Справа № 755/15405/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2018 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

суддів Виниченко Л.М., Катющенко В.П.,

секретаря судових засідань Ярмак І.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Блудової С.М., Джегеріс Д.В., Кандзьоба М.С.,

захисника ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2015 за № 42015010000000094 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, з вищою освітою, уродженця смт. Отиня Коломийського району Івано-Франківської області, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: Автономна АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, встановив:

Суть питання, що вирішується судом

Згідно зміненого в суді в кінцевій редакції обвинувачення, у порядку ст. 338 КПК України, а саме відповідно до обвинувального акту складеного 16.07.2018 прокурором у кримінальному провадженні - начальником управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим Блудовою С.М. та погодженого 16.07.2018 прокурором Автономної Республіки Крим Мамедовим Г.А., слідує, що ОСОБА_3, будучи громадянином України, достовірно знаючи, що постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII достроково припинено його повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, 11 квітня 2014 року, в період часу з 10 години 00 хвилин по 11 годину 00 хвилин, більш точний час не встановлений, перебуваючи в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим по вул. Карла Маркса, 18, в м. Сімферополі, з мотивів невизнання державної влади України на території Автономної Республіки Крим та в м. Сімферополі, з власної ініціативи, реалізуючи умисел на проведення підривної діяльності проти України, прийняв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна Ради Республіки Крим», чим забезпечив функціонування незаконно створеного органу «Державна Рада Республіки Крим», та своєю участю у засіданні від 11.04.2014, на якому одноголосно 88 колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, у тому числі ОСОБА_3, прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», як суб'єкта Російської Федерації.

Він же, достовірно знаючи про те, що територія Автономної Республіки Крим є невід'ємною частиною України, утворення та діяльність «Державної Ради Республіки Крим», а також прийнятих нею актів є незаконною, маючи на меті продемонструвати лояльність іноземній державі, а саме Російській Федерації, у проведенні підривної діяльності проти України, упродовж березня - липня 2014 року, більш точний час не встановлено, перебуваючи у м. Феодосія, прийняв рішення про участь у проведенні призначених так званою «Державною Радою Республіки Крим», незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим».

Діючи на виконання зазначеного умислу, ОСОБА_3, упродовж липня 2014 року, більш точний час не встановлений, у невстановленому місці, подав до незаконно створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія «Республіки Крим» документи для реєстрації кандидатом у депутати Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим». Рішенням незаконно створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія №14/110-1 від 31.07.2014 «Про реєстрацію ОСОБА_3 кандидатом у депутати Феодосійської міської ради Республіки Крим першого скликання по одномандатному виборчому округу № 9» ОСОБА_3, зареєстровано кандидатом у депутати до Феодосійської міської ради.

Продовжуючи виконання свого умислу, направленого на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_3 прийняв участь у незаконно призначених виборах, які відбулися 14.09.2014, однак не набрав необхідної кількості голосів для обрання його депутатом.

Створення та діяльність на території України представницького органу іноземної держави - «Державної Ради Республіки Крим», у якому виконував представницькі функції ОСОБА_3, призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, забезпечили функціонування незаконно створених органів законодавчої, виконавчої, судової влади та правоохоронних органів.

Позиція сторін

В ході судового розгляду сторона обвинувачення висунуте обвинувачення підтримала, як дійсне, яке, на їх переконання, підтверджується зібраними та дослідженими в суді доказами з числа регламентованих ст. 84 КПК України, у той час, як сторона захисту, з огляду на положення ст. 62 Конституції України, висловила позицію про те, що за наслідками розгляду провадження прокурурор не довів факту того, що у діях ОСОБА_3 наявний склад вказаного кримінального правопорушення, адже надані докази в своїй сукупнсті є неналежними та недопустимими на підтвердження цього факту.

Так, допитаний, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) не визнав та загалом пояснив, що на даний час йому 61 рік. Він народився на Західній Україні, в Коломийському районі. Після закінчення ВНЗ він переїхав жити в Автономну Республіку Крим, де працював, обирався депутатом міської ради по мажоритарним спискам, депутатом Верховної Ради АРК. Будучи депутатом займався створенням шкіл, був одним із засновників кримського відділення організації української інтелігенції та просвіти. Це було в 90-х роках. Своїми діями, будучи депутатом, всяко допомагав кримськотатарському населенню. Коли він в 2000-х роках очолив податкову у Феодосії, одним із перших кроків було переведення всієї документації на українську мову, за що він отримав дуже жорстку критику з боку керівництва адміністрації податкової Криму та України, але в подальшому все налагодилось. Все своє життя його діяльність була виключно проукраїнською. У Верховній Раді АРК він був заступником голови комітету з питань культури. Але основна робота була заступника голови міської ради м. Феодосія.

Щодо подій початку 2014 року, зазначив, що в січні- березні, до Феодосії приїхали так звані «козаки» з Сімферополя, з Кубані та були місцеві, які не допускали його до робочого місця та блокували його роботу, як заступника Феодосійського міського голови. На цьому фоні стан здоров'я різко погіршився, він потрапив до лікарні.

Про засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які відбувалися 26-го по 27 лютого 2014 року йому було відомо, однак участі в них він не приймав.

Саме 27 лютого було захоплено, як приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, так і приміщення Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

В подальшому, він отримав інформацію, про те, що 06 березня 2014 року відбудеться пленарне засідання Верховної Ради АРК, на якому буде розглядатися питання проведення референдуму, про те, що Крим має увійти до складу Росії в дуже короткі терміни. Він зустрівся з керівництвом ОСОБА_6 Феодосії, обговорив це питання, після чого було вирішено, що він прийме участь у цьому пленарному засіданні. Однак, з самого початку він висловив свою позицію, та зазначив, що буде голосувати проти. Розумів, що таке голосування може в подальшому поставити під загрозу як його життя і здоров'я, так і життя його сім'ї та дітей, але не дивлячись на це він прийняв рішення та не змінював його. 6 березня 2014 року він прибув на це засідання. На той час приміщення Верховної ради АРК було оточене військовими з автоматами. Ввійшовши до приміщення ВР АРК, піднявся на 5 чи 6 поверх, там зустрів інших депутатів, поспілкувався з ними. Під час спілкування всі висловлювалися проти референдуму та проти наслідків які можуть бути. На той момент, знаючи особисто деяких депутатів, був впевнений в тому, що вони будуть голосувати проти проведення референдуму. Коли почалося саме засідання, спочатку виступив голова - ОСОБА_27, слова іншим депутатам не дали, в тому числі і йому, хоча він натиснув кнопку яка свідчила про те, що він хоче виступити з місця. Одразу ж питання було поставлено на голосування, а депутатам було роздано проект рішення, в якому ставилось два питання, одне з яких «чи хочете Ви, щоб в Криму відновили Конституцію 1992 року ?», і друге - «чи хочете Ви щоб Крим увійшов до складу Російської Федерації ?». Він проголосував проти, що може підтвердити депутат, який сидів з ним поруч. Після чого він віддав свою картку депутату, яка очолювала підгрупу депутатів, сказав що більше не хоче приймати участь в таких голосуваннях. Відразу після цього зв'язався по телефону з кореспондентом газети «ІНФОРМАЦІЯ_7» та дав інтерв'ю, в якому заявив про те, що голосував проти.

Поряд з цим, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я він пішов на лікарняний, а в подальшому звернувся до МСЕК, та отримав другу групу інвалідності у зв'язку з чим подав заяву про звільнення з посади заступника голови мвської ради м. Феодосія за станом здоров'я.

09.04.2014 йому зателефонував міський голова Феодосії, просив залишитись працювати, бути у нього радником з економічних питань. Він йому повідомив, що на час повноважень Феодосійської міської ради може залишитись, але просто на громадських засадах, на що той погодився. В подальшому, 09.04.2014 головою міської ради Феодосії був підписаний відповідний наказ про призначення його позаштатним радником на період дії шостого скликання Феодосійської міської ради. Того ж дня отримав відповідне посвідчення, яке давало йому змогу звертатися до будь-яких органів державної влади.

Також указав, що оскільки у нього були проблеми з оформленням пенсії, почав шукати шляхи вирішення цього питання. Через знайомих дізнався, що у цьому йому зможе допомогти один із депутатів Верховної Ради АРК, оскільки застати на робочому місці керівника пенсійного фонду Кудрявцеву було нереально, тому через іншого депутата домовився про зустріч з нею в стінах парламенту.

Тобто, 11 квітня 2014р. він дійсно був присутній в приміщенні та в залі для голосування Верховної Ради Автономної Республіки Крим, однак свої повноваження він не здійснював як депутат, оскільки не хотів їх здійснювати, та в нього навіть не було картки для голосування. Про те, яке голосування буде відбуватися 11 квітня 2014р. йому було відомо. Необхідність присутності в приміщенні Верховної Ради АРК 11 квітня 2014р. була в тому, щоб зустрітися з керівником пенсійного фонду Криму, для того щоб вирішити питання по пенсії. До приміщення Верховної Ради того дня він зайшов по посвідченню радника міського голови міста Феодосія.

Про те, що Верховною Радою України було припинено повноваження Верховної Ради АРК стало відомо лише в травні, оскільки така інформація ніде та ніяк не афішувалися.

А тому вважає, що повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим припинив, коли здав своє посвідчення. А реально, по закону, повноваження були припинені коли Верховною Радою України було винесено відповідну постанову про розпуск кримського парламенту. В такому органі, як «Державна Рада Республіки Крим» участі приймати не міг, тому що в березні місяці він здав своє посвідчення депутата та більше участі в засіданні він не приймав. Сам орган «Державна Рада Республіки Крим» був сформований на виборах в кінці року. За всіма нормами закону, як він вважає, окупація Криму була встановлена з 1 січня 2015р.

Щодо виборів у Феодосії, то пояснив наступне. Реально кримськотарарським народом керують та йому допомагають ОСОБА_6 місцеві, а сам по собі ОСОБА_6 при Україні був не легалізований, а при Російській владі став заборонений. Повідомив, що балотувався до того ж органу самоврядування в якому і працював. Весь час виборчої кампанії вів перемовини з ОСОБА_6 Феодосії. Окрім того, його довіреними особами на виборах були троє представників кримсько-татарського народу. До Феодосіївської ради балотувалось тоді два проросійських депутати, один позапартійний. Метою було - зберегти стан речей який там залишався та той благоустрій, який існував у кримських татар, оскільки у травні вже почались масові переслідування. Крім того, комусь необхідно було дбати про український народ, який залишився на території Криму. Заяву про реєстрацію на цих виборах подавав долучаючи українські документи. При цьому ним одразу була написана заява про зняття з реєстрації на виборах, яку його представник мав подати за десять днів до дня голосування, однак він це зробив із запізненням.

Російську Федерацію ніяким чином не підтримував, все своє життя був сторонником всього українського.

Окремо зазначив щодо його затримання відбулось з порушенням, на його думку, норм КПК України.

На материкову частину виїжджав декілька разів, потім повертався до Криму, при цьому будь-яких перешкод перетинання адміністративного кордону в нього не було. Про те, що він перебуває в розшуку йому відомо не було.

В 2015 році дуже тяжко захворіла його мама, він був вимушений їхати до неї. Тоді ж він і був затриманий на адміністративному кордоні, цілу ніч його допитували, потім доставили в СБУ, в подальшому у прокуратуру АРК, де його допитував ОСОБА_12 навіть без складання протоколу. Потім з порушенням всіх термінів його доставили до суду, де прийнято було рішення про його арешт. Тільки після того, як він ледь не помер в СІЗО йому провели обстеження та етапували в інститут ім. Амосова і в подальшому зробили операцію. Крім того, зазначив про численні порушення, допущені працівниками прокуратури під час досудового розслідування, що суттєво вплинули на його права.

