№ 2-а- 1050
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі – Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Сумській області та інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Суми про поновлення строку, визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 27 липня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Сумській області та інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Суми про поновлення строку на оскарження, визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позивач в своєму позові та в судовому засіданні посилався на те, що 22 червня 2009 року інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Суми винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП і накладено штраф в розмірі 255 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки хоча його автомобіль і зупинявся, але протокол складався не тим інспектором, що його зупинив, забороняючого знаку там не було, інші знаки не було видно, перехрестя він вже проїхав, порушено було його право на правову допомогу, другого учасника цієї пригоди інспектор ДПС не зупиняв, тобто факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, протокол про адміністративне правопорушення складався також з порушеннями. Вважає дії, вчинені інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Суми протиправними і незаконними та просив визнати дії інспектора протиправними і скасувати вказану постанову, задовольнивши позов в повному обсязі.
Представник відповідача і відповідач у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Фактично позов не визнали і просили розглянути справу за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача і відповідача згідно ст. 128 КАС України.
З’ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У судовому засіданні встановлено, що 22 червня 2009 року о 15 годині 45 хвилини інспектором ДПС м. Суми було зупинено автомобіль «Нісан Максима» державний номер НОМЕР_1, який рухався в м. Суми на вулиці Кооперативній під керуванням позивача ОСОБА_1, стосовно водія цього автомобіля ОСОБА_1 складено протокол про те, що він в тому місці за кермом вказаного свого автомобіля, не виконав вимоги дорожнього знаку рух праворуч, проїхав в зону дії знаку прямо, чим порушив правила проїзду цього перехрестя та п. 33 Правил дорожнього руху України і постановою АЕ № 009980 від 22 червня 2009 року його притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 255 грн., вказану постанову АЕ № 009980 по справі про адміністративне правопорушення відразу в той же день було вручено позивачу як порушнику.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд вважає, що позивачем по даній справі не пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки зазначену постанову позивачу було вручено відразу 22 червня 2009 року, а вже 27 липня 2009 року він звернувся до суду з позовом (пропущений підлягає поновленню).
У тексті постанови зазначено, що позивач власник транспортного засобу 22 червня 2009 року о 15 годині 45 хв. в м. Суми автомобіль «Нісан Максима» державний номер НОМЕР_1, який рухався в м. Суми по вул. Кооперативній, порушив правила проїзду цього перехрестя та п. 33 Правил дорожнього руху України. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Під час керування автомобілем позивачем не було помічено порушень ПДР, а також протягом руху автомобіля ним не було помічено працівників ДПС, позивач саме в той час вже знаходився (а не тільки виїжджав або виїхав) на перехресті і згідно тих же Правил дорожнього руху України повинен був закінчити маневр і проїхати далі з метою уникнення перешкод іншому транспорту; правопорушення могло б бути зафіксованим, якби інспектор ДПС зупинив і зафіксував власника того автомобіля, через якого позивач не міг бачити під час руху певний дорожній знак – рух праворуч, відібрав у нього пояснення та ін., але і цього зроблено не було. В даній постанові відсутні дані, які характеризують особу правопорушника та її майновий стан, а частина постанови та протоколу зовсім не читаються. Крім того, позивача зупиняв 22 червня 2009 року о 15 годині 45 хв. в м. Суми на автомобілі «Нісан Максима» державний номер НОМЕР_1, який рухався в м. Суми на вул. Кооперативній, один інспектор ДАІ, а протокол і постанову складав інший, який безпосередньо не бачив самого порушення, а знає обставини зі слів іншого інспектора ДПС, що може викликати сумніви в достовірності відтворення обставин і обстановки події правопорушення. При оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Крім того, працівник міліції не представився позивачеві, а на прохання останнього надати йому можливість отримати там же на місці правову допомогу, захист (викликавши юриста) було взагалі відмовлено, що є грубим порушенням права на правову допомогу і юридичний захист. Відповідно до п.п. 12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. Це також свідчить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАПП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАПП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 255 КУпАПП уповноважені на ті посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 122 КУпАПП.
При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Суми при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати не правомірними, а постанову АЕ № 009980 від 22 червня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід вважати як винесену бездоказово, вона основана на припущеннях і в порушення прав позивача, а тому її слід скасувати.
Не може суд прийняти до уваги заперечення представника відповідача і відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються, порушення прав позивача дійсно були допущені.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 258, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 70, 71, 158-163, 167 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Поновити пропущений строк для оскарження постанови АЕ № 009980 від 22 червня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення.
Скасувати як незаконну постанову про адміністративне правопорушення АЕ № 009980 від 22 червня 2009 року, винесену стосовно позивача ОСОБА_1 інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Суми, про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 255 грн..
Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя -