ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15266/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський» щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із зазначенням сум коштів, що підлягають відшкодуванню та які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_2, який відкритий на ім'я позивача у ПАТ «Банк «Михайлівський»;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів, які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк «Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загальному реєстру вкладників ПАТ «Банк «Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які знаходяться на рахунку НОМЕР_2, що відкритий на ім'я позивача у ПАТ «Банк «Михайлівський».

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Разом з тим, відповідач не виконує вимог указаного закону та безпідставно відмовляє у відшкодуванні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині, що стосується встановлення нікчемності правочинів (транзакцій) від 19.05.2016 відносно зарахування 60 840,98 грн. на рахунок ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1). Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невнесення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомостей щодо рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1) на суму 60 840,98 грн. за договором № 980-025-000003165 від 29.04.2016. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8; код банку по ЄДР 38619024) внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1; 04021, АДРЕСА_1) за договором № 980-025-000003165 від 29.04.2016 із зазначенням суми до виплати 60 840,98 грн. (шістдесят тисяч вісімсот сорок грн. 98 копійок) та зобов'язати подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДР 21708016; 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) ці зміни та доповнення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема, відповідач стверджує, що позивач не є вкладником банку в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки кошти, що обліковувались на поточному рахунку позивача на кінець дня 19 травня 2016 року, отримані на умовах договору, укладеного між позивачем та фінансовою компанією товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (надалі за текстом - «ТОВ «ІРЦ»), а не на умовах банківського рахунку чи банківського вкладу.

Уповноважена особа також звертає увагу, що уклавши договір про відступлення права вимоги з ТОВ «ІРЦ» ПАТ «Банк Михайлівський» порушив обмеження, накладені Національним банком України.

Насамкінець, скаржник зазначав, що наказ № 42/2 від 01.06.2016 р. було прийнято ним на виконання Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» № 980-025-000003165, за яким банк відкриває поточний рахунок №26203528313901 в гривні для зберігання грошей і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

29 квітня 2016 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «ІРЦ» укладено договір банківського вкладу «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) № 980-025-00023090.

За умовами цього договору позивач передає ТОВ «ІРЦ» у власність грошові кошти у розмірі 60 000 грн. на строк не більше 367 днів, які останній повертає позивачу на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» та проценти на рахунок НОМЕР_2, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський».

За даними довідки про стан рахунку № 3Г3/1118 від 04.08.2016 р. на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» 19 травня 2016 року від ТОВ «ІРЦ» надійшли кошти в сумі 840 грн. 98 коп. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-025-000230900 від 29.04.2016», на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» 19 травня 2016 року від ТОВ «ІРЦ» надійшли кошти в сумі 60 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-025-000230900 від 29.04.2016».

23 травня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову за № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних».

На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 від 23 травня 2016 р. яким запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.05.2016 року по 22.07.2016 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - ОСОБА_3.

01 червня 2016 р. Комісією по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними складено акт № 2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності.

За даними цього акту транзакції з перерахування коштів на рахунки 12 160 осіб мають ознаки нікчемності.

Результати перевірки затверджено наказом Уповноваженої особи № 42/2 від 01.06.2016 р.

12 липня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2016 року за № 1213 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 року по 12 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 року за № 1702 призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 з 05.09.2016 року.

Повідомленням про нікчемність правочину № 3Г3/1118/1 від 04.08.2016 р. ОСОБА_2 повідомлено про те, що переказ коштів (транзакції), здійснені ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 р. в сумі 840 грн. 10 коп. та 60 000 грн. на рахунок № НОМЕР_2, що належить позивачу, є нікчемними на підставі ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст.37, пунктів 7-9 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - «Фонд») визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-VI (надалі за текстом - «Закон № 4452-VI»).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 4 ч.1 ст.2 названого Закону визначено, що вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 1 ст.4 Закону № 4452-VI, визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом (тут та надалі норми Закону № 4452-VI у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 27 Закону № 4452 регулюється порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Так, згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За змістом частини 1 статті 35 Закону № 4452-VI тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

В силу вимог частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Крім того, Законом № 4452-VI Уповноваженій особі надано право виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пункт 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2346-III визначає, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Таким чином, переказ коштів не є правочином і не може бути визнаний нікчемним у порядку ст. 38 Закону № 4452-VI.

Колегія суддів також бере до уваги, що 15 листопада 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» (набрав чинності 19 листопада 2016 року), яким, зокрема, розділ X Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4452-VI доповнено пунктом 15 такого змісту: «До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.».

Доказів повідомлення позивача під розпис про непоширення на кошти, що були залучені на виконання умов договору від 29 квітня 2016 року № 980-025-000003165 у розмірі 60 000 грн. 00 коп. гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», матеріали справи не містять.

Твердження апелянта про те, що позивач не є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» у розумінні Закону № 4452-VI та про те, що на кошти позивача, які надійшли для нього на його поточні рахунки, відкриті в ПАТ «Банк Михайлівський» не розповсюджуються гарантії, передбачені цим Законом, є безпідставними, оскільки вкладом позивача є саме кошти, що перераховані та перебувають на його рахунку НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський».

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом її майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

Посилання апелянта на обставини, встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року по справі №826/15961/16, як на преюдиційні у цій справі, є необґрунтованими, оскільки з постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що обставини, які встановлені судом, стосуються саме позивача, тому таке рішення не може бути належним доказом на підтвердження правомірності дій відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про протиправність бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі окружний адміністративний суд не звернув уваги на наступне.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків.

Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку, а відтак він не несе жодних правових наслідків для позивача та не підлягає скасуванню в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене у суду попередньої інстанції були відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.06.2016 № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині, що стосується позивача.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині, що стосується встановлення нікчемності правочинів (транзакцій) від 19.05.2016 відносно зарахування 60 840,98 грн. на рахунок ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1) скасувати.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 27 листопада 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна