ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/905/18 Справа № 212/149/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Кулігіна Т.Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/149/14-ц

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2014 року, яке ухвалено суддею Кулігіною Т.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 червня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

Позов мотивовано тим, що 14.11.2006 року із ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №KRKTRAU07550129, за яким йому надано кошти у розмірі 41 935,00 грн. на купівлю автомобіля та у розмірі 10 903,10 грн. на сплату страхових платежів, на умовах платності та зворотності, на строк до 13.11.2011 року. Позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, яка за розрахунком банку, станом на 10.12.2013 року, склала 156 952 грн. 10 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом - 28 152,54 грн., заборгованість за відсотками в сумі 61 885,80 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1 350,33 грн., пеня в сумі 65 563,43 грн.

У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені ним судові витрати.

Заочним рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2014 рокупозов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №KRKTRAU07550129 від 14.11.2006 року в сумі 156 952, 10 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 569,52 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, судом не було належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи у зв'язку з чим нез'ясованою залишилась та обставина, що він потрапив на забезпеченому транспортному засобі в дорожньо-транспортну пригоду, у зв'язку з чим звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», де йому пояснили, що заборгованість погасить страхова компанія та вилучили автомобіль. Оскільки позов було розглянуто за відсутності відповідача, він не мав можливості у судовому засіданні заявити клопотання про витребування письмових доказів щодо реалізації позивачем автомобіля та зарахування коштів на рахунок за кредитним договором, а також щодо страхової суми, перерахованої позивачу

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, на спростування доводів апеляційної скарги, представником позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» надано суду копію Акта прийому-передачі автомобіля від 14.02.2014 року.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалено судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, питання щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Згідно ст. 158 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи убачається, що 16 червня 2014 року судом першої інстанції цивільна справа № 212/149/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості розглянута у відсутність відповідача та по справі постановлено заочне рішення (а.с. 35, 36).

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутністю або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, заочний розгляд справи у суді проводиться за відсутності належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи відповідача.

Проте відомості щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи 16 червня 2014 року у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 не був належним чином повідомленим про розгляд справи, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про вручення йому судової повістки про призначення справи до розгляду у порядку, визначеному ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.

Отже, суд розглянув справу, не повідомивши відповідача належним чином про час та місце судового засідання, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Віктор Назаренко проти України» від 3 жовтня 2017 року; «Лазаренко та інші проти України) від 27 червня 2017 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за його відсутності без обов'язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Встановлено, що 14 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №KRKTRAU07550129, за умовами якого ОСОБА_2 отримав строковий кредит у розмірі 41 935,00 для купівлі автомобіля та у розмірі 10 903, 10 грн. на сплату страхових платежів на строк з 14 листопада 2006 року по 13 листопада 2011 року , зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,20% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 6.2 даного Договору (а.с. 7-8).

Згідно з п.4.1. цього Договору при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, що передбачено п.п.2.2.2, 2.2.3 даного Договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземні валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

В п. 2.3.1. цього Договору передбачено право банка в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки та визначено, що зміна процентної ставки за користування кредитними коштами за ініціативою Банку здійснюється шляхом направлення Позичальнику повідомлення, де зазначається новий розмір процентної ставки та дата, з якої вона вводиться.

07 січня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», направив на адресу позичальника повідомлення про підвищення розміру відсоткової ставки за користування грошовими коштами до 27,48% на рік, починаючи з 01 лютого 2009 року (а.с. 10, 11), заперечення на яке позичальником не надано.

Оскільки, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року № 661-УІ, який набрав чинності 09.01.2009 року, внесено зміни до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та доповнено Цивільний кодекс України статтею 1056-1 та заборонено банкам в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за кредитним договором, колегія суддів не вбачає порушення банком порядку дотримання визначеної договором процедури збільшення відсоткової ставки, починаючи з 02 лютого 2009 року, а тому з цього часу відсотки за кредитом нараховуються у розмірі 2,29% на місяць (27,48% на рік).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо погашення боргу за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 10.12.2013 року склала 156 952 грн. 10 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом - 28 152,54 грн., заборгованість за відсотками в сумі 61 885,80 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1 350,33 грн., пеня в сумі 65 563,43 грн.

Вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним, відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій не суперечать умовам договору, які визначені сторонами і погоджені ними.

На думку суду апеляційної інстанції, зазначені суми розраховані згідно умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, та не оспорюються відповідачем, тому колегія суддів з ними погоджується.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що до даного розрахунку необхідно було б включити й суму отриману ПАТ КБ «ПриватБанк» від реалізації автомобіля, який було передано в заклад банку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки «ДЕУ СЕНС», реєстраційний номер НОМЕР_1, було продано 14 лютого 2014 року (а.с. 89), а предметом даного спору є стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 10 грудня 2013 року, тобто до продажу автомобіля і сума від його реалізації у жодному разі не може бути включена до розрахунку заборгованості, доданого до позову.

При цьому, колегія суддів зауважує, що кошти, отримані від реалізації автомобіля марки «ДЕУ СЕНС», реєстраційний номер НОМЕР_1, мають бути враховані на стадії виконання даного рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, колегія суддів стягує з ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 569,52 грн. (а.с. 18)

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором №KRKTRAU07550129 від 14 листопада 2006 року станом на 10 грудня 2013 року склала 156 952 (сто п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 10 (десять) копійок, у тому числі: заборгованість за кредитом - 28 152 гривень 54 копійок, заборгованість за відсотками в сумі 61 885 гривень 80 копійок, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1 350 гривень 33 копійки, пеня в сумі 65 563 гривень 43 копійки.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 1 569 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 52 (п'ятдесят дві) копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2018 року.

Головуючий:

Судді: