Справа № 22ц-958/07 Головуючий у 1 інстанції Шкірай М.І.
Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання Танцуріній С.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2007 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою.
Він зазначав, що йому на праві власності належить V* частина житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - 3/4 частини вказаного будинку.
Як власник частини будинку він має право користування окремою часткою будинку та земельною ділянкою, однак не може реалізувати свого права, оскільки вони з відповідачкою не досягли згоди з цього приводу.
Посилаючись на викладене він просив поділити будинок та виділити йому жили кімнати, позначені на технічному плані будинку літ. 1-6,1-7, оскільки за такого він зможе переобладнати вказані приміщення в окреме. Він також просив визначити порядок користування земельною ділянкою з врахуванням поділу будинку.
Справа розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.
Відповідачка просить відхилили апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставин та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, реальний поділ житлового будинку можливий за декількома обов'язковими умовами.
2
Виходячи зі змісту ст. 364 ЦК України, виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю (поділ) можливо, якщо кожній стороні може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
При поділі будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, можливо з врахуванням конкретних обставин проведення поділу зі зміною у зв'язку з цим (виходячи з вимог ст. 357 ЦК України) ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилася.
До того ж, у тих випадках коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, поділ проводиться при наявності дозволу виконкому місцевої ради на переобладнання відповідно до вимог ст. 152 ЖК України.
Судом встановлено, що сторони мають у спільній частковій власності житловий будинок АДРЕСА_1. Позивачу належить 1А частина будинку, а відповідачці - 3/4 частин. На земельній ділянці, відведеній для обслуговування будинку, розташовані побутові та господарчі будівлі та споруди. Загальна площа будинку складає 78 м. кв., з яких 4 житлові кімнати площею 51,5 м. кв., а підсобні - 25, 5 м. кв.
Виходячи з даних технічного плану будинку та пояснень сторін, поділ будинку можливий лише за умов його переобладнання та добудови. За такого, позивач в силу вимог ст. 11 ЦПК України повинен був надати докази не лише про можливість поділу будинку в натурі, а й про розмір часток які припадають кожній стороні при поділі будинку за його варіантом та точний об'єм та вартість добудови. Крім того, для поділу будинку за варіантом позивача повинен бути дозвіл органу місцевого самоврядування.
Оскільки позивач не надав таких доказів, суд обґрунтовано відмовив як в задоволенні позовних вимог про поділ будинку, так і в задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, який неможливо визначити без вирішення першого питання.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на варіант №1А додаткового висновку спеціаліста не можуть бути взяті до уваги. Так, висновок спеціаліста не містить визначення розміру реальних часток сторін при поділі за цим варіантом. Крім того, умовами вказаного варіанту поділу житлового будинку є добудова тамбуру. Між тим, в дослідженні спеціаліст зазначив лише мінімальну глибину тамбура, тоді як повинен був вказати конкретні розміри тамбуру, мету його будування та характер призначення, оскільки без цього неможливе вирішення питання про відповідність добудови санітарним та будівельним нормам і правилам.
До того ж, визначаючи порядок поділу житлового будинку та порядок користування земельною ділянкою, спеціаліст не обґрунтував своїх доводів щодо необхідності виділу вбиральні, яка за варіантом поділу що пропонує позивач знаходиться на ділянці спільного користування.
Щодо отримання висновків експерта з питань поділу будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, то як слідує із матеріалів справи та апеляційної скарги позивача, суд роз'яснював позивачу можливість подачі відповідного клопотання. Оскільки апелянт відмовився від надання відповідного доказу, суд правомірно визнав факт неможливості поділу житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою на підставі висновків спеціаліста.
Доводи апелянта про те, що рішенням суду він позбавлений права користування житловим будинком не є обґрунтованими, оскільки відсутність реального поділу не позбавляє його права користування будинком та земельною ділянкою.
Виходячи з викладеного колегія судді вважає, що рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 316 ЦПКУ України, колегія суддів
3
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.