Гребінківський районний суд Полтавської області

___________________________________________________________________________________

Справа №: 528/1102/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 листопада 2018 року м. Гребінка

08 листопада 2018 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Татіщевої Я.В., секретаря судового засідання Кузуб В.В., з участю представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання перерахувати заборгованість за кредитом за 30 % ставкою за мінусом нарахованих з 27.07.2016 року штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань та нарахованих процентів за користування кредитом,

в с т а н о в и в :

12 грудня 2016 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявленого позову зазначає, що 12.12.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір, що підтверджується його підписом у заяві. Зазначає, що банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Проте, відповідач не надає своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, у зв'язку з чим станом на 31.10.2016 року має заборгованість у розмірі 25483,04 грн., яка складається з наступного: 12387,90 грн. - заборгованість за кредитом; 11405,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1189,67 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі вищевикладеного, просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 25483,04 грн. за кредитним договором № б/н від 12.12.2011 року та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

30.01.2017 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов'язання перерахувати заборгованість за кредитом за 30 % ставкою за мінусом нарахованих з 27.07.2016 року штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань та нарахованих процентів за користування кредитом. В обґрунтування заявленого позову зазначає, що працівники ПАТ КБ «ПриватБанк» порушують його права споживача фінансових послуг, без належного законодавчого обґрунтування не надають передбаченої чинним законодавством інформації, що містить банківську таємницю, власником якої є особисто він - ОСОБА_3 Працівники ПАТ КБ «ПриватБанк» постійно і свідомо порушують строки надання своїх відповідей, який передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації». Вказує, що на його неодноразові прохання, листи та запити відповідач не надає запитувану ним інформацію та документи, зокрема: копію заповненої анкети (заяви); копію кредитного договору; виписку фінансових розрахунків протягом 2011-2016 років, помісячно; інформацію який тип процентної ставки застосовується (фіксована або змінювана), а також порядок її розрахунку та сплати; інформацію щодо розмірів процентних ставок за кредитом протягом 2011-2016 років, щомісячно; інформацію із зазначенням конкретної дати та підстав зміни ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку розмірів процентних ставок за кредитним договором протягом 2011-2016 років; інформацію стосовно того, чи застосовувалася змінювана процента ставка за кредитним договором із зазначенням максимального розміру її збільшення; інформацію щодо нарахування штрафних санкцій протягом 2011 - 2016 років, помісячно; інформацію стосовно причин неповідомлення його, як клієнта банка про зміну в односторонньому порядку розмірів процентних ставок за кредитним договором в ході його виконання протягом 2011 - 2016 років.

Вказує, що з 27.07.2016 року він є військовослужбовцем відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадових осіб рядового складу.

На підставі вищевикладеного, просив суд зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахувати заборгованість за кредитом за 30 % ставкою за мінусом нарахованих з 27.07.2016 року штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань та нарахованих процентів за користування кредитом.

14.02.2017 року до суду надійшло заперечення від ПАТ КБ «ПриватБанк», із змісту якого вбачається, що відповідно до договору № б/н від 12.12.2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Зазначає, що відповідачем ОСОБА_3 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві вказано, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним картам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила у письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Тобто зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Зазначив, що укладання кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Що ж стосується Тарифів - розміру винагород за послуги Банку, вони є невід'ємною частиною Договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил.

Вказує, що з моменту оформлення кредитного договору пройшло шість років, позичальник, ОСОБА_3 в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить проте, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашеннями, які він здійснював.

Зазначає, що банком на виконання відповідних положень ЗУ «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Також зауважує, що відносини між сторонами договору склалися на підставі надання фінансового кредиту, що деяким чином відрізняється від фінансової послуги згідно положень ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначив, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладання кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30% на рік. Далі процента ставка була змінена, а саме 01.09.2014 року встановлена у розмірі 34,80% та 01.04.2015 року встановлена у розмірі 43,20%, що підтверджується наказами банку СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по вже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Вказує, що повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15.08.2014 року та 15.03.2015 року, станом на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від ОСОБА_3 до Банку не надходило.

Зазначає, що укладаючи договір, ОСОБА_3 як позичальник, не ставив під сумнів розумність і справедливість умов договору, навпаки, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватися, зокрема зважувати відповідальність, яка настає, згідно з умовами договору при його невиконанні чи неналежному виконані. Отже, пеня за неналежне виконання зобов'язань за договором в частині погашення сум кредиту та відсотків кредиту підлягає стягненню з відповідача, оскільки чинне законодавство не містить заборон щодо застосування такого виду правових наслідків у разі порушення зобов'язання, як неустойка.

Зазначає, що особливий період в Україні діяв з 18.03.2014 року по 02.05.2014 року; з 07.05.2014 року по 21.06.2014 року; з 24.07.2014 року по 07.09.2014 року; з 20.01.2015 року по 22.08.2015 року відповідно до ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію». Таким чином, заборгованість нарахована правомірно, оскільки відповідач перебуває на військовій службі із 27.07.2016 року, що не є особливим періодом. Що ж стосується участі відповідача ОСОБА_3 в АТО, то банком буде здійснено перерахунок та подано уточнену позовну заяву.

09.10.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява від АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Із заяви вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою № б/н від 12.12.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтримав свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-056 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Зазначає, що сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта клієнта та фінансовий телефон клієнта, який проходить верифікацію з підтвердженням відповідно до п.1.1.1.16 Договору. За допомогою встановлених засобів доступу до карткового рахунку, відповідачу було надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування відповідно до п. 1.1.1.25 Договору. Також АТ КБ «ПриватБанк» було надано відповідачу набір засобів доступу до картрахунку через віддалені канали обслуговування серед яких: Internet-banking, Приват24, Mobile Banking, Контактний Центр Банку, Цілодобову службу «Консьєрж - сервіс» та до пристроїв самообслуговування, через які клієнтом можуть проводитися банківські операції по картрахунку згідно п.п. 1.1.1.82, 1.1.1.96 Договору.

Зазначив, що у разі незгоди зі змінами «Умов та Правил надання банківських послуг», клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору виконавши умови п.2.1.1.5.4 Договору.

Вказав, що у разі виникнення прострочених зобов'язань відповідно до п.2.1.1.12.6.1 Договору, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів банку» на час порушення зобов'язання та може змінюватися у відповідності до п.1.1.3.2.3 Договору.

Зазначає, що у зв'язку із вказаними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.08.2018 року має заборгованість у сумі 35502,49грн., яка складається із: 12387,90 грн. - заборгованість за кредитом; 23014,59 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом; 100,00грн. - заборгованість за пенею та комісією.

Зазначає, що відповідно до п. 1.1.7.12 Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом № б/н від 12.12.2011 року у розмірі 35502,49грн., а також судові витрати у сумі 1762,00грн.

У судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, надіславши до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без участі представника, свої позовні вимоги підтримує повністю просить задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк» не визнав.

У судовому засіданні представники ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, позовні вимоги не визнали, посилаючись на доводи, викладені у зустрічному позові, а також на те, що ОСОБА_3 на час розгляду справи в суді сплатив більшу суму заборгованості, ніж винен за умовами кредитного договору.

Заслухавши пояснення та доводи представників ОСОБА_3, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» задоволенню не підлягають, як і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3

Частиною 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ, передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Судом встановлено, що 12 грудня 2011 року відповідачем ОСОБА_3 була заповнена Анкета - заява позичальника, у якій указано, що вона разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 06).

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанком» та клієнтом - ОСОБА_3, вбачається, що станом на 31.10.2016 року ОСОБА_3 мав заборгованість у розмірі 25483,04 грн., яка складається з наступного: 12387,90 грн. - заборгованість за кредитом; 11405,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1189,67 грн. - штраф (процентна складова); станом на 31.08.2018 року ОСОБА_3 має заборгованість у сумі 35502,49 грн., яка складається із: 12387,90грн. - заборгованість за кредитом; 23014,59 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом; 100,00грн. - заборгованість за пенею та комісією (а.с. 247-248).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що згідно Контракту про проходження громадянами України військової служби та довідки №3215д від 12 січня 2017 року ОСОБА_3 з 27.07.2016 року по теперішній час є військовослужбовцем відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадових осіб рядового складу (а.с.53-56, 62, 214-215, 219).

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», були внесені зміни у Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме, відповідно до п. 15 ст. 14 військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Крім того, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і шляхом звернення до суду. З огляду на те, що банк звернувся до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості, тобто пред'явив до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, то у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом, після чого він не міг такі проценти нараховувати.

Судом встановлено, що за період з 31.10.2016 року по 31.08.2018 року ОСОБА_3 не знімав з кредитної картки готівки та не придбавав товарів, при цьому на картку шляхом автоматичного погашення та повернення надлишку нарахованих відсотків за цей період як військовослужбовцю, було повернуто коштів на загальну суму 25547,18 грн.

Крім того, позивач у своїх письмових поясненнях посилається на те, що заборгованість відповідача збільшилась за рахунок збільшення періоду до 31.08.2018 року. Однак, аналізуючи розрахунки, надані позивачем, суд приходить до висновку, що заборгованість за тілом кредиту як станом на 31.10.2016 року, так і станом на 31.08.2018 року складає 12387 грн. 90 коп., а сума заборгованості збільшилась за рахунок нарахування відсотків, які позивачем, як зазначено у позові, ніби не нараховувались за цей період.

При оцінці аргументів та доводів сторін суд керується рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 no. 4241/03, в якому вказується, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен довод.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 у повному обсязі.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, вони нічим не обґрунтовані, відповідачем не надано розрахунків заборгованості з урахуванням відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, суд критично сприймає твердження відповідача про те, що йому не було відомо про збільшення відсоткової ставки по кредиту, оскільки цей факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Відтак, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525-526, 530, 572, 625, 629, 1050 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 5, 7, 10-13, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання перерахувати заборгованість за кредитом за 30 % ставкою за мінусом нарахованих з 27.07.2016 року штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань та нарахованих процентів за користування кредитом - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 19.11.2018 року.

Суддя Я. В. Татіщева