Справа 2-1371/10

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

            06 січня 2010 року Суддя Комсомольського районного суду м. Херсона Котьо І.В. дослідивши матеріали цивільної справи за позовом Прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах Клінічної лікарні Суворовського району м. Херсона до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, –

встановив:

            Прокурор подав до Комсомольського районного суду м. Херсона вище вказану позовну заяву в інтересах Клінічної лікарні Суворовського району м. Херсона.

            При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом було встановлено, що дана цивільна справа не підсудна Комсомольському районному суду м. Херсона, оскільки прокурором при зверненні до суду не були додержані вимоги ст. 109 ЦПК України щодо територіальної підсудності, так як відповідно до вимог ч.1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред’являються в суд за місцем її проживання, а згідно змісту позовної заяви   та доданих до неї документів, адреса – АДРЕСА_1 (в позовній заяві зазначено кв. 80) була місцем проживання відповідача на момент постановлення обвинувального вироку у відношенні нього, тобто до засудження. Однак з повідомлення № 24/12/1-13938 СІЗО УДДУ ПВП в Херсонській області від 25 листопада 2009 року виходить, що 19 березня 2009 року ОСОБА_1 вибув з СІЗО УДДУ ПВП в Херсонській області для відбуття призначеного йому покарання до Дар’ївської ВК-10 УДДУ ПВП в Херсонській області, яка розташована на адміністративній території Білозерського району Херсонської області. Згідно ч.1 ст. 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. При цьому, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, визначає місце проживання як адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Враховуючи вище викладене суд доходить висновку, про те що на теперішній час фактичним тимчасовим (на час відбування призначеного покарання) місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є Дар’ївська ВК-10 УДДУ ПВП в Херсонській області.  

            Відповідно до ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Крім цього п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України, передбачає, що заява повертається у випадку, коли справа не  підсудна цьому суду.

            Таким чином, даний позов підлягає поверненню позивачеві (прокурору) для його подання до належного суду, яким згідно вимог ст. 109 ЦПК України є Білозерський районний суд Херсонської області.  

            Керуючись ст.ст. 115, 121 ЦПК України, суд –

Ухвалив:

           Позовну заяву Прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах Клінічної лікарні Суворовського району м. Херсона до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину повернути позивачеві для подання до належного суду.

           Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в п’ятиденний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом десяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

          Суддя: