Справа №2-а-101/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25 лютого 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді:               Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання:       Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тернополі справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Кіровоградській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВО № 041829 від 19.10.2009 року

                                                                    ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВО № 041829 від 19.10.2009 року.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення адміністративного правопорушення, працівниками УДАІ були порушенні норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, які полягають в тому, що прилад „Візир”, яким було зафіксовано правопорушення не є засобом, працюючим в автоматичному режимі. Також зазначає, що фотографії, які додані до оскаржуваної постанови не є належними доказами, оскільки зроблені приладом „Візир”, який не є засобом, працюючим в автоматичному режимі  і яким не можна встановити автентичність та належність зафіксованої швидкості саме автомобілю позивача .

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, з невідомої суду причини, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із постанови серії ВО № 041829 від 19.10.2009 року по справі про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1, керуючи 19.10.2009 року о 18 год. 15 хв., транспортним засобом марки „IVEKO 75 E12”, державний номер ВО 3725АE в населеному пункті перевищив швидкість руху на 30 км/год, рухався і швидкістю 90 км/год., чим порушив вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вказану постанову серії № 041829 від 19.10.2009 року і просить скасувати позивач.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306, а саме пунктом 12.4 встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. Пунктом 12.9 „б” Правил забороняється водієві перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год. тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, при винесенні постанови працівником ДАІ не було з’ясовано ряд обставин, передбачених ст. 280 КУпАП, що могли б істотно вплинути на розгляд адміністративної справи.

Як свідчить протокол від 19.10.2009р. позивач в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні вини не визнав, в поясненнях зазначив, що він рухався із дозволеною швидкістю, на фотографіях, зроблених приладом «Візир» зображені два транспортні засоби, і належність зафіксованої швидкості руху якому із них визначити неможливо.

Показники швидкості, які були зафіксовані приладом „Візир” і які стали підставою для притягнення позивача до адмінвідповідальності не можуть слугувати належним та допустимим доказом так як неможливо встановити автентичність та належність зафіксованої швидкості саме автомобілю позивача. Даний прилад не працює в автоматичному режимі, даний прилад не має функції фото-, кінозйомки чи відеозапису, а відповідно до в ідповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім цього, відповідачем під час розгляду справи не було долучено доказів, зокрема, здійснених приладом «Візир» фотографій щодо встановлення зафіксованої швидкості транспортному засобу позивача.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністиративного позову.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення пілягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на нормах чинного законодавства, підтвердженні матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 94, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 253, 254, 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

2.   Скасувати постанову серії ВО № 041829 від 19.10.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.

3.   Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

              Головуючий                                                                                      Ю.І. Дзюбановський