Справа № 522/20611/18

Провадження №2-о/522/752/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року                                                 м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Шкамерди К.С.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2, яка настала 26 травня 2018 року у місці Антрацит Луганської області.

Заявник в обґрунтування заяви посилається на те, що вона – ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: селище Михайлівка, місто Ровеньки Луганської області, яка померла 26 травня 2018 року у місті Антрацит Луганської області.

Відповідно до постанови Верховної ради України від 17 березня  2015 року  №254-VІІІ «Про визнання окремих районів міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», м. Антрацит Луганської області - є тимчасово окупованою територією України.

Заявник стверджує, що отримати свідоцтво про смерть вона не має можливості, оскільки отримані нею документи не підтверджують факт смерті особи на території України так як не відповідають вимогам законодавства України з оформлення свідоцтва про смерть. Заявнику необхідно встановити факт смерті її матері – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: селище Михайлівка місто Ровеньки Луганської області, місце смерті – м.Антрацит Луганської області, що є тимчасово окупованою територією. Смерть настала 26 травня 2018 року внаслідок двосторонньої пневмонії.

Встановлення факту смерті матері необхідно заявнику для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, для подальшого отримання спадщини після смерті її матері, у тому числі соціальних виплат.

Відповідно до ухвали судді Приморського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту смерті.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася,  звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.

Представник Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася 12 січня 2000 року у місті Антрацит Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЕД №130271 виданим 03 лютого 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Антрацитівської міської ради Луганської області, актовий запис №29, в якому в графі відомості про батька зазначено – ОСОБА_3, в графі відомості про матір -  ОСОБА_4.

Також, судом встановлено, що 12 жовтня 2005 року між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відділі реєстрації актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області зареєстровано шлюб, про що 12 жовтня 2005 року в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис №360. Після укладення шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище «Мішура».

Таким чином, суд встановив, що заявник ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2.

Згідно з копією паспорта громадянина України ЕЛ 035409 виданого 14 липня 2016 року Марківським РВ УДМС України у Луганській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м.Антрацит Луганської області та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Суд також встановив, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5,  померла 26 травня 2018 у віці 39 років в  м. Антрацит Луганської області внаслідок двосторонньої пневмонії.

Згідно з наданим до суду свідоцтвом про смерть серії І-ВВ №055547, виданим 02.06.2018 року Відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції ЛНР, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка селища Михайлівка міста Ровеньки Луганської області, померла 26 травня 2018 року.

Єдиними наявними документами, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 26.05.2018 року, на території, непідконтрольній державній владі України, що відповідно до Постанови Верховної ради України від 17.03.2015 року № 254-УІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» одночасно є тимчасово окупованою територією України, є: медичне свідоцтво про смерть №125 видане МУ «АЦММБ» 29 травня 2018 року, довідка про причину смерті №125, видана 29 травня 2018 року МУ «АЦММБ» та свідоцтво про смерть серії І-ВВ №055547, видане 02.06.2018 року Відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції ЛНР.

Зі змісту ст. 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п.5 ч.3 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

У абзаці першому п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

17.03.2015 року Верховною Радою України прийнято постанову «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».

Враховуючи, що м. Антрацит Луганської області відповідно до розпорядження №1275-р Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року, являється територією на якій здійснювалась антитерористична операція, тобто є територією, що непідконтрольна Україні, та приймаючи до уваги постанову Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин підлягають застосування положення ст. 317 ЦПК України та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Згідно ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою. За приписами п. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Мінюсту від 18.10.2000 № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, який набрав чинності 27.04.2014 року, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Проведення державної реєстрації смерті матері заявниці не вбачається за можливе навіть в будь-якому органі РАЦС на території, підконтрольній українській владі, оскільки відсутній належний документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт смерті ОСОБА_2.

У п. 2 ч. 1ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті фізичної особи проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заявнику необхідно встановити факт смерті її матері ОСОБА_2, померлої 26 травня 2018 року, для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, і подальшого отримання спадщини після смерті матері, у тому числі соціальних виплат.

З урахуванням викладених обставин, дослідивши надані до суду документи в їх сукупності, з метою захисту законних прав та інтересів заявника, суд приходить до висновку про задоволення заяви та вважає за можливе встановити факт смерті особи – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: селище Михайлівка місто Ровеньки Луганської області, місце смерті – м.Антрацит Луганської області, що є тимчасово купованою територією. Смерть настала 26 травня 2018 року внаслідок двосторонньої пневмонії.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 5, 76-80, 265, 259, 315-317, 319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту смерті, - задовольнити.

Встановити факт смерті 26 травня 2018 року у місті Антрацит Луганської області, що є тимчасово окупованою територією, громадянки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: селище Михайлівка місто Ровеньки Луганської області.

Рішення підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє виконання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

 Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Апеляційного суду Одеської області.

 Суддя                                                                                              К.С. Шкамерда