Справа № 2-162/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

18 березня 2010 року                                                                                        м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Ітріна  М.В., при секретарі Андреєвій Ю.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, законного представника відповідачів ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі Миколаївського обласного управління (далі – Банк) до малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом законного представника дітей ОСОБА_2 до Банку про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що між Банком та ОСОБА_6 09.11.2007 р. укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_6 для здійснення оплати транспортного засобу надано кредит в сумі 66 350 грн з процентною ставкою 15,00 % річних на строк до 08.11.2012 р.

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6, з останнім укладено договір застави від 09.11.2007 р., предметом якого є належний йому автомобіль марки ГАЗ, модель 2752 404, реєстраційний номер НОМЕР_1.

25 березня 2008 р. ОСОБА_6 помер.

Спадкоємцями майна є неповнолітні діти спадкодавця, в інтересах яких виступає відповідач по справі ОСОБА_2

Станом на 23.11.2009 р. заборгованість за кредитним договором становила 84 442,91 грн, з яких по основному кредиту – 62 195,65 грн; по несплачених процентах – 15 347,01 грн і по пені – 6 900,25 грн.

З посиланням на статті 242, 525, 526, 1216, 1218, 1220, 1261, 1274, 1281, 1282 ЦК України просили стягнути з ОСОБА_2 як законного представника дітей заборгованість за кредитним договором в сумі 84 442 грн та судові витрати по справі.

ОСОБА_2 звернулась до Банку із зустрічними вимогами щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, які обґрунтовувала тим, що 02.04.2008 р. представники Банку шляхом обману та погроз стосовно матері спадкодавця ОСОБА_7 вилучили автомобіль   належний     спадкодавцю, що перебуває в заставі, який до цього часу знаходиться у володінні Банку. Зазначила, що Банк не мав права вилучати автомобіль, оскільки ні вона ні мати спадкодавця не є спадкоємцями, оскільки відмовились від належної їм частки на користь малолітніх дітей.

З посиланням на статті 203, 230, 241, 607, 608,1220 ЦК України просила визнати за нею, як представником малолітніх дітей право власності на спірний автомобіль та не чинити їй перешкод у користуванні ним. Стягнути з Банку на її користь заподіяну матеріальну шкоду у виді подвійної вартості автомобіля в розмірі 126 208,52 грн, штраф в сумі 14 503,50 грн та моральну шкоду в сумі 5 000 грн, а всього 145 712,02 грн і судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник Банку позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічних вимог відмовити.

ОСОБА_2 як законний представник дітей вимоги Банку не визнала та просила в їх задоволенні відмовити, хоча погоджується про необхідність сплати боргу в межах вартості автомобіля, що перебуває в заставі Банку, але шляхом звернення стягнення на автомобіль, а не на грошові кошти. Зустрічні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що первісний позов Банку до ОСОБА_2 як представника малолітніх дітей підлягає задоволенню частково, а зустрічні вимоги ОСОБА_2 до Банку задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, а в силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту положень ст. 1054 ЦК випливає, що банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 листопада 2007 р. між Банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 109, відповідно до якого Банк надав боржнику для покупки автомобіля кредит в сумі 66 350 гривень з процентною ставкою 15,00 % річних на строк 60 місяців, тобто до 08 листопада 2012 р.

За умовами пункту 1.3 Договору грошова сума кредиту Банком перерахована з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця автомобіля ГАЗ, модель 2752 404.

В цей же день, з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 перед Банком між ними укладено нотаріально посвідчений договір застави, предметом якого є автомобіль марки ГАЗ, модель 2752 404, тип вантажний фургон малотоннажний – В, випуску 2007 року, об’ємом двигуна 2460, номер шасі (кузова, рами) Х9627520070522811, 27520070297850, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, що на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2007 р. належить ОСОБА_6, вартістю 66 350 грн.

Боржник зобов’язався погашати кредит та проценти за його користування згідно відповідного графіку.

25 березня 2008 року позичальник ОСОБА_6 помер.

За правилами ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Судом встановлено, що періодичні платежі за кредитним договором ОСОБА_6 здійснювались по 25.03.2008 р. і заборгованість за цим договором на вказану дату склала  62 195,65 грн, що Банком не оспорюється, і яка підлягає стягненню у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. В силу частини 1 ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З’ясовано, що спадкоємцями померлого є його малолітні діти, тобто відповідачі у справі та мати – ОСОБА_7. Законний представник дітей ОСОБА_2 спільно проживала зі спадкодавцем без укладення шлюбу.

У встановленому законом порядку спадкоємець першої черги ОСОБА_7 відмовилась від успадкування майна померлого сина на користь малолітніх дітей.

Встановлено, що право на прийняття спадщини від померлого в нотаріальній конторі заявлено ОСОБА_2 від імені її малолітніх дітей, а саме, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на імя яких 04 лютого 2009 р. видане свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль марки ГАЗ, модель 2752 404, реєстраційний номер НОМЕР_1, в рівних частках по Ѕ, що є в заставі Банку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1282 ЦК спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Банк дотримався строків пред’явлення вимоги до спадкоємців, передбачених ст. 1281 ЦК.

За такого суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення зі спадкоємців ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у межах вартості успадкованого майна.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 230 ЦК передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Отже вказана норма матеріального права, на яку посилається ОСОБА_2 як на підставу стягнення з Банку заподіяної матеріальної шкоди в сумі подвійної вартості вилученого автомобіля, застосовується у договірних правовідносинах між сторонами.

Проте, між ОСОБА_2 та Банком не існує договірних правовідносин.

Судом з’ясовано, і ця обставина сторонами не оспорюється, що після смерті позичальника ОСОБА_6, а саме 02.04.2008 р., за зверненням матері померлого ОСОБА_7 до Банку, останнім прийнято на зберігання автомобіль належний ОСОБА_6 до успадкування цього майна.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердила вказаний факт та спростувала застосування до неї чи ОСОБА_2 з боку представників Банку обману та погроз під час вилучення автомобіля.

За таких обставин вимоги ОСОБА_2 до Банку є безпідставними.

Не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання права власності за ОСОБА_2 на автомобіль, оскільки власність на нього визнана за спадкоємцями, які отримали відповідні свідоцтва.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги Банку задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі філії Миколаївського обласного управління заборгованість за кредитним договором № 109 від 09 листопада 2007 року в сумі   62 195,65  (шістдесят дві тисячі сто дев’яносто п’ять гривень 65 коп.) гривень у межах вартості успадкованого майна, а саме, автомобіля марки ГАЗ, модель 2752 404, Тип ТЗ вантажний фургон малотоннажний – В, номер шасі (кузова, рами) Х9627520070522811, 27520070297850, випуск 2007 року, об’єм двигуна 2460, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2, як законного представника своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі філії Миколаївського обласного управління сплачений судовий збір в розмірі 621,95  грн та 120  грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті вимог Банку відмовити.

У задоволенні зустрічних вимог законного представника дітей – ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі філії Миколаївського обласного управління про відшкодування матеріальної і моральної шкоди – відмовити за безпідставністю.

  Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі в 10 –ти денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий