Справа № 1-16/2010 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

               26  січня 2010 року         Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області  в складі  

головуючої:   судді                                                    Ніколаєвої І. К.

при секретарі:                                  Карпенко С. М.

з участю прокурора:                                  Руча  О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка кримінальну справу про обвинувачення:

        ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Українське, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, освіта-вища, працює ПТНГУ викладач, одружений, військовозобов’язаний, участі по ліквідації наслідків катастрофи Чорнобильської АЕС не приймав, участі по виконанню інтернаціонального обов’язку в Афганістані не приймав, раніше не судимий

            у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК  України.

        ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в с. Залаззя, Любешівського району, Волинської області, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, освіта-вища, працює головою рабкоопу «Дніпропетровський», одружений, військовозобов’язаний, участі по ліквідації наслідків катастрофи Чорнобильської АЕС не приймав, участі по виконанню інтернаціонального обов’язку в Афганістані не приймав, раніше не судимий

               у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК  України,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 маючи єдиний умисел на неодноразове викрадення чужого майна, а саме  металевих конструкцій, вступивши у попередню злочинну змову  з ОСОБА_2 , керуючись корисливими намірами , приблизно 05.10.2004 року  близько о 23.00 годині приїхавши вдвох з ОСОБА_2  в с. Старий Колодязь  Петропавлівського району Дніпропетровської області , під’їхавши до приміщення бази  № 2, виділеної на паї громадянам,  що розташована  на території колишньої  МТФ №  3 на околиці вказаного села, переконавши  у тому,  що їх ніхто не бачить, умисно таємно викрали , вирізавши у приміщенні бази № 2 1130 кг  металевих конструкцій.

    09.10.2004 року  ОСОБА_3 та ОСОБА_2  продовжуючи свій злочинний намір,  приблизно о 23.00 години вдруге приїхали  до  ферми № 2  та скориставшись тим, що їх ніхто не бачить , знову таємно викрали  1470 кг  металевих конструкцій . Всьго  підсудні викрали  загальною вагою  2600 кг чим спричинили  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майновий  збиток на   загальну суму 1300 гривень з розрахунку що  1 кг  брухту чорного металу  коштує 50 копійок. Викрадене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привласнили, розпорядились ним  по своєму.    

До закінчення  судового слідства, у судовому засіданні  захисник підсудних надав суду заяви про закриття  кримінальної справи  за строком давності.

Підсудні ОСОБА_2В та ОСОБА_1  просять суд  кримінальну справу за їх обвинуваченням закрити .

Судом встановлено, що  підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2   скоїли  злочин за ч.2 ст. 185 КК України, дії підсудних кваліфіковані вірно -  таємне  викрадення  чужого майна / крадіжка/ ,  скоєна  за попередньою змовою групою осіб.  Даний злочин відноситься до злочинів   середньої  тяжкості за який передбачене покарання у вигляді :  арешту на строк від трьох  до шести місяців  або обмеженням волі  на строк  до п’яти років  або позбавленням волі на той самий строк.

    Стаття 49 КК України  вказує, що  особа звільняється від  кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності, якщо з дня скоєння злочину  і до дня набрання вироком чинності  минуло  п’ять  років  у разі вчинення  злочину середньої тяжкості.

 Отже  з дня скоєння злочину на час розгляду справи минуло більше  п’яти   років   тому справа  повинна бути закрити а підсудні   ОСОБА_1 та ОСОБА_2    звільнені  від кримінальної відповідальності  по закінченню строку давності.

      Захисник підсудного та підсудний клопотання підтримали.

 Потерпілий  ОСОБА_6, будучі повідомлені належним чином, в судове засідання не  з’явився, про причину неявки суд не повідомив.

Потерпіла ОСОБА_4 направила до суду заяву в якій просить  справу заслухати в її відсутність, повідомила, що претензій до підсудних вона не має.  

       Прокурор  проти закриття кримінальної справи на підставі ст.. 49 КК України не заперечує .

    Суд  вислухавши підсудного, захисника, думку  прокурора,  вивчивши матеріали справи, врахувавши, що  підсудні   ОСОБА_1 та ОСОБА_2       раніше не  судимі,  скоїли    злочини     середньої тяжкості,   що  з дня скоєння злочину минуло більше п’яти  років    і тому суд прийшов до висновку  про те, що кримінальну справу по   їх обвинуваченню  необхідно  закрити, звільнивши    підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2        від кримінальної відповідальності на підставі ст.. 49 КК України.  

      Стаття 11-1  п. 1 КПК України вказує, що суд у судовому засіданні  за наявністю підстав, зазначених у статті 49 КК України, закриває кримінальну справу  у зв’язку з закінченням строків  давності  у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

      Речові докази  по справі не вилучались.

    Цивільні  позови заявлені по справі суд залишає без розгляду при цьому вважає за необхідне  роз’яснити потерпілим по справі  ст.. 28 КПК України.  

    Судових витрат по справі немає.

      Запобіжний захід  підсудним  ОСОБА_1 та ОСОБА_2        суд вважає за необхідне скасувати.  

    На підставі викладеного, керуючись ст.. 49  КК України, ст.. 11-1   КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1  та ОСОБА_2.      звільнити   від кримінальної відповідальності за  ч. 2 ст. 185  КК України за строком давності ,  кримінальну справу    закрити.

    Цивільні позови  залишити без розгляду.

      Запобіжний захід   ОСОБА_1  та ОСОБА_2  скасувати.  

    Постанова  може  бути оскаржена  до  Апеляційного  суду Дніпропетровської області   протягом  7  діб  з дня її проголошення.

    Суддя