ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1562/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач,

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Герасименкова Володимира Григоровича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р.

у складі колегії суддів: М. А. Дідиченко - головуючий, Л. В. Кропивна, Л. Г. Смірнова

та на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2018р.

суддя: В. І. Пінчук

за позовом фізичної особи - підприємця Герасименкова Володимира Григоровича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Вілліам Інвест Експерт"

про визнання розірваним договору суборенди частини нежитлового приміщення від 30.08.2017р. № 221Ал з 09.12.2017р.

за участю представників учасників:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ФОП Герасименков Володимир Григорович (далі - ФОП Герасименков В.Г., позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання розірваним з 09.12.2017р. договору суборенди частини нежитлового приміщення від 30.08.2017р. № 221Ал, укладеного між ФОП Герасименковим Володимиром Григоровичем та товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія" Вілліам Інвест Експерт" (ТОВ "Консалтингова компанія" Вілліам Інвест Експерт", відповідач).

Позовні вимоги мотивовані пунктом 9.5 договору, в якому сторони передбачили, що кожна із сторін має право достроково розірвати вказаний договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів до дати розірвання договору.

Позивач вказує на те, що він звертався до відповідача з листами, в яких посилаючись на п. 9.5 договору, повідомляв відповідача про дострокове розірвання договору, встановлення терміну дії договору до 09.12.2017р. та пропонував відповідачеві підписати додаткову угоду до договору і направити представника для прийняття приміщення та підписання акта приймання-передачі.

Також позивач наголошує на тому, що ним фактично звільнено приміщення 25.10.2017р. у зв'язку з відсутністю електропостачання.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2018р. у справі №910/1562/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р., відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Судові рішення ґрунтуються на нормах ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суди попередніх інстанцій наголошують на тому, що позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов договору суборенди.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 9.5 договору реалізується сторонами в комплексі з п. 9.3 та п. 9.6 договору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ФОП Герасименков Володимир Григорович звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2018р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р. у справі №910/1562/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ст.ст. 627, 628, 629, ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Позивач наголошує на тому, що він, звертаючись до суду з відповідним позовом, не керувався нормами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, позов мотивовано ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, позивач посилається на п.п. 5.4.9, 9.5 договору, якими передбачено право суборендаря на розірвання договору суборенди.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу відповідачем не подані.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

30 серпня 2017 року між ТОВ "Консалтингова компанія "Вілліам Інвест Експерт" (орендар) та ФОП Герасименковим Володимиром Григоровичем (суборендар) укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення № 221Ал, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 340 кв.м., розташовану за адресою: м. Олександрія, пр. Соборний (пр. Леніна) буд. 100А на умовах визначених цим договором.

Згідно з п.п. 9.1, 9.2 договору цей договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 30.06.2020 р. включно. Цей договір припиняється після закінчення терміну, на який він був укладений, а також в будь-який інший термін за письмовою згодою сторін.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що цей договір може бути достроково розірваний: за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона неодноразово порушує умови договору.

Відповідно до п. 9.5 договору кожна із сторін має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів до дати розірвання договору.

Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення та підписання відповідної письмової угоди про розірвання цього договору.(п. 9.6. договору).

Згідно з п. 11.7 договору фактом надання будь-яких документів по договору (листів, додаткових угод, актів приймання-передачі наданих послуг і т.і.) вважається їх направлення іншій стороні рекомендованим листом з повідомленням про вручення або безпосереднє вручення під розписку.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 25.09.2017р., відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 340 кв.м., що розташоване за адресою: м. Олександрія, Кіровоградська область, пр. Соборний (пр. Леніна) буд. 100А.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.10.2017р. позивачем на адресу відповідача направлено лист, в якому керуючись п. 9.5. договору, ФОП Герасименков В.Г. повідомляв відповідача про дострокове розірвання договору суборенди № 221 Ал від 30.08.2017р. та встановлення терміну дії договору до 09.12.2017р. (включно). Разом з вказаним листом позивачем надіслано відповідачеві додаткову угоду від 24.10.2017 р.

У матеріалах справи міститься акт від 26.10.2017р., складений позивачем, про звільнення орендованого приміщення.

08 грудня 2017 року позивач супровідним листом надіслав на адресу відповідача додаткову угоду від 09.12.2017р. та акт приймання-передачі (повернення) приміщення від 09.12.2017 р.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З аналізу наведених норм вбачається, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін у разі наявності правових підстав, визначених ЦК України, ГК України, та визначених умовами укладеного договору.

Пунктом 5.4.9 договору встановлено право суборендаря на розірвання договору в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством і цим договором.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили перелік самостійних підстав дострокового розірвання договору. Одна з цих підстав - за ініціативою однієї із сторін, а друга самостійна підстава - якщо інша сторона неодноразово порушує умови договору.

Згідно з пунктом 9.5 договору кожна зі сторін має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів до дати розірвання договору.

Тобто умовами договору передбачено право на розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін і таке право не залежить від другої підстави (неодноразового порушення умов договору), встановленої п. 9.3 договору.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що умовами договору сторони передбачили право на ініціювання дострокового розірвання договору лише з підстав коли інша сторона неодноразово порушує умови договору.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій помилково відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог, з підстав недоведеності позивачем істотного порушення відповідачем умов договору.

Однак для розірвання договору та припинення його дії позивачем мав бути дотриманий певний порядок, передбачений договором.

Пунктом 9.6 договору встановлено, що договір вважається розірваним з моменту належного оформлення та підписання відповідної письмової угоди про розірвання цього договору.

Згідно з п. 11.7 договору факт надання будь-яких документів по договору (листів, додаткових угод, актів приймання-передачі наданих послуг і т.і.) вважається їх направлення іншій стороні рекомендованим листом з повідомленням про вручення або безпосереднє вручення під розписку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.10.2017р. позивачем на адресу відповідача направлено лист, в якому керуючись п. 9.5. договору, ФОП Герасименков В.Г. повідомляв відповідача про дострокове розірвання договору суборенди № 221 Ал від 30.08.2017р. та встановлення терміну дії договору до 09.12.2017р. (включно). Разом з вказаним листом позивачем надіслано відповідачеві додаткову угоду від 24.10.2017 р.

Оскільки судами попередніх інстанцій відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог саме з підстав недоведеності позивачем істотного порушення відповідачем умов договору, судами не досліджувалися та не надавалася оцінка листам позивача про дострокове розірвання договору, встановлення терміну дії договору до 09.12.2017р., акту приймання-передачі приміщення, додатковій угоді, не встановлювалося чи позивач фактично надалі користується орендованим приміщенням, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог позивача є передчасними.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права щодо повноти оцінки доказів та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, що є підставою для скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити листи позивача про дострокове розірвання договору з установленням терміну дії договору до 09.12.2017р., акт приймання-передачі приміщення, додаткову угоду, встановити користування відповідачем орендованим приміщенням і в залежності від встановленого та згідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Судові витрати

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Герасименкова Володимира Григоровича задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2018р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р. у справі №910/1562/18 скасувати.

Справу №910/1562/18 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач