Справа №2а-548/10

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

І М' Я М      У К Р А Ї Н И

            10 березня 2010 року  року  Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:

             головуючого -  судді   Ходирєвої І.В.,                                                                                                                                                                                                                                          при секретарі               Томенко К.О.,                              ,          

             розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради  про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення,-

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради (далі УСЗН),  в якому просить забов’язати відповідача провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він є інвалідом 3 групи ЧАЕС  і  згідно зі ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. №796-Х11 (далі ЗУ від 28.02.1991 р. № 796-Х11) йому належить щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, яку відповідач нарахував та виплатив йому в 2005, 2007,2008  р. в значно меншому розмірі.

             Так, він отримав щорічну допомогу на оздоровлення:

-за    2005 р.  – 21,5 гр. замість 1160 гр.      (різниця складає   1138,5 гр.),

-за    2007 р. - 90,0 гр.  замість 1600,0 гр.   (ріниця складає    1510,0 гр.).

-за    2008 р.-  90,0 гр.  замість 2060,0 гр.   (різниця складає   1970,0 гр),

             а тому просить зобов”язати відповідача зробити донарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2007,2008 р.р. у розмірі 4618,5 гр.

            У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився , надав заяву про слухання справи в його відсутність, позов підтримав в повному обсязі. (а.с.26)

            У судове засідання відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради – не з»явився , надав заяву про слухання справи в їх відсутність, позов не визнав . (а.с.25) Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він посилається на наступне.( а.с.23-24)

           Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради не визнає позовні вимоги ОСОБА_1   про визнання неправомірними дії управління щодо відмови у доплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 та 2008 роки та про стягнення з управління не доплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 та 2008 роки у сумі 4618,50 грн. і вважає вимоги безпідставними.

           Статтею 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри компенсаційних виплат визначені залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

            Статтею 63 зазначеного Закону фінансування витрат, пов'язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету і тому обсяги видатків на реалізацію державних програм з соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть визначатись будь - яким іншим законом крім закону про Державний бюджет України.

Відповідно до частини другої ст. 95 Конституції України встановлено, виключно законом України про Державний бюджет на відповідний рік визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

               Також частиною другою ст. 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні, положення нормативно - правових актів застосовується лише в частині, в яких вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та закону про Державний бюджет України.

                Згідно з бюджетним призначенням, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету, як це і передбачено Конституцією України і законами, що визначали розмір мінімальної зарплати на відповідні роки, держава гарантує виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах встановлених постановами КМУ від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які чинні по теперішній час і не визнанні неконституційними.

               Паспорт бюджетній програми, затверджений наказом Міністерства праці та соціальній політики України і Міністерства фінансів України від 06.02.2007 року № 35/140, від 28.02.2008 року № 62/255, передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення і обсяг бюджетного призначення на ці цілі відповідно до розмірів, затверджених постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562.

              Відповідно до розмірів встановлених вищевказаними постановами № 836 від 26.07.96 та № 562 від 12.07.2005 провадились виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1:

    за 2005 рік - 21,50 грн. (дату виплати вказати неможливо у зв'язку з відсутністю виплатних документів (акт № 1 від 30.04.2009 про вилучення до знищення документів, не віднесених до національного архівного фонду);

   за 2007 рік   -  90,00 грн.  (виплачена -22.03.2007р).;

             за 2008 рік -90,00 грн. ( виплачена - 20.03.2008р.)

             Крім того, на час здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році, яка проведена позивачу 22.03.2007 року, був чинним п. 3О ст.71 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік » яким призупинено дію ст. 48 ЗУ № 796-ХІІ в частині виплати компенсації у розмірах відповідно до мінімальної зарплати. Рішення до Конституційного Суду про визнання неконституційним п. ЗО ст. 71 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік » прийнято 09.07.2007 року.  Тобто, при проведені виплати щорічної допомоги на оздоровлення, яка проведена позивачу 22.03.2007 р. положення п. ЗО ст. 71 вищевказаного закону були чинні. Призупинення дії закону не дає право на його застосування.

           П. 28, п.п. 11, розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" був викладений в новій редакції, де КМУ надано право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційним положення п. 28, п.п. 11 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прийнято лише 29.05.08 року, тобто зазначені положення вищевказаної статті Закона України про Державний бюджет України на 2008 рік, на момент здійснення виплати позивачеві 20.03.2008 р. щорічної допомоги на оздоровлення була чинна і не визнана неконституційною.Тобто управління діяло відповідно до діючого законодавства.

За змістом ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору, були наявні нормативно - правові акти, які мають однакову юридичну силу. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

                Виходячи з вищевказаного вважаємо що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 та 2008 роки дії управління були правомірні. Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України),.

Зобов'язати управління на проведення виплат, які вимогає позивач, тобто виплат за минулі роки, які не передбачені законом про Державний бюджет у поточному році, приведе до нецільового використання бюджетних коштів. Управління не вправі брати зобов'язання на проведення виплат, які не відповідають бюджетним призначенням встановленим законом про Державний бюджет України. Пунктом 1 ст. 23 Бюджетного Кодексу України  встановлено,  що "…будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можливо  здійснювати за наявністю бюджетного призначення". Управління, як одержувач коштів державного бюджету, несе цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність за нецільове використання коштів державного бюджету (ст. 119, 121 Бюджетного Кодексу України).

Враховуюче вищевикладене  управління просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій управління та про стягнення недоплаченої щорічної допомоги за 2005, 2007 та 2008 роки у сумі 4618,50 грн.

           Суд,   дослідивши докази по справі , вважає позов  таким, що підлягає повному задоволенню  з наступних підстав.

            Ті обставини, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи безстроково, при цьому захворювання пов’язане з виконанням обов”язків військової служби  по ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради та  має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, на підставі ч. 3 ст. 72 КАСУ не доказуються у судовому засіданні, оскільки проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.          

             В порушення зазначених норм відповідачем в значно меншому розмірі нарахована позивачу щорічна допомога на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії при встановленні  3 групи інвалідності в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Фактично нараховано та виплачено у 2005 р.-21,5 гр, , у березні 2007 р.- 90,00 грн.,  у березні 2008 р.- 90,0 гр.  (а.с.10)

           Згідно заперечень, наданих відповідачем,  виплати були проведені в такій сумі тому, що розмір виплат встановлювався Законами України “Про державний бюджет” на 2005-2008 роки і, крім того, ст.71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік” дія ст.48 цього Закону на 2007 рік призупинена.

         Проте, задоволив вимоги позивача, суд виходить з наступного.

         Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам 2 групи виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

        Частиною 5 статті 48 вищенаведеного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

        Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

        З таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 - 2007 роки, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

       Суд вважає, що  позивач повинен був отримати від відповідача щорічну допомогу на оздоровлення,  встановлену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у  розмірі:

-у  2005 р.  -  1160,0 гр.   (290,0 гр. х 4),

-у березні  2007 р. -  1600,0 гр.   (400,0 гр. х 4),

-у березні  2008 р.-  2060,0 гр.  (515,0 гр.х 4)

       а всього 4820,0 гр.

        Управлінням праці та соціального захисту населення Антрацитівської  міської ради була виплачена щорічна допомога на оздоровлення:  у 2005 р.р.- 21,50 гр., у 2007-2008 р.р. – по 90,0 гр., а всього в сумі 201,50  гр. (а.с.10)

        З урахуванням отриманої позивачем ОСОБА_1 суми 201,5 гр. та розміру заробітної плати, встановленої на момент виплати (2005 р. - 290,00 гр., березень  2007 р.- 400,00 грн., березень 2008 р. - 515,00 грн.), на користь позивача з управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради підлягає стягненню   4618,50гр.  (4820,0 гр.-201,5 гр.) недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 - 2008 роки.

          Згідно Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.04.1993 р. №7-93 від сплати державного мита звільняються органи соціального забезпечення (в тому числі - за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій), а тому судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.

           Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 161, 163 КАС України, ст. 22 Конституції України, ст.ст. 2, 12  Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966   суд, -

П О С Т А Н О В И В:

      Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити  повністю.

      Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради провести ОСОБА_1    перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 –2008 роки у розмірі 4618,50 гр.

     Постанова  може бути оскаржена  в апеляційному суді Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне  оскарження  протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

     Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви      про апеляційне оскарження.  

      Суддя                                                                                                          І.В.Ходирєва.