Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 213/3285/15-ц

провадження № 61-35394св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ЛуспеникаД. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

представники позивача: Пономаренко ЮліяВікторівна, Євсей Юлія Миколаївна, Прокопчук Ольга Юріївна,

відповідач - ОСОБА_7,

представник відповідача - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Соловйової Л. Я. від 11 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П. від 23 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»)) та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 23 700 доларів США зі сплатою 13,90 % річних, строком до 23 вересня 2010 року.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» всі права вимоги за кредитними договорами та договорами які укладались на їх виконання, у тому числі і за кредитним договором, який було укладено між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7

18 січня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» було надіслано ОСОБА_7 повідомлення про відступлення первісним кредитором права вимоги за кредитним договором від 24 березня 2008 року.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 667 355,68 грн, яку банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором. Проте банк звернувся з позовом до ОСОБА_7. з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявив останній, оскільки у кредитному договорі сторони встановили строк виконання основного зобов'язання до 23вересня 2010 року, а з позовом банк звернувся лише 27 серпня 2015 року.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 рокузалишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належим чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором. Строк позовної давності за спірним кредитним договором необхідно обчислювати з моменту припинення його дії, а саме з 23 березня 2010 року, оскільки банком не доведено переривання відповідачем строку позовної давності. Банк звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом лише 27 серпня 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого просив відповідач.

У травні 2018 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк») подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанцій не визначились з початком перебігу позовної давності, не врахували положень пункту 7.8 кредитного договору, відповідно до якого строк дії кредитного договору встановлюються до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування. Судами не враховано, що кошти за кредитним договором не повернуто, а тому правовідносини між сторонами не припинилися.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами установлено, що 24 березня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 23 700 доларів США зі сплатою 13,90 % річних, строком до 23 вересня 2010 року (а. с. 6-12,14).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Згідно з приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами також установлено, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» всі права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором який було укладено між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 ( а.с.19-20).

18 січня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» було надіслано ОСОБА_7 повідомлення про відступлення первісним кредитором права вимоги за кредитним договором від 24 березня 2008 року (а.с. 38-40).

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору грошові кошти (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач зобов'язаний був повернути кредитні кошти банку в термін не пізніше 23 вересня 2010 року.

Позовна заява про захист свого порушеного права від банку надійшла до суду 27 серпня 2015 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 257 ЦК України, який становить три роки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень частини четвертої статті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього передбачено строк повернення кредитних коштів в термін, не пізніше 23 вересня 2010 року, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником обумовленого строку повернення кредитних коштів, а отже, і початок перебігу позовної давності починається з моменту порушення обумовленого строку повернення кредитних коштів.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких обумовлено певним строком, повинна обчислюватися з моменту настання строку повернення кредитних коштів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов до вірного висновку про те, що банк звернувся з позовом до ОСОБА_7 за захистом порушеного права з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач (а.с. 51), оскільки у кредитному договорі сторони встановили строк виконання основного зобов'язання до 23вересня 2010року, а з позовом банк звернувся 27 серпня 2015 року.

Доводи касаційної скарги про те, що суд неправомірно застосував наслідки спливу позовної давності, не врахувавши положень пункту 7.8 кредитного договору, відповідно до якого строк дії кредитного договору встановлюються до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування, є безпідставними, оскільки, право вимоги на стягнення заборгованості за цим кредитним договором у позивача виникло у вересні 2013 року, оскільки про своє порушене право позивач був обізнаний з 23 вересня 2010 року, з того моменту, як відповідачем не було повернуто кредитні кошти згідно графіку погашення кредиту.

Доводи касаційної скарги про те, що кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_7 за кредитним договором від 24 березня 2008 року з наступними змінами та доповненнями є дійсними та бажання їх припинити в порядку, встановленому законодавством, не висловлювала жодна з сторін є безпідставними, оскільки поза межами позовної давності право не може бути захищено.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними, спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Верховний Суд вважає, що висновки судів є правильними, ґрунтується на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк