Справа № 2-397/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада  2009 року  Червонозаводський  районний суд міста Харкова  в складі :

головуючого-судді-Андрущенко Н.М.

при секретарі-Каширіній О.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові  цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр» до  ОСОБА_1 про відшкодування  шкоди, заподіяної працівником підприємству внаслідок невиконанняобов*язків, передбачених трудовим договором (контрактом),-

                                                                   встановив:

    Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитку 21600 грн., заподіяного підприємству в наслідок порушення відповідачем трудових обов'язків, які були визначені контрактами від 13.11.2006 р. та від 1.11.2007 р. Відповідно до контрактів відповідач був прийнятий на роботу на посаді керівника регіонального відділення м.Харкова ТОВ «Український кур'єр». Позивач вважає, що відповідачем були порушені п.п.3.1. і 3.2.2.2.,2.2.11 трудового контракту, якими забороняється відповідачеві та її родичам в період дії договору й протягом трьох років після закінчення його дії бути власниками або співробітниками інших засобів масової інформації, прямо або опосередковано займатися бізнесом кур'єрської доставки рекламних, інформаційних та інших матеріалів, а також випуском  безкоштовно розповсюджуваних рекламно-інформаційних видань, та обов*язок  керівника зберігати комерційну таємницю. Позивач вважає, що   у порушення вказаних  положень контракту  чоловік відповідача - ОСОБА_1, який також працював у Харківському регіональному відділенні ТОВ «Український кур'єр»,  зареєстрував в 2007 році  журнал «Мировоззрение» та газету «Харков. В каждий дом » як фізична особа-підприємець, і за рахунок засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр»  здійснив рознесення 1 000 екземплярів «Мировоззрение»  №1, 15 000 екземплярів  №2, по 100 000 екземплярів газети «Харків. У кожний будинок» №1 і №2. Відповідно до  діючих на підприємстві тарифів на рознесення, підприємство недоодержало прибуток у сумі 21 600 грн. Позивач вважає, що недоодержання прибутки відбулося з вини відповідача, внаслідок порушення  п.3.1., 3.2. трудового контракту.Тому просить стягнути з відповідача  в рахунок відшкодування прямої дійсної шкоди 21600-00гривень, скасувати реєстрацію другованих засобів  массової інформації  журналу «Мировоззрение» та газету «Харков. В каждий дом ».

          Представник позивача в судовому засіданні  позовні вимоги про скасування ждержавної реєстрації засобів масової інформації не підтримав, в іншій частині просив позов задовольнити.

Відповідач, її представник в судовому позовні вимоги не визнали.

Відповідач пояснила суду, що   п.3.1. та 3.2. трудового контракту, укладеного з позивачем, порушені  норми Конституції України та ст. 9 КЗпП України, бо трудовим законодавством кожному громадянину дозволене сумісництво професій, робота за сумісництвом, заняття підприємницькою діяльністю. Такі умови контракту вважаються недійсними відповідно до законодатвства. Окрім цього, відповідач вважає, що відповідно до ст.130 КЗпП України на неї не може бути покладена відповідальність за неодержаний підприємством прибуток. А відповідно до ст.ст. 132, 133 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству під час  виконання трудових обов'язків на  працівника не може бути покладені відповідальність відшкодувати шкоду більш, ніж  середньомісячний заробіток.  Також відповідач зауважує, що під час слухання справи позивач надав суду докази щодо рознесення журналу та газет на значно меншу кількість, ніж є в розрахуку розміру заподіяної шкоди. Вважає, що позивачем не наведено доказів в підтвердження причинного зв*язку між її діями, як  керівника регіонального відділення ТОВ «Український кур*єр» та шкодою, яка настала за думкою позивача. Вона, як керівник відділення ніяких розпоряджень щодо розповсюдження друкованих видань «Харков. В В каждій дом» та «Мировоззрение» не надавала, це не входило в її обов*язки.

    Суд, вислухавши сторони, представника позивача, свідків, перевіривши матеріали  справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

            В судовому засіданні встановлено, що між сторонами у справі 13.11.2006року був укладений трудовий договір-контракт строком до 31.10.2007року, згідно якого ОСОБА_2 була призначена на посаду керівника регіонального відділення ТОВ «Український кур*єр», відповідно до п.п.3.1,3.2 якого керівник, його близькі родичі та члени сім*ї не мають  права на період дії контракту без письмової згоди ТОВ «Український кур*єр» самостійно чи разом з іншими особами виступати засновником та співробітником інших юридичних осіб, не пов*язаних з ТОВ «УКРМЕДІЯ», які займаються бізнесом кур*єрської доставки друкованих інформаційних та рекламних видань, інших матеріалів, засновниками або співробітниками засобів массової інформації, рекламним бізнесом. Керівник та його близькі родичі та члени сім*ї протягом трьох років після закінчення дії або розірвання контракту не мають права прямо або  опосередковано займатися бізнесом кур*єрської доставки рекламних, інформаційних та інших матеріалів, а також випуском безоплатно розповсюджуваних рекламно-інформаційних видань.(а.с.18-22)

        Згідно повідомлення Міністерства юстиції України № 1920-0-33-09-32 від 17.02.2009року, на час реєстрації засобу массової інформації журналу «Мировоззрение» 17.10.2006року, його засновником був ОСОБА_3. 01.02.2008року здійснено перереєстрацію журналу зі зміною засновника на ОСОБА_4; на час реєстрації засобу массової інформації газети «Харков.В каждій дом» 25.09.2007року, його засновником був ОСОБА_3 О.Л.01.02.2008року здійснено перереєстрацію газети зі зміною засновника на ОСОБА_4

      В підтвердження позовних вимог позивачем суду надані копії  №1,2 газети «Харьков, В каждій дом» від 29.10.2007року, в яких вказано, що випуск здійснений в кількості 100000 екземплярів, №№1,2 журналу «Мировоззрение» від 17.09.2007року та від 15.10.2007року, які випущені відповідно в 1000 та 15000 екземплярів (а.с.28-51) Згідно наданого суду розрахунку вартість розповсюдження вказаної кількості екземплярів друкованих через належну позивачу спеціальну адресну програму, яка містить перелік клієнтів, їх адреси та є комерційною тайною, складає 21600гривень (а.с.52)

Крім того, у якості доказів позивачем були залучені до материалів справи розписки кур'єрів підприємства про рознесення журналів і газет. Однак, фактично таких розписок на меншу кількість, ніж розмір позовних вимог. Посилання позивача на кількість тиражу (по 100 000 екземплярів газет №1 і №2, 1 000 екземплярів журналу «Світогляд»№1 і 15 000 екземплярів журналу «Світогляд»№2), надрукованого на екземплярах журналів «Світогляд» №1 і №2 і газет «Харків. У кожний будинок» №1 і №2  не є доказом рознесення такої кількості друкованих видань.

     Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він був займав посаду спеціаліста по роботі з кур*єрами  ТОВ «Український кур*єр» структурного підрозділу в м.Харкові ТОВ «Український кур*єр» з 01.12.2005року по 20.03.2008року. Не заперечував того факту, зо він був засновником вищевказаних друкованих видань. При цьому вказав, що питання їх  видання узгоджувались з генеральним директором  ОСОБА_5 Випуск друкованиї видань був пробним, кілкість екземплярів, яка вказана в самому виданні, невірна, то був рекламний хід. Журнал «Мировоззрение» взагалі не розповсюджувався,  №1 газети «Харьков. В каждій дом» розповсюджена в кількості 6000екземплярів, кошти за розповсюдження були відраховані з його заробітної плати. Взагалі заперечуавав існування   спеціальної адресної програми у ТОВ «Український кур*єр», Також вказав, що будь-яких претензій до нього позивач не заявляв.

       Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що в 2007році займала посаду генерального директора ТОВ «Український кур*єр». З нею ОСОБА_3 питання щодо заснування та розповсюдження друкованих видань ніколи не узгоджувались.

    Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на працю. Згідно зі ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує  працездатним громадянам  вільний вибір виду діяльності.

У відповідності зі ст. 9 КзпП України умови трудових договорів, які погіршують  положення  співробітників порівняно із трудовим законодавством України, є недійсними.  Враховуючи викладене,  положення п.п.3.1. і 3.2. трудового контракту позивача із відповідачем від 13.11.2006 р. і від 1.11.2007 р.  є недійсними, оскільки погіршують не тільки  положення відповідача, а й положення та права її родичів.

Згідно зі ст. 130 КЗпП України на співробітників не може бути покладена відповідальність за неодержану підприємством  прибуток.

            Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач у справі не надав суду доказів в підтвердження спричинення майнової шкоди в розмірі 21600гривень відповідачем у справі в зв*язку з порушенням умов трудового договору. Крім того суд не може прийняти як доказ спричинення матеріальної шкоди ОСОБА_1 розписки кур'єрів підприємства про рознесення журналів і газет, т.я. вказані розписки підтверджують факт отримання кур*єрами відповідної кількості екземплярів друкованих видань, а не факт виконання їх доставки. При цьому суд враховує той факт, зо сам засновник ОСОБА_3 був співробітником ТОВ «Український кур*єр», та свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила той факт, що їй  вісля випуску №1 газети та журналу їй стало відомо про їх існування, та вона попереджала ОСОБА_3 про недопустимість вказаних дій, на що останній запевнив її про припинення діяльності по випуску друкованих видань.

Позивач не надав суду доказів про незаконне  використання відповідачем бази даних «спеціальної адресної програми» підприємства, що ніби то є комерційною таємницею позивача, доказів існування вказаної програми. Відсутність Положення про комерційну таємницю підприємства, з яким би  була ознайомлена відповідач, підтвердив в судовому засіданні представник позивача.Позивачем не доведене й документально не підтверджено, які саме матеріальні ресурси й у якому розмірі (розмір виданої оплати роботи кур'єрів, менеджерів, сортувальників, розмір транспортних витрат, розмір інших витрат)    були використані  відповідачем для рознесення журналів і газет ФЛП ОСОБА_6

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 21600гривень у відшкодування прямої дійсної шкоди, завданої внасліждок порушення умов трудового договору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 9, 130, 232, 233 КЗпП України, ст.ст.   10,11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд,-

                                       В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр» до  ОСОБА_1 про відшкодування  шкоди, заподіяної працівником підприємству внаслідок невиконанняобов*язків, передбачених трудовим договором (контрактом).

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області  через районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення  заяви про апеляційне оскарження, та подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                 Суддя –