Код суду    0527                                 №  2-а-595/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 року   Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді              Бєлостоцької О.В.,

при секретарі                          Теліціній О.О.,

за участю

позивача                         -

представника відповідача               -

представника третьої особи            -  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Костянтинівка, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни ,-                      

                        ВСТАНОВИВ:

         11 лютого  2010 року до Костянтинівського міськрайонного суду надійшов позов ОСОБА_2  до Управління Пенсійного Фонду України в м. Костянтинівка, в якому позивач зазначила, що вона згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18 листопада 2004 року має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але не зважаючи на приписи Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в 2006-2009 роках їй соціальна допомога в розмірі встановленому законом не виплачувалась. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік, «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» в частині зупинення дії статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» є неконституційними і тому не можуть застосовуватись. У зв*язку з тим, що Управління Пенсійного Фонду  України в м.Костянтинівка не виплачувало їй щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, просила поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну допомогу до пенсії за період часу з січня 2006 року по грудень 2009 року включно в сумі 5280грн 80коп.

    Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги (а.с.15) і просила поновити пропущений нею строк звернення до суду, так як в силу похилого віку вона є непрацездатною особою і страждає низкою захворювань, що позбавило можливості своєчасно звернутися до суду;  визнати бездіяльність відповідача в частині невиплати державної соціальної допомоги – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитині війни за період часу з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2009 року неправомірною; зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь державну соціальну допомогу – підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 роки.

       В судове засідання позивач ОСОБА_2  не з’явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с.14), в якій зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги.

        Представник відповідача в судове засідання не з*явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, надав заперечення проти позову (а.с.13), з якого вбачається, що УПФУ в м.Костянтинівка просить розглянути справу за його відсутності, заперечує проти задоволення позовних вимог, наполягає на застосуванні статті 100 КАС України, просить відмовити в  задоволенні позову, оскільки в 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 зазначеного закону було призупинено і на законодавчому рівні не було вирішено питання стосовно джерела фінансування виплати дітям війни підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В 2008 - 2009 роках УПФУ при виплаті позивачеві підвищення до пенсії керувалося  постановою Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»,  відповідно до п. 8 якої, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах.

      Представник третьої особи в судове засідання не з*явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.19).

     Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

   Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № 296347 (а.с.5 на звороті).

    Як вбачається із довідки (а.с.9) та  заперечення відповідача (а.с.13) в 2006, 2007 роках ОСОБА_2 не виплачувалось підвищення до пенсії як дитині війни, а в 2008, 2009 роках виплачувалось в наступних розмірах: з 01 січня 2008 року по 31 березня 2008 року – в розмірі 47 грн 00коп щомісячно, з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року - в розмірі 48грн 10коп щомісячно, з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року – в розмірі 48 грн 20 коп щомісячно, з 01 жовтня 2008 року в розмірі  - 49грн 80коп щомісячно.

        Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004  року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

     Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» і дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

       Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

        Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20 грудня 2005 року і Конституційним Судом України не розглядалося питання щодо конституційності зазначеного зупинення, воно не визнане неконституційним, а тому у позивача не було права на отримання підвищення до пенсії в 2006 році.

           Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  від 19 грудня 2006 року  дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була зупинена.

          Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення ст. 71,  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними.

      Відповідно до п.28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, статтею 6 вказаного закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

       Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008/ від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов*язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв*язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод і інтересів. Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.      

        Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

         Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі,  права та інтереси якої порушені  гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати  пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі № 15123/03 «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

         Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, який включає право на отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

         Враховуючи, що обов*язки щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії є основною функцією органів Пенсійного фонду України та  зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України  виплат сум пенсії, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 КАС України при розгляді даної справи пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмові у позові при наявності клопотання позивача про поновлення строку.  

        Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, який вона пропустила у зв*язку з тим, що є непрацездатною особою, страждає низкою захворювань (а.с.15). Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 є особою непрацездатною за віком, що має наслідком погане самопочуття та незадовільний стан здоров*я, страждає на ревматоїдний артрит, ішемічна хвороба серця, на підтвердження чого надала довідку № 01-3/125 від 06 лютого 2010 року (а.с.20), суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році  встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

        Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірах лише тих виплат, вихідним критерієм  розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Оскільки розмір соціальних виплат згідно із Законом України  «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не мінімальної заробітної плати, суд вважає, що  нарахування та виплата у 2009 році ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни  повинне здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, ст. 6 зазначеного Закону, яка була чинною протягом 2009 року  -  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.      

       Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню -  суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка мала місце і полягала  в невиплаті позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та зобов’язати УПФУ в м.Костянтинівка нарахувати позивачеві за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії як дитині війни  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та сплатити на користь позивача недоплачені суми підвищення до пенсії за зазначений період часу з урахуванням фактично отриманих сум.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладене в запереченні проти позову стосовно законності нарахування та виплати позивачеві  в період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та в 2009 році  підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно Законами України.

     Суд не приймає до уваги посилання відповідача в запереченні на відсутність бюджетного фінансування для здійснення виплати підвищення до пенсії, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату зазначеного підвищення та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов*язком держави.

     Оскільки позовні вимоги в частині визнання дій неправомірними підлягають частковому задоволенню, а відповідач на підставі ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне згідно ч.1 ст. 94 КАСУ стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати, пов*язані із сплатою судового збору у розмірі 1 грн 70 коп.

     На підставі ст.ст. 3, 8, 19, 46, 92 Конституції України, ст.ст. 6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Рішення Конституційного Суду України № № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, керуючись ст. 6, 86, 94, 100, 102, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду  України в м.Костянтинівка Донецької області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області задовольнити частково.

         Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

         Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Костянтинівка Донецької області відносно невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та в період часу з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

     Зобов*язати Управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівка нарахувати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та виплатити їй недоплачені суми підвищення до пенсії як дитині війни за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично отриманих сум.

      В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати, пов’язані із сплатою судового збору у розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складання в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з надісланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.   Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 березня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 11 березня 2010 року.                                Суддя

                                Код суду    0527                         №  2-а-595/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

вступна та резолютивна частини

10 березня 2010 року   Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді              Бєлостоцької О.В.,

при секретарі                          Теліціній О.О.,

за участю

позивача                         -

представника відповідача               -

представника третьої особи            -  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Костянтинівка, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни ,-                      

                            ВСТАНОВИВ:

          Зважаючи на складність у викладенні повного тексту постанови суду, пов*язаної з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити її вступну та резолютивну частини.      

     На підставі ст.ст. 3, 8, 19, 46, 92 Конституції України, ст.ст. 6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Рішення Конституційного Суду України № № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, керуючись ст. 6, 86, 94, 100, 102, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду  України в м.Костянтинівка Донецької області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області задовольнити частково.

         Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

         Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Костянтинівка Донецької області відносно невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та в період часу з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

     Зобов*язати Управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівка нарахувати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та виплатити їй недоплачені суми підвищення до пенсії як дитині війни за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично отриманих сум.

      В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати, пов’язані із сплатою судового збору у розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складання в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з надісланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.   Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 березня 2010 року.

                         Суддя