ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1199/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Іщук Л.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства "Інклюз" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі № 807/9/18 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Інклюз" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

суддя в 1-й інстанції - Луцович М.М.,

час ухвалення рішення - 31.07.2018 року, 09:46 год,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 10.08.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "ІНКЛЮЗ" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яким просить: визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.08.2017 року № 2576-сг в якому зазначено: " 3. Встановити річний розмір орендної плати за земельні ділянки площею 16,0000 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована за межами населених пунктів Чорнотисівської сільської ради контур № 237 на території Чорнотисівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області та площею 14,0000 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована за межами населених пунктів Чорнотисівської сільської ради контур № 219 на території Чорнотисівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, для ведення фермерського господарства (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 01.02) - 12 (дванадцять) відсотків нормативної грошової оцінки".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 січня 2012 року між Позивачем - засновником та головою ФГ "ІНКЛЮЗ" ОСОБА_1 (орендар) та Виноградівською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено договори оренди землі № 2 та № 3, згідно з якими орендарем прийнято в строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки для ведення фермерського господарства, що знаходяться за межами населеного пункту Чорнотисівської сільської ради, контури 219, 237. Термін дії Договорів - 49 років. Орендна плата вносилась орендарем у грошовій формі в розмірі 1% (одного відсотку) нормативно-грошової оцінки. Оскільки нормативно-грошова оцінка застаріла, Головне управління, яке з 01.01.2013 року стало розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення, спонукало Позивача виготовити нову нормативно-грошову оцінку землі, яку в подальшому Позивачем було замовлено. За результатами розгляду клопотань Позивача Виноградівською районною радою, рішеннями від 10.03.2017 року № 262 та № 263 затверджено технічні документації про нормативно-грошову оцінку орендованих Позивачем земельних ділянок. Нова нормативно-грошова оцінка на земельну ділянку загальною площею 14,0000 га рілля - контур 219 (кадастровий номер - НОМЕР_1) склала 402 534,62 грн., на земельну ділянку із загальною площею 16,0000 га пасовище - контур 237 (кадастровий номер - НОМЕР_2), склала 125 277,60 грн.

У липні 2017 року Позивачем отримано від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області претензію від 21.07.2017 № 31-7-0.7-3248/2-17, згідно з якою йому було запропоновано укласти з Відповідачем додаткові угоди про заміну сторони та визначення орендної плати. Позивачем в свою чергу подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області клопотання щодо встановлення річого розміру орендної плати у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Однак, Позивачем отримано лист від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.08.2017 року № 31-7-0-32-8734/2-17, яким його повідомлено, що за результатами розгляду клопотання Відповідачем прийнято наказ від 04.08.2017 року № 2567-сг, згідно з яким річний розмір орендної плати за орендовані Позивачем земельні ділянки встановлено у розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того апелянт вказує, що оспорюваний пункт наказу спонукає позивача погодитися на новий розмір ставки, а саме 12% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, однак суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки, як і тому, що згідно п. 35 договорів №2,3 від 12.01.2017 року одноособова зміна істотних умов договору не допускається.

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 12 січня 2012 року між Позивачем - ФГ "ІНКЛЮЗ" засновником та головою котрого є ОСОБА_1 (орендар) та Виноградівською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено договори оренди землі № 2 та № 3, згідно з якими орендарем прийнято в строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки для ведення фермерського господарства, що знаходяться за межами населеного пункту Чорнотисівської сільської ради, контури 219, 237. Термін дії Договорів - 49 років.

Нормативно - грошова оцінка, зазначена у пункті 5 Договору оренди № 2 в сумі 16618,40 грн. та орендна плата, зазначена у пункті 9 Договору в розмірі 1661, 20 грн. за рік, і нормативно-грошова оцінка, зазначена у пункті 5 Договору оренди № 3 в сумі 79155,20 грн., та орендна плата, зазначена у пункті 9 Договору в розмірі 791, 60 грн. за рік, не відповідали чинному законодавству і були необгрунтованими.

У подальшому Позивачем замовлено виготовлення нової нормативно- грошової оцінки землі. За результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 Виноградівською районною радою рішеннями від 10.03.2017 № 262 та № 263 затверджено технічні документації про нормативну грошову оцінку орендованих земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Нормативна грошова оцінка на земельну ділянку загальною площею 14,0000 га рілля - контур 219 (кадастровий номер - НОМЕР_1) склала 402534,62 грн., на земельну ділянку із загальною площею 16,0000 га пасовище - контур 237 (кадастровий номер - НОМЕР_2)- 125277,60 грн.

За результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 Виноградівською районною радою рішеннями від 10.03.2017 № 262 та № 263 затверджено технічні документації про нормативну грошову оцінку орендованих земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Позивачем отримано лист від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.08.2017 року № 31-7-0-32-8734/2-17, яким його повідомлено, що за результатами розгляду клопотання Відповідачем прийнято наказ від 04.08.2017 року № 2567-сг, згідно з яким річний розмір орендної плати за орендовані Позивачем земельні ділянки встановлено у розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наказом не встановлено обов'язок для орендаря ОСОБА_1 змінити розмір орендної плати за земельну ділянку до 12%, а лише наказано укласти з Виноградівською районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_1 договори про заміну сторони у договорах оренди землі від 12.01.2012 № 2, 3, укладених між Виноградівською районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_1, укласти додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди землі шляхом викладення їх в новій редакції та встановлено річний розмір орендної плати за земельні ділянки площею 16,0000 га та площею 14,0000 га 12 (дванадцять) відсотків нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі колегія суддів виходить з того, що між сторонами у справі виник спір про право власності на земельну ділянку (користування та розпорядження земельною ділянкою), тобто право цивільне, тому зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованою на за межами населених пунктів Чорнотисівської сільської ради контур № 237 та контур №219 на території Чорнотисівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області. Отже, цей позов подано на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не укладено договір оренди вказаних земельних ділянок.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскарженого судового рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Ураховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, а також беручи до уваги факт відсутності договору оренди на спірні земельні ділянки, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року (справа № 11-300апп18 (№ 816/619/15-а)) та від 29 серпня 2018 року (справа № 11-604апп18 (№ 623/2207/16-а)).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з яким не погоджується судова колегія, з урахуванням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу..

Керуючись ст.308, 310, 315, 319, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Інклюз" - задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі № 807/9/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник

судді Л. П. Іщук

Я. С. Попко

Повне судове рішення складено 28.11.2018 року