ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/2359/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Львівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 20 вересня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Білоус Ю.Б. об 11:16 у м. Мостиська, повний текст складений 25.09.2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заступник начальника Львівської митниці ДФС - начальник управління ПМП та МВ Скоромний Я.І. про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління ПМП та МВ Скоромного Я.І. про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1076/20900/18 від 27.02.2018 року за вчинення порушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 20 вересня 2018 року позов задоволений.

Львівська митниця ДФС оскаржила рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що недоведеними є твердження митниці, що саме ОСОБА_1 ввіз транспортний засіб на територію України, спростовується інформацією з Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС ), де зафіксований такий факт. Зазначає, що відповідно до пункту 7 розділу І «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Оскільки на момент ввезення транспортного засобу митний орган не перевіряв документи у пасажирів, а лише у водія, то у випадку неподання таких документів позивачем, митний орган не мав би можливості внести інформацію про позивача як особу, яка ввезла транспортний засіб. Враховуючи те, що транспортний засіб ввезений на митну територію України ОСОБА_1, то і обов'язок вивезення покладений на нього.

Просить апелянт скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч. 4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2018 року державним інспектором ВМО № 3 м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС Бонікевичем О.І. складений протокол про порушення митних правил №1076/20900/18, з якого вбачається, що 13.02.2018 року ОСОБА_1 слідував з України в Польщу через пункт пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС в пішому порядку смугою руху митного контролю «зелений коридор». В ході митного контролю та внесення даних про громадянина в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України виявилось, що ОСОБА_1 20.11.2017 року ввіз на митну територію України автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н НОМЕР_1, через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС смугою руху спрощеного митного контролю «зелений коридор» в митному режимі «транзит» без письмового декларування та сплати всіх митних платежів на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України. Одночасно було встановлено відсутність в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України інформації щодо вивезення за межі митної території України вказаного автомобіля станом на 13.02.2018 року.

Протоколом про порушення митних правил №1076/20900/18 також встановлено, що ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 МК України строк доставки товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до митного органу призначення більше ніж на 10 діб.

На підставі зазначеного протоколу 27.02.2018 року заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником управління ПМП та МВ Скоромним Я. І. винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1076/20900/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Судом першої інстанції також встановлено і дані обставини визнаються сторонами, що автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_5 - дочці позивача ОСОБА_1, яка разом із ним 20.11.2017 року у цьому автомобілі пересікла державний кордон України через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС смугою руху спрощеного митного контролю «зелений коридор».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що митний орган розглянув справу про порушення митних правил, не встановивши належного суб'єкта порушення, не встановив та не з'ясував всіх обставин, які мали значення для справи, постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей, внесених у бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України про ввезення 20.11.2017 року ОСОБА_1 автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» на митну територію України. Судом зазначено, що доказів, на підставі яких встановлено вину позивача у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, відповідачем не надано, відтак і не доведено, що у діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, наявні ознаки порушення митних правил.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 90 Митного кодексу України (далі - МК України) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом статті 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

У силу статті 523 Митного кодексу України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Поняття адміністративного правопорушення відображено у частині першій статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України закріплено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з пунктом 1.1 частини 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2015 року №1118, у разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник або уповноважена особа представляє уповноваженій особі митного органу, у зоні діяльності, якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, транспортний засіб для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні) перелік яких визначено в підпункті 4.2 пункту 4 цього розділу.

Згідно пункту 9 Правил не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Крім того, пунктом 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 451 від 21.05.2012 року визначено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства слід зробити висновок, що при оформленні зобов'язання про транзит автомобіля визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 308/6260/17 (провадження № К/9901/3030/17).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не був ні власником автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н. НОМЕР_1, ні уповноваженою особою власника.

Відповідно до статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Львівською митницею ДФС не доведено, що ОСОБА_1 є суб'єктом порушення митних правил за статтею 470 МК України, тобто, тією особою, яка ввезла у режимі транзиту на територію України транспортний засіб і, відповідно, перевищила строк його доставки, встановлений статтею 95 МК України, оскільки доказів про те, що позивач був власником автомобіля або мав право користування ним під час переміщення цього транспортного засобу через митний контроль України, відповідачем не надано.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, оскаржувана постанова винесена у присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, який під час розгляду справи надавав посадовій особі митниці пояснення про те, що автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT» був ввезений його дочкою - громадянкою Республіки Польща ОСОБА_5, яка є власником автомобіля, в підтвердження чого надавались відповідні документи, зокрема, договір дарування транспортного засобу та документи, що підтверджують польське громадянство дочки. Однак, всупереч статті 489 МК України посадовою особою митного органу не з'ясовано цю обставину, яка мала значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а Львівською митницею ДФС не доведено, що при розгляді справи про порушення митних правил посадова особа митниці діяла на підставі закону, а оскаржувана постанова є обґрунтованою та винесеною з врахуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 272, 286, 310, 313, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Мостиського районного суду Львівської області від 20 вересня 2018 року у справі № 448/265/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 29.11.2018 року