Справа №2-761/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          04 лютого 2010 року             Приморський районний суд  м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка  В.І.

                при секретарі            Сребняк І.А.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до к редитної спілки «Морське кредитне товариство» про стягнення внеску на депозитний рахунок ,

                                                             В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася з позовом до відповідача та просить с тягнути на її користь з Кредитної спілки «Морське кредитне товариство» пайовій внесок на депозитний рахунок у розмірі 100000 гривень та доходи (відсотки) по внеску  в розмірі 90000 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

При цьому посилається на те, що вона з 14.03.2007 року є членом Кредитної спілки «Морське кредитне товариство» сплатила вступний та обов’язковий пайові внески.

14.03.2007 року між нею та відповідачем було укладено договір внеску на депозитний рахунок №106-П від 14.03.2007 року про внесення строкового депозитного внеску в розмірі 100000 гривень.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

За умовами цього договору відповідач зобов’язався сплачувати їй 30% річних, при цьому вона раз на рік мала право отримати нараховані внески. Кінцевий строк повернення було визначено 14.03.2010 року.

                Вона не отримувала нараховані відсотки за весь період знаходження вкладу на депозитному рахунку. 16.03.2009 року вона звернулася до відповідача з заявою про  розірвання договору та повернення суми вкладу та нарахованих відсотків. На своє звернення отримала відповідь з посиланням на п.2.1 Розпорядження Держфінпослуг №1236 від 16.10.2008 року зі змінами від 23.10.2008 року про неможливість дострокового повернення депозитного внеску.

Згідно умов договору та діючого законодавства основний, додатковий та інші пайові внески, а також нараховані відсотки є власністю члена к редитної спілки «Морське кредитне товариство». Тому вона  вважає, що дії відповідача порушують її право власності, яке захищено Конституцією України та Цивільним законодавством.

Також вважає, що діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні  позивачка підтримала заявлені вимоги та уточнила їх, просила стягнути з відповідача на її користь відсотки за два роки в розмірі 60% річних.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути позов за його відсутністю та ухвалити заочне рішення.

Вислухавши пояснення  позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2007 року між позивачкою – ОСОБА_1  та  відповідачем - к редитною спілкою «Морське кредитне товариство» було укладено договір №106-П про залучення внеску члена к редитної спілки  на депозитний рахунок строком на 36 місяців, з виплатою позивачці  30% річних. При цьому вона раз на рік мала право отримати нараховані внески. Кінцевий строк повернення було визначено 14.03.2010 року.

Згідно вказаного договору позивачка сплатила депозитній внесок у розмірі 100000 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

Позивачка не отримувала нараховані відсотки за весь період знаходження вкладу на депозитному рахунку. 16.03.2009 року вона звернулася до відповідача з заявою про  розірвання договору та повернення суми вкладу та нарахованих відсотків. На своє звернення отримала відповідь з посиланням на п.2.1 Розпорядження Держфінпослуг №1236 від 16.10.2008 року зі змінами від 23.10.2008 року про неможливість дострокового повернення депозитного внеску.

Як вбачається з пояснень позивачки, к редитна спілка «Морське кредитне товариство» належним чином не виконала своїх зобов’язань, а саме не повертає їй депозитний внесок, та не виплачує нараховані відсотки по  договору які складають за два повні роки знаходження депозиту 60% від суми внеску.

            Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також: нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки, відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про кредитні спілки" член КС має право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом КС.

Частина 7 ст. 10 Закону України „Про кредитні спілки" передбачає, що повернення обов'язкового пайового та інших внесків , крім вступного внеску в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Пунктами 3.3, 3.4 вищезазначеного Договору передбачено, вкладник має право достроково розірвати договір, попередивши спілку не пізніше ніж за один місяць, а також  вкладник має право, попередивши спілку за один місяць до такого розірвання, по закінченні дванадцяти (двадцяти чотирьох, тридцяти шести) місяців з моменту укладення цього договору розірвати цей договір. При цьому спілка зобов’язана повернути вкладнику суму його внеску і відсотки, нараховані до сплати за минулий період.

Згідно пункту 5.5. цього договору, при достроковому розірванні договору і поверненні внеску в порядку 3.3, 4.2 вищевказаного договору, дохід не нараховується на суму, яка повертається, за весь  період знаходження внеску в розпорядженні спілки. При цьому з цієї суми утримуються вже сплачені вкладнику суми доходу. Обмеження по сплаті доходу, передбачені в цьому пункті, не застосовуються у випадку розірвання договору згідно пункту 3.4 цього договору, або за ініціативою спілки.

Кредитна спілка «Морське кредитне товариство» належним чином не виконала своїх зобов’язань, а саме не повернула грошову суму внеску на депозитний рахунок та нараховані на неї відсотки.

    16.03.2009 року вона звернулася до відповідача з заявою про  розірвання договору та повернення суми вкладу та нарахованих відсотків. На своє звернення отримала відповідь з посиланням на п.2.1 Розпорядження Держфінпослуг №1236 від 16.10.2008 року зі змінами від 23.10.2008 року про неможливість дострокового повернення депозитного внеску.

Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ст. 530 ЦК України.

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Також відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно проведених позивачкою  розрахунків сума стягнення з відповідача складається з депозитного внеску в розмірі 100000 гривень, відсотків в розмірі 60000 гривень та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Враховуючи те, що умовами вищевказаного договору (п. п. 3.3, 3.4, 5.5) встановлено спеціальний порядок розірвання договору, суд вважає, що позивачка має право на отримання відсотків за 24 місяця в розмірі 60000 гривень.

Оскілки суду не було надано доказів заподіяння позивачу  маральної шкоди з вини відповідача, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.  

    Своїми діями відповідач, порушив вимоги ст. 610 ЦК України, не виконавши свої зобов'язання за договором, відмовивши позивачці у виплаті депозитного  внеску та відсотків в загальному розмірі 160000 гривень, тому вищезазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Суд не приймає до уваги Розпорядження № 1203 від 16.10.2008 року (зі змінами) „Про тимчасові заходи щодо забезпечення стабільності діяльності кредитних спілок" виданим Державною комісією по регулюванню ринку фінансових послуг України з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи, забезпечення стабільності, надійності і безпеки діяльності кредитних спілок,, яким передбачено право кредитних спілок відмовляти в поверненні додаткових пайових внесків у разі припинення членства в кредитній спілці у разі наявності заборгованості кредитної спілки перед своїми членами за внесками на депозитні рахунки, оскільки виходячи з положень ст. 8, 64 Конституції України, якщо будь - який закон чи інший нормативно - правовий акт передбачає обмеження тих чи інших прав та свобод людини , крім   тих,   що   визначені   Конституцією   України,   ці   обмеження   не   є   правовими,   суперечать Конституції України, а тому не повинні братися до уваги.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також органи виконавчої влади і за їх уповноваженням громадські організації зобов'язані видавати такі підзаконні нормативні акти, які повністю відповідають конституційним положенням про основні права, свободи й обов'язки громадян. Норми поточного, галузевого законодавства не можуть обмежувати конституційні права і обов'язки громадян при їх конкретизації й розвитку, якщо це прямо не передбачено Конституцією України.

У відповідності до ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про державне мито» від 21 січня 1993 року №7-93 та ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати за сплату державного мита в розмірі 1600 гривень та ІТЗ судового процесу 90 грн, а на користь позивачки судові витрати в розмірі 30 гривень.

Керуючись ст. ст. 8, 41, 64 Конституції України,  ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 623 ЦК України, ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про державне мито» від 21 січня 1993 року №7-93, ст. 2 Закону від 3 липня 1991 р. № 1282-ХII «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 81, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

Стягнути з к редитної спілки «Морське кредитне товариство» на користь ОСОБА_1  депозитний внесок в розмірі 100000 гривень, відсотки в розмірі 60000 гривень та судові витрати в розмірі 30 гривень, а всього 160030 (сто шістдесят тисяч тридцять) гривень.

Стягнути з кредитної спілки „Морське кредитне товариство” на користь держави державне мито в розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) гривень та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 90 (дев’яносто) гривень.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи,  поданої протягом  десяти  днів  з  дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.

Суддя: