ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/0430/582/18 Справа № 0413/7383/2012 Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 0413/7383/2012

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер факторинг», Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 31 жовтня 2017 року, яка постановлена суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування вимог зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого листа № 51353747 на підставі виконавчого листа №0413/7383/2012 про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ».

10.02.2016 року між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Юбіпартнер факторинг» було укладено Договір факторингу №61-05-57, відповідно до якого ТОВ «Юбіпартнер факторинг» отримало право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №23/07ФЛ від 04.07.2007 року.

12.02.2016 року між ТОВ «Юбіпартнер факторинг» та ОСОБА_1 укладеного договір №12/02/2016 про відступлення права вимоги, відповідно до якого останній отримав право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №23/07ФЛ від 04.07.2007 року.

Таким чином, до ОСОБА_1 перейшли всі права ТОВ «Юбіпартнер факторинг» щодо права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №23/07ФЛ від 04.07.2007 року укладеним з ПАТ «ПУМБ» та він є правонаступником ПАТ «ПУМБ» у справі, а тому просив замінити сторону виконавчого провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 31 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на ОСОБА_1 з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №0413/7383/2012 відносно ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що стягувач відступив право вимоги заінтересованій особі, що, на його думку, викликає сумніви щодо законності такої операції. На думку ОСОБА_3, суд не дослідив питання про те чи передання прав вимоги за договором цесії може бути правонаступництвом та не взяв до уваги той факт, що виконавче провадження вже відкрито, тобто стягувач уже реалізував своє право вимоги до боржника. Крім того, зазначає, що судом не було досліджено питання про те, чи сплатив ОСОБА_1 кошти за договорами про відступлення прав вимоги, що є надважливим для вирішення питання дійсності даних договорів. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на його позицію та на клопотання про витребування доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник стягувача ПАТ «ПУМБ» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «ПУМБ» - Одринського К.А., який заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як законну та обґрунтовану, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Постановляючи ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що між стягувачем ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Юбіпартнер факторинг» укладено Договір факторингу (відступлення прав вимоги) №61-05-57 від 10 лютого 2016 року, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №23/07ФЛ від 04.07.2007 року, який було укладено з ОСОБА_3, та ТОВ «Юбіпартнер факторинг», як новий стягувач, уклав з ОСОБА_1 договір №12/02/2016 про відступлення права вимоги від 12.02.2016 року, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №23/07ФЛ від 04.07.2007 року, який було укладено з ОСОБА_3, а відтак ОСОБА_1 вправі звернутися до суду в порядку, що передбачений ст. 378 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, про заміну сторони виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент звернення зі заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні) у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 515 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Згідно із зазначеними правилами заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є окремою підставою процесуального правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а тому припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 378 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини третьої статі 129 Конституції України).

Це означає, що після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», шляхом ініціювання відкриття виконавчого провадження тощо. Крім того, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (стаття 1077 ЦК України).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням вимог статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скарга, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: