ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" листопада 2018 р. Справа № 5002-17/1718-2011

За заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс»

про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Секретар судового засідання Гришко В.О.

Представники:

від Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»: Березова Т.В.

від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс»: Демчан О.І.

інші учасники провадження у справі № 5002-17/1718-2011 у судове засідання не з'явилися

Обставини справи:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до 19.01.2013.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс», відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та призначено ліквідатором банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» арбітражного керуючого Мєтєлєву Світлану Федорівну.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 здійснено перехід до загальної процедури банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» із процедури ліквідації.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2013 затверджено звіт і ліквідаційний баланс ліквідатора, банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» ліквідовано, провадження по справі припинено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2013 у справі № 5002-17/1718-2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2013 по справі № 5002-17/1718-2011 скасовано, справу № 5002-17/1718-2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» матеріали даної справи були надіслані Вищим господарським судом України до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 усунуто арбітражного керуючого Мєтєлєву Світлану Федорівну від виконання обов'язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» та призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» арбітражного керуючого Патерилова Віталія Вікторовича.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2015 визнано недійсними результати аукціону, проведеного 30.09.2013 Товарною біржею «Таврійська універсальна біржа» по реалізації лоту № 1 - житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,00764 га, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Г. Морозова, 23, оформлені протоколом № 1 проведення аукціону від 30.09.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2017 у справі № 5002-17/1718-2011 затверджено звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» арбітражного керуючого Патерилова В.В. та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» станом на 10.10.2017; ліквідовано юридичну особу банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс»; зобов'язано державного реєстратора та орган державної статистики за місцем знаходження боржника провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» та виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; зобов'язано ліквідатора повідомити Головне територіальне управління юстиції у Київській області про завершення ліквідаційної процедури; встановлено, що вимоги ВВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі АР Крим у сумі 188,03 грн., УПФ України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим у сумі 8556,43 грн., Сімферопольського МЦЗ у сумі 362,17 грн., Відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності в АР Крим у сумі 358,64 грн., ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим у сумі 1090303,90 грн., ПАТ АКБ «Європейський» у сумі 555414,42 грн., ПАТ «Родовід Банк» у сумі 1301813,58 грн., а також вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню; провадження у справі № 5002-17/1718-2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2017 у справі № 5002-17/1718-2011 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута станом на 10.10.2017, ліквідацію банкрута - ТОВ «Неаполь-Сервіс» як юридичної особи в зв'язку з банкрутством та припинення провадження у справі № 5002-17/1718-2011 скасовано; прийнято нове рішення, яким у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відмовлено; справу № 5002-17/1718-2011 повернуто до господарського суду Київської області для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

26.02.2018 матеріали справи № 5002-17/1718-2011 надійшли до господарського суду Київської області та передані на розгляд судді господарського суду Київської області Лутак Т.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2018 справу № 5002-17/1718-2011 прийнято до свого провадження для подальшого розгляду на стадії ліквідаційної процедури суддею Лутак Т.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2018 припинено повноваження арбітражного керуючого Патерилова Віталія Вікторовича як ліквідатора у справі № 5002-17/1718-2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс»; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, просп. Кірова/вул. Леніна, буд. 29/1, офіс 410, ідентифікаційний код - 33326246) арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1732 від 11.11.2015; адреса: 08133, АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1); зобов'язано арбітражного керуючого Патерилова Віталія Вікторовича передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу печатки і штампи Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» та всю документацію, що була отримана ним під час виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс»; продовжено строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» на шість місяців; розгляд справи призначено на 18.10.2018.

До господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшли поточні звіти вих. № 02-01/51-21 від 31.08.2018 та вих. № 02-01/51-22 від 27.09.2018 (вх. № 17992/18 від 03.09.2018 та вх. № 20082/18 від 01.10.2018) про вчинення ним дій у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс».

05.10.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшло клопотання вих. № 02-01/51-22 від 05.10.2018 (вх. № 20442/18 від 05.10.2018) про закриття провадження у справі № 5002-17/1718-2011 за заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» про банкрутство.

До господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшло клопотання вих. № 02-01/51-23 від 11.10.2018 (вх. № 20939/18 від 11.10.2018) про долучення документів до матеріалів справи.

18.10.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» надійшло клопотання вих. № 15-11-б.б/6322 від 16.10.2018 (вх. № 30399/18 від 18.10.2018) про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2018 розгляд справи відкладено на 12.11.2018.

До господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшов поточний звіт вих. № 02-01/51-24 від 30.10.2018 (вх. № 31218/18 від 01.11.2018) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» за жовтень 2018 року.

12.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» надійшли письмові заперечення вих. № 15-11-б.б/7043 від 09.11.2018 (вх. № 31977/18 від 12.11.2018) на клопотання ліквідатора банкрута про закриття провадження у справі № 5002-17/1718-2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2018 розгляд справи відкладено на 26.11.2018.

У судовому засіданні 26.11.2018 розглядається клопотання ліквідатора банкрута вих. № 02-01/51-22 від 05.10.2018 (вх. № 20442/18 від 05.10.2018) про закриття провадження у справі № 5002-17/1718-2011 за заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» про банкрутство.

Присутній у судовому засіданні ліквідатор банкрута підтримав вищезазначене клопотання та просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні вих. № 02-01/51-22 від 05.10.2018 (вх. № 20442/18 від 05.10.2018).

Представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заперечив проти задоволення вказаного клопотання ліквідатора банкрута з підстав викладених у його поясненнях № 15-11-б.б/7043 від 09.11.2018 (вх. № 31977/18 від 12.11.2018).

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2011 Державна податкова інспекція в м. Сімферополі звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою вих. № 6095/9/10-0 від 22.04.2011 (вх. № 1886 від 22.04.2011) про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до 19.01.2013.

В обґрунтування вказаної заяви Державна податкова інспекція в м. Сімферополі посилалася на наявність у боржника податкового боргу у розмірі 71 118, 96 грн., неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби податкової звітності та відсутність юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» банкрутом та відкрито відносно банкрута ліквідаційну процедуру відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв'язку з обставинами, що свідчать про нездійснення боржником підприємницької діяльності та наявності податкового боргу.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі), яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника; заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за правилами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі наявності ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. При цьому грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у будь-якому випадку повинні мати безспірний характер.

Разом з тим, ініціюючим кредитором при зверненні до суду має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Зазначений  Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Згідно з частинами 12, 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 (чинного на момент порушення провадження у даній справі), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Отже, лише наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням може слугувати доказом відсутності боржника, тому єдиним належним доказом підтвердження факту відсутності боржника за його місцезнаходження є довідка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що до заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заявником не було додано довідки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців із записом про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Наданні заявником акти про неможливість вручення актів про порушення податкового законодавства та податкових повідомлень-рішень не можуть бути належними та допустимими доказами відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» за місцезнаходженням та достатньою підставою для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спеціальною процедурою відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, в порушення вимог ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено особливості порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, ініціюючим кредитором не надано до порушення даної справи доказів відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» за місцезнаходженням.

Крім того, як вже зазначалося вище, заява про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повинна відповідати і таким загальним умовам щодо порушення справи про банкрутство як безспірність кредиторських вимог.

Абзацом 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство, перелік яких міститься в ч. 8 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відтак, вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими чи розрахунковими, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження наявності заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором, останнім надано до заяви про порушення справи про банкрутство податкові повідомлення-рішення та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2010 у справі № 2а-12694/09/2/0170.

Пунктом 32 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009 роз'яснено про те, що кредитор має здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документу до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і додати докази цього до своєї заяви.

Крім того, спеціальний порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Проте, доказів вжиття заходів для отримання заборгованості у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом звернення до органів державної виконавчої служби або установ банку для здійснення списання коштів з рахунків боржника, ініціюючим кредитором до суду не надано.

Таким чином, у даному випадку до заяви ініціюючого кредитора не були додані документи в підтвердження ознак неплатоспроможності боржника, як цього вимагає ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням вимог ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (рішення суду, яке набрало законної сили, виконавчий документ, постанова державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, інкасові доручення тощо), які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після винесення постанови про визнання боржника банкрутом.

Вищезазначене у сукупності дає підстави для висновку, що боржника визнано банкрутом, як відсутнього, без наявності правових підстав, із якими Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» пов'язує можливість порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме без наявності належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням та безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 12.09.2011 у справі № 7/353-09-4561 (№ 3-72гс11), неможливий перехід до загальної судової процедури банкрутства на стадію ліквідації згідно положень ч. 6 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки без завершення розгляду вимог і скарг кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника згідно з приписами ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд не має права винести ухвалу про перехід до іншої (загальної) судової процедури банкрутства боржника.

З огляду на вищевказане, відповідно до матеріалів даної справи, вбачається безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» за ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та здійснення переходу згідно ч. 6 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до загальної судової процедури банкрутства на стадію ліквідації без затвердження реєстру вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника.

Пунктом 36 Постанов Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство» передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до 19.01.2013 господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Аналогічні положення викладені у пункті 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції після 19.01.2013, а саме: господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Крім того, пунктами 11 та 12 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції після 19.01.2013 передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Аналогічні положення викладені у п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції від 15.12.2017, а саме: господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» заявником не надано суду належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням та безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, що є необхідною підставою для провадження у справі про банкрутство за особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд вважає за можливе задовольнити клопотання ліквідатора банкрута вих. № 02-01/51-22 від 05.10.2018 (вх. № 20442/18 від 05.10.2018) та закрити провадження у справі № 5002-17/1718-2011 за заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» про банкрутство.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в період здійснення ліквідаційних заходів під час провадження у справі № 5002-17/1718-2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» відбулася реалізація заставного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» (договір іпотеки від 29.01.2008), за результатами якої кошти у розмірі 161 970, 07 грн. були перераховані на рахунок Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в якості погашення вимог за кредитним договором № 36/01-К-08 від 29.01.2008, вимоги інших осіб, що заявлялися до боржника не погашалися.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та статтями 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ліквідатора банкрута вих. № 02-01/51-22 від 05.10.2018 (вх. № 20442/18 від 05.10.2018) про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 5002-17/1718-2011 за заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» про банкрутство.

3. Зобов'язати державного реєстратора та орган державної статистики за місцем знаходження боржника внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про закриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполь-Сервіс» (95000, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, проспект Кірова/вулиця Леніна, будинок 29/1, офіс 410, ідентифікаційний код - 33326246).

4. Дію мораторію на задоволення вимог кредиторів припинити.

5. Копію даної ухвали надіслати учасникам провадження, державному реєстратору за місцем знаходження боржника, органу державної статистики за місцем знаходження боржника, державній податковій службі за місцем знаходження боржника та Головному управлінню юстиції у Київській області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 28.11.2018.

Суддя Т.В. Лутак