ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року м. Кропивницький

справа № 388/556/18

провадження № 22-ц/4809/287/18

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2018 року у складі судді Баранського Д.М. і

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та просила розірвати договір оренди землі, укладений 10 жовтня 2012 року, ОСОБА_6 від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строком на 49 років, зареєстрований 12 серпня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Проценко С.В., номер запису про інше речове право 2090343.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5,86 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

У 2009 році до позивача звернувся ОСОБА_5 з пропозицією придбати земельну ділянку за п'ять тисяч гривень.

Дійшовши згоди щодо купівлі-продажу земельної ділянки у нотаріуса посвідчила довіреність його матері, тобто ОСОБА_6, яка мала в її інтересах укласти договір купівлі-продажу.

У 2012 році ОСОБА_4 дізналась, що в Україні діє мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а тому юридично не могла продати земельну ділянку.

Після позивач цього звернулась до нотаріуса та скасувала довіреність.

17 серпня 2012 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Фоміних В.В. зареєстровано припинення довіреності від 9 грудня 2009 року, номер у реєстрі 1776.

Після припинення довіреності ОСОБА_4 звернулась до відповідачів щодо повернення належної їй земельної ділянки, однак їй пояснили, що земельна ділянка продана ОСОБА_5

ОСОБА_4 будучи особою похилого віку та юридично необізнаною вирішила, що має місце продаж земельної ділянки.

У середині 2017 року ОСОБА_4 з податкового органу надійшло повідомлення щодо сплати заборгованості за земельним податком.

Після цього ОСОБА_4 дізналась, що до цього часу є власником земельної ділянки, а тому має заборгованість зі сплати земельного податку.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 з'ясувала, що належну їй земельну ділянку ОСОБА_6 передано в оренду ОСОБА_5 на сорок дев'ять років.

16 січня 2018 року ОСОБА_4 отримала договір оренди землі кадастровий номер НОМЕР_1 укладений на строк сорок дев'ять років, зареєстрований 12 серпня 2013 року, номер запису про речове право 2090343.

З цього часу позивач дізналась, що ОСОБА_6 від її імені укладено фіктивний договір оренди землі на строк сорок дев'ять років, замість обумовленого договору купівлі-продажу.

Спірний правочин укладено ОСОБА_6 в її інтересах після припинення довіреності, відповідно відсутнє волевиявлення позивача на його укладення, тобто є підстави для визнання правочину недійсним.

За змістом п. 9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 % від грошової оцінки земельної ділянки.

ОСОБА_5 не сплатив ОСОБА_4 орендну плату за 2012-2017 роки, таким чином систематично не сплачує орендну плату, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та дострокового розірвання договору оренди.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі укладений 10 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований 12 серпня 2013 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про речове право за номером 2090343.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 систематично не сплачує орендну плату, а тому є підстави для розірвання спірного договору.

Спірні правовідносини виникли між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, сторонами договору, а тому пред'явлення позову до ОСОБА_6 є безпідставними, тому позовні вимоги до неї задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивачем та її представником не доведено обставин систематичного невиконання зобов'язань зо договором оренди землі.

Суд не взяв до уваги пояснення ОСОБА_6, що вона отримувала орендну плату від імені ОСОБА_4

Від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги, представники ОСОБА_4 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечували проти доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_5 в судове засідання апеляційного суду не з'явився надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки ОСОБА_5 про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим 3 червня 2003 року Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області є власником земельної ділянки площею 5,86 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 4).

10 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 через представника за довіреністю № 1776 від 9 грудня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_11 укладено договір оренди землі площею 5,86 га, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 2090343 від 12 серпня 2013 року (а. с. 6, 7, 13, 14).

Строк дії договору сорок дев'ять років.

За змістом скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 15 листопада 2017 року № 35233304 довіреність посвідчену 9 грудня 2009 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Фоміних В.В., зареєстровану за № 1776, бланк ВМО 649418 на строк дії до 9 грудня 2029 року припинено 17 серпня 2012 року цим самим нотаріусом (а. с. 8).

Отже спірний правочин укладено ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності № 1776 від 9 грудня 2009 року в інтересах ОСОБА_4, що на момент вчинення правочину була припинена.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 систематично не сплачує орендну плату, а тому є підстави для розірвання спірного договору.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможна виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до статі 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Факт державної реєстрації договору оренди, згідно пунктів 12-13 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, мав бути засвідчений підписом уповноваженої особи і печаткою уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування, а також підтверджений занесенням відповідного запису до книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.10.2012 між ОСОБА_4, від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_6, та ОСОБА_5 уклали договір оренди землі (а.с.13-14).

Пунктом 8 та 43 зазначеного договору оренди землі від 10.10.2012 передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 49 років, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Однак, державну реєстрацію договору оренди землі від 10.10.2012 проведено не було, і лише 12.08.2013 здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди за вказаним договором оренди землі (а.с.6).

01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Сторони спірного договору оренди землі не виконали передбачений законом і п.43 договору обов'язок щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі, а тому цей договір оренди не може вважатись таким, що набрав чинності. Проведення 12.08.2013 державної реєстрації речового права на підставі вказаного договору оренди земельної ділянки не може підмінити державну реєстрацію самого договору оренди землі (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а отже і не може впливати на момент набрання чинності цим договором оренди землі.

За вищевказаних обставин суд першої інстанції не взяв до уваги вищевказані норми і дійшов невірного висновку про набрання чинності договором оренди землі державна реєстрація якого проведена не була.

За загальним правилом правочин, який не набрав чинності, не може бути розірваним.

Таким чином, позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі не можуть підлягати до задоволення, оскільки правові підстави для розірвання договору оренди землі, який не набрав чинності - відсутні.

Суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Разом з тим, позивач не позбавлений права на звернення до суду із вимогами про витребування земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, з чужого незаконного володіння або про усунення перешкод у її користуванні, якщо права власника порушуються іншою особою.

Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідно п.п.1,4 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28.11.2018.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді С.М. Єгорова

О.Л. Карпенко