Справа № 22а - 589/07                                     Головуюча першої інстанції: Алейніков И.О.

Категорія: 36                                                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

17 квітня 2007 року                               колегія судців судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

судців: Мурлигіної О.Я.,

Базовкінаої Т.М.,

при секретарі судового засідання:          Танцуріній С.М.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника відповідача ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою директора департаменту праці та соціального захисту населення

виконавчого комітету Миколаївської міської ради на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від ЗО січня 2007 року за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості по грошовій допомозі та покладення обов'язку,

Встановила:

У січні 2007 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовами до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості по грошовій допомозі та покладення обов'язку.

Позивачі вказували, що є учасниками бойових дій і згідно з п. 22 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон) мають право на отримання щороку до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій.

Посилаючись на те, що всупереч вимог Закону за 1999 - 2006 роки вказана допомога виплачувалась відділами соціального захисту населення в менших розмірах, позивачі просили визнати такі дії незаконними, стягнути на їх користь по 4358 грн. 97 коп. недоплаченої грошової допомоги та зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати цю допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій.

Зазначені позови прийняти судом до спільного провадження.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2007 р. позови задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 4282 грн. 79 коп. недоотриманої матеріальної допомоги.

В апеляційній скарзі директор Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради посилається на невідповідність висновків суду положенням Законів України "Про державний бюджет України" з 2000 по 2006 роки і просить постанову суду скасувати, ухвалити нову.

2

Заслухавши доповідь судці, пояснення представника відповідача, позивачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачі як учасники бойових дій мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону № 3551-XII. Допомога позивачам за період з 1999 по 2006 роки нараховувались та виплачувались в меншому розмірі, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Проте з такими висновками не можна погодитися, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачі є учасниками бойових дій.

Дійсно, частиною 5 ст. 12 і частиною 5 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ (із змінами, внесеними Законом від 25 грудня 1998 р.) передбачена виплата щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірах: учасникам бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком.

В той же час в частині 1 ст. 2 вказаного Закону зазначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Так, в законах про Державний бюджет України на 2000 - 2006 роки установлювалися розміри виплат щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551 -XII:

·   у 2000 р. і 2001 р.: учасникам бойових дій і інвалідам війни III групи - 40 грн.;

·   у 2002 р.: учасникам бойових дій - 80 грн., інвалідам війни III групи - 100 грн.;

·   у 2003 р.: учасникам бойових дій - 90 грн., інвалідам війни III групи - 100 грн.,

·   у 2004 р.: учасникам бойових дій - 120 грн., інвалідам війни III групи - 130 грн.;

- у 2005 р. і 2006 р.: учасникам бойових дій - 250 грн., інвалідам війни III групи - 270 грн.,

інвалідам війни II групи - 330 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію частини 5 ст. 12 і частини 5 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ зупинено на 2007 р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Визнані рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 р. неконституційними положення ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", на що посилались позивачі, втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, тобто з 1 грудня 2004 р.

Тоді як, відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону № 3551-ХІІ разову грошову допомогу до 5 травня можливо отримати лише до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Неотриманні у вказаний строк кошти (залишок) повертаються до бюджету держави.

Тобто, рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. постановлено після закінчення вказаного строку отримання допомоги.

Суд першої інстанції не врахував положення зазначених законів, а тому прийшов до неправильного висновку, що позивачам не в повному обсязі виплачувалась щорічна разова грошова допомога до 5 травня.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові.

Керуючись статтями 195, 202, 207 КАС України, колегія суддів

3

Пстановила:

Апеляційну скаргу директора Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від ЗО січня 2007 року скасувати, ухвалити нову постанову.

В позовах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості по грошовій допомозі та покладення обов'язку відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.