Провадження № 1-кп/742/225/18

Єдиний унікальний № 740/1347/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,

суддів - Ільченко О.І., Коваленко А.В.,

за участі секретаря - Тищенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, що внесені до ЄРДР за № 12015270180001986 від 29.11.2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, маючого незакінчену середню освіту, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч.4 ст.187, п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України /далі - КК/

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Шатілов Д.І.,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

перекладача - Баранець С.М.,

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_5, близько 22 години, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прибув до будинку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, що знаходиться в АДРЕСА_3, з метою заволодіння чужим майном, проник до житла ОСОБА_5 де вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_5 поєднаний з насильством небезпечним для життя потерпілої.

В ході розбійного нападу ОСОБА_1, з корисливих мотивів, завдаючи потерпілій особливих фізичних страждань, діючи з особливою жорстокістю, з метою заподіяння смерті потерпілої, наніс не менше 31 удару руками та ногами в область голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, коли потерпіла знаходилась як у вертикальному, так і горизонтальному положеннях, заподіявши своїми діями потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: закритої внутрішньочерепної травми з ушкодженням кісток лицьового відділу черепу: множинних синців та саден ділянки обличчя, множинних крововиливів в м'які тканини волосяної частини голови, множинних субарахноїдальних крововиливів обох півкуль мозку, багатофрагментарного перелому кісток носу, перелому нижньої щелепи, механічної асфіксії від здавлення органів шиї тупим предметом: множинних синців передньої поверхні шиї, крововиливів в м'які тканини шиї в ділянці під'язикової кістки, повного перелому великого ріжка під'язикової кістки, повного розриву капсули суглоба в місці прикріплення правого великого ріжка до тіла під'язикової кістки, неповних симетричних переломів обох пластин щитоподібного хряща біля основи верхніх і нижніх ріжків у вигляді хвилястих зливних тріщин на передній поверхні хряща з переходом на задню, повного перелому лівого великого ріжка щитовидного хряща біля його основи, поверхневої згинальної тріщини по передній поверхні правої пластини щитовидного хряща; закритої травми грудної клітки, грудного відділу хребта, органів грудної порожнини та грудної частини спинного мозку: множинних крововиливів в м'які тканини передньої, обох передньо-бокових поверхонь, задньої поверхні грудної клітки, подвійного перелому тіла грудини, одинарного перелому 1-го, 12-го ребра справа, подвійного перелому 2-го,6-го,8-го,11-го ребра, потрійного перелому 3-го,4-го, 5-го, 7-го,9-го,10-го ребра справа з ознаками повторної травматизації, одинарного перелому 2-го, 6-го,11-го ребра зліва, подвійного перелому 4-го,5-го,8-го,9-го,10-го ребра зліва з ознаками повторної травматизації, множинних розривів парістальної плеври лівої та правої плевральних порожнин, множинних ділянок забою лівої та правої легені, перелому 7-го,8-го,9-го,10-го остистих відростків грудних хребців, перелому тіла 10-го грудного хребця з неповним розривом спинного мозку на даному рівні; відкритого перелому нижньої третини правої стегневої кістки; множинних синців правої верхньої кінцівки, множинних синців та забитої рани лівої верхньої кінцівки, синця та забитих ран лівої нижньої кінцівки, які згідно висновку судово-медичного експерта № 299 від 04.02.2016 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Доводячи свої злочинні дії до кінця ОСОБА_1 здавив шию потерпілій невстановленим досудовим розслідуванням тупим предметом, чим перекрив органам дихання, спричинивши асфіксію, в наслідок чого настала смерть потерпілій ОСОБА_5 Після цього ОСОБА_1 відшукав у будинку та незаконно заволодів коштами в сумі 500 грн., що належали ОСОБА_5 та маючи змогу вільно розпоряджатись викраденим, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 500 грн.

Вказаними вище діями, ОСОБА_1, які виразились: у нападі з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5, поєднаному з насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, поєднаному з проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинив кримінальне правопорушення, що передбачене ч.4 ст.187 КК України; в умисному вбивстві, тобто протиправному заподіянні смерті ОСОБА_5, вчиненому з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, вчинив кримінальне правопорушення, що передбачене п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.187 КК, п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України категорично не визнав та надав показання, що в вечірній час ІНФОРМАЦІЯ_5 він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, попередньо реалізувавши належний йому металобрухт, в орендованому його тещею домогосподарстві, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, розпивали спиртні напої. В подальшому, вище вказані особи залишили обвинуваченого за місцем його проживання, та пішли в невідомому йому напрямку. ОСОБА_1 ствердив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він провів до хвіртки та одразу повернувся до будинку, категорично заперечуючи залишення ним територію домоволодіння. Причину невідкладного звільнення ним орендованого будинку - через декілька днів після ІНФОРМАЦІЯ_5 пов'язує з вимогами тещі, що були викликані переїздом її родичів до будинку. Вказані обставини обумовили і передачу обвинуваченим на тимчасове зберігання належних йому речей до домогосподарства ОСОБА_8, яка проживає в с. Григорово-Іванівка Ніжинського району. ОСОБА_1 ствердно вказав, що в момент його затримання працівниками поліції він був одягнутий саме в тому одязі, що й ввечері ІНФОРМАЦІЯ_5. Окрім того, обвинувачений неодноразово наголошував про особисте інформування працівників поліції про місце тимчасового зберігання його одягу, жодних заперечень щодо належності йому вилученого майна, в тому числі і штанів сірого кольору в судовому засіданні повідомлено не було.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.

Аналізуючи всі показання обвинуваченого ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що всі вони, хоча й містять у собі заперечення скоєння протиправних дій відносно потерпілої ОСОБА_5 та її майна, проте не дозволяють суду взяти їх за основу правдивого пояснення ним подій, оскільки, спростовуються матеріалами справи та встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами.

Більш того, не зважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини в пред'явленому обвинуваченні, з усіх наданих суду доказів, у тому числі і показань обвинуваченого, отриманих в ході судового слідства, беззастережно слідує, що обставини скоєння ним злочину достовірно встановлені судом та підтверджуються показаннями свідків, іншими, нижче зазначеними, перевіреними в судовому засіданні доказами.

Суд, на виконання вимог ст.22 КПК України, забезпечив сторонам змагальність процесу та свободу в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, створив їм відповідні умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків. Проте, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Так, допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 вказав про перебування з обвинуваченим в товариських стосунках та надав показання, що приблизно з 15 години ІНФОРМАЦІЯ_5 він та ОСОБА_7 перебували в орендованому ОСОБА_1 будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, де спільно з останнім розпивали алкогольні напої. Після того як було випито наявний в них алкоголь, з огляду на відсутність грошових коштів, за пропозицією обвинуваченого було здано наявний в нього металобрухт і додатково придбано спиртні напої. Близько 22 години ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 залишив їх товариство та пішов додому, а свідок разом з ОСОБА_1 продовжили розпивати спиртні напої. Після того як знову було розпито алкогольні напої, що були попередньо ними придбані, обвинувачений повідомив свідку про можливість позичити грошових коштів у знайомої йому тітки, яка проживає неподалік від його домогосподарства. Спільно вийшовши на вулицю, ОСОБА_1 вказав на будинок де проживала вказана ним жінка та запропонував його почекати на зупинці громадського транспорту, яка була розташована неподалік. Свідок безпосередньо не бачив як обвинувачений заходив до вказаного ним подвір'я, а лише чув відкриття хвіртки та стукіт останнього в двері будинку, а потім промовлену фразу жіночим голосом: - «А, це ти?». В подальшому двері відчинились і обвинувачений зайшов до будинку. Приблизно через 20 хв. ОСОБА_1 повернувся до свідка, який продовжував його чекати на автобусній зупинці, дуже роздратованим та продемонстрував купюру номіналом 500 гривень. Незважаючи на наявність в обвинуваченого коштів та їх попередні наміри продовжити розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_1 запропонував розійтись та йти по власних домівках. Окрім того, свідок вказав, що обвинувачений того вечора був одягнутий, зокрема, і в джинсові штани сірого кольору. Відповідаючи на запитання сторони захисту, свідок ОСОБА_6 вказав, що причиною виявлення в будинку потерпілої і його відбитків пальців обумовлено лише попереднім відвідуванням її помешкання, щонайменше за тиждень, з метою придбання в неї горіхів.

Будучи допитаним в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7, заперечивши наявність з обвинуваченим неприязних відносин, надав показання, що близько 18 години ІНФОРМАЦІЯ_5 він, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 прийшли до домогосподарства останнього та продовжили розпивати алкогольні напої. В зв'язку з відсутністю спиртного та грошових коштів для його придбання, обвинувачений запропонував здати наявний в нього бідон на металобрухт та продовжити обопільне вжиття алкоголю. Реалізувавши металобрухт та придбавши спиртне, свідок приблизно до 22 години ІНФОРМАЦІЯ_5 перебував разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_1, де вони в будинку обвинуваченого продовжували вжиття алкоголю, а потім пішов додому. Свідок деталізував, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 він залишив на території домогосподарства останнього і щодо подальших обставин їх спілкування йому нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9, який працював старшим слідчим Ніжинського ВП ГУНП та проводив огляд місця події від 19.12.2015 року, заперечив наявність неприязних стосунків з обвинуваченим та надав показання, що причиною проведення огляду домогосподарства за адресою: АДРЕСА_5 була інформація про зберігання обвинуваченим за вище вказаною адресою його особистих речей. Вказана інформація була здобута в результаті проведення допиту як свідка ОСОБА_8 - володільця домогосподарства. Свідок ОСОБА_9 зазначив, що перед проведенням огляду було отримано добровільну письмову згоду від ОСОБА_8 на проведення відповідної слідчої дії та вилучення речей. Окрім того, свідок зазначив, що останньою було продемонстровано особисті речі ОСОБА_1, які останнім попередньо було залишено для зберігання в будинку, що перебував в її володінні. Більше того, ані ОСОБА_8, ані будь-яка інша допитана в ході судового слідства особа не вказувала, що оглянуте домогосподарство є саме місцем проживання обвинуваченого. Свідок ОСОБА_9 підтвердив факт поміщення наданих 19.12.2015 року ОСОБА_8 штанів обвинуваченого саме до паперової коробки, оскільки на них було виявлено сліди бурого кольору, та їх подальше опечатування в присутності понятих, що об'єктивно унеможливлювало доступ до них сторонніх осіб без руйнування її цілісності.

З безпосередньо дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 29.11.2015 року та фото-таблиць до нього встановлено зокрема, що на відстані 1,5 м від входу до будинку АДРЕСА_3 було виявлено труп ОСОБА_5 з множинними тілесними ушкодженнями /а.с.74-75 т.1/.

Як вбачається з п.18 висновку експерта № 299 від 29.11.2015 року, безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 стала механічна асфіксія від здавлення органів шиї тупим предметом, що підтверджується, зокрема, наявністю множинних синців передньої поверхні шиї, крововиливів в м'які тканини шиї в ділянці під'язикової кістки, повного перелому лівого великого ріжка під'язикової кістки, повного розриву капсули суглоба в місці прикріплення правого великого ріжка до тіла під'язикової кістки, наявністю дрібноцяткових крововиливів під кон'юкнктиву очей, роздутості легеневої тканини, переповнення правої половини серця, дрібних крововиливів під епікардом /а.с.133 т.1/.

Виявлений комплекс тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_5 міг бути обумовлений не менше 33-х травматичних впливів, в тому числі 17-ти в ділянку голови та обличчя, не менше 2-х в ділянку шиї, не менше 16-ти в ділянку грудної клітки, не менше 8-ми в ділянку обох верхніх кінцівок, не менше 4-х в ділянку обох нижніх кінцівок /п.3(5) висновку експертизи/.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 19.12.2015 року, а саме домогосподарства за адресою: АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_8, було виявлено та опечатано до паперової коробки, зокрема і сірі джинсові штани з плямами бурого кольору /а.с.106 т.1 зворот/.

Як вбачається з п.2 висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 04.02.2016 року за №6-01/44, на вилучених в ході огляду місця події штанах типу «джинс» встановлено генетичні ознаки крові, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_5 Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілої та вище вказаних штанах є досить невеликою /а.с.140 т.1/.

З переглянутого слідчого експерименту від 17.02.2016 року, колегією суддів встановлено, що свідок ОСОБА_6 надавав аналогічні показання тим, що були надані ним в судовому засіданні, підтвердивши факт обопільного вживання алкоголю ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з ОСОБА_10 та обвинуваченим за місцем проживання останнього. Свідок підтвердив, що свідок ОСОБА_10 першим залишив їхнє товариство з причин раптово виниклої між ними сварки. В подальшому обвинувачений повідомив свідку ОСОБА_6 про можливість позичити в його знайомій жінці, яка проживала АДРЕСА_3, грошових коштів для придбання алкоголю та запропонував сходити до неї. Перебуваючи біля домогосподарства потерпілої, свідок залишився чекати обвинуваченого на зупинці громадського транспорту. ОСОБА_6 вказав, що хоча й не бачив безпосередньо проникнення ОСОБА_1 до будинку потерпілої, однак чітко чув як відкривались двері до помешкання та проголошену жіночим голосом фразу - «А, це ти?». Свідок констатував, що обвинувачений перебував в будинку близько 15-20 хв., а після того як він вийшов, продемонстрував купюру номіналом 500 грн, та наказав розходитись по домівках. Приблизно 30.11.2015 року свідок мав розмову з обвинуваченим під час якої ОСОБА_1 особисто підтвердив, що в потерпілої він силоміць забрав кошти, а в зв'язку з її протидією був змушений штовхнути на підлогу. Колегія суддів звертає увагу на те, що вказана процесуальна дія відбувалась у присутності понятих, від яких скарг чи заперечень відносно обставин проведення слідчого експерименту, не надійшло /а.с.115 т.1/.

Аналізуючи показання обвинуваченого та вище вказаних свідків, що були допитані в судовому засіданні, в тому числі і надані під час слідчого експерименту, з урахуванням висновків експертиз, колегія суддів вважає, що показання ОСОБА_1 в частині заперечення причетності до інкримінованих йому злочинів є вочевидь досить сумнівними, оскільки логічно не узгоджуються з сукупністю досліджених в судовому засіданні доказами.

Так, як вбачається з показань свідка ОСОБА_6, що були надані ним як в судовому засіданні, так і під час слідчого експерименту, які є логічними, послідовними щодо часу, місця та обставин, що передували вчиненню злочину, останній категорично ствердив про відвідування після 22 години ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 домогосподарства потерпілої, а також засвідчив факт проникнення останнього до її будинку. Окрім того, після повернення обвинуваченого через 15-20 хв. з будинку ОСОБА_5 ним було продемонстровано свідку грошові кошти в сумі 500 грн. та наказано розходитись по домівках.

Суд звертає увагу, що в ході судового слідства обвинувачений ОСОБА_1, надаючи показання, неодноразово наголошував, що орендоване господарство залишили одночасно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а він залишився вдома, проте вказані показання не знайшли свого підтвердження і спростовуються аналогічними та послідовними показаннями в цій частині вище вказаних свідків. Вказані обставини на думку суду свідчать про спробу обвинуваченого спростувати перебування з ним свідка ОСОБА_6, який був безпосереднім очевидцем подій, які передували як вчиненню злочину, так і після, тим самим уникнувши кримінальної відповідальності.

Вказаний висновок суду посилюється і тим, що обвинувачений фактично одразу після вчинення злочину невідкладно залишив домогосподарство де він проживав, мотивуючи начебто вимогою тещі, яка вказане господарство йому й орендувала. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ані під час досудового слідства, ані під час судового слідства, обвинувачений не конкретизував особи - тещі та не заявляв про необхідність її допиту, що не узгоджується з приписами ст.22 КПК України, а відтак показання і в цій частині є малоймовірними.

Доводи сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 19.12.2015 року є непереконливими, оскільки судом з показань обвинуваченого ОСОБА_1 було беззаперечно встановлено, що він в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_8, не проживав. Більше того, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив факт передачі лише для зберігання належних йому речей за вище вказаною адресою, попередньо мотивуючи необхідністю невідкладного виселення з домогосподарства по АДРЕСА_4. Вказані показання обвинуваченого в цій частині узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9, а відтак їх суд вважає достовірними та враховує при наданні оцінці на предмет допустимості протоколу огляду місця події від 19.12.2015 року.

Згідно з вимогами ст.237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий проводить огляд приміщення, що здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Положеннями ч.1 ст.233 КПК України визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Отже, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Тобто, в даному випадку, на думку суду, твердження про те, що домогосподарство в с. Григоро-Іванівка було житлом чи іншим володінням обвинуваченого є абсолютно безпідставним, а враховуючи наявність в матеріалах справи письмового дозволу володільця вказаного господарства на проведення огляду житла /а.с.104 т.1/ необхідності звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді не вбачається. Колегія суддів наголошує на той факт, що в конкретному випадку - проведення огляду житла в якому лише тимчасово зберігалось майно обвинуваченого і ніколи не перебувало в його володінні, стверджувати про порушення вимог Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних /далі - Конвенції/, ст.8 Конвенції або положень ст.233 КПК України є безпідставним, оскільки втручання працівників поліції здійснювалось «згідно із законом» і було «необхідним у демократичному суспільстві» задля виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Надані в розпорядження суду письмові докази, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів сторони захисту з даного приводу, не ставлять під сумнів добровільність згоди саме володільця відповідного господарства - ОСОБА_8, оскільки були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали здатність останньої висловлювати свою справжню думку /а.с.104 т.1/.

Більше того, обвинувачений ані під час досудового слідства, ані під час судового слідства не заперечував належність йому вилучених під час огляду місця події сірих штанів типу «джинс». Показання ОСОБА_1 в частині належності йому вище вказаних штанів узгоджуються з результатами висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №6-01/159 від 16.02.2016 року, які є об'єктивними даними /а.с.145-147 т.1/.

За фактичних обставин справи, проведена процесуальна дія - огляд місця події від 19.12.2015 року є допустимим доказом, оскільки він отриманий у відповідності до вимог КПК України, а відтак враховується при обґрунтуванні вироку в справі.

З висновків судово-психіатричних експертиз № 157,158 вбачається, що у ОСОБА_1 в період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, не виявлено ані клінічних ознак психічного захворювання, ані психічних поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, та підтверджено здатність усвідомлення своїх дій /а.с.97-103 т.1/. Вказані висновки експертиз вказують на об'єктивну можливість обвинуваченого адекватно сприймати обстановку та підвереджують його стан осудності в момент вчинення кримінальних правопорушень.

Доводи сторони захисту щодо неналежності та недопустимості як доказу - показань свідка ОСОБА_6 є непереконливими, оскільки останній, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, надавав послідовні показання, які узгоджуються між собою та не суперечать змісту інших досліджених письмових доказів, в тому числі і показанням свідка ОСОБА_10

Окрім того, в розпорядження суду не надано доказів в підтвердження об'єктивної зацікавленості свідка ОСОБА_6 у вирішенні даного провадження. Наявність виявлених в будинку потерпілої його відбитків пальців останнім було логічно пояснено, і за умови відсутності інших доказів причетності до вчиненого кримінального правопорушення, не ставить під сумнів достовірність його показань /а.с.196 т.2/. Окремо суд звертає увагу на те, що порівняльний аналіз показань свідка ОСОБА_6 наданих під час слідчого експерименту, та в судовому засіданні, незважаючи на часову віддаленість між ними, свідчить про їх майже ідентичність та спростовує твердження сторони захисту щодо їх постановочного характеру. Більше того, незважаючи на заявлення стороною захисту про можливий тиск на свідка ОСОБА_6 працівниками поліції під час проведення 17.02.2016 року слідчого експерименту, незважаючи на присутність при його проведенні понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12, клопотань про необхідність їх допиту в судовому засіданні заявлено не було. Певні незначні часові розбіжності в його показаннях щодо протікання подій, які мали місце 19.12.2015 року, з урахуванням перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, не ставить під сумнів щодо їх достовірності.

Твердження обвинуваченого про застосування відносно нього працівниками міліції недозволених методів досудового слідства не знайшли свого підтвердження в результаті проведеної прокурором перевірки /а.с.114-115 т.2/. Колегія суддів враховує, що зі сплином часу встановити або ж підтвердити заявлені обвинуваченим доводи досить складно, однак в даному випадку пасивність дій ОСОБА_1, незважаючи на участь захисників з перших днів його затримання, не піддається логічному поясненню /а.с.172-188 т.2/. Більше того, судом при обґрунтуванні вироку не було взято до уваги жодного письмового визнавального доказу, який би був отриманий працівниками міліції від ОСОБА_1 під час досудового слідства, а відтак наведені останнім обставини жодним чином не спростовують пред'явлене обвинувачення.

Показання обвинуваченого про начебто вилучення працівниками міліції належних йому штанів за місцем їх зберігання в с. Григорово-Іванівка Ніжинського району і подальше умисне забруднення їх кров'ю потерпілої нічим не підтверджуються, та на думку суду, з огляду на відсутність зі сторони захисту заперечень щодо дотримання органом досудового слідства порядку вилучення, збереження та передачі експертові речових доказів, є голослівними та очевидним свідченням про певну тенденцію моделювання позиції захисту з врахуванням і осмисленням фактичних обставин справи, що не заборонено законом. Вище вказаний висновок суду посилюється як даними з дослідницької частини висновку експерта №270 від 19.12.2015 року /п.2/ щодо цілісності картонної коробки до якої було поміщено сірі штани з плямами бурого кольору, так і показаннями свідка ОСОБА_9, який підтвердив її опечатування в присутності понятих під час проведення огляду місця події /а.с.119 т.2/.

Суд не враховує при обґрунтуванні обвинувачення у вироку та не бере до уваги довідку про результати радіотехнічної розвідки та довідку-аналіз від 18.02.2016 року як докази по справі, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування в даному кримінальному провадженні /а.с.187-189 т.2/.

Оцінюючи зібрані по справі та ретельно перевірені в судовому засіданні докази у їх сукупності, співставленні та взаємозв'язку, надавши їм належну правову оцінку, зокрема - кількість /не менше 33 травматичних впливів/, локалізацію, силу та спосіб нанесених потерпілій ОСОБА_5 ударів, а також виявлені численні тілесні ушкодження, які за ознакою небезпеки для життя мають ознаки тяжкого ступеня тілесних ушкоджень, враховуючи і безпосередню причину смерті - механічну асфіксію, суд, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікує за п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України - як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів; та за ч.4 ст.187 КК України - як напад з метою заволодіння майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, поєднаному з проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Вказана кваліфікація за сукупністю злочинів узгоджується з роз'ясненнями, що вказані в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику про злочини проти життя і здоров'я».

Висновок колегії суддів щодо наявності кваліфікуючої обставини «з особливою жорстокістю» обумовлюється тим, незважаючи на самозахист потерпілої, яка була особою похилого віку, від протиправних дій обвинуваченого, останнім було нанесено ОСОБА_5 значну кількість ударів, при цьому змінюючи положення її тіла в просторі. Окрім того, потерпіла безумовно відчувала фізичний біль до моменту втрати нею свідомості, а не усвідомлення обвинуваченим ступеня заподіяння їй страждань не може бути критерієм для спростування вище вказаного висновку суду.

Обговорюючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених умисних злочинів, які згідно із ст.12 КК України є особливо тяжкими, мотивацію кримінальних правопорушень, загально-соціальні дані обвинуваченого: вік, освіту та стан здоров'я, сімейний стан, соціальне становище, раніше не судимого, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставин, які її обтяжують - вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, відсутність даних про перебування на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, позицію прокурора, і вважає про необхідність призначення покарання за вчинені ним злочини у вигляді позбавлення волі ближче до максимальної межі санкцій за кожний із вчинених ним злочинів, обравши при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим на підставі ст.70 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Питання про речові докази по справі, з урахуванням Акту знищення речових доказів від 07.12.2016 року, вирішити за приписами ст.100 КПК України /а.с.42 т.2/.

Процесуальні витрати по справі, що пов'язані з залученням експертів для проведення трасологічних та судової молекулярно-генетичних експертиз, в розмірі 14 826 грн 82 коп., з огляду на вимоги ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в повному обсязі /а.с.136,144,177-187 т.1/.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 16.02.2016 року по 21.11.2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі /а.с.113 т.1/.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу - залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст.370,373,374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК та ч.4 ст.187 КК України, та призначити йому покарання:

-за п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять років) з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 16.02.2016 року по 21.11.2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Речові докази: мобільні телефон марки «Самсунг Е 12001» та «Самсунг С5282», грошові кошти в сумі 181 грн - конфіскувати на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 14 828 грн 82 коп. процесуальних витрат на залучення експертів для проведення експертиз.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 діб з дня проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: В.Г. Павлов

судді: О.І. Ільченко

А.В. Коваленко