У К Р А Ї Н А

Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2а-589/10 р.

Категорія 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 січня 2010р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Балюкової К.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання  нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, 25.12.2009р. звернулася до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що вона має статус дитини війни, тому  має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Пункт 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет країни за 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-6 від 28.12.2007р. було подано в іншій редакції, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено 10% від мінімальної пенсії. Однак рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008р. від 22.05.2008р. визнані неконституційними положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008р.», у зв’язку з чим розмір соціальної допомоги по статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війні має зрости за 2008 рік.  Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити її недоплачену частину вказаної допомоги за 2008 рік, оскільки його виплату у розмірі лише 10% позивач також вважає неправомірною, посилаючись на незаконне звуження його прав новими нормами, що є неприпустимим, поновивши строк звернення до суду за період з 01 січня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.

В судове засідання позивач не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення на позов, згідно яких вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити, крім того, просила застосувати до заявлених у позові вимог строк давності на звернення до суду із позовом, передбачений ст.99 КАС України. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.

Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі ч.2 ст. 122 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження та постановити рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в задоволені позовних вимог повинно бути відмовлено, виходячи з наступних підстав.  

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Позивач ОСОБА_1  народилася у 1929 році, є пенсіонеркою, її призначена пенсія за віком, вона  відноситься до категорії - "діти війни", про що в її пенсійному посвідченні є відповідна відмітка. В зв’язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і вона має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, суд вбачає, що до прийняття   Конституційним Судом України рішення 22.05.2008 р. дії відповідача правомірно ґрунтувалися на положеннях Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік.

  Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.

Відповідач, нараховуючи та сплачуючи підвищення в розмірі лише 10% вже після прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, продовжував керуватися Законами про бюджет, їхніми статтями, яких визнано неконституційними, вони втратили чинність, чим порушив й ст.19 Конституції України, діяв не в спосіб, встановлений Конституцією та законами України.

Але враховуючий, цій факт, що позивач звернулася з позовом до суду лише 25.12.2009р., в задоволенні позову необхідно відмовити в зв’язку із пропущеним строку звернення до суду відповідно до вимог ст. 99 КАС України. Підстав для поновлення строку звернення до суду відповідно до вимог ст.102 КАС України судом не встановлено.

На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"     № 2195-І від 18.11.2004 року, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008,   ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік…», керуючись ст.ст. 11,12,71,100,160, 161 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

      В задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання  нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу, як дитині війни, - відмовити.

            Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м.Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м.Севастополя.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя   -    підпис

Копія вірна:

Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя                                                      К.Г.Балюкова