УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/1665/17 Головуючий у 1-й інст. Невмержицький С. С.

Категорія 30 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/1665/17за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 11 липня 2017 року, ухвалене головуючим суддею Невмержицьким С.С. у м.Овруч,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ТОВ «Твій хліб» звернулось до суду із даним позовом, в обґрунтування зазначило, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в трудових відносинах з ТОВ «Твій хліб». За результатами планової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей було виявлено нестачу товарів на загальну суму 22651 грн. 60 коп., причини виникнення якої відповідачі не змогли пояснити. Оскільки відповідачі в добровільному порядку відмовляються відшкодувати суму нестачі, яка виникла внаслідок неналежного виконання ними своїх трудових обов'язків, тому товариство просило задовольнити позов та стягнути на його користь з відповідачів в солідарному порядку 20717,37 грн., а також з кожного відповідача по 842 грн. витрат по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 11 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Твій хліб» матеріальну шкоду в сумі 20717 грн. 37 коп., а також по 800 грн. з кожної понесених судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, де просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову відносно неї.

Свої вимоги мотивує тим, що при ухваленні рішення районним судом були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не враховано, що з матеріалами та висновками інвентаризаційної справи вона та ОСОБА_2 не були ознайомлені, про що свідчить відсутність їхніх підписів. Також суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував положення ст.134 КЗпП України. Крім того, зазначає, що вона не була повідомлена належним чином про розгляд справи.

ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги і дали пояснення, які відповідають ним.

Представники позивача заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим та просили залишити його без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст.367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що відповідачі перебували у трудових відносинах із ТОВ «Твій хліб». Так, наказом №36-к від 09.12.2016 ОСОБА_3 була прийнята на роботу з випробувальним терміном та стажуванням 5 (п'ять) днів на посаду керуючої магазину №33 зі всією матеріальною відповідальністю з 09.12.2016 року по 09.02.2017 року (а.с.5).

09 грудня 2016 року між ТОВ «Твій хліб» в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність б/н, відповідно до умов якого відповідачка взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей (а.с.6).

Наказом №41-к від 23.12.2016 ОСОБА_2 була прийнята на роботу з випробувальним терміном та стажуванням 5 (п'ять) днів на посаду продавця продовольчих товарів магазину №33 зі всією матеріальною відповідальністю з 23.12.2016 року по 23.02.2017 року (а.с.23).

23 грудня 2016 року між ТОВ «Твій хліб» в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність б/н, відповідно до умов якого відповідачка взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей (а.с.24).

12 квітня 2017 року директор ТОВ «Твій хліб» видав наказ №7-од про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в магазині №33 «Твій хліб» м.Овруч, вул.Т.Шевченка, 19/21 (а.с.10), за результатами якої позивачем складено документ без назви, за яким виявлено нестачу товарів на загальну суму 20717,37 грн. (а.с.43-70).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна відповідальність наступає у випадку розкрадання товарно-матеріальних цінностей і у випадку допущення недостачі, що підтверджується інвентаризаційними документами. Така відповідальність має бути покладена на відповідачів, оскільки по результатах інвентаризації в магазині №33 «Твій хліб» виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму 20717,37 грн., яка допущена шляхом привласнення та розтрати.

Погодитись із такими висновками суду неможливо, мотивуючи наступним.

Статтею 138 КЗпП України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Згідно із статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Працівники, які не є керівниками підприємства (установи, організації) і структурних підрозділів на підприємстві або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними неналежним виконанням ними трудових обов'язків, несуть матеріальну відповідальність за частиною першою статті 132 КЗпП України, крім випадків, для яких стаття 134 КЗпП України передбачена повна матеріальна відповідальність.

У такому ж порядку визначається матеріальна відповідальність працівників, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність (статті 135-1, 135-2 КЗпП України, якщо шкода заподіяна не незабезпеченням цілості прийнятого під звіт майна, а іншими порушеннями трудових обов'язків (неналежним оформленням документів про виявлену при прийнятті матеріальних цінностей недостачу, що потягло її оплату тощо).

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

У частинах першій, другій та третій статті 135-3 КЗпП України зазначено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Статтею 138 КЗпП України передбачено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

При цьому, слід враховувати, що в разі відсутності підстав для покладення на працівника обов'язку повністю чи частково відшкодувати заподіяну підприємству шкоду (статті 133, 134 КЗпП України), працівник, з вини якого заподіяно шкоду, несе матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку (стаття 132 КЗпП України).

Зазначених положень закону суд першої інстанції не врахував та прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення коштів з відповідачів, посилаючись на матеріали інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в магазині №33 «Твій хліб» м.Овруч. Вказані матеріали інвентаризації не можуть бути прийняті до уваги і покладені в основу рішення, оскільки вони не оформлені належним чином, а саме: даний документ не має назви, дати і місця його складення, не зазначено осіб, які проводили інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей /членів інвентаризаційної комісії та за який період, тобто не відповідають вимогам Положення про інвентаризацію активів і зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1365/26142 (а.с.43-70). Відповідачі заперечують свою участь у проведенні даної інвентаризації.

Отже, позивачем не доведено, що відповідачами завдано підприємству майнову шкоду у визначеному позивачем розмірі й не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, з яких причин і в якому розмірі виникла недостача товарно-матеріальних цінностей в магазині позивача у вказаний у позовній заяві період та того, що саме відповідачі порушили покладені на них трудові обов'язки за трудовим договором та договором про повну матеріальну відповідальність й завдали у зв'язку з цим шкоди позивачу.

З огляду на наведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в порядку п.п.2-4 ч.1 ст.376 ЦПК України із ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову ТОВ «Твій хліб» у повному обсязі. При цьому апеляційний суд вважає за можливе вийти за межі апеляційної скарги на підставі ч.4 ст.367 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 11 липня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений: 23 листопада 2018 року