Зазначив, що прокуратурою Автономної Республіки Крим йому пропонувалося підписати угоду про визнання винуватості, він від цієї пропозиції відмовився.

Рішення про складання ним повноважень було прийнято 6 березня 2014р. В своїх подальших показах обвинувачений зазначив, що посвідчення народного депутата все ж таки не здавав, воно досі залишається в нього, оскільки він не зобов'язаний його здавати, ніякою нормою закону це не передбачено. Вважає, що його повноваження, як депутата були припинені постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року.

Пояснити розбіжності в своїх показаннях щодо того коли саме, на його думку, були припинені його повноваження як депутата, в якому саме органі він був присутній 11 квітня 2014 року, обвинувачений не зміг.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні вироку, і положення закону, яким він керувався

Суд заслухавши доводи сторін з боку обвинувачення та захисту, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ст. 26 КПК України).

Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 23 ПК України).

У цій справі, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом з наданням останнм рівних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, безпосередньо дослідивши усі докази та інші матеріали, у порядку ст. 94 КПК України, приходить до таких висновків щодо висунутого обвинувачення обвинуваченому за ч. 1 ст. 111 КК України (питання винесене власне на розгляд у цій ситуації).

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

Згідно ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, як-то: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, покладається на слідчого, прокурора.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (ст. 93 КПК Ураїни).

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).

При цьому, відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів

У рамках цього кримінального провадження судом було досліджено надані з боку сторони обвинувачення та захисту, наступні фактичні дані, на підставі яких кожна із сторін просить суд встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню у ньому, як-то:

І. Показання свідків

Так, будучи допитаним 05.04.2017 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_13 указав, що є головним редактором Чорноморської телерадіокомпанії, підстав оговорювати обвинуваченого в нього немає. Щодо участі ОСОБА_3 у засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим 06 березня 2014 року йому нічого невідомо. Щодо участі обвинуваченого 11 квітня 2014 року у засіданні йому відомо наступне. Він, як головний редактор Чорноморської телерадіокомпанії в 2015 році отримав запит від прокуратури Автономної Республіки Крим щодо надання відеоматеріалів, які знаходились в розпорядженні телерадіокомпанії. На запит прокуратури було надано всі відеозаписи зроблені в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, як за 11 квітня 2014 року, так і зроблені в інші дні, під час анексії Криму. Ці відеозаписи не збереглися в оригіналах, оскільки 01 серпня 2014 року все обладнання та техніка на яку фіксувались, зокрема і події періоду лютого-березня 2014 року, Чорноморської телерадіокомпанії було вивезено з приміщення Чорноморської телерадіокомпанії представниками Російської Федерації, які де-факто контролюють український півострів Крим. Тому було надано лише ті відеозаписи, що збереглись на каналі Чорноморської телерадіокомпанії в мережі «YouTube». В тому відео, яке переглядав після суду, він побачив, що крім ОСОБА_3 на засіданні також був присутній директор телеканалу «АТР» ОСОБА_14. Відеозапис, який був наданий прокуратурі, засідання 11 квітня 2014 року, на якому зафіксовано ухвалення «Конституции Республики Крым» був створений 11 квітня 2014 року в Сімферополі. Цей сюжет був компонентом вечірнього випуску новин, які готувала ОСОБА_15 під псевдонімом «ІНФОРМАЦІЯ_19». Так, згідно ст. 25 ЗУ «Про інформацію» журналіст має право поширювати матеріали під псевдонімом, не розкривати джерело інформації, та згідно ст. 59 ЗУ «Про телебачення та радіомовлення» передбачає обов'язок телерадіоорганізації зберігати у таємниці відомості про особу яка надала інформацію або матеріали. Це сюжет був поширений в вечірньому ефірі Чорноморської телерадіокомпанії 11 квітня 2014 року, а потім за день чи за два викладений на каналі «YouTube» в мережі Інтернет. Зазначив, що в той час передивлявся всі відзняті випуски новин. В сюжеті від 11 квітня 2014 року було зафіксовано як ухвалюється так звана «Конституція Республіки Крим», там виступали за трибуною декілька людей, які були свого часу депутатами Автономної Республіки Крим, після того було голосування за «Конституцію», оголосили що всі проголосували «за», та що «Конституція» тепер діє, після чого всі встають і аплодують. Кількість осіб які проголосували - 88. Свідок також описав зовнішній вигляд будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, внутрішнє обладнання, розказавши де саме розташовані сектори для депутатів, міністрів, представників ЗМІ у залі. До даних подій він перебував у середині приміщення Верховної Ради АРК. Де знаходилось робоче місце ОСОБА_3 йому невідомо. З приводу участі обвинуваченого у виборах до Феодосійської міської ради йому відомо лише зі ЗМІ. Про новини Верховної Ради АРК станом на 2014 рік можна було дізнатися з газети «Крымские известия» також, вони розміщались на офіційному сайті. На офіційній веб-сторінці Верховної Ради АРК можна було дізнатися про голосування за той чи інших нормативно-правовий акт, про персональне голосування кожного з депутатів. Про персональний склад незаконного органу «Державна Рада Республіки Крим» йому відомо те, що станом на 11 квітня 2014 до складу цього органу входили практично всі депутати Верхової Ради Автономної Республіки Крим, за деякими винятками. Оскільки виборів ніяких не було, просто на одному із засідань Верховної Ради АРК було оголошено, що вони визнають себе «Державною Радою Республіки Крим».

Будучи допитаним 25.04.2017 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_16 указав, що був старшим слідчим у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 Про факт затримання ОСОБА_3 йому було відомо, але коли саме воно відбувалось не пам'ятає. Зазначив, що всі слідчі (процесуальні) дії з обвинуваченим ОСОБА_3 проводились у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, в тому числі з відповідним роз'ясненням прав. При проведенні слідчих дій з застосуванням фото та відео зйомки також складався відповідний протокол, відеофіксація здіснювалась відповідним спеціалістом.

Допитаний 25.04.2017 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджениий про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_17 надав суду показанання аналогічні показанням свідка ОСОБА_16, зазначивши, що ОСОБА_3 було доставлено до Києва Службою безпеки України. Проведено процесуальні дії щодо вручення підозри та доставки обвинуваченого до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Будучи допитаним 18.05.2017 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_18 указав, що з ОСОБА_3 знайомий з 2001 року та охарактеризував його виключно з позитивної строни, вказавши, що на його переконання, ОСОБА_3 є справжнім українцем, який завжди сміливо висловлював свою проукраїнську позицію. Щодо участі ОСОБА_3 в виборах йому нічого не відомо.

Будучи допитаним 18.05.2017 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_19 указав, що з обвинуваченим знайомий з 2002 року, відносини має лише ділові. Повідомив, що 6 березня 2014 року журналіст видання газети «ІНФОРМАЦІЯ_7», де він також працює, брала інтерв'ю у обвинуваченого щодо подій які відбувалися у Верховній Раді Автономної Республіки Крим 06 березня 2014 року. На основі цього інтерв'ю було створено публікацію, яка в подальшому була опублікована. Це інтерв'ю було розміщено на сайті газети «ІНФОРМАЦІЯ_7.com». Інтерв'ю скоріш за все давалося по телефону. В самому інтерв'ю йшла мова про те, що ОСОБА_3 06.03.2014 голосував проти прийнятих рішень.

Допитаний в судому засіданні 24.05.2017, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_20 указав, що на території АРК проживав з 1977-1979, в 2007, в 2009, з кінця 2011 по лютий 2014. Обіймав посаду голови Ради міністрів Криму. Щодо подій які відбулись в кінці лютого 2014 року повідомив, що невідомими особами без розпізнавальних знаків було захоплено Раду міністрів Криму та Верховну Раду АРК. Після цього його було знято з посади й він поїхав з Криму. Про подальший розвиток подій в АРК відомо лише з засобів масової інформації.

Будучи допитаним 24.05.2017 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_21 указав, що з ОСОБА_3 знайомий з того часу, коли займав посаду заступника директора м'ясокомбінату в Феодосії, а ОСОБА_3 почав працювати начальником податкової в місті Феодосія. В період весни 2014 року ОСОБА_3 був заступником голови міської адміністрації в місті Феодосія. Займався питаннями економіки. Зазначив, що останній висловлював позицію проти приєднання Криму до Росії, про що також дав інтерв'ю місцевій газеті «ІНФОРМАЦІЯ_7» висловивши в ньому свою проукраїнську позицію. Додав, що обвинувачений був єдиним депутатом, хто голосував проти приєднання Криму до Росії. Дізнавшись про те, що в Україні ОСОБА_3 обвинувачують за державну зраду, він особисто, знайшовши в інтернеті інформацію про адвоката який захищає ОСОБА_3, зв'язався по телефону з адвокатом, та попросив виступати в суді на підтримку ОСОБА_3, оскільки вважає висунуте обвинувачення останньому несправедливим. З приводу участі обвинуваченого у виборах до Феодосіївської міської ради, свідку нічого не відомо.

Будучи допитаним 18.07.2017 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_22 указав, що проживав на території Автономної Республіки Крим з 1972 по 2014 роки. Займався підприємницькою діяльністю в сфері харчування. З ОСОБА_3 відносини були суто ділові. Будь-яких особистих стосунків з обвинуваченим не мав. З приводу подій, що відбувалися у лютому -вересні 2014 року нічого пояснити не міг, оскільки спочатку був після операції, в подальшому покинув територію АРК, побоюючись переслідувань, у зв'язку з його участю в ОСОБА_6.

Будучи допитаним 24.07.2017 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_23 указав, що з обвинуваченим знайомий, оскільки був з разом з ним депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яка розпочала свою роботу в 2010 році. Верховна Рада Автономної Республіки Крим розміщувалась у місті Сімферополь на вулиці Карла Маркса, буд. 18. Свідок описав зовнішній вигляд будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим та повідомив, що всередині на 2-му поверсі знаходилась зала засідань. Пленарний зал був поділений умовно проходами на 3 сектори. В середньому секторі сиділи депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Зліва, якщо стояти обличчям до президії, розміщувався уряд і представники місцевих адміністрацій. Праворуч від центрального сектору - силовики, журналісти та інші запрошені. Депутати сиділи по фракціям. За депутатами були закріплені їх місця, однак депутати могли спокійно сідати і на інші місця, як правило це відбувалося в межах фракції. Основними нормативно-правовими актами, якими керувався депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим були: Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, Закон України «Про вибори народних депутатів Автономної Республіки Крим», регламент Верховної Ради Автономної республіки Крим. На початку своєї діяльності, кожен депутат отримував пакет нормативно-правових актів, які стосувалися безпосередньо його діяльності та обов'язків. В діяльності депутата знання нормативно-правових актів щодо обов'язків, прав та регламенту, були необхідними.

До подій пов'язаних з окупацією Криму, спілкувався із усіма депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 не входив до числа тих людей, з якими йому було неприємно спілкуватися, оскільки ОСОБА_3 ніколи не виказував якихось антитатарських та антиукраїнських поглядів. ОСОБА_3 входив до складу Партії регіонів. Останній раз на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим свідок був присутній 19 лютого 2014 року, в подальшому сесії він не відвідував, хоча інформацію про те що там відбувалося отримував у той чи інший спосіб. З 15 березня 2014 року, коли Верховною Радою України була розпущена Верховна Рада Автономної Республіки Крим присутність депутатів вже була незаконною.

Про те, що Верховною Радою України було прийнято постанову 15 березня 2014 року про завершення повноважень депутатів Верховної Ради АРК та розпуск парламенту Криму стало відомо із засобів масової інформації, оскільки увага всіх громадян, в тому числі тих, хто проживав на території Автономної Республіки Крим, була прикута до ЗМІ. Як українські, так і російські ЗМІ повідомляли про наявність такої постанови. Хоча українські ЗМІ на той час були майже всі відімкнуті, однак був телеканал АТР, який повідомляв про наявність цієї постанови. Тому про цей документ дуже багато говорили російські ЗМІ, хоча зі своєю інтерпретацією, але досить детально розповідали про наявність такого документа. Тож, не знати про цю постанову Верховної Ради України не можна було на той час.

В ці дні, як зазначає свідок, офіційна влада була зміщена окупаційною владою. Державні органи України на той час не діяли. Офіційна веб-сторінка Верховної Ради Автономної Республіки Крим на той час існувала, однак на ній уже висвітлювалась інформація, яка контролювалася окупаційною владою.

Про так звану «Державну раду Республіки Крим» відомо лише із засобів масової інформації та зі слів очевидців. До складу незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим» входили майже всі депутати Верховної Ради Автономної республіки Крим, якщо судити з результатів голосування. Оскільки 15 березня 2014 року Верховною Радою України було прийнято рішення про розпуск Верховної Ради Автономної Республіки Крим, він, будучи депутатом Верховної ради Автономної республіки Крим, після вказаної дати на засідання не з'являвся. В подальшому на території Криму продовжували свою дію лише незаконно створені державні органи, які здійснювали незаконно свої повноваження. Депутати, що входили до складу Верховної ради АРК, в подальшому, коли був створений незаконний орган «Державна рада Республіки Крим» просто почали вважати себе депутатами цієї незаконно створеної «Державної ради». Було оголошення в пресі про створення так званої «Державної ради Республіки Крим», після чого всі депутати, які входили до складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим пішли на засідання цього незаконно створеного органу, який на той час вже діяв під прапором Російської Федерації та приймали участь в обговоренні питань, які їм ставились на сесії. Наскільки йому відомо зі ЗМІ, обвинувачений продовжив свою роботу в незаконно створеному органі «Державна рада Республіки Крим». На одному із засідань, депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим було прийнято рішення про проголошення їх депутатами «Державної ради Республіки Крим». Така назва незаконного органу була прописана в так званій «Конституції Республіки Крим» і вступила в дію приблизно у квітні 2014 року. До виборів які були проведені у вересні 2014 року до незаконно створених органів Автономної Республіки Крим так звана «Державна рада Республіки Крим» збиралася на засідання декілька разів.

Підтвердити чи спростувати присутність ОСОБА_3 на сесії, на якій приймалася так званна «Конституція Криму» свідок не може. Щодо участі обвинуваченого у виборах, які проводились в вересні 2014 року на території Автономної Республіки Крим свідкові відомо наступне. Оскільки ОСОБА_6 прийняв рішення про бойкотування всіх виборів, так чи інакше, вони слідкували за інформацією на момент того, хто саме реєструвався на даних виборах, які були оголошені окупаційною владою. ОСОБА_3 був серед тих, хто балотувався на даних виборах. 5 липня 2014 року він не зміг потрапити на територію Автономної Республіки Крим після того, як виїхав з Криму та брав участь в асамблеї ООН в Баку. В подальшому всю інформацію про вибори свідок дізнавався із ЗМІ.

Допитані 27.07.2017 та 13.11.2017 у судових засіданнях, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 показали, що ОСОБА_3 було затримано на КПП «Каланчак». Кордон наряду з перевірки документів повідомив, що спрацювала програма державної прикордонної служби України за індексом розшукової системи. Згідно встановленого порядку спочатку перевірили достовірність даних. В базі містилася фотокопія постанови щодо розшуку обвинуваченого. Про затримання ОСОБА_3 відповідно було повідомлено старшого зміни прикордонних нарядів Державної прикордонної служби. Вказали, що при затриманні були присутні поняті, жінка та чоловік. На час затримання обвинувачений утримувався на території пункту приїзду виїзду. Окремої кімнати для затриманих осіб на пункті пропуску не було. В даній ситуації діяли згідно вимог наказу номер 412 Державної прикордонної служби України. Після затримання ОСОБА_3 було доставлено до управління СБУ у Херсонській області.

Будучи допитаним 22.01.2018 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_26 указав, що працює журналістом. Після референдуму назву Верховної Ради АРК змінили на «Державна рада Республіки Крим», поміняли вивіску та продовжили працювати. На засідання ходили майже всі ті самі депутати. Спікером був ОСОБА_27. 11 квітня 2014 року він знаходився у приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим. На той час депутати, які там були, приймали так звану «Конституцію Республіки Крим». Він знімав сюжет та готував його на вечірній випуск новин. Знаходився в парламенті з самого ранку перебуваючи в ложі для ЗМІ. Свідок повідомив зовнішній та внутрішній вигляд будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, крім того описав вигляд зали засідань Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Також зазначив, що планові пленарні засідання, як правило, розпочиналися о дев'ятій годині ранку, а закінчувалися об одинадцятій, позачергові засідання відбувалися в різний час. На той час журналістам у Верховній Раді Автономної Республіки Крим не давали постійної акредитації, тому кожного разу перед кожним засіданням необхідно було телефонувати до прес-служби Верховної Ради Автономної Республіки Крим та акредетуватися, при цьому називати своє прізвище та оператора, який буде знімати. Він, як журналіст, слідкував за подіями, які там відбувалися та давав команди оператору, що саме знімати. Також вони записували коментарі депутатів та спікера. Підписані місця депутатів не були, однак, як правило, вони всі знаходились кожен на своєму місці. Відповідно до встановленої процедури, депутати заходили в зал, реєструвалися, спікер починав сесію, повідомляв порядок денний, якщо були бажаючі виступити, вони виходили та виступали, після чого відбувалося голосування, результати якого відображались на табло. Голосування відбувалося шляхом натискання на кнопки. Того дня, 11 квітня 2014 року, піднімалося кілька питань, які саме ставилися на голосування, точно повідомити не зміг, проте, чітко пам'ятає, що так звану «Конституцію» приймали окремим пунктом, а потім були одним пакетом прийняті ще декілька питань. Але основним питанням порядку денного, було питання прийняття «Конституції». Пам'ятає, що після голосування за прийняття «Конституції» на табло висвітилось 88 голосів. Бачив обвинуваченого того дня у залі. Знає, як останній виглядає, так як, в зв'язку з журналістською діяльністю йому доводилось знати депутатів АРК та вивчати їх, для того щоб коли підходити і брати коментарі не помилитися, однак чи голосував він чи ні, не бачив, оскільки постійно за ним не слідкував, але під час голосування ОСОБА_3 знаходився в ложі для депутатів. Після голосування депутати встали та почали оплодувати, грав російський гімн. Голосів «проти» та тих хто утримався не було, було 88 голосів «за» з зареєстрованих того дня 88 депутатів. В той день на засіданні були присутні депутати, представники виконавчої влади, представники прокуратури, міністерства надзвичайних справ, журналісти. Оскільки ОСОБА_3 ходив на засідання незаконно створеного органу, вважає що обвинувачений продовжив свою роботу в такому органі. Щодо сюжету, який в подальшому був наданий прокуратурі, пояснив, що відео було знято 11 квітня 2014 року, знімати почали, коли почалось засідання. Монтаж звичайно використовувася, адже в ефір не може йти сюжет, який триває 2 години, тому зйомка йде уривками по декілька секунд, потім монтується. Хто монтував це відео не пам'ятає. Але в сюжеті відображені події, які відбувалися в приміщенні Верховної Ради АРК саме 11 квітня 2014 року під час прийняття «Конституції Криму», іншого відео там немає. Відеосюжет був розміщений на сайті телеканалу. Однак, сайт який діяв на той момент, уже не діє, коли телеканал фактично переїхав на материкову частину України, було створено новий сайт. В телеефір цей сюжет виходив на телебаченні. На свій особистий ютуб канал він завантажив це відео через рік під псевдонімом «ІНФОРМАЦІЯ_8». Сюжет знімався на професіональну відеокамеру «Соні». Камера є власністю телеканалу. Про участь ОСОБА_3 в виборах до Феодосійської міської ради свідку нічого не відомо.

Будучи допитаним 11.04.2018 у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_14 указав, що на момент подій був власником телеканалу АТР, зараз є його генеральним директором. У приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим був присутнім декілька разів, перший раз або другий раз - 11 квітня 2014 року. В нього був мандат від ОСОБА_6 на два тижні. Українська влада на той час затвердила ОСОБА_6 і ОСОБА_7, як офіційних представників кримськотатраського народу. Тоді він був делегований як віце-прем'єр-міністр. Йому був виданий мандат на представництво кримськотатарського народу у всіх органах, це не означало що вони визнали окупаційну владу або її органи, таке представництво було необхідним для забезпечення прав кримських татар. Свідок описав зовнішній та внутрішній вигляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Вхід до приміщення парламенту вільним не був. В ті дні, як біля входу, так і на поверхах розміщувались озброєні люди без пізнавальних знаків. Вони нікому не погрожували, в залі голосування їх не було. У свідка були проблеми з тим, щоб зайти до зали. 11 квітня 2014 року він бачив, що на табло висвітлилось, що 88 депутатів проголосували «за» прийняття «Конституції Криму». Після прийняття рішення всі раділи, аплодували. Наскільки він розумів, в залі 11 квітня 2014 року були присутні депутати, які до цього були депутатами Верховної Ради АРК. Про постанову ВРУ, якою було розпущено парламент ВР АРК йому відомо, це також висвітлювалось в новинах на телеканалі АТР. На його думку, депутати ВР АРК не могли не знати про наявність такої постанови ВРУ.

Додав, що у телеканалу АТР була своя інтернет сторінка, та сторінка на ютуб, однак з часу тих подій вона була змінена, частина матеріалу була видалена, для безпеки людей, матеріали про яких там знаходився.

Крім того, свідку було пред'явлено відео, з сюжетом телеканалу АТР, після перегляду якого свідок підтвердив, що відео було знято 11.04.2014. Дане відео знімалося шляхом знімання оператором матеріалу, камера при цьому вмикається і вимикається, знімалася не хронологія подій, а уривки події, які в подальшому зводяться в сюжет. Сюжет знімався і в приміщенні і на вулиці. Знімали журналісти АТР.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, в їх сукупності підтверджується інші обставини вчинення цього злочину, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, зокрема, те, що дійсно ОСОБА_3, будучи громадянином України, достовірно знав, що постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII достроково припинено його повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, як і те, що останній прийняв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна Рада Республіки Крим», та своєю участю у засіданні від 11.04.2014, на якому одноголосно 88 колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, у тому числі ОСОБА_3, прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», як суб'єкта Російської Федерації.

Те, що ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що територія Автономної Республіки Крим є невід'ємною частиною України, утворення та діяльність «Державної ради Республіки Крим», а також прийнятих нею актів є незаконною, прийняв рішення про участь у проведенні призначених так званою «Державною радою Республіки Крим», незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим» та з цією метою подав до незаконно створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія «Республіки Крим» документи для реєстрації кандидатом у депутати Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим». Рестрацію ОСОБА_3 таким кандидатом.

У цій частині показання свідків кореспондуються з показаннями самого ОСОБА_3, який підтвердив у суді, що дійсно подавав до створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія «Республіки Крим» документи для реєстрації кандидатом у депутати Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим», та свою реєстарцію у якості такого кандидата.

Те, що ОСОБА_3 прийняв участь у незаконно призначених виборах, які відбулися 14.09.2014, однак не набрав необхідної кількості голосів для обрання його депутатом.

Обставин регламентованих ст. 87 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.

Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України стороною захисту відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як-то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, надано не було.

Тим паче, що ці свідки були поінформовані про їх права та перед допитом попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, склали присягу говорити суду правду і лише правду з огляд на що, при відсутності обставин регламентованих ст. 87 КПК України та даних передбачених ч. 2 ст. 96 цього Кодексу, на переконання суду, відсутні правові підстави для визнання їх показів неналежними та недопустимими щодо інших обставин вчинення цього кримінального правопорушення, які вони повідомили у суді так, як сприймали і розуміли їх.

Також, суд ураховує той факт, що відповідно до ст. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту свідком, щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Свідок, експерт зобов'язані давати показання суду в установленому цим Кодексом порядку

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.

Свідки надавали пояснення щодо фактів, які вони сприймали особисто.

З огляду на, що суд сприймає показання цих свідків, як належні та допустимі.

Доводи сторони захисту про доцільність визнання показань свідків сторони обвинувачення неналежними є безпідставними. Так, зокрема, пояснення свідків ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_26 та ОСОБА_28 стуються не тільки, але у тому числі, висунутого обвинувачення за фактом участі ОСОБА_3 в засіданні незаконно створенного органу «Державна рада Республіки Крим» 11.04.2014, тобто питань, які підлягають з»ясуванню у цій справі; показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_22 стосуються загальної політичної ситуації, взаємовідносин громадян з політичною елітою, яка склалася на той час у АР Крим, тобто інших обставин, які підлягають з»ясуванню у справах такого роду (державна зрада на шкоду суверенітетові та недоторканості України, а саме: надання іноземній державі (РФ) допомоги в проведенні підривної діяльності проти України).

Разом з цим, надані стороною захисту зафіксовані на відеозаписах пояснення осіб, які представилися ОСОБА_29 та ОСОБА_30 не можуть бути визнані судом допустимими доказами, адже суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, але суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями отриманими у інший спосіб.

У цьому випадку обставини визначені ст. 225 КПК України відсутні, а клопотання про допит цих осіб, у порядку ст. 336 КПК України, не надходили.

З цих же передумов суд відхиляє дані указані у протоколі опитування ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_5, захисником ОСОБА_7 від 23.05.2016 року.

ІІ. спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об'єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення, відомості, що підлягають доказуванню у порядку ст. 91 КПК України

Згідно ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок.

ІІ.І. Так, з протоколу огляду інтернет-видань від 12.06.2015 та фототаблицею до нього на 13 арк., вбачається, що в присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33, слідчим прокуратури Автономної Республіки Крим Мамедовим Е.С., у період часу з 14:50 год. до 17:10 год, на інтернет сторінці -ІНФОРМАЦІЯ_10 з найменуванням «виборча комісія Республіки Крим» є розділ під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9», у якому відображена інформація про всі територіальні комісії так званої «Республіки Крим».

Відкриттям розділу з найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_9 міста Феодосії» установлено, що він містить заголовок з текстом «№ 3/12-1 від 30 червня 2014 «Про призначення виборів депутатів міської ради Феодосії» відповідно до якого територіальна виборча комісія міста Феодосія вирішила призначити вибори депутатів Феодосійської міської ради Республіки Крим першого скликання на 14 вересня 2014 року з опублікуванням цього рішення в газеті «Перемога» та його направленням до Виборчої комісії Республіки Крим.

Дане «рішення» підписане головою територіальної виборчої комісії міста Феодосії А.М. Шупта та секретарем територіальної виборчої комісії міста Феодосії Г.В. Горшкова.

Останнє прийняте, виходячи з заявлених у ньому даних, відповідно до пункту статті 10 Федерального закону від 01.06.20012 року № 67-ФЗ «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь в Референдумі громадян Російської Федерації», частиною 6 статті 5 закону Республіки Крим від 15.06.2014 року № 17-ЗРК «Про вибори депутатів представницьких органів муніципальних утворень в Республіці Крим», Закону Республіки Крим від 15.06.2014 № 16-ЗРК «Про структуру та найменування органів місцевого самоврядування в Республіці Крим, чисельності, терміни повноважень і дати проведення виборів депутатів представницьких органів муніціпильних утворень першого скликання в Республіці Крим», постановою Виборчої комісії Республіки Крим від 25 липня 2014 року № 6/101-1 «Про покладання повноважень виборчої комісії муніципального освіти міської округ Феодосія на територіальну виборчу комісію міста Феодосії», тобто, у розумінні ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, опублікованого у газеті «Голос України» від 26.04.2014 № 83 (спецвипуск) (далі - Закону) посадовими (службовими) особи незаконного органу, так як видане не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з цим, у вказаному розділі файлу з заголовком тексту № 14/110-1 від 31 липня 2014 «Про реєстрацію ОСОБА_3 кандидатом в депутати Феодосійської міської ради Республіки Крим першого скликання по одномандатному виборчому округу № 9» указано, що територіальна виборча комісія міста Феодосії вирішила зареєструвати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, самовисування, кандидатом в депутати Феодосійської міської ради Республіки Крим першого скликання по одномандатному виборчому округу № 9, 31 липня о 17 годині 30 хв. та видати останньому посвідчення про реєстрацію встановленого зразка, з направленням його для опублікування в газету «Перемога» і розміщенням на сайті Виборчої комісії Республіки Крим в мережі «Інтернет».

Що, власне, указує на те, що оглянутий документ дійсно видавався органами окупаційної влади та наявний в мережі Інтренет на їх веб-сторінці, його текст є тотожним тексту паперового формату.

Як і те, що останній, у розумінні ст. 9 Закону, виданий не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України посадовими (службовими) особи незаконного органу, адже у ньому містяться дані про те, шо перевірено відповідність порядку самовисування ОСОБА_3 кандидатом в депутати Феодосійської міської ради Республіки Крим першого скликання по одномандатному виборчому округу № 9 на виборах депутатів міської ради Феодосії Республіки Крим першого скликання вимогам федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Росийськой Федерації», Закону Республіки Крим "Про вибори депутатів представницьких органів муніципальних утворень в Республіці Крим» і необхідні для реєстрації кандидата документи», на підставі пункту 3 статті 351, ст. 38 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», статті 48 Закону Республіки Крим "Про вибори депутатів представницьких органів муніципальних утворень в Республіці Крим».

Також, відкриттям у вказаному розділі виявлено заголовок з найменуванням «Про форми підтверджень отримання документів, що подаються для повідомлення про висунення кандидатів у депутати і отримання документів які подаються для реєстрації кандидатів у депутати на виборах в Феодосійська міська рада Республіки Крим першого скликання», у якому указано, що рішенням від 09 липня 2014 № 5/26-1 та відповідно до пункту 10 статті 23 Федерального закону від 12 червня 2002 № 67-ФЗ «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», частини 7статті 40, частини 13 статті 41, частини 4 статті 45, частини 4 статті 46 Закону Республіки Крим від 15.06.2014 року № 17-ЗРК «Про вибори депутатів представницьких органів муніципальних утворень в Республіці Крим», ІНФОРМАЦІЯ_9 міста Феодосії вирішила затвердити форми підтверджень отримання документів, що подаються для повідомлення про висунення кандидатів у депутати і отримання документів що подаються для реєстрації кандидатів у депутати на виборах в Феодосійсккій міська рада Республіки Крим першого скликання (додатки №№ 1-4), з розміщенням його на офіційному сайті територіальної виборчої комісії міста Феодосії.

ІІ.ІІ. З протоколу огляду інтернет-видань від 28.04.2015, вбачається, що старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_37, у період часу з 14:50 год. до 16:10 год., проведено огляд інформації, що міститься на сайті ІНФОРМАЦІЯ_18.

У ході такого огляду установлено дані тотожні даним досліджуваного протоколу огляду інтернет-видань від 12.06.2015 (огляд інтернет сторінки - ІНФОРМАЦІЯ_17), а саме те, що комісією прийнято рішення від 31 липня 2014 року № 14 / 110-1 р. у м. Феодосія зареєструвати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, самовисування, кандидатом в депутати Феодосійської міської ради Республіки Крим першого скликання по одномандатному виборчому округу № 9 31 липня 2014 року 17 годин 30 хвилин з виданням йому посвідчення про реєстрацію встановленого зразка та направленням даного рішення для опублікування в газету «Перемога» і розміщенні на сайті Виборчої комісії Республіки Крим в мережі «Інтернет».

Також виявлено інформацію за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16. За вказаною адресою міститься стаття під назвою «Вибори депутатів міської ради Феодосії першого скликання - 14 вересня 2014» з текстом «Оновлене: 23 вересня 2014 року, 6:10 дані з «izbirkom.ru» та інформація про реєстрацію ОСОБА_3 самовисуванцем.

ІІ.ІІІ. з протоколу огляду інтернет-видань від 18.02.2015 з фототаблицею на 3 арк, з якого вбачається, що старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_37., у період часу з 12:05 год. до 12:27 год., проведено огляд сторінки за адресою ІНФОРМАЦІЯ_15.

Відкриттям зазначеної інтернет-адреси встановлено, що на сайті міститься стаття під назвою «Державна рада Республіки Крим» з текстом «обраний в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 24 від Кримської республіканської органіцзаціі Партії регіонів». Приводиться біографічна довідка, у якій зазначено, що ОСОБА_3 з 2010 року - депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим шостого скликання (остання не відкривається).

З цього ж протоколу вбачається, що за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11 міститься стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_12», що містить біографічні відомості про обвинуваченого та інформацію про роботу з грудня 2008 по вересень 2014 року заступником Феодосійського міського голови.

ІІ.IV. з протоколу огляду від 25.06.2015 та додатку до нього CD-диску в конверті (т. 4, а.п. 70-73), що був складений головним опероуповноваженим-інспектором Управління боротьби з кіберзлочинністю МВС України ОСОБА_38, у період часу з 17:15 год. до 18:55 год., на виконання доручення начальника управління боротьби з кіберзлочинністю МВС України та доручення слідчого в ОВС СВ прокуратури АР Крим ОСОБА_16 від 09.06.2015, вбачається, що на сайті Центральної виборчої комісії Російської Федерації та доступної за адресою ІНФОРМАЦІЯ_13 розміщено інформацію щодо так званих «Виборів депутатів міської ради Феодосії першого скликання».

Під час огляду вказаної сторінки у розділі «Результати виборів по одномандатному (багатомандатному округу)» підрозділ «9 Окружна виборча комісія» виявлені відомості, що за результатами виборів депутатів Феодосійської міської ради першого скликання за ОСОБА_3 проголосували 63 виборці, що складає 2,31% від їх загальної кількості.

Такі ж дані відображені і у розділі «Зведена таблиця результатів виборів по одномандатному (багатомандатному) округу» указаного підрозділу.

ІІ.V. з протоколу огляду відеоматеріалу від 26.05.2015 з додатками до нього у виді 2 дисків, вбачається, що в присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33 слідчим прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_16, у період часу з 09:20 год. до 12:40 год, оглянуті відеозаписи на 2 DVD дисках «ACME» та «ARITA», надані ТРК «Чорноморська» (лист прокуратури Автономної Республіки Крим до ТРК Чорноморська від 22.05.2015 № 04/2-172вих15 з відповіддю на лист прокуратури ТРК Чорноморська з додатком до неї у виді CD диску).

За результатами огляду 1 диску DVD-R «ACME» виявлено 4 файли.

Перший - «21 квітня конституція» (відеоролик тривалістю 04 хвилини 47 секунд). Відтворенням зазначеного файлу встановлено, що відображено відео голосування 11.04.2014 на засіданні незаконно створеної Державної Ради Республіки Крим за прийняття так званої «Конституції Республіки Крим». При цьому, 88 присутніх депутатів на зазначеному засіданні проголосували одноголосно за зазначену так звану «Конституцію Криму». Разом з цим, на 00 хвилині 51 секунді файлу зображено особу, схожу на колишнього депутата Верховної Ради АР Крим ОСОБА_3

За результатами огляду 2 диску DVD-R «ARITA» виявлено 3 відео файли.

Один з файлів має назву «ЧТРК конституция» (відеоролик тривалістю 02 хвилини 43 секунди).

Відтворенням зазначеного файлу встановлено, що на ньому відображено виступи та голосування 11.04.2014 на засіданні незаконно створеної «Державної ради Республіки Крим» за прийняття так званої «Конституції Республіки Крим» тимчасово окупованої території півострова Крим, 88 присутніх депутатів на зазначеному засіданні проголосували одноголосно за зазначений документ. На 00 хвилині 41 секунді зображено особу, схожу на колишнього депутата Верховної Ради АР Крим ОСОБА_3

ІІ.VІ. З протоколу огляду інтернет-видань від 29.05.2015 з додатком до нього у виді 1 диску VIDEX excellenti та фототаблицею до нього, вбачається, що в присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33 слідчим прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_16, у період часу з 09:20 год. до 13:00 год., оглянуто на файловому відеохостингу «YouTube» сюжет під назвою «Как принимали конституцию Крыма 11.04.2014 (full version)» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_14.

Дата публікації зазначеного відео - 12.04.2014, тривалість 10 хвилин.

Переглядом зазначеного відеозапису встановлено, що на 07 хвилині 56 секунді з правої крайньої сторони зображена особа, схожа на колишнього депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим ОСОБА_3, який сидить у 2 ряду сидінь приміщення Ради та приймає участь у голосуванні у так званій «Державній радї Республіки Крим» 11.04.2014.

ІІ.VІ.І. за судовим рішенням, у порядку ст. 333 КПК України, 22.06.2016 було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових дій) під час судового провадження, шляхом надання органу досудового розслідування - слідчому відділу прокуратури АР Крим тимчасового доступу до речей і документів - відеозапису «syjet Priniatie konstitucii rus» щодо подій 11 квітні 2014 року при прийнятті Верховною Радою Автономної Республіки Крим так званої «Конституції Республіки Крим», які знаходяться в приміщенні ТОВ «ТК «Атлант-СВ» (телеканал АТР), за адресою: 04060, Україна, м. Київ, вул. Вавілових, 17 із дорученням встановити особу під псевдонімом Alim Aydamak, яка розмістила зазначений відеозапис 18.03.2016 на файловому відеохостингу youtube.com.

У ході його виконання 14.07.2016 додатком до протоколу - жорстким диском Samsung LT 705UWN, отримано відеозапис - syjet Priniatie konstitucii rus щодо подій, які мали місце 11 квітня 2014 року, під час прийняття незаконно створеним органом Верховною Радою АР Крим так званої «Конституції Республіки Крим» та установлено, відповідно до довідки ґенерального директора ТОВ «ТК «Атлант-СВ» ОСОБА_14, наданої на виконання вищеуказаного процесуального рішення, що під псевдонімом ІНФОРМАЦІЯ_8 виступає ведучий програми ТОВ «ТК «Атлант-СВ» ОСОБА_26.

Під час дослідження у судовому засіданні 18.04.2018 установлено, що цей запис за змістом є тотожним запису розміщеному на файловому відеохостингу youtube.com, огляд якого власне здійснював слідчий ОСОБА_16, згідно протоколу огляду від 29.05.2015.

Також, зазначені письмові докази узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_13, зокрема, останні указували на те, що надане та оглянуте відео знімалося лише 11.04.2014 у приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, переривання відеокартинки викликано не монтажем (нарізки кадрів з різних сюжетів), а специфікою зйомки сюжету, адже в ефір не може йти сюжет, який триває 2 години, тому зйомка йде уривками по декілька секунд, камера при цьому вмикається і вимикається, а тому суд сприймає критично доводи сторони захисту про те, що місце знімання відео не є установленим в дійсності.

При цьому, згідно протоколів надання доступів до матеріалів, отриманих внаслідок проведення слідчих (розшукових) дій за дорученням суду, в порядку ст. 333 КПК України, ознайомлено з результатами та установленими даними 13.07.2016 захисника ОСОБА_7 та 14.07.2016 обвинуваченого ОСОБА_3, тобто дотримано вимоги ст.ст. 290, 333 указаного Кодексу з цього питання.

Також слід відмітити, що усі ці протоколи є за своєю суттю протоколами огляду, тобто являються слідчими діями у розумінні норм КПК України.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК України).

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду. При огляді слідчий має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

У цій ситуації, вимоги ст. 237 КПК України дотримано, адже у всіх випадках слідчим з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (голосування на засіданні та участь у виборах обвинуваченого) проводилися огляди документів, що розмішенні у певних виданнях в мережі Інтеренет, які містили у собі відомості, які власне підлягають доказуванню, та у ході такого огляду здійснено відповідну фіксацію їх змісту, що прямо кореспондується з нормами ст. 223 КПК України, адже такі слідчі дії слідчі (розшукові) дії є діями, які були спрямовані на отримання (збирання) доказів та перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Те, що в огляді не приймала участь сторона захисту не є порушенням вимог ст. 237 КПК України так, як ця стаття регламентує право слідчого запросити для участі в огляді підозрюваного та захисника, а не передбачає імперативний обов'язок.

Щодо посилань захисту в частині того, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в так званих документах певних організацій, які не були предметом безпосереднього дослідження суду в оригіналах, то вони не є слушними, так як в силу п. 2 ч. 3 ст. 104 КПК України протокол складається з описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи, як наслідок суд сприймає усі без виключення дані відображені у них, як отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, які були предметом безпосереднього дослідження суду (судом вивчалися ці протоколи).

Підстав для витребування указаних «рішень» у порядку міжнародної правої допомоги, зокрема, через направлення запитів до органів держави від імені яких видавалися так звані акти про призначення виборів у яких власне ОСОБА_3 приймав участь не було, адже згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території України діють тільки державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у той час, як будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а згідно ст. 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Обставини передбачені ч. 4 ст. 9 цього ж Закону не є дійсними, у цій ситуації.

Тим паче, що дані відображені у цих протоколах, а саме: участь у виборах, реєстрації, та програш за їх наслідками не заперечує сам ОСОБА_3, як і свого перебування 11.04.2014 у залі засідань в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим по вул. Карла Маркса, 18, в м. Сімферополі.

Порушень вимог ст.ст. 87, 103-104, 223, 237 КПК України не установлено, а тому сприймати, ці докази, як неналежні, чи не допустимі передумов немає.

При цьому, суд бере до уваги те, що поняття «електронний документ» достатньо широке та охоплює багато різних категорій, а саме: аудіо-, відеозаписи, документи бухгалтерської та податкової звітності, які створені, передані, отримані в електронній формі, роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінка), сторінок електронного листування через e-mail тощо.

До особливої категорії електронних документів можна віднести роздруківки сторінок, які діють від імені певних установ, організацій, відомств.

Сила електронного документа у питанні відображених у ньому даних не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

При цьому, саме у цій ситуації, немає різниці, чи досліджується електронний документ, чи його паперовий формат, адже жоден із них не є таким, що виданий з дотриманням вимог законодавства України.

Інакше кажучи, що електронний формат, що паперовий засвідчує одне і те ж - окупаційною владою видаються від її імені документи, спрямовані на її укріплення (легітимізацію в очах світу на населення) у межах тимчасово окупованої території.

Бо, ці так звані «установи» дійсно діють, та намагаються мати ознаки офіційних представництв, а не окупаційних.

З урахуванням того, що є дійсним факт того, що АР Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26 червня 1945 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01 квітня 1999 року, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20 квітня 2004 року, увійшли до складу Російської Федерації, таким чином, 20 березня 2014 року Російська Федерація здійснила анексію території України - півострова Крим, тож з цього дня інформація оприлюднена на сторінках установ, які протиправно діють від імені РФ на тимчасово окупованій території України, слід сприймати, як інформацію, яку доводить до відома через свої установи Російська Федерація.

Що, власне, простежується з листа заступника міністра Міністерства інформаційної політики ОСОБА_39 від 04.09.2015 вих. № 04-09/14, у якому вказано, що держава агресор (РФ) використовує доменне ім'я офіційного веб-представництва Верховної Ради Автономної Республіки Крим гаdа.сrіmеа.uа для міжнародної легітимізації анексії АР Крим та підриву авторитету України.

Дата з якої держава агресор використовує це домене ім'я Міністерством інформаційної політики не установлена, але з'ясовано, що під час спроб увійти на сайт офіційного веб-представництва Верховної Ради Автономної Республіки Крим - rada.crimea.ua відбувається переадресація користувачів інтернету на сайт «Государственного Совета Республики Крым Российской Федерации», тобто органу, який відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово і окупованій території України», вважається незаконним.

Суд, при відсутності інших даних, сприймає таку позицію щодо використання домену та сайтів сторінок, як дійсну.

Згідно листа генерального директора ТОВ «Хостмайстер» ОСОБА_40 від 22.07.2015 № 94/07 призупинення використаня веб-сайту htpp://www.rada.crimea.ua, з огляду на надходження відповідного прохання від Міністерством інформаційної політики, є неможливиим, так як не є реальною можливість припинення делегування (видалення) самого доменого імені rada.crimea.ua, що указує на реальну дійсність факту можливого використання цього домена, іншими особами, та не можливість призупинення цього з указаних передумов.

Використання такої інформації з сайтів цих установ є можливим з огляду на наявність факту окупації АР Крим.

З огляду на що суд, у цій справі, розглядаючи в процесі документи, видані окупаційною владою, не визнає їх, не легітимізує цю владу, а просто використовує їх, як докази, так само, як, наприклад, використовуються у якості доказів підроблені документи у справах про підробку. І хоча такий документ не є юридично дійсним, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території (АР Крим), зареєструвала чи підтвердила факт проведення певних дій (у цій ситуації, це участь 1) у прийнятті «Конституции Республики Крым», як суб'єкта Російської Федерації, 2) призначених так званою «Державною радою Республіки Крим», незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим»), тож суду залишається тільки оцінити їх та вирішити наскільки можна довіряти викладеній у таких документах інформації.

Оцінювати матеріали видані окупаційною владою, через призму дійсного (офіційного) документу, підстав немає. Останні не є юридично дійсним, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території видає такі акти, як наслідок відсутні передумови для виключення їх із числа відомостей, що містять у собі обставини, які підлягають з'ясуванню, у порядку ст. 91 КПК України, згідно ч. 3 ст. 358 КПК України, за відповідним зверненням сторони захисту.

Подібна практика - зовсім не винахід, оскільки окупованих територій багато і проблеми з їх діяльністю дуже схожі.

Для прикладу, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

І хоча правило «намібійського винятку» стосуються питань захисту прав мешканців окупованих територій, і не відноситься до кримінальних процедур, суд наводить їх для того, у цій справі, аби сторони розуміли, що запропонована судом оцінка матеріалів виданих окупаційною владною, як відомостей, які підтверджують, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території (АР Крим), зареєструвала чи підтвердила факт проведення певних дій, не є такою, що певним чином легітимізує таку владу, та спосіб такого підходу до їх оцінки є дійсним.

Врахувавши все це суд спримає відображені факти в документах, виданих окупаційною владою у процесі її дільяності, не визнаючи їх, не легітимізуючи цю владу, а просто використовуючи їх, як докази, щодо питання того, що ОСОБА_3 приймав участь у засіданні при прийнятті «Конституции Республики Крым», як суб'єкта Російської Федерації та призначених так званою «Державною радою Республіки Крим», у незаконних виборах до Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим».

Щодо відео з відеохостингу «YouTube», то суд виходить з того, що «YouTube» -популярний відеохостинг, що надає послуги розміщення відеоматеріалів.

Відеохостинг - сайт, що дозволяє завантажувати і переглядати відео у браузері, наприклад через спеціальний програвач.

Розміщенні відеоматеріали в «YouTube», у своїй більшості, окрім, як матеріалів категорії «18+» та інших з обмеженим доступом (певної категорії), є матеріалами доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем.

Цей доступ, саме до такої категорії матеріалів, не є пов'язаним з подоланням системи логічного захисту, для перегляду останніх не є потрібною сама реєстрації в YouTube, а тому, на переконання суду, в контексті ч. 2 ст. 264 КПК України, доступ до таких матеріалів не потребує дозволу слідчого судді для здобуття відомостей такого характеру.

Щодо змісту документа у ракурсі дійсноті відображених у ньому даних, то слід ураховувати, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, згідно ч. 2 ст. 99 КПК України, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).

Відповідно до ч. 5 ст. 99 КПК України для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: .. 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур…

Отримати оригінал відеозапису з першоджерела, у цей час, не є можливим.

Згідно висновку експерта від 30.10.2016 відеозапис «syjet Prinyatie konstitucii rus», оприлюднений журналістом телеканалу АТР ОСОБА_26 18.03.2016 в мережі інтернет, який був наданий стороні обвинувачення, під час виконання судового доручення, у порядку ст. 333 КПК України, є копією.

Суд спримає такий висновок, як дійсний, адже ТК і не мала змоги надати оригінал, адже основний масив її майна залишений на тимчасово окупованій території - АР Крим.

Так, зокрема, з відповіді головного редактора ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія» від 16.07.2015 № 3/07 вбачається що на початку 2014 року окупаційна влада Російської Федерації припинила діяльність компанії на території АР Крим через мережу наземних станцій мовлення. В серпні 2014 року на підставі незаконних рішень судів окупаційної влади вилучено обладнання Телерадіокомпанії. В жовтні 2014 року Телерадіокомпанія, як юридична особа, перереєструвалась на територію України. На території АР Крим залишилась частина співробітників Телерадіокомпанії, які в складних умовах, ризикуючи опинитися в місцях позбавлення волі, докладаюсь зусиль для висвітлення роботи так званої «Державної ради Республіки Крим». Проте на протязі 2014 - 2015 року прийнято низку нормативно правових актів, щодо правового статусу окупованої території АР Крим, в тому числі заблоковано будь-яке сполучення з АР Крим.Таким чином, в розпорядженні Телерадіокомпанії залишилась досить не значна низка документів та відеоінформації.

Також у цій же відповіді відмічається, що надати інформацію про особу, яка 11 квітня 2014 року безпосередньо знімала засідання так званої «Державної ради Республіки Крим» неможливо, оскільки такі дані не збереглися, у зв'язку з вилученням обладнання та документів Телерадіокомпанії представниками окупаційною влади АР Крим; надати копію примірника повного запису засідання 11 квітня 2014 року так званої «Державної ради Республіки Крим» неможливо оскільки такі дані не збереглися у зв'язку з вилученням обладнання та документів Телерадіокомпанії представниками окупаційною влади АР Крим.

Разом з тим, з відповіді Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 19.04.2016 № 16/1143 слідує, що Нацраді з відкритих джерел всесвітньої мережі Інтернет відомо, що телеканал ТОВ «Телевізійна компанія «Атлант-СВ» продовжував мовлення після 20.02.2014 до 01.04.2015.

Згідно показань свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_14 сюжет знімався на камеру, у залі, шляхом записування кількох невеликих по таймінгу відеоматеріалів, а уже потім з них готувалося кінцеве відео. Свідки указали, що таким чином знімаються фактично усі сюжети в політичній сфері.

У цій ситуації, оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур, з огляду на положення ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ст. 9 КПК України, в їх системному зв'язку, однак для підтвердження змісту документа використано інші відомості, а саме його копію розміщену на відеохостингу «YouTube», показання свідка ОСОБА_26.

Та у світлі того, що відповідно до листів, телеканалів після окупації влада РФ здійснила вилучення їх майна, а на півострові відбувається переслідування спецслужбами осіб з проукраїнською позицією, у каналів відсутня можливість надати відео в оригіналі.

Тож, суд дослідивши, у порядку ст. 94 КПК України, указані докази, з числа регламентованих ст. 84 того ж Кодексу, уважає, дійсним факт того, ОСОБА_3, будучи громадянином України, прийняв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим», на якому 11.04.2014 було одноголосно 88 голосами прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», як суб'єкта Російської Федерації.

Те, що ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що територія Автономної Республіки Крим є невід'ємною частиною України, утворення та діяльність «Державної ради Республіки Крим», а також прийнятих нею актів є незаконною, прийняв рішення про участь у проведенні призначених так званою «Державною радою Республіки Крим», незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим» та з цією метою подав до незаконно створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія «Республіки Крим» документи для реєстрації кандидатом у депутати Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим».

ІІІ. висновки експертиз, тобто докладні описи проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які були досліджені судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України

ІІІ.І. Згідно висновку судово-портретної експертизи від 12.06.2015 встановлений комплекс збіжних ознак дає підстави для висновку про те, що на зображеннях кадрів відеозапису на інтервалі часу з 00 год. 07 хв. 56 сек. до 00 год. 08 хв. 04 сек. у відеозаписі «Как принимали конституцию Крыма 11.04.2014 (full version).mp4 та порівняльному зразку, наданому для проведення експертизи, зафіксована одна і та ж особа, а саме - ОСОБА_3

При цьому, наявна у провадженні постанова слідчого про призначення експертизи свідчить про те, що остання була призначена у відповідності до Кримінального процесуального Кодексу України.

У якості зразків для такої експертизи були використані дані процесуальної дії під час цього ж кримінального провадження.

Адже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, як наслідок говорити про те, що проведення такого фіксування на носії інформації відбувалося з порушенням норм кримінального процесуального законодавства України підстав немає, як і про те, що такі носії, як зразки для експертизи, є неналежними.

Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Посилання захисту про доцільність отримання зразків для експертизи, у порядку ст.ст. 160-166 КПК України, з огляду на положення ст.ст. 241, 245 цього Кодексу, не є дійсними так, як вони стосуються порядку відібрання зразків з речей і документів та біологічних зразків.

Під біологічними зразками для проведення експертизи розуміються різного роду виділення (слина, сперма, клітини епітелію, кров, зразки кісткового мозку, органів тощо).

Використані зразки для цієї експертизи не можуть сприйматися, як речі і документи, чи як біологічні зразки, а тому говорити про їх отримання з порушенням норм ст. 245 КПК України підстав немає.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Сам висновок відповідає вимогам ст.ст. 101-102 КПК України.

Таким чином, зазначений висновок, як доказ, що підтвердує інші обставини, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, за фактом участі ОСОБА_3 у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим», на якому 11.04.2014 було власне прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», як суб'єкта Російської Федерації.

ІV. Інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти безпосередньо в частині доказів, які прямо стосуються фактів справи

Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 20.03.2018 в справі № 753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Також, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких даних.

У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

ІV.І. Так, вимоги ст. 290 КПК України дотримано, про що власне указує ухвала слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Царевич О.І. від 29.07.2015 у справі № 757/25783/15-к, відповідно до якої сторона захисту (ОСОБА_3 та ОСОБА_2.), після 31.07.2015 є такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів, що указує на те, що у цьому провадженні відсутні передумови для не допуску певних відомостей, що містяться у вищедосліджених матеріалах, як доказів, у порядку ч. 12 ст. 290 указаного Кодексу.

ІV.ІІ. Вимоги Глави. 22 Повідомлення про підозру КПК України дотримані, адже ОСОБА_3 повідомлений про підозру 18.06.2015 уповноваженою на те особою, у розумінні норм цього Кодексу, так як постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII достроково припинено його повноваження, як депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання. Постанова набрала чинності з моменту її прийняття.

Тотожні обставини були дійсними і станом на 28.02.2015.

ІV.ІІІ. В силу положень ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий уповноважений: … 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом (ч. 3 ст. 41 КПК України).

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого (ч. 2 ст. 41 КПК України).

Порядок проведення огляду передбачений ст. 237 КПК України, яка входить до Глави 20 цього Кодексу, а саме слідчі (розшукові) дії.

Тож, враховуючи наявність доручення слідчого на проведення слідчих (розшукових) дій та положень ст. 41 КПК України, не можливо говорити про проведення огляду від 25.06.2015 з порушенням вимог КПК України.

ІV.ІV. щодо доводів захисту про незаконне позбавлення свободи ОСОБА_3 під час затримання та перевищення повноважень слідчим під час вручення повідомлення про підозру останньому, та, в цілому, сприйняття самого кримінального провадження, як переслідування з певною метою, не передбаченою законом, з боку влади, то вони є такими, що не ґрунтуються на матеріалах цього провадження, а тому не можуть сприйматися, як дійсні, адже вся структура кримінального процесуального законодавства України лежить на загальному припущенні (ст.ст. 8, 9 КПК України), що державні органи діють сумлінно. Дійсно, будь-яка державна політика або окремі заходи можуть мати «приховані цілі», і презумпція сумлінності є спростовною. Однак, заявники, стверджуючи, що їх права і свободи були обмежені з неправильною метою повинні переконливо довести, що реальною метою влади було не те ж саме, що вона проголосила (чи яку можна логічно вивести з контексту її дій). Простої підозри, що влада використала свої повноваження для деяких інших цілей, окрім тих, які визначені Кодексом, не достатньо, щоб довести протилежне.

Адже, ЄСПЛ у справі «Ходорковський і Лебедєв против Росії» (Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia, жалобы NN 11082/06 и 13772/05) у пунктах 255-256 своєї постанови від 25.07.2013 указав, що Суд повторює, що вся структура Конвенції лежить на загальному припущенні, що державні органи в державах-членах діють сумлінно. Дійсно, будь-яка державна політика або окремі заходи можуть мати «приховані цілі», і презумпція сумлінності є спростовною. Однак, заявник, стверджуючи, що його права і свободи були обмежені з неправильною метою повинні переконливо довести, що реальною метою влади було не те ж саме, що вона проголосила (чи яку можна логічно вивести з контексту її дій). Простої підозри, що влада використала свої повноваження для деяких інших цілей, окрім тих, які визначені Конвенцією, не достатньо, щоб довести, що Конвенція була порушена. Коли зроблено заяву про порушення, Суд застосовує дуже суворий стандарт доказування, як наслідок, є лише декілька справ, де було визнано порушення цих положень Конвенції…Суд зауважує, що немає нічого у практиці Суду на підтримку заяви заявника, що коли встановлений неправильний мотив у справі, то тягар доказування переходить до держави-відповідача. Суд вважає, що тягар доказування в таких умовах повинен лежати на заявнику.

У цій справі доводи захисту грунтуються тільки на простій підозрі, що влада використала свої повноваження для деяких інших цілей, окрім тих, які визначені Кодексом, але цього не достаньо, щоб довести протилежне, як наслідок суд відхиляє такі доводи.

Так, як суд в цій справі виходить із презумпції сумлінності держави. І для спростування цієї презумпції необхідно представити достатню кількість вельми переконливих доказів, які б свідчили не просто про деяку політичну мотивацію окремих посадових осіб в частині питання притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, переслідували в справі свої власні мети, але про те, що весь судовий розгляд за пред'явленим кримінальним звинуваченням в цілому було направлено на політичну розправу з заявниками як загальної і чи не єдиної мети за відсутності розумних підстав для переслідування саме за вчинення злочинів.

Крім того, слід відмітити, що постановою старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_42 від 29.10.2015 кримінальне провадження унесене до ЄРДР 18.08.2015 за № 42015010000000122 за фактом незаконного позбавлення волі начальником відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_17 ОСОБА_3 під час затримання 28.04.2015 об 00:40 год. на контрольно-пропускному пункті в'їзду-виїзду «Каланчак» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, та за фактом перевищення службових повноважень старшим слідчим в ОВС СВ управління представництва інтересів громадян або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим ГПУ ОСОБА_37 при здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_3, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення (злочину).

Дана постанова переглядалася слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва Тарасюк К.Е. у справі № 757/42691/15-к за скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_43 та ухвалою від 25.12.2015 у задоволенні такої скарги було відмовлено, з огляду на те, що висновки слідчого про відсутність складу злочинів відповідають фактичним обставинам, що мали місце.

Постановою слідчого в ОВС другого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_27 від 28.03.2016 кримінальне провадженя унесене до ЄРДР 15.01.2015 за № 42016010000000005 за фактом перевищення службових повноважень службовими особами СВ прокуратури АР Крим під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420150010000000094, за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, закрито, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Закрито і кримінальне провадження унесене 19.01.2016 до ЄРДР за № 42016101040000004 відносно свідка ОСОБА_13 (у заяві ОСОБА_7 від 04.01.2018 № 0104/18 указував, що, на його переконання, у діях вказаного свідка наявні ознаки складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 385 КК України) та кримінальне провадження унесене 15.07.2015 до ЄРДР за № 42015000000001508 відносно прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтримували обвинувачення у цьому провадженні, при розгляді справи в суді за фактом прохання службової особи, яка займає відповідальне становище надати неправомірну вигоду у особливо великому розмірі для себе за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Як наслідок суд сприймає критично доводи сторони захисту щодо порушень, які власне були предметом перевірки у рамках цих кримінальних проваджень, адже останні не підтвердилися, як дійсні.

ІV.V. Факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, слідує безпосередньо з копії його паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого 12.02.1998 року Феодосійським МВ ГУ МВС України в АР Крим, даних указаних в копії анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду закордон, згідно якої останньому було видано 21.10.2013 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, та власне самих пояснень ОСОБА_3 з даного питання, а тому він виступає суб'єктом за статтею Кримінального Кодексу України, за якою йому було висунуто обвинувачення.

Наявність у обвинуваченого громадянства України було установлено також під час проведення огляду предметів слідчим в ОВС СВ прокуратури АРК ОСОБА_16 у присутності понятих 25.05.2015.

Разом з тим, об'єктивних даних про набуття громадянства Російської Федерації обвинуваченим за наслідками судового розгляду установлено не було.

ІV.VІ. Не є беззаперечними доводи захисту про унесення відомостей до ЄРДР з порушенням порядку регламентованого кримінальним процесуальним законодавством України, адже це кримінальне провадження за № 42015010000000094 від 19 травня 2015 року є виділеним з іншого кримінального провадження (№ 42014000000001732 від 25.12.2014), у порядку ст. 217 КПК України, на підставі постанова прокурора ОСОБА_8 від 19.05.2015, тобто є дійсним факт, що було дотримано як процедуру так і діючий порядок з цього питання, адже указана стаття зазначеного Кодексу передбачає, що у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 5 ст. 217 КПК України, рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором (у цій ситуації таке рішення прийняв уповноважений суб'єкт).

Місце проведення досудового розслідування - прокуратура АР Крим було визначено постановою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_44, тобто знову ж таки у порядку регламентовоному КПК України.

V. Мотиви неврахування окремих доказів та доводів сторін

V.І. З протоколу огляду інтернет-видань від 12.06.2015 та фототаблиці до нього вбачається, що в присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33, слідчим прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_16, у період часу з 07:20 год. до 08:30 год, було проведено дану слідчу дію, за наслідками якої проаналізовано інформацію наявну у мережі Інтернет щодо позиції ОСОБА_3 щодо подій у Криму під час анексії зі слів представників окупаційної влади, зокрема ОСОБА_45, ОСОБА_46 Висловлюється їх приватна позицію та відношення до влади в державі Україна та мотивів затримання обвинуваченого у ракурсі політичної складової.

З протоколу огляду інтернет-видань від 15.06.2015 та фототаблиці до нього вбачається, що в присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33, слідчим прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_16, у період часу з 09:20 год. до 13:00 год, було проведено дану слідчу дію, за наслідками якої проаналізовано матеріал розміщений у мережі Інтернет виданням ІНФОРМАЦІЯ_7 - інтерв'ю з ОСОБА_3, щодо подій по яким йому обвинувачення у кінцевій редакції обвинувального акту не висувалося.

Тобто, ці матеріали (2 наведені протоколи) не містять у собі даних щодо подій 11.04.2014, які б стосувалися інформації про прийняття так званої «Конституції Республіки Крим» та участі у виборах до Феодосійської міської ради так зваоної «Республіки Крим».

Як наслідок, суд сприймає їх, як такі, що не містять у собі даних щодо обставин, які підлягають доказуванню, у розумінні ст. 91 КПК України.

V.ІІ. Суд сприймає критично надану в судовому засіданні захисником ОСОБА_7, не завірену належним чином, й не засвідчену ним самим у порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» довідку видану від імені «депутата государственного совета Республики Крым» ОСОБА_47 від 21.02.2015 про те, що ОСОБА_3 здав 06.03.2015 свою карту для голосування їй особисто на зберігання і послідуючу передачу в апарат ВР АР Крим, так як висунуте обвинувачення стосуються подій що мали місце 11 квітня 2014 року, у той час як, довідка засвідчує подію, яка мала місце після 06.03.2015, тобто вона не стосується обставин, які підлягають доказуванню у справі, згідно ст. 91 КПК України.

V.ІІІ. Суд сприймає, критично доводи захисту про те, що обвинувачений не мав жодного відношення до діяльності незаконного органу «Державної ради Респубілки Крим» так, як вони прямо спростовуються вищенаведеними судом відомостями, які суд сприйняв, як дійсні з указаних вище передумов.

Доводи ОСОБА_3 про перебування у приміщенні за адресою: вул. Карма Маркса, 18 в м. Сімферополі, АР Крим 11.04.2014 у період прийняття так званої «Конституції Республіки Крим» з метою проведення перемовин з «міністром соціальної політики» задля урегулювання свого пенсійного питання не можуть сприйматися судом, як дійсні та реальні, останні з огляду на вище проаналізовані матеріали, на підтвердження обставин визначених ст. 91 КПК України, указують на вибудувану тактику захисту у такий спосіб спростувати факт його особистої участі у засіданні указаного органу, однак ця тактика свого результату не досягла.

V.ІV. Щодо реалізації, на думку захисту, обвинуваченим суб'єктивних прав участі у виборах, то слід відмітити, що це право полягає у таких складових: «права голосування»/«вільне вираження думки народу» (Free expression of opinion of people/Vote), «обрання законодавчого органу» (сhoice of the legislature) та права «балатуватися на виборах до законодавчого органу» (stand for election).

При цьому, слід ураховувати, що кожна з цих складових містить свої стандарти, як-то: «стандарти суб'єктивних прав голосувати, а також висувати себе кандидатом (тобто права обирати та бути обраним); - стандарти проведення виборів; - стандарти розуміння поняття «законодавчий орган».

Наведені стандарти прямо указують на те, що вибори, у яких приймав участь обвинувачений їм не відповідають.

Так, відповідно до ст. 3 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні

вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.

Тобто, стаття 3 Протоколу № 1 до Конвенції проголошує фундаментальний принцип для ефективної політичної демократії, та є відповідно найвищою цінністю в системі Конвенції (див. Метью-Мохін та Клерфайт проти Бельгії, рішення від 2 березня 1987 року, Серія А № 113, стор. 22 § 47). Щодо зв'язку між демократією та Конвенцією, Суд вже навів свої аргументи у рішенні від 30 січня 1998 року у справі "Об'єднана Комуністична Партія Турції та інші проти Турції" (Доповіді про винесені Судом ухвали та рішення 1998-I, pp. 21-22, § 45, які процитував у справі "Язар та інші проти Турції", №22723/93, 22724/93 та 22725/93, § 47, ЄСПЛ 2002-II): "Демократія без сумніву є фундаментальною ознакою у Європейському суспільстві… Це зрозуміло, по-перше, з Преамбули Конвенції, яка встановлює дуже тісний зв'язок між Конвенцією та демократією, закріплюючи, що визначення та подальша реалізація прав та основних свобод людини найкраще забезпечується, з одного боку, ефективною політичною демократією та, з іншого боку, однаковим розумінням та дотриманням прав людини.. Преамбула далі підтверджує, що Європейські країни мають спільну спадщину політичних традицій, ідей, свобод та верховенства права. Суд зазначив, що у цій спільній спадщині слід встановити фундаментальні цінності Конвенції…, декілька разів зазначалося, що Конвенція була створена для визначення та проголошенням ідеалів та цінностей демократичного суспільства…." (вищезазначене рішення у справі "Язар та інші проти Туреччини", § 47).

Суд наголошує, що Протокол 1 включає суб'єктивні права голосувати та бути обраним. Не дивлячись на важливість цих прав, вони не є абсолютними. Оскільки ст. 3 визнає такі права не надаючи самих понять, дозволяючи самим визначити їх, то є межі для "встановлених обмежень" (див. Метью - Мохін та Клерфаут, див. вище стор. 23, § 52).У своїх внутрішніх правових системах Договірні сторони можуть робити право голосувати та бути обраним предметом для певних обмежень, які не заборонені в принципі статтею 3. Держави мають широкі межі розсуду у цій сфері (пункт 54, справа «Мельниченко проти України», заява № 17707/02, рішення від 19 жовтня 2004).

Так, згідно ст. 4 указаного Закону правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 8 того ж Закону на тимчасово окупованій території вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, місцевий референдум не проводяться.

Таким чином, у цій ситуації, не ідеться про вільне вираження думки та реалізації права бути обраним до законного органу в установленому порядку, апріорі, ідеться про те, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, що і має місце у даному випадку. Тобто про питання обрання у спосіб не передбачений законом.

Також, аналізуючи це питання суд ураховує, як приклад, те, що 13 лютого 2018 року Європейський Суд з прав людини виніс рішення у справі «Цезар та інші проти України» стосовно заяв сімох українських пенсіонерів, які проживають на тимчасово непідконтрольній українському уряду території Донецької області.

В якому, ретельно проаналізувавши чинне законодавство України, Європейський Суд дійшов до висновку, що скарги заявників за ст. ст. 13, 14, ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є неприйнятними.

На думку ЄСПЛ, Уряд України вжив всіх необхідних та таких, що від нього залежали, заходів для того, щоб забезпечити права заявників. …Отже, спираючись на наведені вище аргументи, скарги заявників за ст. ст. 13, 14, ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції були визнані неприйнятними, а щодо порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції - ЄСПЛ виніс рішення про відсутність такого порушення.

Повертаючись до обставин цієї справи та права визначеного статтею 3 Протоколу 1 Конвенції, суд відмічає, що не у його компетенції надавати відповідь на питання того, а чи уряд зробив все, що в його силах за обставин окупації в цій ситуації та чи були достатніми ці заходи, однак суд має проаналізувати, чи містять у собі дії обвинуваченого у цьому ракурсі (участь у виборах за законами окупаційної влади) ознаки складу злочину, у розрізі з висунутим обвинуваченням, тобто утворюють склад злочину.

Визначаючись з цим питанням, суд проаналізувавши усі вище вказані матеріали надані сторонами та особисті пояснення ОСОБА_3 уважає, що дійсно останній, будучи громадянином України, і це є ключовим, достовірно знаючи про те, що територія Автономної Республіки Крим є невід'ємною частиною України, утворення та діяльність «Державної ради Республіки Крим», а також прийняття нею актів є незаконною, маючи на меті свої особисті приватні цілі (продемонструвати лояльність іноземній державі, а саме Російській Федерації, у проведенні підривної діяльності проти України), прийняв рішення про участь у проведенні призначених так званою «Державною радою Республіки Крим» незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим». Подав до незаконно створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія «Республіки Крим» документи для реєстрації кандидатом у депутати Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим». Прийняв участь у незаконно призначених виборах, які відбулися 14.09.2014, однак не набрав необхідної кількості голосів для обрання його депутатом, тим самим здійснив умисно діяння на шкоду суверенітетові, територіальній ціліності та недоторканності України, шляхом проведення підривної діяльності проти України.

Бо, вибори, за своєю суттю, це форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).

Учасники таких виборів, як кандидати, подаючи певні документи, які від них вимагають, для реєстрації, тим самим погоджуються, що органи, якими проводяться ці вибори є дійсними, законними, утвореними у правовому полі, та тим самим, у цей момент, легітимізують в очах виборців окупаційну владу.

У цій ситуації вибори проведені державою-агресором у розумінні норм указаного Закону у спосіб не передбачений законодавстом України. На думку суду, для того щоб приймати участь у таких виборах, щонайменше потрібно було сприймати агресора, як правомірного (законного).

Тим самим така діяльність направлена на шкоду суверенітетові, територіальній ціліності та недоторканності України.

Їх проведення є грубим порушенням Конституції і законодавства України, основних принципів і норм міжнародного права, Статуту Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 року, Гельсінського заключного акту від 1 серпня 1975 року, Будапештського меморандуму від 5 грудня 1994 року, Резолюцій Генеральної Асамблеї ООН A/RES/71/205 від 9 грудня 2016 року «Ситуація з правами людини у Автономній Республіці Крим та м. Севастополь», Генеральної Асамблеї ООН №68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України», і інших міжнародно-правових актів.

Не може участь у виборах за правилами гри окупанта, навіть до органів місцевого самоврядування, вважатися діяльністю направленою на укріплення суверенітету, територіальної ціліності та недоторканності України в період окупації.

У світлі чого суд відхиляє ці доводи захисту.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Аналізуючи фактичні обставини того часу у ракурсі висунутого обвинуваченому обвинувачення, суд відмічає таке.

Дійсно, 06 березня 2014 року в приміщенні Верховної Ради АР Крим у порушення вимог ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову за № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», згідно з якою, 16 березня 2014 року мав відбутися так званий «референдум», на який було винесено питання входження АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації на правах суб'єктів федерації. 06 березня 2014 року Севастопольська міська рада на позачерговій сесії прийняла рішення за № 7151 аналогічного змісту.

Відповідно до зазначених постанов, 16 березня 2014 року проведено незаконний референдум із заздалегідь відомим та підконтрольним Російській Федерації результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу Російської Федерації території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.

Конституційний суд України своїм рішенням за № 2-рп/2014 у справі за № 1 13/2014 від 16 березня 2014 року визнав постанову ВР АРК за № 1702-6/14 від 06 березня 2014 року неконституційною.

У подальшому, 17 березня 2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим, в порушення вимог ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, прийнято постанову за № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою, на підставі Декларації про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11 березня 2014 року та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради від 11 березня 2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Рішенням Конституційного суду України за № 3-рп/2014 у справі за № 1 15/2014 від 20 березня 2014 року згадану вище «Декларацию о независимости Республики Крым и города Севастополя» визнано неконституційною.

18 березня 2014 року між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

20 березня 2014 року Державною Думою Російської Федерації прийнято Федеральний конституційний закон від 21 березня 2014 року за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Згідно з цим законом, АР Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26 червня 1945 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01 квітня 1999 року, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20 квітня 2004 року, увійшли до складу Російської Федерації.

Згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповіднодо якого тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій …

З огляду, на що суду уважає, що цього роду обставини, не є такими, які у розмуінні ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, так як останні є дійсними, у світлі рішень Конституційного суду України за № 2-рп/2014 у справі за № 1 13/2014 від 16 березня 2014 року, яким визнано постанову ВР АРК за № 1702-6/14 від 06 березня 2014 року неконституційною, та за № 3-рп/2014 у справі за № 15/2014 від 20 березня 2014 року, яким згадану вище «Декларацию о независимости Республики Крым и города Севастополя» визнано неконституційною.

Рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено певні факти, які стоуються норм гарантованих Конституцією України, мають преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Дії Російської Федерації були визнані збройною агресією у зверненні Верховної Ради України до держав - гарантів безпеки України, Декларації "Про боротьбу за звільнення України" від 23.03.2014 р., зверненні Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором тощо (такий перелік правових актів не є вичерпним), таким чином факт збройної агресії Російської Федерації проти України є очевидним фактом і не потребує перевірки та підтвердження відповідними доказами у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що вказаний Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Також Постановою Верховної Ради України "Про заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", схвалено Заяву ВРУ та визначено, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалась 20 лютого 2014 року, а також визначено про встановлені факти порушень Російської Федерації територіальної цілісності України. Крім того, Указом Президента України від 24.09.2015 р. N 555/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України", затверджено Воєнну доктрину України, пунктами 3, 9, 11, 16, 17, 28, 30, 36, 49, 59, 65 якої встановлено наявність збройної агресії Російської Федерації проти України, таким чином, зазначений факт є загальновідомим і встановленим.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На тимчасово окупованій території вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, місцевий референдум не проводяться.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду, на, що вищенаведені обставини - факт збройної агресії та прийняття ВР АРК незаконних актів суд сприймає, як дійсні та реальні, через призму наведених вище актів прийнятих органами державної влади України.

Щодо висунутого обвинуваченому обвинувачення, яке полягає в участі у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим» (без оцінки змісту прийнятих актів) та участі у проведенні призначених так званою «Державною радою Республіки Крим», незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим», то слід відмітити, що вони у повній мірі підтверджуються вищедослідженими судом доказами, у порядку ст. 94 КПК України, в їх сукупності.

З огляду на, що суд визнає доведеним, що ОСОБА_3, будучи громадянином України, достовірно знаючи, що постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII достроково припинено його повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, 11 квітня 2014 року, в період часу з 10 години 00 хвилин по 11 годину 00 хвилин, більш точний час не встановлений, перебуваючи в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим по вул. Карла Маркса, 18, в м. Сімферополі, з мотивів невизнання державної влади України на території Автономної Республіки Крим та в м. Сімферополі, з власної ініціативи, реалізуючи умисел на проведення підривної діяльності проти України, прийняв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна Рада Республіки Крим», 11.04.2014, на якому одноголосно 88 колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, у тому числі ОСОБА_3, прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», як суб'єкта Російської Федерації.

Він же, достовірно знаючи про те, що територія Автономної Республіки Крим є невід'ємною частиною України, утворення та діяльність «Державної ради Республіки Крим», а також прийнятих нею актів є незаконною, маючи на меті продемонструвати лояльність іноземній державі, а саме Російській Федерації, у проведенні підривної діяльності проти України, упродовж березня - липня 2014 року, більш точний час не встановлено, перебуваючи у м. Феодосія, прийняв рішення про участь у проведенні призначених так званою «Державною радою Республіки Крим», незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим».

Діючи на виконання зазначеного умислу, ОСОБА_3, упродовж липня 2014 року, більш точний час не встановлений, у невстановленому місці, подав до незаконно створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія «Республіки Крим» документи для реєстрації кандидатом у депутати Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим». Рішенням незаконно створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія №14/110-1 від 31.07.2014 «Про реєстрацію ОСОБА_3 кандидатом у депутати Феодосійської міської ради Республіки Крим першого скликання по одномандатному виборчому округу № 9» ОСОБА_3, зареєстровано кандидатом у депутати до Феодосійської міської ради.

Продовжуючи виконання свого умислу, направленого на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_3 прийняв участь у незаконно призначених виборах, які відбулися 14.09.2014, однак не набрав необхідної кількості голосів для обрання його депутатом.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Так, ч. 1 ст. 111 КК України передбачена кримінальна відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Об'єктом злочину є національна безпека України.

З об'єктивної сторони державна зрада може виявитися у таких формах: 1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду державній безпеці України.

Підривною слід визнавати будь-яку діяльність яка створює загрози національній безпеці України.

Суб'єктом державної зради у будь-якій її формі може бути тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона державної зради характеризується виною у вигляді прямого умислу.

Слова "на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України" визначають суб'єктивну спрямованість дій винного і не є характеристикою суспільне небезпечних наслідків діяння.

Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111.

Мотивами державної зради можуть бути користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання в іншій країні тощо.

Відповідно до вимог Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України.

Разом з тим, він, будучи громадянином України, знаючи, що на тимчасово окупованій території вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, місцевий референдум не проводяться, а будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, прийняв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна ради Республіки Крим» та у незаконних виборах до Феодосійської міської ради так званої «Республіки Крим».

З урахуванням того, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 27 вересня 2018 року у справі № 686/6613/16-к вказав, що у разі визнання особи винуватою у вчиненні декількох діянь, які відповідають складу злочину, передбаченого однією і тією самою статтею (частиною статті) закону про кримінальну відповідальність, всі ці діяння кваліфікуються в сукупності за відповідною статтею (частиною статті) лише один раз і окремої кваліфікації не потребують, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 111 КК України, так як він умисно, будучи громадянином України на шкоду суверенітетові та недоторканості України надав іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Мотиви призначення відповідного покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, спосіб життя (раніше не судимий, пенсіонер, одружений, незадовільний стан здоров'я, наявність інвалідності, ветеран праці, наявність на утриманні матері похилого віку), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті виражає допустимі соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статей 111 КК України у виді позбавлення волі без конфіскації майна у зв'язку з набранням чинності 31.10.2014 Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки та корупційні злочини», тобто після вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

І. Щодо питання запобіжного заходу, як заходу забезпечення кримінального провадження

Ухвалою цього місцевого суду від 14.01.2016 запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у виді тримання під вартою змінено на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.

Заборонено ОСОБА_3 цілодобово залишати АДРЕСА_3, крім розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до суду і часу перебування в приміщенні суду під час розгляду кримінального провадження, а також часу необхідного для проведення його медичного обстеження та лікування з обов'язковим повідомленням суду, прокурорів та Білоцерківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Покладено на ОСОБА_3 наступні обов'язки: прибувати до Дніпровського районного суду м. Києва за першою вимогою в судові засідання у даному кримінальному провадженні; не відлучатись з м. Києва та м. Біла Церква Київської області без дозволу суду; в разі необхідності зміни місця проживання повідомляти суд про такі наміри.

Судовим рішенням цього ж місцевого суду від 11.02.2016 визначено, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, застосований щодо ОСОБА_3 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року, діє протягом всього судового провадження до моменту його припинення за встановлених законом обставин.

Моментом припинення кримінального провадежння за встановлених законом обставин є момент набрання кінцевим судовим ріщенням у ньому законної сили, як наслідок, у цей період і а ж до настання такого моменту, згідно ухвали суду від 11.02.2016, діє застосований щодо ОСОБА_3 запобіжний захід згідно ухвали суду від 14.01.2016.

Питання доцільності зміни діючого запобіжного заходу на інший суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

ІІ. Щодо питання зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання

ОСОБА_3 був затриманий 28.04.2015 та перебував під вартою до 14.01.2016.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 у справі № 663/537/17 сформувала правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання) таким чином, що якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).

З огляду на, що ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення за період з 28.04.2015 до 14.01.2016 слід зарахувати у строк покарання згідно ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі).

ІІІ. Арешт накладений на майно обвинуваченого після набрання вироком законної сили слід скасувати у порядку ч. 4 ст. 174 КПК України.

ІV. Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

V. Одночасно, суд позбавлений змоги урегулювати питання речових доказів, у порядку ст. 100 КПК України, з огляду на не надання суду самого процесуального рішення щодо речових

доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 111 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відраховувати з дня затримання, зарахувавши у нього термін попереднього узвянення, а саме за період з 28.04.2015 до 14.01.2016 згідно ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертиз у сумі 5 389 (п'ять тисяч триста вісімдесят девять) гривень 50 копійок.

Арешт накладений на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4; квартиру за адресою: Україна, АДРЕСА_2 - скасувати після набрання цим вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д і :

О.В. Бірса Л.М. Виниченко В.П. Катющенко