Справа №  2-92/2010 р.                    

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2010 року                                                Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої: судді                                    Ніколаєвої І. К.

при секретарі                                                               Карпенко С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини до ОСОБА_2.

      В обґрунтування позову вказує, що з 04.10.1986 року вона та відповідач знаходилися у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 08.08.2006 року. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є повнолітнім та  на даний час проживає окремо, донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, донька Каріна ІНФОРМАЦІЯ_3, які на даний час проживають з позивачкою. Відповідач покинув сім’ю  у кінці 2006 року, проживає  окремо, зовсім не надає допомогу на утримання доньки ОСОБА_4, в зв’язку з чим вона не отримує вітамінів, нестача яких може негативно вплинути на її здоров'я. Відповідач не працює, знаходиться на пенсії і буде отримувати також регресні виплати, інших аліментних виплат він не має. Позивач також зазначає, що вона працює але отримує малу заробітну платню і не в змозі одна утримувати дітей, інших доходів вона не має.

    На підставі ст.ст. 180-183 Сімейного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі ј частина всіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.  

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення проти позову, пояснив, що він вже платить аліменти на дитину по рішенню суду в розмірі 1/6 частина заробітку та коли у нього була можливість він за власним бажанням платив аліменти в розмірі  ј частини заробітку, а тепер знову платить 1/6 частину. В запереченні проти позову відповідач також вказує, що він вже сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів на підставі рішення Петропавлівського районного суду, вказану частку з нього утримує Пенсійний фонд, тому що він являється пенсіонером. В задоволенні позову просить відмовити.

Позивач визнала, що дійсно отримує від відповідача аліменти та цього замало.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Судом встановлено, що сторони дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 08 серпня 2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-КИ № 039914 виданим 19 вересня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Петропавлівського РУЮ Дніпропетровської області.

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, яка проживає з позивачкою,  що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-КИ № 007744, довідкою про склад сім’ї.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач на утримання своєї доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, вже сплачує аліменти в розмірі 1/6 частина з усіх видів його доходів за рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2002 року, що підтверджується копією рішення суду, листом відділу ДВС Петропавлівського РУЮ від 15.01.2010 року № 03-19/77.

Таким чином оскільки відповідачем вже сплачуються аліменти на утримання своєї доньки ОСОБА_4 на підставі рішення суду, що підтвердила в судовому засіданні і позивачка, тому суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212-214 ЦПК України, ст. ст. 180,181,182, Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя