Справа № 22а-506/07 Головуючий у 1-й інстанції Жосан В. М.
Категорія 42 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н. П.
УХВАЛА
Іменем України
3 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Славгородської Н. П.,
суддів: Базовкіної Т. М., Мурлигіної О. Я.,
при секретарі Варміш О. С.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 січня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-4465 (далі -в/ч А-4465) про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в/ч А-4465 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню.
Позивач зазначав, що з серпня 2003 р. по листопад 2005 р. проходив військову службу у в/ч А-4022 в м. Одесі, а з листопада 2005 р. перебуває на військовій службі у в/ч А-4465 в м. Миколаєві. За період з 1 травня 2003 р. по 1 січня 2006 р. йому не в повному обсязі виплачувалась надбавка за безперервну службу, яка встановлена Указом Президента України від 5 травня 2003 p., через що заборгованість складає 3325 грн. 43 коп. В зв'язку з цим була не доплачена премія за період з 1 січня 2004 р. по 1 січня 2006 р. у сумі 669 грн. 15 коп. З урахуванням компенсації втрати частини грошового забезпечення через порушення строку його виплати, загальна сума заборгованості складає 4923 грн. 26 коп.
Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 січня 2007 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність постанови суду нормам матеріального права, просить її скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення його позову.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить відхилити скаргу.
Заслухавши доповідь судці, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (далі - Указ) надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30,
2
понад 15 років - до 50, понад 20 років-до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Отже Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям залежно від стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.
На виконання Указу Міністром оборони України був виданий Наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.
З матеріалів справи вбачається, що позивач знаходиться на військовій службі з 1990 p., а з 22 листопада 2005 р. по теперішній час проходить службу у в/ч А-4465 м. Миколаєва. Станом на 01 травня 2003 р. стаж безперервної військової служби його складав понад 12 років, а на вересень 2005 р. - 15 років. Позивачу щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, наданих ним в межах своїх повноважень. В грудні 2003 p., січні, жовтні, листопаді і грудні 2004 р. позивач отримав надбавку - 30%, в січні і з квітня по серпень 2005 р. - 30 %, з вересня по грудень 2005 р. - 50 %, а в інші місяці - 5 % (а. с. 6).
Враховуючи зазначене, суд прийшов до правильного висновку про те, що надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачу в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу. Тому обґрунтовано відмовив в задоволені позовних вимог.
Позивачу у 2004-2005 роках виплачувалась премія виходячи з розміру нарахованого місячного грошового забезпечення в повному обсязі, що підтверджується довідкою (а. с. 14).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстав для нарахування позивачу надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом максимальних її розмірів, а відповідно до цього і перерахунку премії та компенсації втрати частини грошового забезпечення через порушення строків його виплати, немає, а стверджування ОСОБА_1 про наявність заборгованості пов'язане з помилковим тлумаченням нормативних документів.
Керуючись статтями 195, 200, 206 КАС України, колегія судців
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 січня 2007 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.