П О С Т А Н О В А

                                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                Справа № 2-а-147/10/1628

15 січня  2010 року                         Хорольський районний суд  Полтавської області

в складі:  головуючого – судді Миркушіної Н.С.

                при секретарі – Пойда Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Хоролі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі  Полтавської області про визнання дій УПФ України в Хорольському районі Полтавської області щодо відмови у здійсненні  перерахунку  пенсії неправомірними та зобов'язання здійснити перехунок пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС,  

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до Хорольського районного суду  Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання дій УПФ України в Хорольському районі Полтавської області щодо відмови у здійсненні  перерахунку  пенсії неправомірними та зобов'язання здійснити перехунок пенсії як учаснику ліквідації наслідків ваврії на ОСОБА_2 АЕС.

    В позовній заяві вказував, що в період із 01 червня по 14 серпня 1986 року він був призваний на військові  збори, де приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2При освідченні в Полтавській обласній медико-соціальній  експертній комісії  04 жовтня 2007 року  його було визнано інвалідом 2-ї групи по захворюванню, пов’язаному із виконанням обов»язків військової служби по ліквідації  наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС. Йому була призначена пенсія, яка складається із: основного розміру пенсії, який на 01.01.2008 року становив-940 грн; додаткова пенсія як інваліду 2-ї групи внаслідок ЧК( ст. 49)-94 грн, підвищення інвалідам  війни 2-ї групи-188 грн., доплата  інваліду війни  2-ї  групи-50 грн.

    Позивач вказував, що він вважає такі дії відповідача незаконними зі слідуючих підстав:

1.Згідно діючого на даний час законодавства, зокрема ст.54 Закону України « Про статус  та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  ОСОБА_2 катастрофи» державна пенсія призначається із заробітку  за період роботи  по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але яка згідно цієї ж статті  ніяк не може бути нижчою  8-ми мінімальних  пенсій за віком, плюс  додаткова пенсія  -75% , плюс державна соціальна допомога 40% : або його державна пенсія повинна становити такі суми за періоди :

із 28.12.2009 року -   8 мінімальних пенсій за віком щомісячно.

2.Згідно ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок  ОСОБА_2 катастрофи»   йому повинна була призначена  додаткова   пенсія в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, що становить :  

із 28.12.2009 року -  75 % мінімальної пенсії за віком щомісячно.

3.Згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»  йому повинна бути призначена  ще і державна соціальна допомога в розмірі 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, що становить :

із 28.12.2009 року  - 40 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб

Таким чином, вказував позивач, вся його пенсія , із врахуванням вищенаведених розрахунків, повинна становити :

із 28.12.2009 року  - 9,15 мінімальних пенсій за віком.

Позивач вказував, що він звернувся із відповідною заявою про виплату йому пенсії у вищевказаних розмірах до Хорольського управління пенсійного фонду 29.01.2009 року, на що 29.01.2009 року  отримав відповідь із Хорольського  УПФ про те, що йому вірно нарахували пенсію в розмірі 1438 грн.80 коп., яку  він реально отримує на даний час,тобто йому фактично було відмовлено у перерахуванні пенсії.

Враховуючи вищенаведені положення нині діючого законодавства та вищевказані розрахунки, вказував позивач, його пенсія повинна складати на час його звернення до УПФ не менше 9,15 мінімальних пенсій за віком ,  починаючи із 28.12.2009 року, що становить : 8 мінімальних пенсій за віком плюс О,75 мінімальної пенсії за віком плюс о,4 мінімальної пенсії за віком дорівнює 9,15 мінімальних пенсій за віком.

Позивач вказував, що доказами на підтвердження обстанин, якими обґрунтовуються  позовні вимоги ,   є те, що   він є  учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  1-ї  категорії, інвалід 2 групи від захворювання, яке пов»язане  з роботами по  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно  п.4 ст.54 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок  ОСОБА_2 катастрофи „ та  відповідно до  п.4 Постанови  Кабінету міністрів україни  від 30.05.1997 року № 523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії  по інвалідності, що настала  внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв»язку із втратою годувальника внаслідок ОСОБА_2 катастрофи” з наступними  доповненнями і  змінами   в усіх випадках   розмір пенсії  для інвалідів, щодо яких установлений зв»язок  із ОСОБА_2 катастрофою, не може бути нижче  по 2 групі  інвалідності 8 мінімальних  пенсій за віком. Позивач вказував, що статтею 24 Конституції України встановлена рівність громадян на конституційні права і свободи й рівність перед законом.

Згідно ст.58 Конституції України  Закони та інші нормативно-правові акти  не мають зворотної сили, тобто розміри пенсій, збільшені  згідно Постанови КМ України  № 1293 від 27 грудня 2005 року не можуть бути нижчими встановлених Законом.

Отже,вказував позивач, Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі порушило його  конституційне право на правильне нарахування  пенсії.            

    Позивач просив визнати дії УПФ України у Хорольському районі Полтавської області щодо відмови у здійсненні  перерахунку  пенсії неправомірними і  зобов’язати управління  Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити перехунок пенсії йому як учаснику ліквідації наслідків ваврії на ОСОБА_2 АЕС, його пенсію призначити  із 28.12.2009 року в розмірі 9,15 мінімальних пенсій за віком щомісячно, згідно ст.67 п.2 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи” ,зобов’язати управління Пенсійного фонду у Хорольському районі Головного управління Полтавської області робити йому перерахунок його пенсії в разі збільшення мінімальної пенсії за віком чи зміни прожиткового мінімуму , до якого цією статтею його віднесено.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задоволити.    

В судове засідання відповідач , Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі, свого представника не направив,   але подав письмову заяву,в якій просив справу слухати у відсутність його представника, позовні вимоги позивача не визнав,подавши заперечення.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом II групи ,учасником ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС ,віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок ОСОБА_2 катастрофи  Серія А № 105572 с від 05.11.2007 року з вкладкою № 613811 с від 05.11.2007 року та посвідченням  Серія Б № 504813 від 09.10.2007 року

Враховуючи зазначений статус позивача, останній одержує з 04.10.2007 року пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали   внаслідок ОСОБА_2 катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв’язок із ОСОБА_2 катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 2 групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок ОСОБА_2 катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи».

Доводи відповідача про те, що ними позивачу правомірно нарахована і виплачується пенсія в розмірі 1438 грн. 80 коп. відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи» із змінами внесеними Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року та Постанов Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року та № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року, на думку суду, сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийняті рішення. Вказаний висновок суду зроблено на підставі наступного.

Дійсно Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», зокрема змінено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року,  фактично прийняті Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Відповідно до ч. 2 ст. 152  Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу державному пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», нараховувати та здійснювати виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку суду, при визначені розміру пенсії позивача підлягають застосуванню ч. 1 ст. 50  та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні розміру державної пенсії особам, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволені позову.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто станом  на момент прийняття рішення становить 544 грн. Вказаний висновок суду зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду пенсії позивачу немає підстав, є необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи».

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду  України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок ОСОБА_2 катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Беручи до уваги викладене вище, на думку суду, вимоги позивача про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо залишення без задоволення звернення останнього про перерахунок розміру його пенсії є законними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Одночасно підлягають задоволенню вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 28.12.2009 року у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок ОСОБА_2 катастрофи».

Крім того, суд, не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, про зобов’язання відповідача здійснювати в подальшому, в разі збільшення розміру мінімальної пенсії за віком чи розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», оскільки дані дії є одним з обов’язків відповідача, який закріплено Законом, а тому зобов’язувати відповідача вчиняти дії, які є його обов’язком, в майбутньому, не маючи при цьому доказів їх невиконання після розгляду справи судом, не має підстав.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської  області про визнання дій УПФ України в Хорольському районі Полтавської області щодо відмови у здійсненні  перерахунку  пенсії неправомірними та зобов'язання здійснити перехунок пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС, задоволити частково.

    Визнати  дії Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської  області  щодо відмови в перерахунку  пенсії  неправомірними.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи”, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України „Про загальнообов’язковедержавне пенсійне страхування” та проводити виплату недоплаченої пенсії,починаючи  з 28 грудня 2009 року.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Хорольський районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

                        Головуючий: