Справа № 22ц-966/07 Головуючий першої інстанції: Алєйніков В.О.
Категорія: 16 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
РІШЕННЯ
Іменем України
23 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Варміш О.С.,
за участю представника позивача Котової Ю.Ю.,
відповідачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою директора товариства з обмеженою відповідальністю "Стефі" на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2006 року, ухвалене за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стефі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по обслуговуванню житлового будинку та прибудинкової території,
Встановила:
28 січня 2005 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Стефі" (ТОВ "Стефі") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по обслуговуванню житлового будинку та прибудинкової території.
Позивач вказував, що відповідно до договору № 73 на утримання і обслуговування житлового фонду і прибудинкової території від 4 жовтня 2003 р., укладеного з адміністрацією Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, позивачу для експлуатації й обслуговування передані житлові будинки, в тому числі АДРЕСА_1.
Пунктом 2.1.2 цього договору також передбачена передача ТОВ "Стефі" права одержання дебіторської заборгованості по квартплаті за минулі роки.
Посилаючись на те, що відповідачка, яка є власницею квартири АДРЕСА_1, має заборгованість за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, позивач просив стягнути з неї 1027 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2006 р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі директор ТОВ "Стефі" посилається на помилковість висновків суду про відсутність у позивача права вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за надання комунальних послу і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, відповідачки, дослідивши матеріали справ, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що позивач не має права вимоги з відповідачки заборгованості по оплаті комунальних послуг.
Однак, такий висновок суду не відповідає обставинам спору, а тому рішення суду в силу п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 в м. Миколаєві на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого міською службою приватизації державного житлового фонду 29 вересня 1993 р. (а.с. 71).
2
У зв'язку з несплатою відповідачкою за послуги по обслуговуванню будинку та прибудинкової території існує борг, який станом на травень 2003 р. складає 1027 грн.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників, котрі зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території.
За такого ОСОБА_1 як власник приватизованої квартири повинна своєчасно сплачувати витрати, пов'язані з утриманням будинку і прибудинкової території.
Що стосується права вимоги по стягненню зазначеного боргу, то в силу договору № 73 на утримання і обслуговування житлового фонду і прибудинкової території від 4 жовтня 2003 р., укладеного між адміністрацією Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради та ТОВ "Стефі", житлові будинки, в тому числі АДРЕСА_1 передаються позивачеві для обслуговування й утримання. Крім того, п. 2.1.2 позивачу передано право одержання дебіторської заборгованості по квартплаті за минулі роки (а.с. 28-36).
Таким чином, наведені положення договору свідчать про уступку вимоги (ст. 197 ЦК УРСР) щодо заборгованості по сплаті за обслуговування будинків, переданих позивачу, кредитором, у зв'язку з чим ТОВ "Сефі" є належним позивачем по справі.
В той же час колегія суддів вважає, що з урахуванням положень цивільного законодавства про строк позовної давності: ст. ст. 71, 80 ЦК УРСР, ст. ст. 256, 257, 267, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутності заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності щодо боргу, строк позовної давності по якому не сплинув на 1 січня 2004 р., дати звернення з позовом (28 січня 2005 р.), позов необхідно задовольнити частково, стягнувши заборгованість за період з січня 2001 р. по травень 2003 р., що складає 419 грн.
Списання належної відповідачці квартири з балансу КЖЕП "Центр" не позбавляє її як співвласниці будинку АДРЕСА_1 брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території.
За такого позов ТОВ "Стефі" підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Вирішила:
Апеляційну скаргу директора ТОВ "Стефі" задовольнити частково.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ТОВ "Стефі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по обслуговуванню житлового будинку та прибудинкової території задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Стефі"419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. заборгованості за надані послуги по обслуговуванню житлового будинку та прибудинкової території.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.