Справа № 2 - 42/10

                                                                 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26  лютого 2010 р.                       Індустріальний   районний   суд м. Дніпропетровська

у складі:              головуючого судді –  Слюсар Л.П.

                              при секретарі –  Цалин О.С.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у  залі суду в м. Дніпропетровську  цивільну справу  за позовною заявою   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи  Управління « Держкомзему»,  Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро  технічної  інвентаризації»   про поділ спільного майна подружжя,  визнання права власності на новостворене майно та про розділ його в натурі, визнання права  власності на Ѕ частину квартири,  визнання права власності на Ѕ частину автомобіля, про визнання частково недійсним державного акту,  про право приватної власності на землю, зустрічну позовну заяву  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1  про визнання права  власності, -

                                                   ВСТАНОВИВ :

  В    квітні 2008 року позивач звернувся до Індустріального районного  суду з позовом до відповідачки   про поділ спільного   майна подружжя  та розділ його в натурі. В ході розгляду справи позовні вимоги  були неодноразово уточнені  та визначені сторони по справі. В позовній  заяві, в уточнених позовних заявах  позивач  посилався на те, що  в період шлюбу із відповідачкою на спільні кошти був   придбаний в 1995 році  глинобитний будинок по вул. Араратській, 68, хоча виходячи  з потреб економії та доцільності,  він був оформлений як договір дарування на дружину.   Будинок стали поступово  реконструювати, зробивши спочатку прибудову – сантехвузол, прихожу та робили   благоустрій прилеглої території, двору.   На початку 1998 року  була приватизована на дружину і земельна ділянка, яка була передана для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.   В 2000 році  почали робити капітальну перебудову помешкання, так була знесена стара глиняна хата та збудовано на її місці цегляний будинок із мансардою. Площа будинку складає 240 кв.м.  Надалі було зроблено в дворі мощення, двір було викладено тротуарною плиткою, поставлено новий цегляний паркан, проведено до будинку водопостачання, зроблено каналізацію, тобто було збудовано новий будинок з господарськими  спорудами  на місці старої хати  та вкладено чималі кошти  в новий  будинок.  Нове домоволодіння було введено в експлуатацію, та відповідачка отримала свідоцтво  про право власності на домоволодіння №68 по вул. Араратській в м. Дніпропетровську. Крім того  на спільні кошти подружжя було придбано  в 2005 році однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка також  зареєстрована на відповідачку.  Квартирою  користується відповідачка , використовуючи її як косметичний салон, в ній ніхто не проживає.  В 2006 році на спільні кошти подружжя було придбано автомобіль  « Сузукі-Ліана», вартістю 100000 грн., який також зареєстровано на відповідачку. Просив  визнати  право спільної сумісної власності  на новостворене майно  - домоволодіння №68 по вул. Араратській в м. Дніпропетровську;  визнати  за ним  право власності на новостворене  майно -1/2 частину домоволодіння по вул. Араратській, б.68 в м. Дніпропетровську, вартістю 1587671 грн.; розділити домоволодіння, по вул. Араратській,б. 68 у м. Дніпропетровську, в натурі, виділивши  йому Ѕ частину домоволодіння  за варіантом, згідно з висновком  судової-будівельної експертизи, як другому співвласнику, що складає 32/100 вартості всього домоволодіння, з отриманням від  ОСОБА_2 компенсації в сумі 286191 грн. 50 коп.;  визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2; визнати за ним право власності на Ѕ частину автомашини «Сузукі-Ліана», 2005 року випуску  державний номер НОМЕР_1; визнати  частково незаконним державний акт на право приватної власності на землю, серія ДП Д №011642 72496012 від  23.06.1998 року, виданий на підставі рішення Дніпропетровської міської ОСОБА_3 від 21.05.1998 року №793, на ім’я ОСОБА_2, та визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали  уточнену позовну заяву, в задоволені  зустрічної позовної заяви просили суд відмовити, оскільки позов не ґрунтується на законі.  

 Відповідачка та її представник  в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.  ОСОБА_2  подала зустрічну позовну заяву  про визнання права власності.  Та просили визнати за нею право особистої приватної  власності на будинок №68 по вул. Араратській в м. Дніпропетровську; земельну ділянку, що розташована на території Індустріального  району м. Дніпропетровська, вул. Араратська,68 в м. Дніпропетровську,  площею 0,0418 га.; квартиру №4 в б.6 на пл. Жовтнева в м. Дніпропетровську,  та право власності  на ѕ автомобіля « Сузукі-Ліана», 2005 року, державний номер НОМЕР_1.

Представник  співвідповідача за основним позовом  в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Представник третьої особи  за основним позовом в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи  повідомлялись належним чином.  

Свідок ОСОБА_4,  знайома  відповідачки з 1999 року,  розповіла про те, що  з 2000 року по 2006 рік  вона працювала разом з  ОСОБА_2.  Зі слів  ОСОБА_2 вона знає що її   чоловік  не працював,    матеріальне забезпечення сім’ї лежало на плечах  ОСОБА_2. До останнього дня  відповідачка працювала, і із роботи поїхала народжувати дитину, а коли в неї народилася дитина,  навіть не брала декретну відпустку, оскільки  необхідно було працювати і матеріально забезпечувати сім’ю.    Доглядом за дітьми позивач не займався. Старша донька вже самостійна, а за меншою доглядала няня.   Квартира на пл. Жовтнева була придбана під косметичний салон.  Кошти на придбання квартири надали батьки  відповідачки.

Свідок ОСОБА_5,  працювала нянею у відповідачки з листопада 2006 року .  Розповіла про те, що позивач завжди був дома, гроші за роботу їй платила відповідачка.

 Свідок ОСОБА_6 , сусідка.  Вказала, що  знайома з сім’єю ОСОБА_2  з 1995 року.  Про купівлю будинку знає тільки зі слів  подружжя, а зі слів відповідачки знає, що батьки допомагали  їй купити квартиру.  Вказала, що позивач завжди був дома.

ОСОБА_7 , мати відповідачки, розповіла про те, що  її донька займалася бізнесом, вони допомогли придбати  спірну квартиру  в квітні 2006 року, надавши їй 15000 доларів США,  в грудні 2007 року  додатково  дали 6000 доларів США, а в січні 2008 року ще 10000 доларів США, щоб донька розрахувалася з кредитом.  Всього дали 31000 доларів США, у них з чоловіком в Росії  свій бізнес, приватний  магазин, тому вони могли допомогти доньці.  Чоловік доньки ніколи не працював,   доньки віддавала борги чоловіка, який програвав гроші в Казино.

Свідок ОСОБА_8,  батько відповідачки,  розповів про те, що знає   позивача біля 20 років, він   навчався  в  Калужському військовому училищі, однак  був відрахований.  Біля  десяти років він не працює.  Донька казала, що так дешевше. Пропрацювавши в банку  два місяці, він вирішив  вкласти гроші, однак  прибуток не отримав, а отримав борг в 20000 доларів США і прийшлось виплачувати борги.    Він з дружиною вирішив допомогти доньці  та придбати їй для роботи квартиру.  Надали доньці  всього біля 31000 доларів США.      

Свідок ОСОБА_9, мати позивача, розповіла про те, що   спочатку сім’я сина проживала  з нею , а потім син придбав будинок на Араратській,68 і вони стали проживати там.  Син сам будував будинок та наймав будівельників.   Будували будинок за спільні кошти. Спірна квартира була придбана в кредит. У сина були  борги.

Свідок ОСОБА_10, сестра позивача,  розповіла про те, що спірний будинок був придбаний, і той маленький будинок  в даний час одна кімната побудованого будинку.

Свідок ОСОБА_3,  друг позивача, розповів що позивач збудував новий будинок.

Свідок ОСОБА_11, зять, розповів що  спірний будинок було придбано.

Свідок ОСОБА_12, сусід,  розповів, що будинок який був раніше, це був невеличкий будинок, а зараз збудований  хороший будинок.

 Свідок ОСОБА_13А, знайома,  розповіла, що відповідачка брала в неї в борг кошти  для будівництва і ремонту будинку, борг в сумі 15000 доларів вона віддала в 2003 році.  Потім, ще брала в неї в борг.        

Суд, вислухавши пояснення  сторін, представників, свідків  ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5,  ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,    вивчивши матеріали справи,  вважає, що позовні вимоги    ОСОБА_1    підлягають задоволенню   частково,   зустрічна позовна заява    ОСОБА_2    підлягає задоволенню  частково  з наступних підстав.

Судом встановлено, що   08.07.1989 року між сторонами  було зареєстровано  шлюб в  Відділі РАЦС Індустріального  району (  а.с.12).   Шлюб   між ОСОБА_1  і  ОСОБА_2  розірвано, актова запис №60 від 13 лютого 2008 року  (  а.с.9). В шлюбі народилися доньки:  ОСОБА_2, 08.01.1991 року та   ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.10).    

Відповідно до Договору дарування  від 18 грудня 1996 року, посвідченого  приватним нотаріусом  Дніпропетровського міського нотаріального округу  ОСОБА_16, зареєстрованого в реєстрі за №1-2969 ОСОБА_17, від свого імені та по  дорученню   від імені  ОСОБА_18 Леонтєвни,  по дорученню від імені  ОСОБА_19, ОСОБА_20,  ОСОБА_21 подарували  ОСОБА_2  житловий будинок №68, розташований на земельній ділянці площею 390 кв.м., за адресою м. Дніпропетровськ,  вул. Араратська, б.68. На вищевказаній  земельній ділянці  знаходилися : А-1, житловий будинок площею 18,5 кв.м., В - вбиральня, Г- сарай,  №1-8,І - та інші споруди.

Як показала в судовому засіданні ОСОБА_20   будинок №68 по вул. Араратській в м. Дніпропетровську був проданий    ОСОБА_2 за 3500 доларів США.  ОСОБА_1 попросив їх укласти договір дарування, а не договір купівлі-продажу.    

Позивачем   ОСОБА_1  в уточненій позовній заяві  від 11 липня 2008 року    ставилося питання щодо визнання договору  дарування житлового будинку  частково недійсним та про визнання угоди купівлі - продажу  даного житлового будинку, про визнання  недійсним державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, в подальшому позовні вимоги неодноразово уточнювалися, а саме  просив  визнати право власності на новостворене майно та про розділ його в натурі.  

Суд критично відноситься до  пояснень  ОСОБА_2 про те, що   вона  набувши право особистої власності відповідно до договору дарування  на домоволодіння №68 по вул.Араратській здійснювала переобладнання за свої кошти, а тому  за нею повинно бути визнано право особистої власності на будинок.  

Так  в судовому засіданні встановлено, що  в період шлюбу на  місці глинобитного будинку  №68 по вул. Араратській в м. Дніпропетровську  подружжям    ОСОБА_2  було  самовільно збудовано  інший житловий будинок,   Рішенням  виконавчого комітету  Індустріальної районної ради   від 23.01.2004 року №47 було визнано право власності  за  ОСОБА_2   на житловий будинок Д-1 та господарчі споруди: навісу Ж, сараю З   у домоволодінні  №68 по вул. Араратській в м. Дніпропетровську, та затверджено акт приймання в експлуатацію  7-ми кімнатного, житлового будинку Д-1, житловою площею – 180,9 кв.м., загальною площею – 233,8 кв.м. та господарчих споруд: навісу Ж, сараю З у домоволодінні №68 по вул. Араратській  (а.с.43).  Відповідно до  свідоцтва  про право власності  на нерухоме майно  від 13.04.2004 року  ОСОБА_2  на праві приватної власності належить  домоволодіння №68  по вул. Араратській в м. Дніпропетровську ( а.с.44).        

               Відповідно до п.22  Постанови  Пленуму Верховного Суду України    « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11,  поділ спільного майна подружжя  здійснюється за правилами, встановленими  статтями 69-72 СК України та ст.372  ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи  з дійсної його вартості на час розгляду справи.  

       Відповідно  до п.6  Прикінцевих положень Сімейний кодекс України   може регулювати відносини, які виникнуть починаючи  з дня набрання ним чинності.

  Згідно  ст.22 КпШС  України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його сумісною власністю. Кожен з подружжя має  рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст.28 КпШС України  у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи  інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують увагу.

  Аналогічні норми передбачені і ст. ст. 60,70  СК України.   Так ст. 60 СК України   майно , набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної  власності подружжя, частки майна  дружини  та чоловіка є рівними.

За рішенням суду  частка майна  дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній  для їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.  

Відповідно до ст.24  КпШС  майн, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Пунктом ч.2 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони  були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

        Згідно з зазначеними нормами  при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю чи особистою приватною власністю з’ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що   за час шлюбу позивача   з відповідачкою  було новостворене домоволодіння внаслідок спільних трудових і грошових витрат  подружжя, а тому  домоволодіння має бути визнано об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Судом  призначалася будівельно - технічна експертиза ,   яку було проведено 04 вересня 2009 року  ( а.с.136-148).  

Відповідно до висновку  експерта   вартість  домоволодіння №68 по вул. Араратській в м. Дніпропетровську  складає 1587671 грн.  Вартість домоволодіння відповідачкою не оспорювалася.  

Експертом запропонований  один варіант  розділу житлового будинку літ. « Д-1» на дві ізольовані квартири  по існуючому плануванню приміщень з мінімальним переобладнанням згідно до часток власників ( по Ѕ частині).  

 Першому власнику Ѕ частини домоволодіння виділяється   квартира №1 в житловому будинку літ. А-1  з наступними приміщеннями в житловому будинку літ. «Д-1» : приміщення 1-4 ( 18,0 кв.м.) – житлова кімната;  приміщення 1-5 ( 26,9 кв.м.) житлова кімната;  приміщення 1-6 ( 38,0 кв.м.) житлова кімната;  приміщення 1-7 ( 2,5 кв.м.) – коридор;  приміщення 1-8 ( 0,9 кв.м.) – котельня; приміщення 1-10 ( 17,0 кв.м.) кухня - разом 103,3 кв.м.  Вартість площі на першому  поверсі житлового будинку « Д-1» складає 819555 грн.

  В житлові прибудові «Д1-1» приміщення 1-2 ( 1,3 кв.м.) – санвузол;  приміщення 1-3 ( 4,3 кв.м.) – ванна; приміщення 1-4 ( 18,0 кв.м. ) житлова кімната. Разом 11,5кв.м.  Вартість  площі по прибудові літ. «Д1-1»  складає 191784 грн. Всього площа квартири №1, яка виділяється першому власнику Ѕ частини  домоволодіння  складає  129,8 кв.м., що на 12,9 кв.м. не відповідає  Ѕ  ідеальної частки площі житлового будинку літ. «Д1-1» ( 116,9 кв.м).

Окрім того, І власнику -1/2 частини домоволодіння виділяються  наступні будівлі та споруди: Сарай З – 2873 грн.;  погріб «під літ.Д-1» - 18756 грн. всього 21629 грн.  Споруди:   Ѕ хвіртки №1 – 3759,50 грн.; Ѕ огорожі №2 -  3041,5 грн.; Ѕ воріт №3 – 8110,50 грн.;  Ѕ огорожі №4 – 11617 грн.; , Ѕ  огорожі №5 – 760,5 грн.;  Ѕ водоколонки №6 – 5280,50 грн.;  Ѕ мостіння І – 14489,5 грн., всього 47059 грн. Разом -  68688 грн.  .  

 Вартість квартири  №1, власника Ѕ частини домоволодіння в житловому будинку літ А-1  разом з надвірними будівлями і спорудами  : 1080027 грн., що на 286191,50 грн. більше ідеальної частки.

Другому власнику -1/2 частини  домоволодіння в житловій прибудові літ «А-1» виділяється квартири №2 з наступними приміщеннями  в житловому будинку літ № Д-1»:   на першому поверсі приміщення 1-9 ( 15,0 кв.м.) – гараж, разом 15,0 кв.м. Вартість  площі на першому поверсі житлового будинку « Д-1» складає 119006 грн.  

 В мансарді: приміщення 1-11 ( 16,7 кв.м.)- житлова кімната; приміщення І ( 2,9 кв.м) – лоджа; приміщення 1-12 ( 16,2 кв.м.) – житлова кімната;  приміщення 1-13 ( 45,8 кв.м.) – житлова кімната; приміщення 1-14 ( 19,3 кв.м.) – житлова кімната; приміщення ІІ -3,1 кв.м. лоджа, разом 104 кв.м.   Вартість площі мансарди складає 337862  грн.  Всього площа квартири №2, яка виділяється ІІ власнику на Ѕ частку домоволодіння складає  104 кв.м., що на 12,9 кв.м.  не відповідає Ѕ ідеальної частки площі житлового будинку літ. « А-1» ( 116,9 кв.м.).  Окрім того, ІІ власнику Ѕ  частини домоволодіння виділяються наступні  надвірні будівлі та споруди:   ОСОБА_5 Ж  -3717 грн. всього 3717 грн.  Споруди:   Ѕ хвіртки №1 -3759,5 грн.; Ѕ Огорожі №2 – 3041,50 грн.; Ѕ Воріт №3 -8110,5 грн.; 1 /2 огорожі №4 – 11617 грн. , Ѕ  огорожі №5 – 760,50 грн.;  Ѕ водоколонки №6 – 5280,5 грн.; Ѕ мостіння І – 14489,50 грн.  всього  47059 грн. Разом – 50776 грн.   Вартість  квартири №2  власника Ѕ частини домоволодіння в житловому будинку літ « А-1» разом з надвірними будівлями і спорудами -  507664 грн. 00 коп., що на 286191,5 грн.  менше ідеальної частки.

    Для влаштування двох ізольованих квартир в житловому будинку літ. « Д-1» виконати наступні переобладнання: закласти дверний отвір між прим.1-7 і прим 1-9;  перекласти проріз сходової клітини в приміщенні 1-13; в приміщенні 1-13 ( житлова кімната) замість віконного пробити дверний проріз;  прибудувати сходи для доступу до виділяємої квартири №2 зі сторони приміщення 1-10 кухні до приміщення 1-13 ( житлова кімната); житлову кімнату 1-14 переобладнати в кухню.    

 Виходячи із вищевикладеного суд приходить  до висновку, про те, що позовні вимоги позивача  за основним позовом в частині   визнання домоволодіння №68  по вул. Араратській в м. Дніпропетровську   об’єктом спільної сумісної власності  та  визнання   за ОСОБА_1 право власності на новостворене майно на 32/100 частини домоволодіння і розділ його в натурі   підлягають задоволенню та підлягає  стягненню із  ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1  грошова компенсація за перевищення частки  в розмірі 286191 грн. 50 коп.

 Крім того  в  період шлюбу  в 2006 році на спільні кошти подружжя було придбано автомобіль  « Сузукі-Ліана», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який є  об’єктом спільної сумісної власності подружжя,  суд не вбачає підстав для відступу від рівності часток  і вважає, що позовні вимоги позивача  за основним позовом в частині визнання за ним права власності на Ѕ частину автомобіля законні і підлягають задоволенню.

 Як встановлено в судовому засіданні в період шлюбу  відповідно до договору купівлі-продажу  від 18 квітня 2006 року, посвідченого  приватним нотаріусом  Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_22,  зареєстрованому в реєстрі за №2602  ОСОБА_2     купила  квартиру АДРЕСА_1  за  151500 гривень ( а.с.46-47).   Відповідно до кредитного договору від 18.04.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком « Укрсиббанк»  та   ОСОБА_2  останній був наданий  кредит  в розмірі 20000 доларів США ( еквівалентно 101000 грн.),  термін кредиту  з 18 квітня 2006 року по 17 квітня 2010 року ( а.с.48- 53) .  

Як встановлено в судовому засіданні  квартира була придбана  для роботи відповідачки, а саме  для косметичного салону, про що не заперечували сторони. Кошти на придбання квартири були надані батьками відповідачки, так кредит було погашено за 8 місяців.  Придбання  спірної квартири  за рахунок батьків  підтвердили в судовому засіданні свідки: ОСОБА_23, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4

       Тому   беручи до уваги всі обставини по справі, суд вважає  за  необхідне визнати за  ОСОБА_2   право  особистої приватної власності на  квартиру №4 в б.6 по пл.. Жовтнева в м. Дніпропетровську.

Щодо вимоги  позивача за основним позовом про визнання частково незаконним державного акту на право приватної власності на землю, серія ДП Д №01164272496012 від 23.06.1998 року, виданого на підставі рішення  Дніпропетровської міської ОСОБА_3 від 21.05.1998 року № 793 на ім’я ОСОБА_2, та визнання за ним права власності на дану земельну ділянку на Ѕ її частину то суд   не вбачає законних підстав для  визнання  акту незаконним, оскільки земельна ділянка була приватизована відповідно  до норм діючого законодавства.

 У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи  не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.            

     При подачі позову  ОСОБА_1  при подачі  позову було оплачено судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн., а відповідно до заявлених позовних вимог судовий збір становить 1700 грн.,  позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволені частково, то  відповідно до     ст.88 ЦПК України із    ОСОБА_1  підлягає стягненню на користь  держави судовий збір в розмірі 1700 грн., та витрати на інформаційно -  технічне забезпечення   в розмірі  - 120 грн. 00 коп.

 ОСОБА_2 при подачі позову  судовий збір  та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення  не оплачувалися, позовні вимоги задоволені частково, тому із ОСОБА_2  підлягає стягненню на користь  держави судовий збір в розмірі 1649 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 90 грн.

Керуючись:   Постановою  Пленуму Верховного Суду України    « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11,  ст.ст. 57,  60,  65, 69,70,71 СК України, ст.ст.3,7, 11, 15 , 31, 60, 88, 212-215 ЦПК України , суд –

                                                      ВИРІШИВ:

Позовні вимоги   ОСОБА_1   - задовольнити частково.

Розділити  сумісно нажите майно   подружжя,  визнати об’єктом спільної сумісної власності домоволодіння №68  по вул. Араратській  в м. Дніпропетровську та  визнати   за ОСОБА_1 право власності на новостворене майно на 32/100 частини домоволодіння №68 по вул. Араратській в м. Дніпропетровську ринковою вартістю 1587 671 грн.  

Виділити в натурі  ОСОБА_1  в житловій прибудові  літ. « А-1», квартиру №2 з наступними приміщеннями: в житловому будинку літ. «Д-1» на першому поверсі: приміщення 1-9 ( 15,0 кв.м.) – гараж, разом 15,0 кв.м.  

 В мансарді: приміщення 1-11 ( 16,7 кв.м.)- житлова кімната; приміщення І ( 2,9 кв.м) – лоджа; приміщення 1-12 ( 16,2 кв.м.) – житлова кімната;  приміщення 1-13 ( 45,8 кв.м.) – житлова кімната; приміщення 1-14 ( 19,3 кв.м.) – житлова кімната; приміщення ІІ -3,1 кв.м. лоджа, разом 104, кв.м.  Всього площа квартири №2 складає 104 кв.м.  Виділити наступні  надвірні будівлі та споруди   ОСОБА_23 Ж , Ѕ хвіртки №1, Ѕ Огорожі №2, Ѕ Воріт №3, 1 /2 огорожі №4, Ѕ  огорожі №5, Ѕ водоколонки №6, Ѕ мостіння І.  Всього  вартість квартири №2 - 507664 грн. 00 коп.

      Зобов’язати ОСОБА_1   для влаштування двох ізольованих квартир в житловому будинку літ. « Д-1» виконати наступні переобладнання:

Закласти дверний отвір між прим.1-7 і прим 1-9;  перекласти проріз сходової клітини в приміщенні 1-13; в приміщенні 1-13 ( житлова кімната) замість віконного пробити дверний проріз;  прибудувати сходи для доступу до виділяємої квартири №2 зі сторони приміщення 1-10 кухні до приміщення 1-13 ( житлова кімната); житлову кімнату 1-14 переобладнати в кухню.    

Визнати за ОСОБА_1  право власності на Ѕ частину  автомобіля  « Сузукі-Ліана», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

В іншій частині позову відмовити.  

Зустрічну позовну заяву   ОСОБА_2 -  задовольнити частково.

Виділити  ОСОБА_2 68/100 частини домоволодіння №68 по вул. Араратській в м. Дніпропетровську , загальною   ринковою вартістю 1587671 грн. 00 коп.,    вартість 68/100 частини  домоволодіння  - 1080027 грн. 00 коп.

Виділити в натурі ОСОБА_2 квартиру №1 в житловому будинку літ. А-1  з наступними приміщеннями в житловому будинку літ. «Д-1» : приміщення 1-4 ( 18,0 кв.м.) – житлова кімната;  приміщення 1-5 ( 26,9 кв.м.) житлова кімната;  приміщення 1-6 ( 38,0 кв.м.) житлова кімната;  приміщення 1-7 ( 2,5 кв.м.) – коридор;  приміщення 1-8 ( 0,9 кв.м.) – котельня; приміщення 1-10 ( 17,0 кв.м.) кухня - разом 103,3 кв.м.  В житлові прибудові Д1-1 приміщення 1-2 ( 1,3 кв.м.) – санвузол; приміщення 1-3 ( 4,3 кв.м.) – ванна; приміщення 1-4 ( 18,0 кв.м. ) житлова кімната. Всього площа квартири №1 складає 129,8 кв.м..  Виділити  наступні будівлі та споруди: Сарай З,  погріб під літ. Д-1,  Ѕ хвіртки№1, Ѕ огорожі №2, Ѕ воріт №3,1  /2 огорожі №4, Ѕ  огорожі №5, Ѕ водо колонки №6, Ѕ мостіння І.  

 Визнати за ОСОБА_2  право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із  ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1  грошову компенсацію за перевищення частки  в розмірі 286191 грн. 50 коп.

Стягнути із  ОСОБА_1  на користь держави судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на  користь держави судовий збір в розмірі 1649 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 90 грн.  

          Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з  дня проголошення рішення.

                    Суддя                                                                      Л.П. Слюсар