Справа №1-П-1/10

П О С Т А Н О В А

с у д о в о г о    з а с і д а н н я

24 лютого 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої - судді       Курус Р.І.  

при секретарі –            Антоненко В.О.

з участю прокурора –  Вільшинського Ю.Б.

та захисника –              ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальну справу про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, не військовозобов’язаного, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 02 жовтня 2008 року в період часу між 21-22 год., за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_3 та іншою особою, знаходячись у громадському місці – вулиці та парку, що по вул. А. Мельника в м. Стебнику Львівської області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю та цинізмом, стали наносити удари ОСОБА_4 руками і ногами по різних ділянках її тіла, після чого демонстративно один для одного почали її роздягати. Однак, будучи наляканими наближенням до них стороннього чоловіка, з місця події втекли. Дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та іншої особи тривали біля 40 хвилин, під час яких ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні даного суспільно-небезпечного діяння визнав повністю, пояснивши, що дійсно 02.10.2008 року у вечірній час заходив до бару, що по вул. Мельника в м. Стебнику. Там зустрів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Останній почав чіплятись до ОСОБА_4, яка хотіла піти геть, однак він з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пішли слідом за нею. Йдучи по дорозі бачив, як ОСОБА_3 та ОСОБА_5 наносили удари ОСОБА_4, яка від цих ударів впала на землю. Тоді він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_3 потягнули її у поруч розміщений парк, де ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ще кілька разів її вдарили. Потім ОСОБА_3 чи ОСОБА_5 почали знімати з ОСОБА_4 штани, а він їм у цьому допомагав. Однак, в цей час зі сторони надійшов невідомий мужчина, якого вони налякались та втекли. Жодних ударів ОСОБА_4 він не наносив. У вчиненому щиросердечно розкаюється та не заперечує, щоб йому було надано психіатричну допомогу в примусовому порядку. Обіцяє більше жодних протиправних дій не вчиняти.

Факт вчинення ОСОБА_2 зазначеного суспільно небезпечного діяння підтверджується наступними доказами, а саме:

•   показаннями ОСОБА_3, який суду пояснив, що дійсно 02.10.2008 року у вечірній час разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 стояли біля бару на вул. Мельника, де зустріли ОСОБА_4 Маючи намір з'ясувати стосунки з приводу належності їй квартири, що була виділена їй Стебницькою міською радою, він почав пропонувати ОСОБА_4 відмовитись від спірної квартири на користь його тітки, на що остання не погодилась. Тоді ОСОБА_5, поклавши руку на плече ОСОБА_4, повів її у сторону парку. Однак потерпіла почала вириватись та кричати, на що він почав її наносити удари руками по голові, від чого ОСОБА_4 впала на землю, а він з ОСОБА_5 ще кілька разів її вдарили. Після цього ОСОБА_2 почав знімати з ОСОБА_4 штани. В цей час зі сторони йшли невідомі мужчини, побачивши якого, вони втекли.

•   аналогічними показаннями неповнолітнього ОСОБА_5, даними на досудовому слідстві

том. 1 ст. 220-221

•   показаннями потерпілої ОСОБА_4, даними на досудовому слідстві, згідно яких 02 жовтня 2008 року вона, виходячи з бару, що по вул. А. Мельника в м. Стебнику, випадково зустрілась з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та до того незнайомим їй ОСОБА_5 При зустрічі ОСОБА_3 почав до неї висловлювати претензії щодо належності наданої їй квартири, на що вона відповіла, що від квартири відмовлятись не буде. Тоді ОСОБА_3 почав руками наносити їй удари по голові. Щоб уникнути конфлікту, вона намагалась залишити підсудних. Однак, ОСОБА_5, тримаючи її за шию, повів у сторону парку, а ОСОБА_3, йдучи позаду неї, наносив їй удари по голові, поки вона не впала. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, взявши її за руки та ноги, перенесли у парк, де ОСОБА_3 з ОСОБА_5 продовжували їй наносити удари по різних ділянках тіла. Потім ОСОБА_2 почав знімати з неї штани. В цей час зі сторони підійшов сторонній мужчина, побачивши якого, нападники втекли.

том 1 а. с. 57

•   висновком судово-медичної експертизи №1335 від 26 листопада 2008 року, згідно якого в ОСОБА_4 мались тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під сполучні оболонки лівого очного яблука, синців в ділянках обох очниць з переходом на спинку носа, на шкірі та слизовій оболонці верхньої губи, в ділянці правого кута рота з переходом на ділянку правої носо-губної зморшки, в ділянці лівого плеча, лівого передпліччя, правої китиці, садна на задній поверхні грудної клітки, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень і були спричинені внаслідок взаємодії з тупими твердими предметами, не виключено, - в час та при обставинах вказаних освідуваною та зазначених в медичних документах.

том 1 а.с. 144

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до переконання, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння є доведеною повністю, його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки він за попередньою змовою групою осіб грубо порушив громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.

Доведеність вини і така кваліфікація дій ОСОБА_2 в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності ОСОБА_2 у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце між учасниками події.  

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №976 від 26 грудня 2008 року, ОСОБА_2 страждає помірно-розумовою відсталістю – олігофренія в ступені вираженої дебільності з емоційно-вольовими розладами. В період інкримінованих йому дій він також страждав помірно-розумовою відсталістю – олігофренія в ступені вираженої дебільності з емоційно-вольовими розладами. Наявні в нього розлади в інтелектуально-мнестичній та емоційно-вольовій сферах виражені настільки, що позбавляють його можливості усвідомлювати значення своїх  дій та керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної медичної допомоги в примусовому порядку (том 1 а.с. 169–171).

Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечне діяння, щиро розкаявся у вчиненому, обіцяв у подальшому бездоганно себе поводити, суд вважає, що до нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру у примусовому порядку.

При обранні виду примусових заходів, суд враховує зазначений вище висновок експертизи, стан здоров'я та рівень загального розвитку ОСОБА_2, умови його життя, обставини, при яких ним було вчинено суспільно-небезпечне діяння, його ставлення до вчиненого діяння та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 примусовий захід у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Керуючись ст. ст. 419-421 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу постанови в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

На постанову може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Львівської області на протязі семи діб з моменту її оголошення.

Суддя