ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/8425/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коломієць Олени Георгіївни, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коломієць Олени Георгіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттями розділу) від 28.04.2014 р. індексний номер 12723382, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що державну реєстрацію нерухомого майна за третьою особою проведено без врахування всіх обставин, а саме без фактичного повідомлення іпотекодавця, що обов'язково передбачено нормами Закону України «Про іпотеку».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2018 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, третя особа стверджує, що оскаржуване рішення Державного реєстратора прийнято правомірно, на підставі відповідних документів, а тому не підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.04.2012 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Коноваловою Е.А. та зареєстровано в реєстрі за №1479, за умовами якого третя особа передає, а позивач приймає у позику 300658,60 грн., що за курсом ПАТ КБ «Правекс-Банк» становить 37400 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання грошових зобов'язань за договором позики, 20.04.2012 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Коноваловою Е.А. та зареєстровано в реєстрі за №1481, за умовами якого позивач (іпотекодавець) передала ОСОБА_2 (іпотекодержатель) в іпотеку належну позивачу на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Також, 20.04.2012 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Коноваловою Е.А. та зареєстровано в реєстрі за №1482. За умовами договору позивач зобов'язувалася передати позивачу на праві приватної власності нерухоме майно, яке є предметом укладеного між нами договору іпотеки.

Згідно п. 4.1 договору, право власності на квартиру виникає у іпотекодержателя після виникнення відкладальної обставини, визначено в п. 6.2 цього договору або увипадку несплати іпотекодавцем одного із платежів, визначених згідно графіку по договору позики.

Підписанням цього договору сторони домовляються про перехід права власності на квартиру до іпотекодержателя після спливу 31-денного строку з моменту надіслання на адресу іпотекодавця та позичальника письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зазначеної вимоги.

У зв'язку з невиконанням позивачем умов договору позики, третя особа скористалася наданим їй умовами договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя правом звернення стягнення на нерухоме майно та у квітні 2014 р. зареєструвала за собою право власності на квартиру.

Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача про державну реєстрацію нерухомого майна за третьою особою звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі, судова колегія, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2018 р. у справі №826/7122/15.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2018 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 27 листопада 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна