ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/1369/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б.

Провадження № 22-ц/4817/104/18 Доповідач - Хома М.В.

Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,

секретар - Романюк Х.Ю.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 6 червня 2018 року, ухвалене суддею Федорончуком В.Б. у цивільній справі №595/1369/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулось в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно укладеного між сторонами 4 жовтня 2007 року договору про надання споживчого кредиту №112286030000 відповідачу надано кредит у розмірі 28 000,00 доларів США з встановленою процентною ставкою 13,9% річних. Відповідач зобов"язався щомісячно повертати кредитні кошти та сплачувати відсотки за користування ними, а також повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, що є невід"ємною частиною договору.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України позивач має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, та просив стягнути із ОСОБА_1 31 991,67 доларів США, з яких: 20009,15 доларів США - заборгованість за кредитом, 10035,46 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 864,71 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1082,35 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 6 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитом в сумі 20 009,15 доларів США, що еквівалентно 159 933 грн. 14 коп., а також заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 8 494,21 доларів США, що еквівалентно 67 894,22 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить рішення суду першої інстанції змінити шляхом виключення з його резолютивної частини словосполучення: "що еквівалентно 159 933,14 грн", "що еквівалентно 67 894,22 грн", а також скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, відсотків за користування кредитом у сумі 1541, 25 доларів США та постановити в цій частині нове судове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити повністю. Вказує, що встановлена висновком експертизи розбіжність у розмірі відсотків в 1541 доларів США пояснюється тим, що банк відповідно до умов договору нараховував підвищені відсотки, однак суд поставив експерту питання розрахувати суму відсотків, виходячи із ставки 13,9% річних, що не є вірним. Суд навіть не мотивував відхилення доказів позивача, а саме умов кредитного договору та додаткової угоди щодо нарахування за згодою сторін процентів за підвищеною відсотковою ставкою у разі порушення позичальником кредитної дисципліни. Також банк вважає, що вправі нараховувати та стягувати пеню в іноземній валюті, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України у справі №6-1680цс15, №6-211цс17, а тому висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з тих підстав, що пеня розрахована в іноземній валюті, є помилковими та суперечать правовій позиції Верховного Суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про що було заявлено у суді першої інстанції. Вказує, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки останній платіж по кредитному договору був здійснений відповідачем 27 січня 2011 року, позивач звернувся в суд із позовом лише у липні 2014 року, тому трирічний строк позовної давності для звернення із позовом сплинув 11 лютого 2014 року. Якщо суд прийде до висновку, що строк позовної давності по кредиту загалом не пропущено, у такому разі просить врахувати, що пропущено строк позовної давності щодо стягнення чергових платежів по тілу кредиту та вісотків за період січень-травень 2011 року.

На апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" подано відзив представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка просить у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" відмовити та застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Вказує, що у матеріалах справи відсутня копія додаткової угоди, на яку зсилається позивач в апеляційній скарзі, а тому нарахування відсотків за підвищеною процентною ставкою є неправомірним. Крім цього, розрахована позивачем пеня у доларах США суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, оскільки розрахунок пені в іноземній валюті та зазначення еквіваленту розрахованої пені у гривні є незаконним та така пеня не підлягає до стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ПАТ "УкрСиббанк" зазначає, що відсутні підстави вважати, що банком пропущено строк позовної давності, оскільки згідно умов кредитного договору встановлено кінцевий строк повернення кредиту - не пізніше 03.10.2018 року; правом вимагати дострокового повернення кредиту банк скористався 14.02.2014 року, направивши відповідачу листа з вимогою повернути кредитні кошти і сплатити відсотки протягом 32 днів з дня отримання ОСОБА_1 цієї вимоги. Оскільки ОСОБА_1 коштів не повернув, у липні 2014 року банк звернувся з позовом у суд.

Представник ПАТ "УкрСиббанк" у судове засідання не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, про свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому його неявка відповідно до ч.2 ст. 371 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка доводи свої апеляційної скарги підтримала та заперечила проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк", ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 4 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11228603000, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 28 400 доларів США, що еквівалентно 143420 грн, згідно курсу НБУ на день укладання кредитного договору, на термін, встановлений графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 3 жовтня 2018 року (п. 1.2.2 договору), із сплатою 13,9 % річних.

Згідно графіка погашення кредиту, який є невід"ємною частиною кредитного договору, позичальник зобов"язався 4 числа кожного місяця повертати банку суму кредиту у розмірі 215, 15 доларів США.

Строк сплати процентів, відповідно до п.1.3.4. договору, встановлено з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Кредит, відповідно до п.1.4. договору, надається позичальнику для його особистих потреб, а саме на поповнення обігових коштів.

Банк свої обов"язки за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти.

Відповідач не виконував належним чином свої обов"язки щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів. Останній платіж на погашення кредиту ним внесено 10.01.2011 року, на сплату процентів - 27.01.2011 року.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення простроченої заборгованості та дострокове повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів, є обгрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні строку позовної давності щодо чергових платежів по погашенню кредиту за період лютий-червень 2011 року (загальна сума яких складає 1075, 75 доларів США) та чергових платежів по сплаті відсотків за період січень-травень 2011 року (загальна сума яких складає 1145, 16 доларів США), а тому рішення у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України визначено строк позовної давності тривалістю три роки, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У суді першої інстанції представник ОСОБА_1 подала письмове клопотання про застосування строку позовної давності.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов"язання, які деталізують обов"язок боржника повернути весь борг та проценти частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов"язку, зокрема п.7.1 договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов"язань, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини), та/або термінів сплати процентів за кредит, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню.

Судом першої інстанції при вирішенні питання щодо позовної давності не враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом України у справі №6-154цс15 (постанова від 30.09.2015 року), згідно якої початок перебігу позовної давності пов"язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов"язання, які деталізують обов"язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов"язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Оскільки умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов"язання. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічно, у правовій позиції в справі №6-2520цс15 (постанова від 6 квітня 2016 року) Верховним Судом України зазначено, що у разі неналежного виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором позовна давність (ст.257 ЦК України) за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_1 вніс 10.01.2011 року, а на погашення процентів - 27.01.2011 року, що стверджується довідкою- розрахунком заборгованості за кредитом.

В правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-1457цс16 від 9 листопада 2016 року роз"яснено правила переривання перебігу позовної давності. Зокрема, якщо виконання зобов"язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

У даному випадку заборгованість про кредиту та заборгованість по процентах є різними самостійними частинами боргу, строк давності по яких слід рахувати для кожної частини окремо.

Кошти на погашення кредиту згідно графіка погашення кредиту - 4 число кожного місяця.

За січень 2011 року кошти були внесені 10.01.2011 року. Строк погашення чергового платежу по кредиту за лютий 2011 року настав 4.02.2011 року, однак кошти не були внесені.

Отже, позовна давність щодо повернення чергового платежу по кредиту за лютий 2011 року обчислюється з 5.02.2011 року та закінчується 4.02.2014 року, за березень 2011 року - розпочинається 5.03.2011 року та закінчується 4.03.2014 року, та аналогічно, усі наступні чергові платежі аж до платежу за червень 2011 року, позовна давність по якому розпочалася 5.06.2011 року та закінчилася 4.06.2011 року.

Щодо строку позовної давності щодо відсотків, слід зазначити, що 27.01.2011 року були сплачені відсотки за грудень 2010, а також частково заборгованість по процентах за попередні періоди.

Строк сплати відсотків за січень 2011 року - до 10.02.2011 року, однак вони не були сплачені, отже з 11.02.2011 року розпочав перебіг строку давності щодо відсотків за січень 2011 року та закінчився 10.02.2014 року, аналогічно усі наступні платежі по відсотках аж до платежу за травень 2011 року - строк позовної давності розпочався з 11.06.2011 року та закінчився 10.06.2014 року.

1 липня 2014 року було пред"явлено позов у суд.

З врахуванням заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності та моменту пред"явлення позову наявні підстави для відмови у стягненні із ОСОБА_1 у зв"язку з пропуском ПАТ "УкрСиббанк" строку позовної давності по періодичних платежах на погашення кредиту за 5 місяців - за період з лютого 2011 року по червень 2011 року включно, що складає суму 1075, 75 доларів США (5 місяців х 215, 15 доларів США), та щодо періодичних платежів по сплаті процентів, за 5 місяців - за період з січня 2011 року по травень 2011 року включно, що складає суму 1145, 16 доларів США.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за період лютий-червень 2011 року та заборгованості за відсотками за період січень-травень 2011 року підлягає до скасування з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом за період лютий-червень 2011 року у сумі 1075, 75 доларів США та заборгованості за відсотками за період січень-червень 2011 року у сумі 1145, 16 доларів США.

Отже, до стягнення із ОСОБА_1 підлягає сума 18 933, 40 доларів США заборгованості за кредитом (20009, 15 дол.США - 1075, 75 дол.США=18 933, 40 дол.США) та 7349, 05 доларів США відсотків (8494, 21 дол.США - 1154, 16 дол.США = 7349, 05 дол.США).

Підстави для застосування строку позовної давності до всієї суми позову відсутні, так як строк виконання зобов"язання щодо повернення усієї суми кредиту та належних позивачу процентів був змінений пред"явленням вимоги про дострокове повернення кредиту на 24 березня 2014 року, а вже 1 липня 2014 року пред"явлено позов, тобто в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" про те, що проведений експертом розрахунок відсотків у сумі 8 494, 21 доларів США не слід брати до уваги, вірним є розрахована банком заборгованість по відсотках у сумі 10 035, 46 доларів США, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до висновку експерта №503/17-22 від 22 лютого 2018 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, визначено розмір заборгованості по відсотках у сумі 8 494, 21 доларів США, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 13, 9% річних, встановленої кредитним договором.

Банк, розраховуючи заборгованість по відсотках, до деяких платежів застосовував відсоткову ставку 27, 80% річних, при цьому в апеляційній скарзі застосування збільшеної відсоткової ставки - 27,80% пояснює положеннями кредитного договору (п.9.2) та додаткової угоди №1 від 4.10.2007 року до нього.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди до кредитного договору (в тому числі додаткова угода №1 від 4.10.2007 року), не долучені вони й до апеляційної скарги банку.

Представник ОСОБА_1 заперечила укладення між сторонами будь-яких додаткових угод.

Умовами кредитного договору не передбачено застосування відсоткової ставки 27,80% річних, а згідно п.9.2 протягом дії договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин:

а) порушення позичальником кредитної дисципліни, та / або

б) погіршення фінансового стану позичальника, та/або

в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ.

Також у п.9.2 сторонами погоджено порядок збільшення розміру процентної ставки - повідомлення позичальника за 14 днів до дня зміни розміру процентної ставки шляхом направлення поштою рекомендованого листа; новий розмір процентної ставки починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні банку, без укладення відповідної угоди про внесення змін до кредитного договору; у разі незгоди позичальник не пізніше, ніж за 7 днів до дати початку дії нової ставки зобов"язаний подати на адресу банку письмове повідомлення про незгоду, інакше вважається, що позичальник погодився на нову процентну ставку; протягом 7 календарних днів з дати збільшення процентної ставки банк повинен письмово повідомити позичальника шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення, в якому зазначається новий розмір процентної ставки та дата, з якої розпочато обраховування цього нового розміру ставки.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення процентної ставки колегія суддів враховує роз"яснення, викладені в п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Зокрема, при підвищенні процентної ставки з"ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції, тощо.

Колегія суддів вважає, що запровадження нової схеми нарахування відсоткової ставки з 12.03.2008 року суперечить умовам, визначеним п.9.2 кредитного договору.

Так, 18.02.2008 року у листі, адресованому ОСОБА_1 (т.1, а.с.206), ПАТ "УкрСиббанк" вказав, що з 12.03.2008 року банк запроваджує нову систему нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу - у разі порушення кредитної дисципліни, прострочення платежу за кредитним договором, банк нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки.

Разом з тим, банком не вказано, настання якої із визначених п.9.2 обставин спричинило такі зміни умов кредитного договору і стало підставою запровадження нової системи нарахування відсотків. Станом на лютий 2008 року ОСОБА_1 належно сплачував кредит та відсотки, що підтверджується представленим банком розрахунком заборгованості, простроченої заборгованості не було як по кредиту, так і по відсотках.

Окрім цього, п.9.2 договору передбачено можливість при настанні певних умов збільшення розміру процентної ставки, але не запровадження нової системи нарахування відсотків.

Запровадження підвищених процентів в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки є не зміною розміру процентної ставки, а штрафною санкцією, встановленням нового виду відповідальності, не передбаченого при укладенні кредитного договору.

За таких обставин, встановлення з 12.03.2008 року нової системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу, не відповідає умовам договору, є неправомірним, тому відсутні підстави для розрахунку заборгованості із застосуванням відсоткової ставки 27, 80% річних.

Що стосується вирішення судом позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів вважає, що судом невірно відмовлено у стягненні пені, рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Так, відмовляючи у стягненні пені за прострочку сплати кредиту у сумі 864, 71 дол.США та пені за прострочення сплати відсотків у сумі 1082, 35 доларів США, суд прийшов до висновку, що пеня має обчислюватися та стягуватися судовими рішеннями лише в національній валюті, в той час як позивач обчислив пеню та просить стягнути її в іноземній валюті.

Однак, такий висновок є помилковим.

Виконання договірних зобов"язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України. Умовами кредитного договору встановлені зобов"язання сторін в іноземній валюті, а також передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу (п..7.1 кредитного договору). ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті і мав усвідомлювати, що у випадку невиконання ним своїх зобов"язань по його поверненню та сплаті процентів буде нести відповідальність у вигляді сплати пені в іноземній валюті, розмір якої визначений кредитним договором. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті (постанова Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-211цс17, постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №357/13224/15-ц).

Банком розраховано розмір пені відповідно до п.7.1 кредитного договору, враховуючи гривневий еквівалент суми простроченого платежу за офіційним курсом НБУ станом на дату нарахування такої пені (9.01.2014 року курс 7,99 грн. за 1 долар США).

Разом з тим, пеня нарахована банком за період з 9.01.2013 року по 13.12.2013 року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в 1 рік.

Оскільки з позовом банк звернувся 1.07.2014 року, тому з врахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності до стягнення підлягає пеня за один рік до звернення в суд, а саме з 1.07.2013 року, що згідно наданого банком розрахунку складає 450, 50 доларів США за прострочку сплати кредиту та 571, 43 доларів США - за прострочку сплати процентів, а разом 1021, 93 доларів США.

Підстави для зменшення розміру пені за заявою представника ОСОБА_1 відсутні, оскільки не встановлено передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" про те, що із резолютивної частини рішення суду слід виключити посилання на гривнений еквівалент суми заборгованості, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції стягнув заборгованість саме так, як просив банк у прохальній частині позовної заяви - в іноземній валюті із зазначенням гривневого еквіваленту заборгованості, а тому підстав для зміни рішення в цій частині колегія суддів не вбачає. Зазначення гривневого еквіваленту прав банку не порушує, оскільки судом зазначено про стягнення боргу в іноземній валюті.

Судові витрати, понесені сторонами у зв"язку з апеляційним розглядом, слід розподілити наступним чином.

Апеляційну скаргу банку задоволено на 30% : банк просив стягнути 1541, 25 доларів США відсотків та 1947, 06 доларів США пені (а разом 3488, 31 доларів США), судом апеляційної інстанції стягнуто в користь банку 1021, 93 доларів США. Банком сплачено 3835, 64 грн. судового збору при поданні апеляційної скарги, отже, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України банк має право на відшкодування 30% понесених судових витрат, що складає 1150, 70 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 8% - він просив відмовити у стягненні 28 503, 36 доларів США кредиту та процентів, які стягнуто з нього рішенням суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції відмовлено у стягненні лише 2 220, 91 доларів США. При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3417, 54 грн., отже, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України він має право на відшкодування 8% понесених судових витрат, що складає 273, 40 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України ОСОБА_1 як сторона, на яку покладено обов"язок сплатити більшу суму судових витрат, повинен сплатити ПАТ "УкрСиббанк" різницю судових витрат, що складає 851, 05 грн.

Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв"язку із розглядом справи у суді першої інстанції немає, так як загальна сума задоволених вимог банку за результатами апеляційного розгляду не є більшою від визначеної судом першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 6 червня 2018 року скасувати в частині:

стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за період лютий-червень 2011 року та заборгованості за відсотками за період січень-травень 2011 року; ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом за період лютий-червень 2011 року у сумі 1075, 75 доларів США та заборгованості за відсотками за період січень-травень 2011 року у сумі 1145, 16 доларів США;

відмови у стягненні із ОСОБА_1 пені за прострочення сплати кредиту та відсотків; ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги банку про стягнення пені задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_1 (проживає АДРЕСА_1) на користь ПАТ "УкрСиббанк" (м.Київ, вул.Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 1021, 93 доларів США пені за прострочення сплати кредиту та відсотків.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь ПАТ "УкрСиббанк" 851, 05 грн. судового збору, сплаченого у зв"язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2018 року.

Головуюча

Судді