Справа № 2-а-214

2010 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

04 березня  2010 року                                                    смт.    Куйбишеве

    Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

    головуючого судді Горбачова Ю.М.,

    розглянувши в порядку письмового провадження в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1    до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області про визнання неправомірною бездіяльність Управління ПФУ та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И В :

    27 січня 2010 року  ОСОБА_1  звернулася із зазначеним адміністративним позовом до суду. У позові вказала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі за текстом – Закон №2195-IV від 18 листопада 2004 року) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ за 2008-2009 роки така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась. Позивачка зазначила, що бездіяльність Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року за вказаний період є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин просив зобов’язати відповідача – Управління ПФУ здійснити їй перерахунок та виплату надбавки до пенсії за період 01 січня 2008 року  по 31 грудня  2009 року  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Сторони – позивачка  ОСОБА_1    та представник   відповідача в  судове засідання не з’явилися, про час і місце його проведення були повідомлені  належним чином, у письмових заявах просили суд  розглянути справу без їхньої участі. Клопотання кожної  із сторін судом задоволені,  розгляд справи  проведено за їхньої  відсутності, що не суперечить положенням, передбачених ч.3 ст.122 КАС України.

Одночасно позивачка  ОСОБА_1   письмово повідомила судові про підтримання пред'явленого нею адміністративного позову.

    Представник відповідача у письмових запереченнях вказав про те, що Управління ПФУ адміністративний позов не визнає, посилаючись на те, що позивач має статус дитини війни і відповідно до положень ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.. Органами Пенсійного фонду України підвищення  до пенсії  дітям війни виплачується  відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України від з 28 травня 2008року № 530  « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Відповідно до ст. 7 Закону  України   « Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, таким чином  фінансування виплат за вказаним Законом  проводиться із державного бюджету  України, а не із бюджету пенсійного фонду України, тому  відповідач вважає, що з його боку не було допущено бездіяльності, про яку вказано в позові. У запереченнях відповідач зазначив, що Управління ПФУ діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання в порядку письмового провадження.

    Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

    Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

     Матеріалами справи встановлено, що  ОСОБА_1  перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та має правовий статус дитини війни, що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-IV від 18 листопада 2004 року.

    У відповідності до вимог ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію статті 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року не було зупинено.

Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI текст статті 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року було змінено та встановлено, зокрема у частині першій, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними пп.2 п.41 розділу ІІ Закону  України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що призупиняли дію статті 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.

В своєму позові  позивач  вказує на  бездіяльність відповідача  щодо реалізації права  на отримання державної соціальної підтримки за період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що Управління ПФУ виплачувало щомісячно позивачеві   ОСОБА_1  , як дитині війни, підвищення до пенсії з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2008 року в розмірі 47 грн., з 01 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп., а починаючи з 22 травня 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 в розмірі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп. та з 01 жовтня 2008 року по 01 січня 2009 року – 49 грн. 80 коп. , з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – 49грн.80коп.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 та виплатити їй пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним актом, який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений відповідно: з 01 січня 2008 року – 470 грн., з 01 квітня 2008 року – 481 грн., з 01 липня 2008 року – 482 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн., з 01 листопада 2009 року – 573 грн..

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти адміністративного позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог ОСОБА_1 ,  оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року).

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі, заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача  ОСОБА_1  

Проте відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року , то вони є безпідставними. Положення ч.3 ст.28 Закону №1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В своїх запереченнях проти позову представник відповідача УПФУ наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог позивача щодо нарахування допомоги з 01 січня 2008 року по 26 січня 2009 року.

    Судом встановлено, що з позовом позивачка  звернулася до суду  27 січня 2010 року, про що свідчить штамп на поштовій кореспонденції.

    В позовній заяві позивачка зазначила, що вона дізналася, що її право на отримання допомоги порушено відповідачем після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, проте Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 офіційно оприлюднене 27 липня 2007 року, а рішення   Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року офіційно оприлюднене 27 травня  2008 року .

Таким чином, позивачка повинна була дізнатися, що її  право на отримання допомоги за 2008 рік - з моменту оприлюднення рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року , тобто  з 27 травня 2008 року .

Інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено, тому суд вважає, що строк звернення позивачем до суду з вимогою перерахувати та виплатити йому щомісячну допомогу, як „Дитині війни” з 01 січня 2008 року по 26 січня 2009 року, пропущений без поважної причини і тому  в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.    

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки ОСОБА_1  підлягають  частковому  задоволенню .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.11,69-71,99,100,160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1    –   задовольнити  частково  .

Визнати неправомірною бездіяльність   Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 27 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року перерахунок та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1    у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1    надбавки до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 27 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з врахуванням раніше проведених підвищень до пенсії «Дітям війни» за відповідні періоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.    

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                 Горбачов Ю.М.