороби підтверджений листком непрацездатності та історією хвороби.

В порушення вимог ст. 149 КЗпП України відповідачем не відбиралось у неї пояснення з приводу невиходу на роботу, а акт від 03.01.2007 року про відмову дати письмове пояснення є сфабрикованим, так як вона в цей день перебувала на лікарняному.

На засіданні профкому санаторію розглядалося не подання адміністрації про дачу згоди на її звільнення, а доповідна старшої медсестри, крім того, на засіданні профкому не було кворуму, а тому його рішення є неправомочним.

Судом необґрунтовано взято до уваги пояснення свідків зі сторони відповідача, оскільки вони перебувають в безпосередній залежності від адміністрації санаторію.

Посилаючись на викладені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. про поновлення її на роботі, суд першої інстанції правильно виходив із того, що звільнення з

Справа №22-ц-660/2007р.                                                        Головуючий у 1 інстанції Гребик Л.В.

Категорія 40                                                                                Доповідач Пнівчук О.В.

2

роботи ОСОБА_1. проведено відповідно до вимог КЗпП України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1., працюючи молодшою палатною медсестрою дитячого санаторію „Сніжинка", 23 грудня 2006 року не вийшла на роботу на денне чергування.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка допустила прогул без поважних причин.

Посилання ОСОБА_1. на те, що вона 23 грудня 2006 року хворіла, в зв'язку з чим не вийшла на роботу, не знайшли свого підтвердження, оскільки 24 грудня 2006 року вона працювала в нічну зміну і тільки 25 грудня звернулася до лікаря за медичною допомогою.

Згідно акту від 03.01.2007 року та пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. вбачається, що позивачка відмовилася давати будь-які пояснення з приводу її відсутності на роботі 23 грудня 2006 року.

А тому її посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачем вимог ст. 149 КЗпП України є необґрунтованими.

Не знайшли свого підтвердження і посилання апелянтки щодо порушень при дачі профспілковим комітетом згоди на її звільнення за прогул.

Таким чином, доводи апелянтки про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Яремчанського міського суду від 23.03.2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.