Справа № 766/18678/17

н/п 2/766/407/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Дорошинської В.Е.

при секретарі Рєпа А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Акціонерне товариство «Мегабанк» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, в обґрунтування якого зазначила, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 28.11.2014 року по справі №667/8945/14-ц встановлено факт, що з березня 1999 року по вересень 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Рішення набуло законної сили 16.12.2014 року. За час спільного проживання ними були придбані за спільні кошти дрібна побутова та комп'ютерна техніка, стосовно яких немає спору між ними. Крім того, за спільні кошти та власними зусиллями виконувались зобов'язання за договором довічного утримання (догляду) від 08.05.2008 року, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Предметом договору довічного утримання (догляду) від 08.05.2008 року є двокімнатна квартира, загальною площею 49,9 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем. Позивач на виконання договору довічного утримання (догляду) від 08.05.2008 року займалася прибиранням спірної квартири, придбавала ліки, що призначалися ОСОБА_3, доглядала й лікувала її (контролювала прийом призначеним лікарем ліків, вимірювала тиск, робила ін'єкції препаратів), прала їй одяг. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Відповідач в березні 2017 року обіцяв провести відчуження на користь позивача 1/2 частини спірної квартири, що є їхнім спільним майно, проте, цього не зробив.

У зв'язку з викладеним просить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 двокімнатну квартиру, загальною площею 49,9 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; поділити майно подружжя, яке проживало однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку двокімнатної квартири, загальною площею 49,9 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності редакцією ЦПК, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності редакцією ЦПК.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в подальшому визнав в повному обсязі та не заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Мегабанк» 726998,40 грн., в межах якого арештовано та описано нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, а саме 1/2 частки чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 та двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Частиною 2 ст. 74 СК України передбачено, що на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

08.05.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 двокімнатну квартиру, житловою площею 29,4 кв.м., загальною площею 49,9 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1

З витягу з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію права власності №25014617 від 31.07.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 28.11.2014 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлено факт, що з березня 1999 року по вересень 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без шлюбу.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір довічного утримання згідно з даним у законі (стаття 744 ЦК України) визначенням - це договір, за яким відчужувач передає набувачеві у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

За загальним правилом застосування презумпції згідно зі статтею 60 СК України майно, одержане одним із подружжям як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з показів свідків позивач ОСОБА_1 на виконання договору довічного утримання (догляду) від 08.05.2008 року займалася прибиранням спірної квартири, доглядала за ОСОБА_3, придбавала ліки, що призначалися їй, що підтверджується квитанціями (а.с.9-11).

Згідно довідки ОСББ «Сонячне місто» від 21.08.2017 року №1783 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

На підставі ст.69 ч.1 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, і це є її процесуальним обов'язком.

Відповідно до вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Суд відхиляє твердження третьої особи про необхідність відмовити в задоволенні позову, з підстав того, що в рамках виконавчого провадження про стягнення з відповідача на користь третьої особи заборгованості, арештована оспорювана квартира, оскільки згідно з частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Заявлене до поділу майно є спільним майном подружжя, так як ця обставина визнається учасниками справи і спору щодо джерел набуття майна немає. Обтяження майна у вигляді арешту, що підтверджено матеріалами справи, не перешкоджає його поділу між подружжям, так як предметом поділу може бути будь-яке спільне майно, крім виключеного з цивільного обороту.

Існування кредитного зобов'язання та арешту майна не має правового значення і не впливає на процедуру поділу майна. В свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі арештованого майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його арешту воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Враховуючи вищевикладене, суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та поділ майна подружжя, яке проживало однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Керуючись ст.ст.6 - 13, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 69, 70 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Акціонерне товариство «Мегабанк» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1

Поділити майно:

Визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

Визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1475,00грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В.Е. Дорошинська