Справа № 2-60/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ України

22 лютого 2010 року                           Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

                          головуючої  судді                 Ніколаєвої І. К.

                          при секретарі                 Карпенко С. М.

        з участю: представника позивача         ОСОБА_1

 представника відповідача         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.  

 В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи на шахті ім. «Сташкова» з 10 квітня по 05 червня 1995 року учнем гірника підземного, з 05 червня 1995 року по 05 січня 2007 року гірником підземним, звільнений по п . 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я, що перешкоджає виконанню даної роботи.

Стаж роботи позивача у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів складає 11 рік 8 місяців, з них 11 рік 8 місяців за професією гірник підземний. Шкідливі умови праці на виробництві призвели до появи у позивача хронічного професійного захворювання, що підтверджує Інформаційна довідка про умови праці, затвердженою головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області від 15 січня 2007 року за № 2/2-43-99 та Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 06 грудня 2007 року, складеним компетентною комісією та затверджений головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2007 року. Згідно вказаного акту професійне захворювання полягає в наступному:

1.   Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пильовий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст.

2.   Дв. Плечолопатковий періартроз ПФС-другого ст., деф. артроз ліктьових ПФ першого ст.  та колінних ПФ другого ст. суглобів, стійкий больовий синдром.

3.   Радикулопатія попереково-крижова  з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом.

28.11.2007 року позивач первинно пройшов Дніпропетровську обласну МСЕК яка встановила йому з 02.11.2007 року по 15.11.2008 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності в сукупності 60 %, по професійному захворюванню первино, в тому числі 30 % радикулопатія первинно, 15% дефартрози первино, 15 % ХОЗЛ, пиловий бронхіт, емфізема первинно, що підтверджується довідками Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 серія МСЕ-ДНА-01 № 605545, серія ДНА-02 № 021929.

02.12.2008 року позивач повторно пройшов Дніпропетровську обласну МСЕК яка встановила йому з 01.12.2008 року по 15.11.2009 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності в сукупності 60 %, по професійному захворюванню повторно, в тому числі 30 % радикулопатія повторно, 15% дефартрози повторно, 15 % ХОЗЛ, пиловий бронхіт, емфізема повторно, що підтверджується довідками Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 серія МСЕ-ДНА-01 № 647851, серія ДНА-02 № 029990.

Професійне захворювання, яке потягло безстрокову втрату професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності задало йому окрім матеріальної, ще й моральну шкоду, яка полягає в перенесенні моральних і фізичних страждань, викликаних стійкими болями та обмеженням рухів в шийному та попереково-крижовому відділах хребта, плечових, ліктьових та колінних суглобах, іррадіацією болю в праву ногу, онімінням кінцівок, утрудненням ходи, кашлем, задишкою при помірних фізичних навантаженнях та швидкою втомою, вимушеній зміні у зв’язку з цим і втратою роботи в працездатному віці, необхідністю пошуку інших джерел доходів з урахуванням стійкого погіршення стану здоров'я і потреби в забезпеченні сім’ї та продовженні лікування.

На підставі ст.ст. 23  ЦК України, ст.ст. 4, 81, 110 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України позивач просить задовольнити його позов та стягнути з відповідача 140 000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити та стягнути з відповідача 140 000 гривень моральної шкоди.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмове заперечення, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.  

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач з відповідачем по справі ВАТ «Павлоградвугілля» знаходився у трудових відносинах працюючи на шахті ім. «Сташкова» з 10 квітня по 05 червня 1995 року учнем гірника підземного, з 05 червня 1995 року по 05 січня 2007 року гірником підземним, звільнений по п . 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я, що перешкоджає виконанню даної роботи, що підтверджується трудовою книжкою.

Шкідливі умови праці на виробництві призвели до появи у позивача хронічного професійного захворювання, що підтверджує Інформаційна довідка про умови праці, затвердженою головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області від 15 січня 2007 року за № 2/2-43-99 та Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 06 грудня 2007 року, складеним компетентною комісією та затверджений головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2007 року. Згідно вказаного акту професійне захворювання полягає в наступному:

1.   Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пильовий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст.

2.   Дв. Плечолопатковий періартроз ПФС-другого ст., деф. артроз ліктьових ПФ першого ст.  та колінних ПФ другого ст. суглобів, стійкий больовий синдром.

3.   Радикулопатія попереково-крижова  з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом.

В цьому ж акті директору ВСП «Шахта імені ОСОБА_4» ВАТ «Павлоградвугілля»  ОСОБА_5 було запропоновано, з метою ліквідації і запобігання професійного захворювання, забезпечити робітників, працюючих в умовах впливу шкідливих виробничих факторів засобами індивідуального та колективного захисту. Також у акті вказано, що директор ВСП «Шахта імені ОСОБА_4» ВАТ «Павлоградвугілля», який є представником відповідача допустив порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 22 Закону України «Про  забезпечення санітарного та епідемічного  благополуччя  населення», тобто факт протиправності з боку відповідача був доведений  і зафіксований у акті про розслідування  хронічного професійного захворювання, який був складений відносно позивача.  Постільки   позивач перебував з відповідачем  у трудових стосунках працюючи в умовах впливу шкідливих факторів протягом 11 років 8 місяців, а  на цей час позивач не перебуває з відповідачем в трудових стосунках і на момент складання акту був звільнений з підприємства,  суд вважає, що при вирішенні спору по справі необхідно керуватися як нормами  КЗпП України так і нормами цивільного права.

28.11.2007 року позивач первинно пройшов Дніпропетровську обласну МСЕК яка встановила йому з 02.11.2007 року по 15.11.2008 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності в сукупності 60 %, по професійному захворюванню первино, в тому числі 30 % радикулопатія первинно, 15% дефартрози первино, 15 % ХОЗЛ, пиловий бронхіт, емфізема первинно, що підтверджується довідками Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 серія МСЕ-ДНА-01 № 605545, серія ДНА-02 № 021929.

02.12.2008 року позивач повторно пройшов Дніпропетровську обласну МСЕК яка встановила йому з 01.12.2008 року по 15.11.2009 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності в сукупності 60 %, по професійному захворюванню повторно, в тому числі 30 % радикулопатія повторно, 15% дефартрози повторно, 15 % ХОЗЛ, пиловий бронхіт, емфізема повторно, що підтверджується довідками Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 серія МСЕ-ДНА-01 № 647851, серія ДНА-02 № 029990.

Отже суд дійшов до висновку, що вина відповідача в  тому, що позивач  втратив 60 % професійної працездатності встановлена та доведена.

Щодо стверджень представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, суд вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

При встановленні наявності моральної шкоди суд враховує, те що позивач через професійне захворювання та втрату професійної працездатності – 60 %, знаходився на лікуванні:

?   в Дмитрівській дільничній лікарні.

?   в Петропавлівській центральній районній лікарні з 10.11.2006 року по 27.11.2006,  з 15.02.2007 року по 06.09.2007 року, з 03.05.2007 року по 17.05.2007 року, з 21.01.2009 року по 26.01.2009 року.

?   в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. Мечнікова з 22.01.2007 року по 30.01.2007 року, з 26.06.2007 року по 09.07.2007 року;

?   в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини м. Кривий Ріг з 17.09.2007 року по 28.09.2007 року ;

Дані обставини підтверджуються епікризами вказаних медичних закладів та виписками із амбулаторної карти.

       Отже суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача, у зв’язку з отриманим  професійним захворюванням  при виконанні трудових обов’язків і  у зв’язку з встановленою йому 60 %  стійкої втрати  працездатності  та 3 групи інвалідності,  втрата можливості працювати за станом здоров’я на попередній роботі і утримувати родину, а також у зв’язку із тим, що позивач постійно відчуває наслідки професійного захворювання, фізичний біль та страждання, не підлягає сумніву. Вищевказані обставини свідчать про спричиненні позивачеві моральних страждань та душевних хвилювань через те,  що вказані обставини привели до порушення нормальних життєвих зв’язків позивача,  потребують від нього  додаткових  зусиль  для   влаштування подальшого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власника або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає   у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала  у зв’язку  з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.  

Суд не  приймає доводи представника відповідача про те, що для визнання факту завдання моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана втрата працездатності безстроково, наявність якої у зв’язку із професійним захворюванням встановлена МСЕК.

      Суд вважає, що, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з внесеними змінами від 23.02.2007 року до Закону України №1105-ХІУ, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Також суд враховує, що  відповідно до  п. 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»   та п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  зупинено дію  абз. 4 ст. 1, підп. «є» п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року  № 1105 – Х1У «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» .  

Судом встановлено, що на час виникнення в ОСОБА_3 права на відшкодування моральної шкоди  - 28.11.2007  року  - зазначені положення ст.ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які  передбачали  відшкодування не діяли, тому відповідно до  ст. 237 – 1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається  на підприємство відповідача з вини якого позивачеві заподіяно моральну шкоду.

     Доводи не визнання відповідачем позову суперечать Конституції України та  порушують право позивача на відшкодування спричиненої моральної шкоди, яке йому надано  ст. 12 Закону України «Про охорону праці», статтею 22 Конституції України вказує, що конституційне право і свободи гарантуються не можуть бути скасовані.

    При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

      Вирішуючи  питання   про розмір відшкодування  позивачеві  моральної шкоди   суд  виходить з засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що розмір відшкодування завищений, а тому суд, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача від отриманого  професійного захворювання на виробництві, втрати професійної  працездатності, постійне  лікування, встановлення 3 групи інвалідності,  втрату його загальної трудової та соціальної реабілітації, що привело до тяжких змін його житті, втрату можливості утримувати свою родину і вважає за необхідне  задовольнити позов частково і стягнути з відповідача на користь  ОСОБА_3 6 000 гривень.

    При цьому суд враховує, що максимальний розмір відшкодування моральної шкоди  в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умовах відсутності стійкої втрати працездатності на день прийняття  рішення судом і керується  п. 9  постанови Пленуму  Верховного суду  України   №4  від 31.03.1995 року  «Про судову практику  по справам про  стягнення моральної  /немайнової/ шкоди»   у випадках, коли  межа  відшкодування    моральної шкоди визначається у кратному співвідношенні з мінімальним розміром  заробітної плати  або неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, що діють на час розгляду справи .

 На підставі викладеного,  керуючись  ст.ст. 212-214 ЦПК України, ст. 11,12 Закону України «Про охорону праці», ст. 23 ЦК України, ст. 22 Конституції України, ст. 237-1 КЗпП України суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_3 до  відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

    Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь       ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 000 /шість тисяч/  гривень.

             Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь держави судові витрати в сумі 8,50 / вісім гривень п’ятдесят копійок / гривень державного мита та 50,00 /п’ятдесят/ гривень витрат понесених на інформаційне технічне забезпечення суду під час розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя