Справа № 2-276/09

          З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

                                                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 грудня  2009 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді  Шликова С.П.,

при секретарі –  Шаховій А.А.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення, відшкодування моральної шкоди та по зустрічному позову ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права на житлову площу , -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Київського району м. Донецька звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.

ОСОБА_1  зареєстрована та проживає за адресою: м. Донецьк – 7, АДРЕСА_1 з 1965 року та по теперішній час.

У 1993 році у вищевказану квартиру вселились ОСОБА_2, яка є дружиною сина позивача – ОСОБА_4, їхня донька та онука позивача – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та їх син і онук позивача – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, у трьохкімнатній квартирі на теперішній час мешкають п’ять чоловік, хоча зареєстровані в ній лише позивач, її син та онук. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: м. Донецьк – 71, АДРЕСА_2, де мешкає ОСОБА_6, який є батьком відповідача ОСОБА_2

Позивач зазначає, що для ОСОБА_1 протягом тривалого часу з боку її невістки та онуки систематично створюються нестерпні умови для їх спільного проживання, тим самим грубо порушуються правила гуртожитку. Порушення виражаються в постійних образах нецензурними ловами в адресу позивача ОСОБА_1 та застосуванням фізичної сили. Відповідачі неодноразово погрожували розправитися з ОСОБА_1

Згідно до висновку МСЕК від 03.08.1994 року №1637 позивач має потребу в постійному сторонньому догляді. Однак такий догляд неможливий через те, що відповідачі всіляко перешкоджають в цьому. Позивача постійно ображають та загрожують, спроби мирно врегулювати даний конфлікт ні до чого не призвели.

З приводу неправомірних дій ОСОБА_2 позивач неодноразово зверталася до міліції, прокуратури, суду, однак відношення до позивача з боку відповідачів не змінилися. З боку відповідачів створюються всі умови для ненормального спільного проживання з позивачем і порушуються норми правил гуртожитку.

ОСОБА_1 неодноразово просила відповідачів звільнити жиле приміщення, в якому вона перебуває наймачем. Разом з цим вони відмовилися зробити це.

Позивач також зазначає, що дії відповідачів відносно неї ображають честь і гідність останньої. Зазначеними діями погіршився стан здоров’я ОСОБА_1, а саме: головний біль, поганий сон, головокружіння, підвищення артеріального тиску, що спричинено психоемоційним стресом.

ОСОБА_1 є людиною похилого віку, інвалідом першої групи по загальному захворюванню, ветеран праці, «дитина війни», через що вона не спроможна через фізичний та матеріальний стан самостійно захистити свої порушені права або реалізувати процесуальні повноваження.

Просив суд виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3  із квартири АДРЕСА_3 без надання іншого приміщення. Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1  моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

В свою чергу ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права на житлову площу, мотивуючи свої вимоги наступним.

Відповідно до рішення Київського виконавчого комітету м. Донецька ОСОБА_1 в 1965 році надана квартира №3, розташована в будинку №1 по вул. Єременко в м. Донецьку. У вказаній квартирі з дозволу наймача – ОСОБА_1 зареєстровані ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 – син наймача, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 – онук наймача. Вказана квартира складається з трьох ізольованих кімнат, житловою площею 44,7 кв.м.

ОСОБА_2 зазначає, що їх сім’я складається з чотирьох чоловік – чоловіка ОСОБА_4, з яким вона перебуває в юридичному шлюбі з 23.04.1988 року та двох дітей сина - ОСОБА_5 та доньки – ОСОБА_3

З червня 1993 року вони проживають в спірній квартирі та займають ізольовану кімнату площею 16,0 кв.м.

Відповідач вважає, що її донька ОСОБА_3 придбала право на житлову площу в квартирі №3, так як проживає в ній з червня 1993 року, вона має особисте місце для роботи (занять) та відпочинку, знаходяться особисті речі. Вона обслуговується в Дитячій Міській лікарні м. Донецьк №1 з 1993 року, навчалась в ДЗШ І-ІІІ ступенів №59 з 01.09.1999 року по 27.06.2007 рік, у зв’язку з чим квартира, в якій проживає ОСОБА_3 є її постійним місцем проживання.

Крім того, вказує, що сама ОСОБА_2 перебуває на обліку в МЛ№18 за адресою її постійного місця проживання.    

Просила суд постанови рішення, яким визнати право на житлову площу за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 в квартирі АДРЕСА_4.

             Прокурор, позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити. Проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 заперечували.

     Відповідач ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до судового засідання не з’явилася, була належним чином сповіщена про час та місце розгляду справи, надала до суду заперечення проти позовних вимог, відповідно до, яких вони дійсно проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. З місцем своєї реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_5, вони мешкають не мають можливості, оскільки вказана квартира не придатна для проживання з неповнолітньою дитиною. У вказаній квартирі пічне опалення, відсутній газ, каналізація, ванна та туалет. В спірній квартирі по вул. Єременко вони проживають близько 15 років, неодноразово робили ремонти, є Інтернет, комп’ютер, оскільки діти є студентами. У ОСОБА_2 відсутні кошти на улаштування квартири з місцем її реєстрації, оскільки всі грошові кошти були затрачені на улаштування квартири по вул. Єременко в м. Донецьку, за місцем її проживання. Свідчення ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки ні вона, ні її неповнолітня дитина ніяким чином не ображали честь та гідність позивача. Конфлікти, які виникали, були лише з причини зловживання спиртними напоями ОСОБА_4 – її сина та чоловіка відповідача ОСОБА_2 Всі дії з боку ОСОБА_1 є запланованими та награними.

   Також вказує, що під час розгляду вказаної цивільної справи, ОСОБА_1 неодноразово намагалася її та її дитину спровокувати на скандал, вижинала їх з дому, у зв’язку з чим вона вимушена була звернутися з заявою до начальника Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області з проханням прийняти відповідні заходи у відношенні ОСОБА_1. З нею була проведена профілактична бесіда. Просила суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.      

   Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила.

      За таких обставин відповідачі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, але від них не надійшло повідомлення про причини неявки, тому суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність відповідно до ст. 224 ЦПК України.

       Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили.

     Представник третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі відповідно до діючого законодавства в інтересах неповнолітньої дитини.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора позивача ОСОБА_1, свідків, проаналізувавши надані докази  вважає, що позов Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах ОСОБА_1 про виселення, відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права на житлову площу таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_6 відповідно до довідки КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» ЖЕД №4 від 20.08.2007 року, яка зареєстрована та проживає за вказаною адресою з 08.10.1965 року (а.с. 7).

Судом встановлено, що в спірній квартирі крім ОСОБА_1 зареєстровані та проживають її син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10.10.1986 року, онук – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.11.2005 року, що підтверджується витягом з особового рахунку №4933 від 11 листопада 2008 року (а.с. 91).

У судовому засіданні встановлено, що у квартиру АДРЕСА_6 у 1993 році вселилися ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які проживають у спірній квартирі до теперішнього часу, що підтверджується актом перевірки паспортного режиму від 11.08.2008 року (а.с. 65).

Як вбачається з наданої довідки громадської квартальної від 31.07.2008 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, але за вказаною адресою не проживають з 1993 року (а.с. 61), що також підтверджується актом квартальної від 11.08.2008 року (а.с. 64).

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 порушує права позивача ОСОБА_1, як наймача квартири, а саме створює всі умови для нормального спільного проживання з позивачем і порушує правила гуртожитку, створює нестерпні умови для їх спільного проживання, що виражається в постійних образах нецензурними словами на адресу ОСОБА_1 та застосування фізичної сили, неодноразовими погрозами про розправу. ОСОБА_1 неодноразово просила звільнити жиле приміщення.

Судом встановлено, що з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 ОСОБА_1  неодноразово зверталася до міліції, прокуратури, суду, що підтверджується копією постанови Київського районного суду м. Донецька від 1 липня 1994 року (а.с. 11), копіями постанов Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.05.2006 року (а.с. 13), 19.06.2007 року (а.с.17), 24.12.2007 року (а.с.22), 18.02.2008 року (а.с.98), копією висновку Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області про відмову в порушення кримінальної справи за ст.. 296 КК України (а.с. 14).

Так, відповідно до постанови УІМ Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 24.12.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи, в Київський РВ ДМУ 17.12.2007 року звернулася ОСОБА_1 з проханням прийняти заходи до її невістки ОСОБА_2, яка мешкає з нею в одній квартирі без реєстрації, в заяві вказувалося, що у заявниці з невісткою періодично виникають конфлікти на побутовому ґрунті, останній конфлікт відбувся 16.12.2007 року. Опитана ОСОБА_2 пояснила, що у вказаній квартирі мешкає протягом 15 років з чоловіком, його матір’ю та дітьми, в квартирі не зареєстрована, оскільки ОСОБА_1 проти цього. 16.12.2007 року до дому прийшов чоловік у нетверезому стані, у зв’язку з чим у неї зі свекрухою виникла суперечка. Відповідно до ст.. 10 Закону України «Про насильство в сім’ї», з громадянкою ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду, винесено офіційне застереження щодо недопущення насильства в сім’ї (а.с. 22).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до повідомлення начальника Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 09.10.2006 року відомості щодо сімейного конфлікту були підтверджені (а.с.19).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є людиною похилого віку, пенсіонером, інвалідом першої групи по загальному захворюванню, ветераном праці, дитиною війни (а.с.4-6), вона не спроможна через фізичний та матеріальний стан самостійно захистити свої порушені права або реалізувати процесуальні повноваження.

Суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, тому суд вважає можливим їх виселити.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЖК України, члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ст.. 98 ЖК України, наймач жилого приміщення та члени його сім’ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщення (тимчасових жильців).

Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім’ї, які проживають разом з ним, зобов’язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення – підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.  

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.  

Крім того, посилання позивача ОСОБА_1 щодо спричинення їй моральної шкоди є неумотивованими, оскільки відповідно до загальних правил цивільно – правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем повинно бути зазначено: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем повинен бути підтверджений факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди з відповідачів.

За таких обставин суд вважає, що позов Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення, відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членам сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно до ч.1 ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Згідно до ч.2 ст. 65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985р. №2, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім’ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Однак відсутність письмової згоди членів сім’ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_7 без письмової згоди не це наймача ОСОБА_1, спільне господарство вони не ведуть, певного порядку користування жилим приміщенням не склалося, систематично порушують правила соціалістичного співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права на житлову площу є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.    

Керуючись ст..ст. 64, 65, 98, 116 ЖК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985р. №2, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3  з квартири АДРЕСА_6.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права на житлову площу – відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: