Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 348/325/17-ц

провадження № 61-25499св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до ОСОБА_4 про стягнення надмірно виплаченої пенсії за касаційною скаргою Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Мужика І. І. від 21 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Малєєва А. Ю., Максюти І. О., від 03 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення надмірно виплаченої пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що при перевірці пенсійної справи ОСОБА_4 встановлено, що працівниками управління внесено недостовірні дані про суми заробітної плати за період з 01 лютого 2014 до 31 грудня 2015 роки, тому їй зайво виплачено пенсію у розмірі 5 339, 11 грн.

Ураховуючи викладене, Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, уточнивши позовні вимоги, просило суд на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 5 339, 11 грн.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року у задоволенні позову Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, суд першої інстанції виходив із того, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, відповідно до якої зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. Проте позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при нарахуванні пенсії була допущена рахункова помилка, як і не надано відомостей допущення відповідачем будь-яких порушень чи зловживань, які призвели до виникнення переплати. Отже, ОСОБА_4 є добросовісним набувачем переплачених коштів, тому вони не підлягають поверненню.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу начальника Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відхилено.

Рішення Надвірнянського районного суду від 21 березня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для повернення відповідачем грошових коштів, оскільки безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

У червні 2017 року Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що на виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 17 грудня 2015 року та листа Головного управління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2015 року № 8124/03 управлінням приведено у відповідність пенсійні справи, в яких невірно занесені дані про заробітну плату. Управлінням опрацьовано пенсійні справи, в яких спеціалістами управління до АСОПД/КОМТЕКСТ внесені недостовірні дані про суми заробітної плати, які призвели до переплати пенсій з моменту, коли була допущена «Помилка ручного вводу».

У результаті опрацювання встановлено, що сектором ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем подано 01 лютого 2016 року коригуючі дані СПОВ, що суттєво вплинуло на розмір пенсії.

У зв'язку з вищенаведеним, переплата пенсії ОСОБА_4 за період з 01 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року становить 5 339,11 грн, що підлягає обов'язковому поверненню до бюджету Пенсійного фонду відповідно до положень статей 1212, 1215 ЦК України у зв'язку з набуттям її без достатньої правової підстави.

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. Зазначала, що отримувала пенсію у розмірі, що нараховував їй позивач, тому повертати грошові кошти не повинна.

12 травня 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку у Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, де отримує пенсію за віком на загальних підставах.

На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 17 грудня 2015 року та листа Головного управління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2015 року № 8124/03 управлінням приведено у відповідність пенсійні справи, в яких невірно занесені дані про заробітну плату. Управлінням опрацьовано пенсійні справи, в яких спеціалістами управління до АСОПД/КОМТЕКСТ внесені недостовірні дані про суми заробітної плати, які призвели до переплати пенсій з моменту, коли була допущена «Помилка ручного вводу».

У результаті опрацювання встановлено, що сектором ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем подано 01 лютого 2016 року коригуючі дані СПОВ, що суттєво вплинуло на розмір пенсії.

У зв'язку з вищенаведеним, за період з 01 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року переплата пенсії ОСОБА_4 становить 5 339,11 грн.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій здійснюється відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Судами першої та апеляційної інстанцій у зазначеній справі встановлено відсутність двох обов'язкових складових за яких відповідно до статті 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно набутого майна, а саме: відсутність рахункової помилки з боку Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області і недобросовісність з боку ОСОБА_4

Таким чином, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), вірно застосувавши положення статті 1215 ЦК України, дійшли до правильного висновку про те, що позивач не надав суду доказів того, що при нарахуванні й виплаті ОСОБА_4 пенсії було допущено рахункову помилку, або будь-які порушення чи зловживання з боку останньої, які призвели до виникнення переплати пенсії, що є його процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк