№ 2-а-316/10        

                    П О С Т А Н О В А

                   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                              

    14 січня 2010 року                                                                 с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

                головуючого – судді -         Горулько О.М.,    

розглянувши в порядку письмового провадження в селищі Решетилівка  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

                    В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни протиправною  та зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі нарахувати йому  недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2009 року  в розмірі 5940 грн.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної групи «Дитина війни» і згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний      захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Одначе всупереч вимогам зазначеного Закону та рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік», та «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі і щодо зупинення ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач не здійснив нарахування та виплату йому зазначеної допомоги за зазначений період.

    Відповідач -  управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області подав до суду заперечення на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Рішення  Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року стосується лише Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», не має зворотної дії в часі і не поширюється на період до 09.07.2007 року, а щодо Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» ніяких рішень Конституційним Судом України не приймалось.

    Крім того, відповідач вважає свої дії щодо не нарахування і невиплати передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» позивачеві доплати правомірними, посилаючись на невизначеність на законодавчому рівні органу, який повинен здійснювати ці доплати, необґрунтованість доводів позивачки щодо застосування при обчисленні таких доплат положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне пенсійне страхування», та на відсутність джерела фінансування цих виплат. Також відповідач вважає , що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав, просить суд визнати причини пропуску цього строку не поважною та застосувати наслідки пропуску строків звернення до суду.

    В судове засідання позивач та представник відповідача не з»явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, звернулися до суду з письмовими заявами про розгляд справи за їх відсутності.

    Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

    З матеріалів справи та наявних у ній доказів судом встановлено наступне:

    із пенсійного посвідчення № 117870 (а.с.3) вбачається, що позивач ОСОБА_1 має статус «Дитини війни» та має відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Із позовної заяви, заперечення відповідача (а.с. 10-11) та довідки № 77 від 13.01.2010 року (а.с. 12) вбачається, що протягом 2006-2007 років відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачеві зазначених вище виплат, у 2008 році такі виплати здійснював у розмірі від 47,00 грн. – у січні до 49,80 грн. – у грудні, а у 2009 році розмір цих виплат становив 49,80 грн. щомісяця.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно ст. 7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

    Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію          ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено.

    Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Проте, у 2006 році зазначені вище пільги запроваджені не були.

    Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» із змінами та доповненнями неконституційним не визнаний та діяв протягом всього 2006 року.

    Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у відповідача підстав для нарахування та виплати позивачеві у 2006 році підвищення до пенсії, передбаченого              ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України, мають однакову юридичну силу і Конституцією України не встановлено пріоритету в застосуванні того чи іншого закону перед іншими законами. Суд також враховує положення мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп, де зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

    Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище норм законодавства, суд при вирішенні спору надає перевагу Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» із змінами та доповненнями і не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, що стосуються доплат до пенсії за 2006 рік, оскільки  до 15.03.2006 року дія ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат було поставлено у залежність від результатів виконання бюджету, тобто було визначено в інший спосіб.

    Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати доплати до пенсії за 2007-2008 роки, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

    відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст.. 29, 36, ч.2 ст. 56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66,п.п. 7,9,12,13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Згідно п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції:

    « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

    Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Виходячи з положень ч.2 ст. 152 Конституції України та зазначених вище рішень Конституційного Суду України  2007 та 2008 років, управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області, починаючи з 09.07.2007 року, тобто з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 рік, мав діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і нараховувати та здійснювати виплату позивачеві передбаченого цим законом підвищення до пенсії.

    Таким же чином відповідач повинен був діяти і з 22.05.2008 року, тобто з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008.

    Стосовно нарахування та виплати передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії позивачеві за період з 01 січня по 30 вересня 2009 року слід зазначити, що  протягом цього періоду зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилися, а тому і протягом цього періоду відповідач мав діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і нараховувати та здійснювати виплату позивачеві передбаченого цим законом підвищення до пенсії.

Судом встановлено, що у 2007 році відповідачем нарахування та виплата позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни не здійснювалося, а, починаючи з 01.01.2008 року і по 31.12.2008 року відповідачем  було здійснено нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії згідно п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». При цьому в травні  2008 року розмір такого підвищення становив 48,10 грн., в  червні - 48,10 грн., в липні – 48,20 грн., в серпні – 48,20 грн., у вересні – 48,20 грн., у жовтні – 49,80 грн., у листопаді – 49,80 грн. та в грудні  - 49,80 грн. Протягом січня – червня 2009 року таке підвищення здійснювалося в розмірі 49,8 грн/міс.

    Між тим не нарахування та невиплата відповідачем позивачеві відповідного підвищення до пенсії у 2007 році до 09.07.2007 року та виплата підвищення у 2008 році до 22.05.2008 року відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» суд не може визнати незаконним, оскільки ці дії відповідача відповідали вимогам діючих норм законів, і приходить до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та здійснення доплати до пенсії згідно вимог 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в періоди з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року задоволенню не підлягають.

    Вирішуючи питання щодо порядку здійснення виплат, суд виходить з необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин  положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та по неврегульованість на законодавчому рівні порядку здійснення спірних доплат, оскільки обома сторонами не заперечується те, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з тих міркувань, що визначений абзацом  1 частини 1 цієї статті мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначеної згідно з цим Законом, суд вважає необґрунтованими з огляду на вищевикладене та з тих міркувань, що відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України, та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, із врахуванням мінімального розміру пенсії за віком відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачеві згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії в такому розмірі:

у 2007 році:

- липень – (406 + 4,06) х 30% =  123,02 грн.;

- серпень - (406 + 4,06) х 30% =  123,02 грн.;

- вересень - (406 + 4,06) х 30% =  123,02 грн.;

- жовтень - (411 + 4,11) х 30% =  124,53 грн.;

- листопад - (411 + 4,11) х 30% =  124,53 грн.;

- грудень - (411 + 4,11) х 30% =  124,53 грн., а всього за 2007 рік – 742,65 грн.;

у 2008 році:

- травень - 481 х 30% = 144,3 грн.;

- червень – 481 х 30% = 144,3 грн.;

- липень - 482 х 30% = 144,6 грн.;

- серпень -  482 х 30% = 144,6 грн.;

- вересень - 482 х 30% = 144,6 грн.;

- жовтень - 498 х 30% = 149,4 грн.;

- листопад - 498 х 30% = 149,4 грн.;

- грудень - 498 х 30% = 149,4 грн., а всього за 2008 рік – 1170,60 грн;

у 2009 році:

- січень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- лютий -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- березень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- квітень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- травень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- червень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- липень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- серпень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- вересень -     498 х 30% = 149,4 грн., а всього за 9 міс. – 1344,60 грн.

При цьому суд виходить з розміру прожиткового мінімуму, визначеного ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік», де зазначено, що прожитковий мінімум на 2009 рік встановлюється в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в даному випадку – 498 грн., а не 544 грн., як зазначає позивач.

Всього за дев»ять місяців 2009 року відповідачем нараховано та виплачено позивачці підвищення до пенсії в розмірі:

49,8 х 9 = 448,20 грн.

Таким чином різниця в належному та фактично нарахованому і виплаченому позивачеві розмірі підвищення до пенсії у 2008 році становить:

      -     у травні - 144,3 – 48,1 = 96,2 грн.;

•   у червні – 144,3 – 48,1 = 96,2 грн.;

•   у липні – 144,6 – 48,2 = 96,4 грн.;

•   у серпні – 144,6 – 48,2 = 96,4 грн.;

•   у вересні - 144,6 – 48,2 = 96,4 грн.;

•   у жовтні – 149,4 – 49,8 = 96,6 грн.;

•   у листопаді - 149,4 – 49,8 = 96,6 грн.;

•   у грудні - 149,4 – 49,8 = 96,6 грн.;

Всього за 2008 рік позивачеві недоплачено підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в загальному розмірі 771,4 грн.

Різниця в належному та фактично нарахованому і виплаченому позивачці розмірі підвищення до пенсії у 2009 році становить:

1344,60 – 448,20 = 896,40 грн.            

 Ця сума, а також не нараховане та невиплачене підвищення до пенсії за 2007 рік в розмірі 742,65 грн. та за 2008 рік у розмірі 771,4 грн. підлягають нарахуванню та виплаті позивачеві.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання щодо  органу, на який покладено обов»язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, що мають статус дітей війни.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року № 121/2001 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов»язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченої 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на УПФУ в Решетилівському районі Полтавської області.

Посилання відповідача на відсутність джерела фінансування спірного підвищення до пенсії суд також не приймає до уваги і визнає їх безпідставними, оскільки відсутність коштів не може бути обґрунтуванням правомірності невиконання своїх законних  та конституційних зобов»язань перед позивачем.

Право позивача на отримання зазначеного підвищення гарантоване ч.2 ст. 6,  ст. 22, ч.1 ст. 46 Конституції України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а обов»язок відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці цього підвищення до пенсії, крім того, визначається і Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та Положенням про Пенсійний фонд України.

Крім того, відповідачем в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов»язку щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов»язань, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірним дій або бездіяльності відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду, виходячи з положень ч.2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того суд вважає, що порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилося лише 01.01.2008 року, після чого 22.05.2008 року знову відновилося і тривало до 30.09.2009 року.

 Таким чином суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, крім зазначеного вище, виходить також і з того, що вимоги про стягнення з відповідача підвищення до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки, як зазначено вище, визначена позивачем грошова сума не відповідає фактичним сумам підвищення до пенсії, які має сплатити позивачеві відповідач.

Між тим, керуючись ч.2 ст. 11 КАС України, виходячи зі змісту позовних вимог та переслідуючи мету повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Решетилівському районі Полтавської області по невиконанню з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне отримання підвищення до пенсії.

Крім того, із врахуванням необхідності при прийнятті постанови визначення способу виконання судового рішення та гарантії дотримання і захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб»єктів владних повноважень, встановлених статтею 162 КАС України, суд вбачає необхідним визначити кінцеву дату, до якої має здійснюватись перерахунок визначеної вище доплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 159-163, 167, 186 КАС України,  суд, -

                П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 Яковича до управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області в частині невиконання в періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  щодо нарахування позивачеві ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни та відмову в перерахуванні йому пенсії за ці періоди.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області у строк до 14 березня 2010 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» та з врахуванням підвищення пенсії, здійсненого у 2008 і 2009 роках та провести відповідні доплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 65 коп.,  за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 771 (сімсот сімдесят одна) грн. 40 коп. та за 2009 рік – з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року  в розмірі 896 (вісімсот дев»яносто шість) грн. 40 коп.

В  задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови  може бути подана протягом десяти  днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного суду через Решетилівський районний суд.

                        Головуючий: