УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/4116/18 Головуючий у 1-й інст. Ведмідь Н.В.

Категорія 53 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №295/4116/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 серпня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ведмідь Н.В. в м.Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (далі - ДП МВС України «Інформ-Ресурси») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Зазначав, що він працював на посаді директора Житомирської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси». Наказом №011-ОС від 10 лютого 2016 року його було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На день його звільнення відповідачем нарахована, але не виплачена йому заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку в сумі 15 860 грн 45 коп., що підтверджується рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 09.06.2017 по справі №295/462/17. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2017 року по справі № 295/10382/17 на його користь було стягнуто з ДП МВС України «Інформ-Ресурси» середній заробітку за час затримки заробітної плати за період з 27.05.2017 по 04.09.2017 в сумі 32 269 грн 40 коп., однак незважаючи на судові рішення відповідач виконав свій обов'язок по виплаті заробітної плати лише 03.10.2017 року. Враховуючи вищевикладене просив, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 05.09.2017 по 03.10.2017 в сумі 13 761 грн 95 коп.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08 серпня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, вказує, що ним не пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, оскільки ДП МВС України «Інформ-Ресурси» здійснювало з ним повний розрахунок по належних йому коштах по квітень 2018 року. Крім того, в матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності.

В зв'язку з ліквідацією на підставі Указу Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року Апеляційного суду Житомирської області і утворення Житомирського апеляційного суду, який розпочав роботу з 3 жовтня 2018 року, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.31, ч.ч.1-3 ст.33 ЦПК України, п.15.4 Перехідних положень ЦПК України здійснена передача цивільних справ з Апеляційного суду Житомирської області до Житомирського апеляційного суду і автоматизованою системою документообігу суду визначені судді-доповідачі і склади колегій для розгляду цивільних справ.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 працював на посаді директора Житомирської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» та наказом №011-ос від 10.02.2016 позивача було звільнено 10 лютого 2016 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

У день звільнення ДП МВС України «Інформ-Ресурси» не провело з ОСОБА_1 повного розрахунку та не виплатило належні йому при звільненні суми.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2017, яке набрало законної сили 29.07.2017, стягнуто із ДП МВС України «Інформ-Ресурси» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в сумі 15 860 грн 45 коп. без вирахуванням податків та обов'язкових платежів, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 11.02.2016 по 26.05.2017 включно в сумі 77 832 грн 72 коп. за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2017 стягнуто з ДП МВС України «Інформ-Ресурси» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 27.05.2017 по 04.09.2017 в сумі 32 269 грн 40 коп. Рішення суду набрало законної сили 15.12.2017 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що він має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 05.09.2017 (до 04.09.2017 було стягнуто рішенням суду від 20.11.2017) по 03.10.2017 (дата сплати заробітної плати).

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку із статтями 117, 237-1 КЗпП України за статтею 47 КЗпП України в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2017 у цивільній справі №295/10382/17 за позовом ОСОБА_1 до ДП МВС України «Інформ-Ресурси» про стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку встановлено, що повний розрахунок відповідача перед позивачем по заробітній платі було здійснено 03.10.2017 року.

З даним позовом ОСОБА_1 звернувся 05 квітня 2018 року, тоді як перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку почався з 04.10.2017 (з наступного дня після виплати заборгованості по заробітній платі) та сплив через три місяці - 04.01.2018 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та врахувавши висновки Конституційного Суду України викладені в рішенні по справі № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач пропустив строк без поважних причин, визначений статтею 233 КЗпП України, для звернення в суд з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, та позивач не звертався до суду з заявою про поновлення такого строку.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутня заява ДП МВС України «Інформ-Ресурси» про застосування позовної давності, подана відповідно до вимог ЦПК України, не заслуговують на увагу, оскільки встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України 6 квітня 2016 року № 6-409цс16.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 27 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді