ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"25" липня 2006 р. | Справа № 7/411/06 |
10:40
м.Миколаїв
За позовом: Прокурора міста Южноукраїнська (Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул.Миру, 11) в інтересах держави в особі Южноукраїнського міського центру зайнятості Миколаївської області, 55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул.Комсомольська, 3
до відповідача: Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання», 55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул. Паркова, 5, а/с 94
про: стягнення з відповідача коштів в сумі 1939,09 грн.
Суддя Семенчук Н.О.
Секретар судового засідання Ячміньова Л.В.
Представники:
Від позивача | Костюк М.І., дов. № 04 від 03.01.2006р. |
Від відповідача | Кулішко Ю.К., дов. № 1221 від 05.06.2006р. |
В засіданні приймає участь: прокурор Біоносенко В.В.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор міста Южноукраїнська в інтересах держави в особі Южноукраїнського міського центру зайнятості Миколаївської області звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1939,09 грн. витрат, пов’язаних з перенавчанням колишніх працівників Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання», а саме: Заєць Л.А., Долженко В.М., Лікар Т.Л, Козоріз С.В., Чеботарьова Л.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до службової записки від 09.12.2005 року Южноукраїнським міським центром зайнятості зареєстровано безробітних громадян: Заєць Л.А., Долженко В.М., Лікар Т.Л, Козоріз С.В., Чеботарьова Л.В., звільнених з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання»на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, які протягом двох років, що передували вивільненю, не перенавчались, не підвищували своєї кваліфікації в підтвердження чого зазначає службову записку від 11.10.2005 року, тому витрати пов’язані з професійним навчанням, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації проводяться за рахунок відповідача.
Відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує, вказує на те що підприємство не перенавчало своїх працівників суміжним професіям так як не могло передбачити реорганізацію підприємства. Зазначає, що Заєць Л.А., Долженко В.М., Лікар Т.Л. працювали за посадою робітники з комплексного обслуговування будинків, споруд та прибудинкових територій, - а згідно Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій та Галузевої Угоди між Держкомітетом України з питань ЖКГ та Центральним комітетом профспілки працівників ЖКГ, промисловості, побутового обслуговування населення України –ця робота вважається простою некваліфікованою працею. У зв’язку з передачею 3-го мікрорайону міста з балансу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання»на баланс КП «ТСД», даним працівникам було запропоноване місце роботи на даному підприємстві, але вони відмовились і були звільнені з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання»по п. 1 ст. 40 КЗпП України. Згодом Долженко В.М. та Лікар Т.Л. були прийняті на роботу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання»на посаду робітника з комплексного обслуговування. Козоріз С.В. –прийнята на роботу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання»15.07.2002р. маляром 4-го розряду, а у відповідності до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій в житлово-комунальному господарстві України виконання переліку робіт передбачає тільки виконання робіт не вище 3-4 розрядів (5 розряд ЄГКД характеристики цих робіт не передбачений). В зв’язку з цим Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання» не підвищувало кваліфікацію Козоріз С.В. Чеботарьова Л.В. працювала 4 місяці на підприємстві на посаді конторського службовця кафе «Експрес», освіта –молодший спеціаліст, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання»не підвищувало їй кваліфікації, так як у неї не було відповідної освіти та не було вакансії робочого місця. Також вказує, що у відповідності до Положення «Про порядок проведення навчання і перевірки знань»зареєстрованого у Мін’юсті України № 231/10511 від 15.02.2005р. та доповнення до колективного договору між Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об’єднання»та трудовим колективом на 2005-2006р.р., зареєстрованого управлінням праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради № 21-д від 15.02.2005р. –працівники мають право на підвищення своєї кваліфікації на підприємстві у разі: стажу на підприємстві більше одного року; вакансії; відповідної освіти; висновків та заключення кваліфікаційної комісії.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи суд –
в с т а н о в и в:
Заєць Л.А., Долженко В.М., Лікар Т.Л, Козоріз С.В., Чеботарьова Л.В. були звільнені відповідачем на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку із скороченням чисельності (штату) працівників.
Заєць Л.А. було надано статус безробітного 08.12.2004 року, Лікар Т.Л. надано статус безробітного 09.12.2004 року, Чеботарьовій Л.В. надано статус безробітного 05.01.2005 року, Козоріз С.В. надано статус безробітного 25.01.2005 року, Долженко В.М. надано статус безробітного 13.01.2005 року.
У зв’язку з неможливістю працевлаштувати вищевказаних осіб за професіями, з яких вони були вивільнені із-за відсутності відповідних вакансій на ринку праці, позивач направив вищезазначених безробітних на професійне перенавчання до Південної академії підвищення кваліфікації кадрів Міністерства промислової політики України та Южноукраїнського машинобудівного ліцею.
Згідно розрахунку позивача загальна сума витрат по перенавчанню вищезазначених безробітних склала 1939,09 грн., з яких:
- сума витрат, пов’язаних з професійним навчанням вищезазначених безробітних –569,67 грн.;
- сума витрат, на виплату матеріальної допомоги безробітним в період професійного навчання та проїзду до учбового закладу –1369,42 грн.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання»є платником страхових внесків до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття –система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Страхові внески, що сплачуються Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об’єднання»до Фонду загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття є джерелом формування коштів Фонду (ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Відповідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»одним із видів соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.
П. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього Закону.
Одночасно п. 4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що якщо протягом двох років, які передують вивільненю, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію за попереднім місцем роботи і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи організації, з яких вивільнено працівника.
Ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», встановлено що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
Допомога по безробіттю матеріальна допомога по безробіттю та матеріальна допомога в період підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, призначенні до набрання чинності цим Законом виплачується у строки і розмірах, визначених Законом України «Про зайнятість населення».
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»набрав чинності з 01.01.2001 року.
Отже з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» норми всіх нормативно-правових актів, що йому суперечили не застосовуються, у тому числі і п. 4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ.
Враховуючи вищевикладене, фінансування витрат пов’язаних з перенавчанням колишніх працівників Комунального підприємствв «Житлово-експлуатаційне об’єднання» під час безробіття повинно здійснюватись за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а не коштів Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання».
За таких обставин позовні вимоги не обгрунтовані, та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя | Н.О.Семенчук |