Справа № 2-а-586/10

                                                                        Постанова

                                                                    іменем України

10 березня 2010 року.

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі :головуючого – судді

ОСОБА_1,при секретарі Кірпічніковій Н.Є.,розглянувши у відкритому судовому засі-данні в залі суду смт ОСОБА_2 справу за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009  роки,-

встановив:

позивач ОСОБА_3звернувся до суду з позовом до відповідача ,в якому просить визнати дії  останього з недорахування і невиплати йому за 2007-2009 роки щорічної грошової допомоги у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на оздоровлення  на час виплати,як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії у відповідності до

ст.48 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(далі Закон).

На його прохання виплатити  заборгованість на оздоровлення у розмірі,встановленого  вищезазначеним Законом ,відповідач відмовився від добровільного виконання його вимоги.Тому він і прохає визнати неправомірними дії відповідача відносно  відмови виплати йому щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат ,встановлених Законом на час виплати за 2007,2008,2009 роки і зобов*язати здійснити її виплату.

В судовому засіданні  позивач підтримав свої вимоги.

Представник відповідача надав суду письмові  заперечення ,в яких позовні вимоги не визнає. В обгрунтування своїх заперечень ,відповідач посилається на положення вищезгаданого  Закону,яким  передбачається,що розміри допомоги і пов*язані з реалізацією цього закону,встановлюються і регулюються Законом  про державний бюджет на відповідний рік,а також постановами  КМУ №№ 562,836 у відповідності з якими позивачу  була виплачена грошова допомога на оздоровлення.

Дослідивши правову позицію сторін ,а також наявні докази у справі, суд дійшов висновку про наступне.

Позивач ОСОБА_3,є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС, постраждалим у зв*язку з цим 2-ої категорії ,що підтверджується посвідченням серії А № 366035, виданого на його ім*я 08.04.2002  року .

Відповідно до ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян,які пост-раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-х11 передба-чена щорічна допомога  на оздоровлення,інвалідам  1 і 2 групи і 2-ї категорії-п*ять мінімальних заробітних плат,інвалідам 3  групи-чотири мінімальних заробітних плат.Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи,наведених в позові.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здо –

ров*я довкілля та на відшкодування завданної порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення,

визначені Законом України « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 вищезазначеного Закону передбачено ,що фінансування витрат,пов*язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

                                                                           2

Постановою КМУ від 04.03.2002 року№ 256,якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм со-ціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету,встановлено,що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь,від-ділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій,виконав-

чих органів рад,до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином,відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов*язок щодо реалізації  меха-нізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання дер-жавних програм соціального захисту населення,зокрема,пільг громадянам,які постражда-ли внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає необгрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат,який встановлений постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам,які постраждали внаслідок Чорнобильсь-кої катастрофи» та з 2005 року- постановою КМУ від 12.07.2005 року№ 562 « Про щоріч-ну допомогу на оздоровлення громадянам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вищезазначалось,розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто,нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги,як величи-на,кратна розміру мінімальної заробітної плати,встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону,зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта

Конституції України,суд застосовує правовий акт,який має вищу юридичну силу у відпо-відності до пункту 2 Указу Президента України « Про єдиний державний реєстр норма-тивних актів» від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та

Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003,2004,2005, 2007,2008 роки,а не вказані постанови КМУ.

Таким чином,з  УПСЗН на користь позивача підлягає стягненню недоотримана сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009 роки.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди ,завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоров*ю або смер-тю. В нашому випадку позивачем заявлена вимога про відшкодування шкоди,завданої його здоров*ю при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно до п. 7 ст.4.Декрету КМУ “ Про державне мито”, органи соціального забезпечення звільнені від сплати держмита.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.158-163 КАС України,-

постановив:

Позов  ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області  про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2-ої категорії за 2007,2008,2009 роки- задовольнити .

                                                                           3

Визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації в виплаті ОСОБА_3,як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС , щорічної  грошової компенсації на оздоровлення у розмірі п*яти мінімальних заробітних плат за 2007,2008,2009 роки на час  роки її виплати .

Зобов*язати управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України у відповідності до ст.48 Закона України « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити виплату ОСОБА_3 щорічної компенсаціїї на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних  плат, встановлених на час виплати за 2007,2008,2009 роки.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Великоновосілківський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня її

прийняття заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом  20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя                                                                                                               В.І.Єфименко