Справа № 445/1480/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року                Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді         Сивак В.М.

з участю секретаря Захарчук Н.Я.

представника позивача ОСОБА_1

представників третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Золочеві цивільну справу за позовом Золочівської міської ради Львівської області до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Органу опіки та піклування Золочівської районної державної адміністрації, ОСББ «Максима Кривоноса 9» про виселення з самовільно зайнятого нежитлового приміщення, -

в с т а н о в и в :

Золочівська міська рада Львівської області звернулася в суд з позовом, у якому просить винести рішення, котрим позов Золочівської міської ради Львівської області задоволити та зобов’язати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 із їхніми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9 із неповнолітнім сином – ОСОБА_14; ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_6, 09.06.1996р.н. звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення на вул. ОСОБА_15, 9 в м. Золочеві Львівської області.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до рішення сесії Золочівської міської ради Львівської області №59 від 26.08.1999 року «Про прийняття майна в комунальну власність» нежитлове приміщення на вул. ОСОБА_15, 9 в м. Золочеві передано в комунальну власність територіальної громади міста Золочева. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та семеро дітей самовільно зайняли нежитлове приміщення по вище вказаній адресі, яке не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам для проживання, і що грубо порушує права територіальної громади м.Золочева Львівської області.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, кожен зокрема, позов не визнали з підстав, які зазначені в письмових запереченнях на позов.

Представники третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримали, просили задоволити в повному обсязі.

Третя особа - орган опіки та піклування Золочівської районної дрежавної адміністрації в судове засідання не з’явилися, подали лист в якому просять розгляд справи проводити без участі представника, при розгляді спору покладаються на думку суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням положень статей 55, 124 Конституції України та відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України і ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, проте лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а юрисдикція судів поширюється на всі відносини, що мають правовий характер.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

26.08.1999 року рішенням сесії Золочівської міської ради Львівської області №59 «Про прийняття майна в комунальну власність міста» нежитлове приміщення на вул. ОСОБА_15, 9 в м. Золочеві передано в комунальну власність територіальної громади міста Золочева.

Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області від 30.11.2010 року №457 зараховано ОСОБА_5, склад сім’ї осіб (вул.Заріччя, 102, м.Золочів) на квартирний облік при виконкомі міської ради в загальну чергу та в першочергову чергу, як особи, яка потребує поліпшення житлових умов з 30.11.2010 року.

04.04.2011 року голова Золочівської міської ради Львівської області ОСОБА_16 звернувся із вимогою №524 до Золочівської районної асоціації інвалідів звільнити нежитлове приміщення в будинку №9 на вул. Кривоноса в м. Золочеві для тимчасового проживання вищевказаної багатодітної сім’ї.

16.04.2011 року комісією, що була створена згідно розпорядження міського голови м. Золочева від 14.04.2011 року №48 видано акт, згідно з яким комісія рекомендує міськвиконкому дозволити гр. ОСОБА_5, склад сім’ї 9 (дев’ять) осіб – тимчасове проживання в приміщення житлового будинку №9 на вул. Кривоноса в м. Золочеві до часу отримання постійного проживання.

16.02.2016 року депутатом міської ради ОСОБА_17 та представником міської ради ОСОБА_18 було складено акт про обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_5. При обстеженні виявлено, що ОСОБА_5 проживає за вказаною адресою з чоловіком ОСОБА_4 та дітьми, за якими здійснюють догляд. Житлове приміщення складається із 2-ох кімнат площею 29,5 м.кв. та кухні 12 м.кв., 2-ох санвузлів 4 м.кв. Приміщення є задовільне, але потребує капітального ремонту.

14.03.2016 року мешканцями будинку №9 по вулиці М.Кривоноса, м. Золочева, Львівської області було складено скаргу з приводу утримання птиці та створення неналежних санітарних умов на прибудинковій території будинку №9 по вул. М.Кривоноса родиною ОСОБА_4. Виходячи з вищенаведеного мешканці будинку просять вжити невідкладних заходів щодо приведення прилеглої до будинку території в належний стан.

11.04.2016 року Львівською обласною державною адміністрацією було видано рішення №5/34-2662/0/2-16/3-2 «Щодо розгляду листа» про звернення голови Золочівської районної асоціації інвалідів стосовно самовільного зайняття нежитлових приміщень за адресою вул. Кривоноса, 9 у м. Золочів, багатодітною сім’єю. Львівська обласна державна адміністрація просить розглянути можливість законного відселення багатодітної сім’ї із самовільно зайнятих нежитлових приміщень по вище вказаній адресі.

14.04.2016 року рішенням №531 Золочівської міською радою Львівської області ОСОБА_4 було повідомлено про складання акту обстеження прибудинкової території та житлового будинку №9 на вул. ОСОБА_15 і було зобов’язано ОСОБА_4 до вчинення певних дій, зокрема прибрати прибудинкову територію.

22.07.2016 року рішенням №268 адміністрація Золочівського міського виробничого Житлово-Комунального Підприємства повідомляє про те, що приміщення в якому проживає громадянин ОСОБА_4 по вул. Кривоноса №9, знаходиться в антисанітарному стані і просить вжити невідкладних заходів по виселенні громадянина ОСОБА_4 з вищевказаного приміщення.

25.07.2016 року Золочівська міська рада Львівської області видала рішення №207 «Про розгляд звернення Золочівського МВЖКП» згідно з яким вирішила звернутись до Золочівського районного суду Львівської області з позовом про виселення сім’ї ОСОБА_4 з самовільно зайнятого ними нежитлового приміщення на вул. ОСОБА_15, 9 в м. Золочеві Львівської області.

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У свою чергу, ст. 4 Житлового кодексу України визначено, яка нерухомість може бути віднесена до житлового фонду: жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Статтею 47 Конституції України зазначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п.4 ст. 31 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010р.

У п. 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).

Таким чином, у справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010р.

Зважаючи на вищезазначене, та вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги той факт, що мешканці, про виселення яких заявлений позов, були вселені у зазначене приміщення у порядку, встановленому законом, а саме за вимогою голови Золочівської міської ради Львівської області, який зобов’язав Золочівську районну асоціацію інвалідів звільнити спірне приміщення для відповідачів, а також своїм розпорядженням створив комісію, яка рекомендувала виконавчому комітету вселити сім’ю ОСОБА_4 у відповідне приміщення. Більше того, відповідачі разом із неповнолітніми дітьми тривалий час проживають там та жодних відомостей про те, що вони самоправно зайняли приміщення позивачем не надано, їхнє поселення відбулося за ініціативи міського голови.

Тож позивачем не надані достатні докази на підтвердження того, що виселення відповідачів, у тому числі неповнолітніх дітей, які проживають у спірному приміщенні відповідає зазначеним законам, не порушує конституційних прав відповідачів на житло, та не завдасть шкоди їх правам та інтересам, в тому числі про те, що були дотримані права неповнолітніх дітей, які також проживають у спірному приміщенні.

До вирішення питання щодо житлових прав відповідача на належні позивачу нежитлові приміщення у передбаченому законом порядку, витребування вказаних приміщень для захисту майнових інтересів власника, що є фактичним виселенням відповідачів разом з неповнолітніми дітьми, не відповідає передбаченому у ст. 3 ЦК України принципу справедливого, добросовісного та розумного застосування цивільного законодавства.

Однією із важливих обставин, яка вплинула на ухвалення даного рішення, є те, що позивач, будучи власником спірного приміщення, водночас є органом місцевого самоврядування, який відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повинен забезпечити облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; сприяти розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла тощо.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову Золочівської міської ради Львівської області до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Органу опіки та піклування Золочівської районної державної адміністрації, ОСББ «Максима Кривоноса 9» про звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення на вул. ОСОБА_15, 9 в м. Золочеві Львівської області - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_19