Справа № 188/613/18

Провадження № 2/188/353/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді                       Полубан М.П.

при секретарі                                Гречко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за заявою   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів ,

                                                               В С Т А Н О В И В :

      Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача в якому зазначає , що наприкінці грудня 2011 р. відповідач звернувся до нього з пропозицією укласти з ним договір оренди земельної ділянки , яка знаходиться на території Самарської сільської ради .

На підтвердження того , що він є власником землі , відповідач показав документи на право власності на землю .

Він пояснив відповідачу по справі , що для того , щоб укласти договір  оренди земельної ділянки необхідно надати відповідний перелік документів , а саме - копію паспора , копію документу на право власності на землю , довідку про оцінку землі , скласти акт прийому-передачі земельної ділянки і тільки після цього проводити його реєстрацію у відповідній службі .

Причому цей договір буде укладати не він особисто , а ТОВ " Агротест -ЄГМ " , бо саме це підприємство здійснює діяльність у сфері сільськогосподарської діяльності та він є його засновником .

Дійсно , 10.01.2012 р. ОСОБА_2 знову прийшов до нього та сказав , що йому терміно потрібні гроші на купівлю будинку та він готовий укласти договір оренди на значний термін , якщо він позичить  йому 40 000 грн. на купівлю будинку .

На підтвердження своїх намірів він запропонував вже укласти договір , а документи необхідні для його реєстрації він надасть у найкоротший термін .

Він повірив ОСОБА_2 та надав йому гроші у сумі 40000 грн. , а він у свою чергу підписав договір оренди землі з ТОВ " Агротест-ЄГМ " , у якому він ( позивач ) є засновник.

На підтвердження отримання коштів ОСОБА_2 надав йому розписку у якій і вказав , що він отримав кошти у розмірі 40 000 грн. у рахунок за орендовану земельну ділянку .

В період з 2012 р. по 2017 р. ТОВ " Агротест-ЄГМ " користувалося земельною ділянкою . Крім цього , ним постійно нагадувалося ОСОБА_2Мю , що вони мають зареєструвати договір оренди в установленому порядку і для цього він (відповідач ) має принести відповідні документи про які вказувалося раніше .

ОСОБА_2 постійно обіцяв принести документи , але не виконав цієї вимоги на протязі 5 років .

У 2018 р. ТОВ " Агротест-ЄГМ " почало роботи по підготовці польових робіт та стало відомо , що земельна ділянка , яка належить ОСОБА_2 обробляється іншим підприємством .

Інформацію про те , що земельна ділянка передана в оренду підтвердив і сам ОСОБА_2

Позивач вважає , що він має подавати позов  до ОСОБА_2  про стягнення суми у результаті порушення умов договору . При цьому позивач посилається на норма ст. ст. 570 ,626 , 628 ,635 та 1046 ЦК України.

Тобто позивач вважає , що між ним та відповідачем відбулися правовідносини , які регулюються ЗУ " Про оренду землі " . Також зазначає , що між ним та відповідачем відбулися правовідносини , які поєднали в собі елементи різних договорів - договір позики , договір оренди та попередній договір .

Підтвердженням цього і була розписка видана на його ім"я від ОСОБА_2 та укладення договору оренди землі , а сума у розмірі 40 000 грн. , відповідно до ст. 570 ЦК України , необхідно вважати авансом за попереднім договором оренди земельної ділянки .

  Вказані правовідносини були визначені строком на 10 років і продовжували діяти на протязі п"яти років , а припинилися у 2018 р. коли ОСОБА_2 передав у оренду земельну ділянку іншій особі .

Вважає , що з ОСОБА_2 підлягає сума у розмірі 40 000 грн. , як сума авансу за договір , який вони мали б укласти .

З свого боку він приймав заходи досудового врегулювання спору. Він в усній формі , за тиждень до подачі позову звертався до ОСОБА_2 з вимогою повернення грошових коштів. На вказану вимогу ОСОБА_2 відповів відмовою , що і є підставою для звернення з цим позовом до суду.

Також позивач надає суду попередній розрахунок витрат по справі  , а саме - сплата адвокату гонорару за підготовку позову до суду  - 2500 грн. ; - сплата судового збору за подачу позову - 704.80 грн. ; - попередня оплата адвокату гонорару за участь у судових засіданням - 7500 грн.

Всього попередні витрати при розгляді позову складають 10 705.80 грн.

  Просить суд :

- стягнути на його користь з ОСОБА_2 суму у розмірі 40 000 грн. , як суму  авансу у рахунок договору оренди земельної ділянки ;

- судові витрати віднести на відповідача по справі .

  В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі , дав пояснення щодо фактичних обставин справи і дані обставини є аналогічними до вищезазначеного .

  Доповнив , що після отримання вищезазначеної суми відповідач придбав собі у власність житловий будинок та проживає у ньому до цього часу.  Він , тобто позивач почав користуватися земельною ділянкою .  На неодноразові звернення по телефону надати всі необхідні документи для оформлення та реєстрації договору оренди землі відповідач  не реагував . Також пояснив , що відповідач жодного разу до нього не звертався  щодо сплати орендної плати за час користування земельною ділянкою.    Просить суд позов задовольнити .

Представник відповідача позов не визнав .На обгрунтування своєї позиції зазначає , що позивач невірно визначився з правовою природою прововідносин. Вважає , що між сторонами не було укладено договору позики , оскільки грошові кошти відповідачем були отримані безповоротно з метою придбання житлового  будинку та в якості розрахунку за земельний пай , переданий позивачу в ореннду.  Також заречує проти того , що між сторонами було укладено попередній договір  , з посиланням на норми ст. 635 ЦК України . Заперечує проти письмової  розписки , так як розписка як документ , що підтверджує боргове зобов"язання , має містити умови отримання позичальником в борг грошей їз зобов"язанням їх повернення та дати отримання коштів .

   Таким чином , невизнання позову базується на тій позиції , що між сторонами не було укладено жодних договорів , а саме - ні договору позики , ні договору оренди землі , ні будь-якого попереднього договору  , а тому у них відсутні , які б то не були взаємні зобов"язання. 

Просить суд в позові відмовити .

Вислухавши сторони вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає повному  задоволенню.

Судом встановлено , що згідно письмової розписки  від 22.09.2011 року вбачається , що ОСОБА_2 ( відповідач )  отримав 40 000 ( сорок тисяч ) грн. від ОСОБА_1 ( позивач )  на придбання будинку в рахунок за належний йому земельний пай , який знаходиться на території Самарської сільської ради та переданий у оренду ОСОБА_1 строком на десять років з 01.01.2012 р.

Тобто даним документом підтверджується факт передачі грошових коштів позивачем відповідачу . Дану обставину  сторони не оспорюють та визнають .

Згідно письмового договору оренди землі від 10.01.2012 р. сторони уклади договір про наступне. Орендодавець  надає , а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Самарської сільської ради  . Строк дії договору 10 років.  Також в даному договорі сторони обумовили всі істотні умови , а саме - орендну плату , строку її оплати , умови і строки передачі земельної ділянки в оренду та інше.  Даний договір сторони підписали , про що свідчать їхні підписи.

  Дану обставину сторони також не оспорюють та визнають. 

Як встановлено судом даний договір оренди належним чином не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Частиною першою ст. 638 ЦК України  передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоди встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Таким чином , судом встановлено , що оскільки  вищевказаний договору  між сторонами укладено не було, отримана  відповідачем 22.09.2011 року грошова сума в розмірі 40 000 грн. фактично є авансом, яка підлягає поверненню позивачу .

Цивільним Кодексом України  визначено, що аванс це певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредитору у рахунок майбутніх платежів (ч.2 ст. 570 ЦК). Аванс, як і завдаток, є доказом, який посвідчує факт наявності зобов"язання (доказова функція), а також зараховується в рахунок майбутніх платежів (платіжна функція), але не може бути визнаним одним із способів забезпечення виконання зобов"язання. Сторона, яка видала аванс, має право вимагати його повернення практично у всіх випадках невиконання договору, а сторона, яка отримала аванс, ні за яких умов не може бути зобов"язана до його повернення у більшому розмірі.

  Отже ,враховуючи факти викладені в позовній заяві, враховуючи пояснення, надані позивачем та представником відповідача , та враховуючи розписку, написану відповідачем з зазначенням укладення в майбутньому договору оренди землі  строком на 10 років , кошти, передані позивачем відповідачу є авансом .

За вказаних обставин, відповідно до ст. 570 ЦК України  відповідач зобов"язаний повернути позивачу суму авансу, оскільки договір оренди землі не був укладений сторонами у визначений ними за домовленістю строк з вини відповідача , яким мав реальну можливість надати позивачу всі необхідні документи для його державної реєстрації .

Щодо судових витрат позивача.

У позовній заяві позивач вказав, що орієнтовна сума судових витрат, які він поніс, складаються із наступного : - витрат  оплату гонорару за підготовку позову до суду - 2500 грн. , сплата судового збору за подачу позову - 704.80 грн. та попередня оплата адвоката гонорару за участь у судових засіданнях - 7500 грн. .

Судом встановлено, що  між позивачем та адвокатам ОСОБА_3   укладено угоду про надання правничої допомоги . За умовами угоди клієнт зобов"язаний сплатити суму, яка обумовлена між ним та адвокатом при укладенні договору. Розмір гонорар згідно п.2.1  2500 грн. за підготовку позовної заяви та 2500 грн. за одне судове засідання в Петропавлівському районному суді  при розгляді даного позову.

На підтвердження виконаних робіт позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у розрахунку розміру витрат на правничу допомогу . Адвокат виконав , а клієнт прийняв та оплатив останньому про наступне :

  - консультації з питань порядку заключення договорів оренди земельних ділянок , договору займу , в т.ч. про долю грошових коштів сплачених в якості авансу за майбутнім договором оформленого розпискою на протязі однієї години , підготовка позовної заяви на протязі 8 годин , отримано 2500 грн.;

- отримано 7500 грн. за участь у трьох судових засіданнях Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за вказаним позовом , в т.ч. включено транспортні витрати на прибуття автомобілем до засідання суду.

    Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

       Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

  Поскільки позивачем  надано належні докази щодо обсягу наданих послуг адвоката і виконаних ним робіт та їх вартості, пред"явлена до стягнення сума не виходить за граничні рамки, встановлені ст. 137 ЦПК , тому суд приходить до висновку про задоволення даної вимоги та стягнення з відповідача на  користь позивача судових витрат , які він поніс при розгляді даної  цивільної справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

           Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач надав достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтував свій позов .

           На підставі викладеного , керуючись ст.ст.  4,12,76,81,141, 258 , 263,268  ЦПК України , ст. 16,570 , 635 , 1046 ЦК України  , суд -   

                                                       В И Р І Ш И В  :

  ОСОБА_4 Миколайовича до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

  -  40 000 ( сорок тисяч ) грн. , що є авансом в рахунок договору оренди земельної ділянки ;

  -   7204   ( сім тисяч двісті чотири  ) грн. 80 коп. , що є розміром судових витрат позивача  , пов"язану з витратами на правничу допомогу та зі сплатою судового збору  .

       Рішення суду  може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд  шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

  Повний текст рішення  виготовлено 27.11.2018 р.

Суддя ОСОБА_5