Судове рішення #7546419

Справа № 2-а-  277 /10

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

14 січня  2010  року  Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого     судді-      Домусчі  Л.В.

при секретарі     -     Ларіна Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради , треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору-Управління обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування наказу про оголошення догани, розпорядження голови ОСОБА_2 обласної ради про звільнення з посади та поновлення на посаді,

                                    В С Т А Н О В И В :

В серпні 2008р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом ОСОБА_2 обласної ради , про скасування розпорядження про його звільнення та поновлення на  посаді. Судом  15.09.08р. було залучено в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради. Згодом  27.11.08р. позивач уточнив свої позовні вимоги та зазначив в якості відповідачів ОСОБА_2 обласної ради, голову облради ОСОБА_3,  начальника ОСОБА_5 -ОСОБА_4,  третю особу- Управління обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради, якими просив  скасувати наказ про оголошення догани від 26.12.2007р., розпорядження голови ОСОБА_2 обласної ради від 23.05.2008р. про звільнення з посади та поновити його  на посаді, та про поновлення строків на оскарження . 02.12.09р. ухвала суду від 02.12.09р. голова облради ОСОБА_3,  начальник управління-Загоруйко ОСОБА_6  були виключені з коло відповідачів та залученні в якості третіх осіб на стороні відповідача.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що він працював спеціалістом підвідділу орендних відносин відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_5 обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради. ОСОБА_5 обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради (далі-Управління) був виданий наказ №52-к від 26.12.2007р., яким йому було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, без повідомлення керівництва., та яким начальник ОСОБА_5 порушив порядок накладання стягнення.

Розпорядженням голови ОСОБА_2 обласної ради від 23.05.2008р. за №140/2008-КР, позивача було звільнено з посади за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, з яким  він також не погоджується, зазначивши, що у нього тоді був поганий стан здоров’я у зв’язку з харчовим отруєнням та зверненням  до лікаря, про що ним була попереджена по телефону ОСОБА_7-начальник відділу. Того ж дня  25.04.2008р. він звернувся до лікаря, який після огляду надав діагноз6харчове отруєння, про що у позивача є довідка. Тому позивач вважає, що  у нього були поважні причини відсутності на роботі , що виключають його вину.

В судовому засідання позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, зазначаючи що за станом здоров’я він був непрацездатний.  В ході судового засідання позивач доповнив позовні вимоги вимогою про поновлення строків на оскарження щодо наказу про оголошення догани та розпорядження про звільнення, посилаючись на те, що наказ винесений з порушенням законодавства, з яким він був ознайомлений 05.02.08р., і що з його вини позов про скасування розпорядження про його звільнення спочатку був поданий до ОСОБА_2 окружного адміністративного суду , ухвалою якого позов був повернений за непідсудністю, і яку він отримав лише 07.08.2008р.. Також він зазначив що наказ про догану не має юридичної сили, був виданий з перевищенням повноважень начальником управління та був пропущений строк для  його притягнення.  Про розпорядження щодо його звільнення  йому повідомили 23.05.08р., однак трудову книжку йому не видали. Письмові пояснення щодо прогулу він надав 21.05.2008р. так як розцінював що цей документ необхідно надати с строки передбачені Законом «Про звернення громадян» на протязі місяця. В листопаді 2008р. йому надійшов лист щодо отримання в ОСОБА_5 трудової книжки, однак він не став її отримувати.

Представник відповідача-Одеської обласної ради позовні вимоги не визнав, просив суд в позові відмовити посилаючись на слідуючи обставини: згідно вказаного розпорядження позивач був зціленний  за прогул  згідно діючого законодавства,, позивач не надав лікарняний листок про свою непрацездатність, а довідка лікаря ОСОБА_8 не є документом про непрацездатність позивача, про що вони робили відповідні запити, 28.04.08р. позивач вийшов на роботу та був повідомлений про надання пояснення, але він відмовився його надати, про що складені акти, він неодноразово порушив трудову дисципліну, про що відповідач надав письмові заперечення ( а.с.124-127).

Представник третьої особи- Управління обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради позов не визнала, посилаючись на слідуюче : 21 та 22 листопада 2007р., та  25.04.08р.  позивач відсутній на роботі без поважних причин, довідки лікаря ОСОБА_8 не є  належним документом, що посвідчує непрацездатність позивача, наказ видан правомірно, позивач пропустив строк його оскарження, Отримати трудову книжку він відмовився, про що складені відповідні акти, в ОСОБА_5 не має первинної профспілкової організації, про що вони письмово виклали. (а.с. 24-27).

Разом з тим, представник третьої особи наполягали на відмові в задоволенні позову на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) - у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.

Треті особи- Скорик  М.Л., ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились,  про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

         Згідно ст. 128 ч.2  КАС  України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи , у зв’язку з чим суд постанови відповідну ухвалу.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача  не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи наказом ОСОБА_5 обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради «Про оголошення догани головному спеціалісту підвідділу орендних відносин відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_1Ю.» №52-к від 26.12.2007р. (а.с. 112 ) позивачу була оголошена догана відповідно до ст.147 КЗпП України за відсутність на робочому місці 21.11.2007р. та 22.11.2007р. без повідомлення керівництва та розпорядженням голови ОСОБА_2 обласної ради від 23.05.2008р. за №140/2008-КР (а.с. 4, 28)  «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста підвідділу орендних відносин відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_5 обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради» позивач був звільнений з 23.03.2008р. з своє посади на підставі наказу ОСОБА_5 від 26.12.2007р. №52-к, доповідної записки начальника відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_7 від 25.04.2008р.

            Адміністративні справи, в яких однією зі сторін є посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, як це передбачено пунктом 1 ч. 1 ст. 18 КАС, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС).

             Статтею 17 КАСУ вирішення спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до компетенції адміністративних судів.

             У пункті 15 ч. 1 ст. 3 КАСУ наведено визначення терміну "публічна служба", що вживається в цьому Кодексі, - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади АРК, органах місцевого самоврядування.

           Таким чином враховуючи, що посада позивача відноситься до посад публічної служби, зазначена справа має вирішуватися місцевим загальним судом як адміністративним та підсудна цьому суду.

        Відповідно до розпорядження ОСОБА_2 обласної ради «Про призначення працівників управління обласної ради з майнових відносин» від 30.05.2005р. №54/2005-КР  ОСОБА_1 був призначений з 23.05.2005р. на посаду головного спеціаліста підвідділу орендних відносин відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_5 обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради (а.с.43-45).

       З матеріалів справи вбачається, що 21.11.07р. та 22.11.07р. позивач був відсутній на робочому місці , що підтверджується доповідною запискою начальника відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_5 обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради ОСОБА_7  (а.с.123).

          Судом встановлено, що позивач був ознайомлений з наказом про оголошення йому догани  05.02.2008р. (а.с.112).

         В судовому засіданні позивач також пояснив суду, що з наказом про оголошення йому догани був ознайомлений  05.02.2008р., з яким він не був згодний, але його не оскаржив щоб не створювати конфліктну ситуацію на роботі та  не псувались відношення з керівництвом. З розпорядженням про звільнення йому стало відомо 23.05.08р.,

        З довідки від 21.11.2007р., яка надана доцентом ОСОБА_8  ОСОБА_1 вбачається, що позивач по справі був ним оглянутий, поставлений  відповідний діагноз та  рекомендоване лікування по лікарняному листу. .(а.с.121).

      Згідно доповідної записки ОСОБА_1 (а.с.122) вбачається, що він 21.11.2007р. та 22.11.2007р. був відсутній на робочому місці у зв’язку з поганим самовідчуттям., з посиланням на звернення  до лікаря за медичною допомогою -тобто на довідку від 21.11.07р. лікаря ОСОБА_8

         З довідки від 25.04.2008р., яка надана доцентом ОСОБА_8  ОСОБА_1 вбачається, що позивач по справі був ним оглянутий, поставлений  відповідний діагноз та  рекомендоване відповідного лікування. (а.с.5, 40).

       Судом встановлено, і учасники процесу не заперечували, що лікарняний лист у позивача відсутній.

        25.04.2008р. начальником відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_5 ОСОБА_7 була подана доповідна записка на ім’я начальника ОСОБА_5 ОСОБА_4,  якою зазначається про  запізнення  на 40 хвилин ОСОБА_1 21.04.2008р. на роботу, та відмову написання пояснення на цей випадок, та про невихід його на роботу 25.04.08р. у зв’язку з поганим самопочуттям , про яке він повідомив її по телефону. У зв’язку з неодноразовою його відсутністю на робочому місці без поважних причин, недбалим ставленням до роботи просила розглянути питання щодо його звільнення. (а.с.6, ).

       В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_7 повністю підтвердила  викладене 25.04.2008р. в доповідній записці , в тому числі про телефонний дзвінок позивача в ранці 25.04.08р. та про подальше його звільнення  відповідно до розпорядження. Вона пропонувала йому надати письмові пояснення, коли він 28.04.08р. появився на роботі, однак позивач їх не надав. Свідок   також пояснила суду, що вона обіймає посаду начальника відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_5 і   позивач був її підлеглим-працював головним спеціалістом, та безвідповідально відносився до своїх обов’язків . У зв’язку з тим, що вона не відповідає за кадрову роботу наприкінці дня вона написала вищезазначену доповідну розписку. Також вона підтвердила складання та підпис на актах від 24.05.2008р. та  від  21.05.2008р. , наполягавши на тому, що заднім числом вона не підписувала акт. Про відмову ОСОБА_1 отримати трудову книжку її доповіли робітники 24.05.08р., а саме ОСОБА_9 і що іноді вона працює по суботам. Також свідок  зазначила, що позивач постійно був відсутній , що погано відображалось на роботі в цілому відділу. Про таку його поведінку вона неодноразово з ним проводила бесіди, і за 10 років праці у неї таких підлеглих не було.

       Згідно доповідної начальника юридичного відділу на ім’я начальника ОСОБА_5  від 15.05.2008р. вбачається, що ОСОБА_1 відмовляється від надання у встановленому порядку пояснень щодо фактів порушень трудової дисципліни, викладених в доповідній начальника відділу орендних відносин та приватизації від 25.04.2008р.(а.с.117), на якій поставлена резолюція  ОСОБА_1 дати  пояснення.

       Відповідно до наданої ОСОБА_5  відповіді зав. кафедрою внутрішньої медицини №1 з курсом сердцево-судинної патології ОСОБА_2 державного медичного університету  на їх запит  від 17.12.07р.  вбачається, що доцент ОСОБА_8 на вказаній кафедрі й ОСОБА_2 державному медичному університету  з серпня 2005р. не працює.(а.с.113).

       Листом заст. головного лікаря з медичної частини ОСОБА_2 обласної клінічної лікарні від 06.12.2007р. №3070 вбачається, що ОСОБА_10 згідно запису в амбулаторній карті №4/8033 звертався за консультацією до лікаря-кардіолога 22.11.2007р. і отримав відповідні рекомендації щодо лікування. Стан непрацездатності амбулаторного хворого не зафіксований (а.с.115). Також в справі є копія консультативного висновку спеціаліста-лікаря-консультанта  ОСОБА_11 від 22.11.07р. щодо огляду ОСОБА_1 , поставленого  діагнозу та рекомендації лікування (а.с120).

         Комісією ОСОБА_5 24.05.2008р. у складі начальника управління ОСОБА_4 Ю,І., начальника юридичного відділу ОСОБА_12, заст.. начальника ОСОБА_5 ОСОБА_9, в.о. начальника відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_13 , начальником відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_7  був складений акт про відмову позивача 24.05.08р. від отримання трудової книжки (а.с.118). та акт у складі ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 від 21.05.2008р. про запропонування позивачу надати письмове пояснення з приводу відсутності на роботі 25.04.08р. та спізнення на роботу 21.04.08р.(а.с.119).

         Судом встановлено і учасники процесу підтвердили, що ОСОБА_1  вийшов на роботу 28.04.2008р., але письмових пояснень щодо причин відсутності на робочому місці 25.04.2008р. не надав.

            З пояснювальної записки ОСОБА_1 на ім’я начальника ОСОБА_5 ОСОБА_4 від 21.05.2008р., яка зареєстрована 22.05.08р. вбачається, що   він 25.04.08р.  погано себе почував у зв’язку з харчовим отруєнням , про що ним повідомлено ОСОБА_7 та про відсутність у зв’язку з зверненням до лікаря   (а.с.7,39) .

             Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив суду, що   ним дійсно видавались ОСОБА_1 довідки від 21.11.2007р та від  25.04.2008р. так як позивач є його пацієнтом понад десяти років, якого він спостерігає і консультує , та консультує хворих на громадських началах , але він не має права видавати лікарняні   листи та звільняти від роботи, тому він і консультував позивача в квітні 2008р. та надав пояснювальну записку суду з копією документів щодо  його освіти та фаху(а.с.210-211). Про надані ОСОБА_1 консультації також підтверджується відповідними записами в оглянутих судом журналах консультацій доц.. ОСОБА_8 (а.с.2240227). та журналу обліку консультацій хворих, які направляються  доценту ОСОБА_8 обласною поліклінікою та інших лікувальних установ (а.с.228-229).

            Відповідно до листа начальника ОСОБА_5 ОСОБА_4 від 05.11.08р. №01-02/3399 ОСОБА_1 був направлений лист щодо отримання трудової книжки так як при звільнені він відмовився  її отримати (а.с.143).

           Згідно довідки ОСОБА_2 дирекції поштампу-центру поштового зв’язку  від 01.12.09р. №12/166-ЮК зазначено, що заказне письмо на ім’я ОСОБА_1 видано особисто 07.08.08р. (а.с.222).

             Відповідно до Положення про  управління обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради, затвердженого рішенням ОСОБА_2 міської ради  10.11.2006р. №109-V (а.с.32-35) начальник  управління видає у межах своєї компетенції накази, організує і контролює  їх виконання.

            Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну службу" державний службовець зобов'язаний діяти в межах повноважень, безпосередньо виконувати покладені на нього службові обов'язки, своєчасно і точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпорядження і вказівки своїх керівників.

           Дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення трудової дисципліни.

         Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

         До службовців застосовуються дисциплінарні стягнення, що передбачені вказаним Законом та чинним законодавством про працю України, зокрема ст. 147 Кодексу законів про працю, передбачене таке дисциплінарне стягнення, як догана.

        Частинами 1, 2 ст. 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

          Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

          У частині першій ст. 1471 КЗпП зазначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) цього працівника.

            Таким чином суд вважає, що наказ начальника ОСОБА_5 обласної ради з майнових відносин ОСОБА_2 обласної ради ОСОБА_4 «Про оголошення догани головному спеціалісту підвідділу орендних відносин відділу орендних відносин та приватизації ОСОБА_1Ю.» №52-к від 26.12.2007р. є таким, що відповідає законодавству, так як він вийшов за межі своїх повноважень ( ОСОБА_5 не є уповноваженим органом, який приймав позивача на роботу, та порушив термін притягнення до дисциплінарної відповідальності  передбачені  ст. 147-1 КЗпП України).

             Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

             Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

            Суд приймає до уваги, що спір стосується трудових відносин у сфері публічної служби. З огляду на те, що законодавство України у сфері публічної служби не містить порядку та строків оскарження рішень щодо проходження та звільнення з публічної служби, суд вважає за необхідне використовувати спеціальне законодавство у сфері трудових відносин, а саме: Кодекс законів про працю України (ВР УРСР від 10.12.71; далі - КЗпП)-ст.150 КЗпП.

              В даному випадку має місце спір про проходження публічної служби, тобто трудовий спір, тому при вирішенні питання про строк звернення до адміністративного суду за захистом права необхідно застосовувати ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та положення ст. 233 Кодексу законів про працю України.

             Згідно ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

              Тому суд вважає, що позивач порушив строк звернення до суду та не довів доказів поважності причини пропуску звернення до суду з питання оскарження наказу №52-к від 26.12.2007р  , та не підлягає задоволенню вимога щодо скасування відповідного наказу.

            Стосовно вимоги позивача щодо поновлення строків оскарження розпорядженням голови ОСОБА_2 обласної ради від 23.05.2008р. за №140/2008-КР, суд вважає, що позивач з поважних причин пропустив строк оскарження, звернувшись з початку з позовом про скасування розпорядження №140-2008-КР від 23.05.2008р. до ОСОБА_2 окружного адміністративного суду, який ухвалою суду повернув йому заяву у зв’язку з  непідсудністю, що підтверджується ухвалою вказаного  суду від 19.06.2008р. (а.с.223).

            Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причини його відсутності.

           За п. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником  або уповноваженим ним органом. Працівник бути звільнений з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов'язків з додержанням передбаченого статтями 148 і 149 цього Кодексу порядку застосування дисциплінарних стягнень. Зокрема, звільнення може бути проведене не пізніше одного місяця з дня виявлення даного проступку, не рахуючи часу звільнення особи від роботи у зв'язку з непрацездатністю або перебування її у відпустці, і не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.. Прогул був вчинений 28.04.2008р., розпорядження про звільнення винесено 24.05.08р., тобто відповідач застосував строк накладання адміністративного стягнення в  межах встановленого строку.

         Згідно Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність  громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України  від 13.11.2001р. №455, тимчасова  непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Право видачі листків непрацездатності надається:  Лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров'я.; Лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України; Лікуючим лікарям туберкульозних санаторіїв;Фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров'я.

              Відповідно до п.24. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 « Про практику розгляду судами трудових спорів»  при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992 року, р озірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

         З матеріалів справи та пояснень свідка ОСОБА_8 вбачається, що позивач дійсно мав довідку від 25.04.08р. про звернення до лікаря, однак вона не є довідкою в установлених законом випадках про його непрацездатність, а носить консультативний характер. ОСОБА_8 також раніше видав аналогічну довідку від  21.11.2007р. , зі змісту якої прямо вбачається,  що позивач був оглянутий, йому поставлений  відповідний діагноз та  рекомендоване лікування по лікарняному листу. Таким чином довідка від 25.04.08р. не є документом , який посвідчує тимчасову  непрацездатність, тому невихід позивача на роботу у зв’язку з відвідуванням  установи охорони здоров’я вважається прогулом без поважних причин.

      У відповідності до ст. 40 п.4 КЗпП України прогул це крайня міра стягнення. Однак суд також враховує, що до позивача неодноразово пред’являлись претензії з боку керівництва щодо аналогічних порушень трудової дисципліни.

         Судом  встановлено, що позивачу після звільнення було одразу запропоновано отримати трудову книжку,  що також неодноразово пропонувалось і в подальшому, в тому числі і в ході розгляду справи, однак він не виявив бажання її отримувати.

         Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

        Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

       У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (N 254к/96-ВР від 28.06.96 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Таким чином звільнення за пунктом 4 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України проведено за наявності підстав та з дотриманням вимог законодавства.

        Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

         На підставі вищевикладеного та керуючись  ст..  19 Конституції України , ст. ст.  36, 40, 147,147-1,148-150, 221, 232 КЗпП України, ст.ст.2,3,9, 17, 69-71,99-100,158-163 КАС України, ст. 10, 14 Закону України «Про державну службу»,ст.43, 54 ,55 , 77 ч.2  Закону України «Про місцеве самоврядування»     суд-

                                             П О С Т А Н О В И В :

У позовних вимогах ОСОБА_1  відмовити в повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня отримання постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

   Суддя     Приморського

 районного суду м.Одеси                                                                            ОСОБА_14

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація